Судове рішення #8075222

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2010 року  колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:


      Головуючого, судді: Шестакової Н.В.

                                                 Суддів: Берзіньш В.С.

Куртлушаєва І.Д.

                при секретарі    Печуріні Є.Ю.,


розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_7 про розділ майна, набутого під час перебування у фактичних шлюбних відносинах, -    

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_8 на рішення Центрального районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим  від 08 жовтня 2009 року,

                                                  ВСТАНОВИЛА:

          ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 про розділ майна, набутого під час перебування у фактичних шлюбних відносинах. Вимоги мотивовані тим, що з 01.09.1997р. по червень 2009р. вона проживала однією сім’єю з ОСОБА_6 та за цей час сторонами було придбане спільне майно, а саме: автомобіль «Лада»-11183, диван «Фієста», кухня «Оля», пилосос, мікрохвильова піч, набір посуду, пральна машина, туристична палатка, телевізор та інше майно. Відповідно до ст.ст.69,70,74 СК України просила провести розділ спільно нажитого майна, виділивши їй автомобіль, пральну машину, туристичну палатку, телевізор, а також особисті речі її та доньки. Крім того, просила компенсувати їй вартість проведеного ремонту у квартирі матері відповідача, третьої особи по справі, АДРЕСА_1.

          Рішенням Центрального районного суду м.Сімферополя АРК від 08 жовтня 2009  року позов ОСОБА_5 задоволено частково. Між сторонами по справі поділено майно на загальну суму 14 170грн.33коп.:  ОСОБА_5 на 1\2 частку майна виділено пральну машину, туристичну палатку, телевізор, домашній кінотеатр, набір посуду – на загальну суму 7 109грн.83коп.; ОСОБА_6 на 1\2 частку майна виділено диван, кухню, пилосос, мікрофильову піч, телефони, газову поверхню – на загальну суму 7 111грн.44коп. В решті позову ОСОБА_5 відмовлено. Розподілено судові витрати.

          В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_8 просить рішення суду скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на його необгрунтованність в частині відмови ОСОБА_5 в позові щодо поділу автомобіля ЛАДА -11183 та відмови в компенсації вартості капітального ремонту АДРЕСА_2.

         В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_5 підтримав доводи апеляційної скарги; ОСОБА_6 та його представник, ОСОБА_7  проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на їх необгрунтованність.

        Обговоривши наведені у скарзі доводи, заперечення на неї,  перевіривши матеріали справи,  колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає  задоволенню частково з таких підстав.

         Відповідно до ст.ст.308,309ч.1п.3 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає,  що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

                                                       2

         Ухвалюючи рішення в частині відмови в позові щодо розділу автомобіля ЛАДА -11183, суд виходив з того, що його власником є мати відповідача ОСОБА_7, її право власності позивачкою у судовому порядку не оспорюється, у зв’язку з чим даний автомобіль не може бути визнаний спільною сумісною власністю  сторін по справі.

         Такі висновки суду не в повній мірі узгоджуються з матеріалами справи, діючим законодавством.  

         Так ст.ст.69,70,74 СК України, якими обґрунтовано позовні вимоги, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними, та на це майно поширюються положення глави 8 цього Кодексу. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності та їх частки є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

        По справі встановлено, що сторони по справі проживали однією сім’єю з 01.09.1997р. по червень 2009р., письмового договору між ними чи домовленості щодо майна, набутого ними за час спільного проживання, немає. Спірний автомобіль ЛАДА -11183 придбаний ОСОБА_6 07.11.2007р. за 45 000грн., що стверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру (а.с.13), тобто, цей автомобіль набуто за час спільного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6

        Із матеріалів справи також слідує, що даний автомобіль придбано за рахунок коштів, отриманих ОСОБА_6 в борг, а не за сумісно нажиті кошти, та в травні 2009р.  сума боргу у розмірі 40 000грн. виплачена ОСОБА_7 та на неї оформлено право власності на автомобіль без погодження з ОСОБА_5 (а.с.53,75,76). Решта суми боргу була виплачена ОСОБА_6 раніше, тобто, за час спільного проживання з ОСОБА_5 та ці кошти у сумі 5 000грн. є спільною сумісною власністю сторін по справі, що  ОСОБА_6 в засіданні апеляційного суду не оспорювалось, і підлягають розділу між сторонами по справі в рівних частках.

          Доводи апелянта щодо купівлі автомашини раніше надання боргової розписки від 03.01.2008р. не можуть бути взяті до уваги, оскільки отримання коштів в борг раніше складення розписки не заперечено належними доказами, як не підтверджено і наявність у спільній сумісній власності сторін грошової суми на її придбання. Надані позивачкою довідки про заробітну плату і копія картки Приватбанку не є такими доказами, оскільки отримання позивачкою в 2003 -2007р.р. заробітної плати за рік відповідно по: 2574, 7 268, 8819, 11226,13 971грн. (а.с.21-25) не свідчить про наявність 45 000грн. та суми позивачкою з банківського рахунку знімались систематично і значні суми на банківському рахунку в 2007р. не знаходились і нею не знімались (а.с.40-43); не слідує це і із виписок Промінвестбанку(а.с.44-52).

          Таким чином, виходячи з наведенего, беручи до уваги що правочини по договору займу та по відчуженню автомобіля в установленому порядку ОСОБА_5 не оспорені, колегія, погоджуючись з висновками суду щодо того, що спірний автомобіль не може бути визнаний спільною сумісною власністю  сторін по справі і виділений у власність позивачці, та з того, що не може бути поділено його в рівних частках його вартості, вважає необхідним стягнути з  ОСОБА_6  на користь  ОСОБА_5 2 500грн. компенсації коштів, витрачених на його придбання.

         При цьому колегія виходить з того, що предметом позову є розділ сумісно нажитого майна між сторонами по справі і розподіл частки сумісних коштів, витрачених на придбання автомобіля, зазначеного в позовній заяві, не є виходом за межі позовних вимог.

          Відмовляючи в позові про стягнення з відповідача по справі компенсації вартості капітального ремонту АДРЕСА_2, суд виходив із необгрунтованності вимог в цій частині.

          З такими висновками суду першої інстанції колегія погоджується, оскільки вони не суперечать діючому законодавству, зокрема ст.61 СК України та узгоджуються  з матеріалами справи,  із  яких  слідує,  що  зазначена квартира належить на праві власності матері відповідача

                                                                               3

ОСОБА_7, а не відповідачу по справі. Витрати на ремонт цієї квартири не є майном, набутим сторонами по справі.

         За таких обставин доводи апелянта про те, що ремонт зазначеної квартири тривав до 2007р. з посиланням на можливість підтвердження цього факту свідками, яких суд  не допитав всупереч заявленому клопотанню, неспроможні.

        Відповідно до ст.303ч.1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

        Апеляційна скарга не містить доводів щодо незаконності чи необгрунтованності рішення суду першої в частині задоволення позову про поділ майна і в частині відмови в позові  про зобов’язання відповідача повернути особисті речі її та доньки, тому законність і обгрунтованність рішення суду в цій частині апеляційним судом не перевірялась.

          На підставі наведеного і керуючись статтями 303,308,309 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

ВИРІШИЛА:

           Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_8  задовольнити частково.        

           Рішення Центрального районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим  від 08 жовтня 2009 року в частині відмови в позові в компенсації за частку автомашини – скасувати. Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 2 500грн.(дві тисячі п’ятсот грн.). В решті позову про стягнення компенсації за частку машини відмовити.

          В іншій частині рішення Центрального районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим  від 08 жовтня 2009 року - залишити без змін.      

          Рішення набирає чинність з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців.

       

                       Судді:                                             Берзіньш В.С.

                                                                              Куртлушаєв І.Д.

                                                                              Шестакова Н.В.

                               

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація