УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого судді: Пономаренко А.В.
суддів: Кірюхіної М.А., Підлісної І.А.
при секретарі: Галіч Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи - приватні нотаріуси Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим Агєєва Н.В., Празднова М.В. про визнання недійсними довіреності та договору купівлі - продажу квартири, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 09 жовтня 2009 року про забезпечення позову , -
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 09 жовтня 2009 року задоволено заяву ОСОБА_5 про забезпечення зазначеного позову – накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить ухвалу суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Доводами апеляційної скарги зазначено , що суд не звернув увагу на відсутність визначених законом підстав для застосування забезпечення позову і доказів приналежності вищевказаної квартири заявнику ОСОБА_5 , а також взагалі не встановив належного власника квартири на час ухвалення оскаржуваної ухвали , тому , на думку ОСОБА_6, необґрунтовано задовольнив заяву про вжиття заходу забезпечення позову відносно майна, що не належить відповідачам, а є власністю іншої особі - ОСОБА_10, яка не притягнута до участі у справі .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з’явилися , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги , судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з існування реальних перешкод для виконання рішення суду.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.
За змістом частини 3 статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи , якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами закону є достатньо обґрунтоване припущення суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Положеннями частини 1 статті 152 вказаного кодексу визначений вичерпний перелік заходів до забезпечення позову, зокрема, шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Згідно частини 3 статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз’яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином , оцінка судом обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову повинна здійснюватися судом з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову, зокрема, виходячи з відповідності заходу вимогам, на забезпечення яких він вживається, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
З матеріалів справи вбачається , що позовні вимоги ОСОБА_5 обґрунтовані порушенням майнових прав позивача унаслідок застосування відповідачами обману при підписанні ОСОБА_5 07 вересня 2009 року довіреності ОСОБА_6 на право продажу належної позивачеві квартири АДРЕСА_2 та наступного укладення 09 вересня 2009 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 договору купівлі-продажу даної квартири .
Доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту вищезазначеної квартири мотивовані можливістю її подальшої реалізації до вирішення справи судом.
Викладені обставини підтверджуються матеріалами справи, які містять договір купівлі-продажу вищевказаної квартири, укладений 21 вересня 2009 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_10, крім того, ухвалою суду першої інстанції від 30 жовтня 2009 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_6 про скасування ухвали від 09 жовтня 2009 року про забезпечення позову шляхом арешту квартири АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_10
З огляду на наведене , колегія суддів вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали про забезпечення позову суд першої інстанції врахував наведені вимоги процесуального законодавства , роз’яснення Верховного Суду України і правильно виходив з обґрунтованості вимог заявника про забезпечення позову та імовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_5
Довід апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції встановленого частиною 1 пунктом 1 статті 152 ЦПК України порядку вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або гроші лише особи, яка є відповідачем у справі, на думку судової колегії, є неспроможним , оскільки особа, яка вважає , що майно, на яке накладено арешт, належить їй , але не є учасником справи, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на майно і звільнення майна з-під арешту.
Крім того, у матеріалах справи відсутні дані щодо порушення оскаржуваною ухвалою прав чи інтересів ОСОБА_6
З огляду на наведене , колегія суддів вважає, що ухвала Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 09 жовтня 2009 року про забезпечення позову відповідає вимогам чинного законодавства і підстав для її скасування апеляційна скарга не містить.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін , якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
На підставі вказаного і керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 2 статті 307, пунктом 1 частини 1 статті 312, статтями 314 та 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 09 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді: