А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д В І Н Н И Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 березня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючої: Міхасішина І.В.,
суддів: Щолокової О.В., Колоса С.С.,
при секретарі: Кирилюк Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 25 грудня 2009 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договорів дарування, купівлі-продажу квартири, поновлення права власності, -
в с т а н о в и л а :
В жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним, таким, що вчинений під впливом помилки, договору дарування квартири АДРЕСА_1, укладеного між ним та ОСОБА_2 та договору купівлі-продажу даного приміщення між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та поновлення права власності на вищевказане нерухоме майно.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 25 грудня 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час укладання договору дарування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, позивач розумів суть та природу даного правочину і не помилявся щодо обставин, які мають істотне значення, а тому даний договір не може бути визнано недійсним з підстав ст. 229 ЦК України.
По справі встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 23 квітня 2007 року, виданого на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради від 12 квітня 2007 року №716 та зареєстрованого КП «ВООБТІ» 24 квітня 2007 року за №30, ОСОБА_1 належала на праві приватної власності квартира АДРЕСА_2 (а.с. 7).
15 травня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований за реєстровим №2228, згідно якого позивач подарував ОСОБА_2 двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 (а.с. 22).
В 2009 році ОСОБА_2 відчужила вищевказану квартиру ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу.
Згідно з ч.1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Відповідно до ч.1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Позивач ОСОБА_1 як підставу для визнання договору дарування, а в зв’язку з цим і договору купівлі-продажу недійсними вказує, що на момент укладання договору дарування вважав, що ним укладається договір довічного утримання, тобто він помилявся щодо правових наслідків правочину.
Не є помилкою щодо якості предмета неможливість використання речі або виникнення труднощів у її використанні, яке сталося після виконання правочину і не пов’язане з поведінкою контрагента. Немає правового значення помилка в розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства чи незнання закону однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Згідно із ч.2 ст. 719 ЦК України, договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ст. 36 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус зобов’язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.
Відповідно до п.8 договору дарування від 15 травня 2007 року сторони погодили, що розуміють значення і умови цього договору та його правові наслідки, підтверджують дійсність намірів при його укладанні, а також те, що він не приховує інші правочини і відповідає дійсним намірам сторін створити для себе юридичні наслідки, які обумовлені цим договором.
За змістом даного договору сторони розуміють значення своїх дій та попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений ними правочин (зокрема, з вимогами щодо недійсності правочину).
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання договору дарування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та договору купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недійсними.
Рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для його скасування відсутні.
Враховуючи наведене, керуючись, ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 25 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом вірно: