ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 622/1342/14-ц

провадження № 61-33973 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач- ОСОБА_2 ,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Золочівського районного суду Харківської області від 27 березня 2017 року в складі судді Шабас О. С., на ухвалу Золочівського районного суду Харківської області від 02 серпня 2017 року в складі судді Шабас О. С. та на ухвали апеляційного суду Харківської області від 26 вересня 2017 року в складі колегії суддів Бурлаки І. В., Бровченка І. О., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

29 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визначити порядок користування співвласниками ОСОБА_1 і ОСОБА_2 житловим будинком АДРЕСА_1 (далі - домоволодіння), шляхом виділення в користування ОСОБА_1 приміщень домоволодіння літ 2-1, літ «2-2», літ ІІ, літ ІІІ, а в користування ОСОБА_2 - приміщень домоволодіння літ «1-1», літ «1-2», літ І, приміщення навісу літ. «Д», літній душ літ «Е», вбиральні літ «Г», гаража літ «Б», а такожвизначити порядок користування земельною ділянкою загальною площею 0,25 га за вказаною адресою, шляхом виділення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 частин ділянки, що розташована під відповідними частинами домоволодіння та прилягають до зазначених кімнат, а також по 1/2 частині присадибної земельної ділянки загальною площею 0,19 га.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що вони з відповідачем є співвласниками домоволодіння та земельних ділянок за вказаною адресою, фактично між ними вже розділені приміщення будинку в указаний нею в позовній заяві спосіб, однак між ними постійно виникають конфлікти з приводу користування належним їм майном і самостійно дійти згоди з цього питання вони не можуть, а тому просили вирішити спір в судовому порядку.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 27 березня 2017 року позов задоволено, визначено порядок користування співвласниками ОСОБА_1 і ОСОБА_2 житловим будинком АДРЕСА_1 із господарськими будівлями та земельними ділянками (кадастрові номери НОМЕР_1 , НОМЕР_1 ), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до варіанту № 3, викладеного у висновку судової будівельно-технічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса від 23 березня 2015 року № 13999, а саме:

- виділено в користування ОСОБА_1 приміщення житлового будинку АДРЕСА_1 із господарськими будівлями літ . «2-1», літ. «2-2», літ. ІІ , літ. ІІІ та частину земельної ділянки загальною площею 0,25 га (кадастровий номер: НОМЕР_1 ), що розташована під вказаною частиною будинку та прилягає до зазначених приміщень, а також Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 0,19 га (кадастровий номер НОМЕР_2 );

- виділено в користування ОСОБА_2 приміщення житлового будинку АДРЕСА_1 із господарськими будівлями, «1-1», літ . «1-2», літ . І, приміщення навісу літ. «Д», літній душ літ. «Е», вбиральня літ. «Г», гараж літ. «Б» та частину земельної ділянки загальною площею 0,25 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ), що розташована під вказаною частиною будинку та прилягає до зазначених приміщень, а також Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 0,19 га (кадастровий номер НОМЕР_2 ).

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні визначеними частинами домоволодіння та земельних ділянок.

Задовольняючи позов і визначаючи порядок користування домоволодінням та земельними ділянками за варіантом № 3 судової будівельно-технічної експертизи, суд першої інстанції виходив із того, що фактично саме таким чином сторони користуються домолодінням і земельними ділянками й такий спосіб користування є прийнятним для них.

Ухвалою Золочівського районного суду Харківської області від 02 серпня 2017 року виправлено описку в рішенні Золочвського районного суду Харківської області від 27 березня 2017 року та виключено у першому абзаці резолютивної частини рішення слово «частково».

Місцевий суд виходив із того, що оскільки в резолютивній частині рішення суду першої інстанції допущена описка, то відповідно до частини першої статті 219 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, суд може виправити таку описку.

Короткий зміст судових рішень апеляційного суду

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 26 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Золочівського районного суду Харківської області від 27 березня 2017 року залишено без змін.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 26 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, ухвалу Золочівського районного суду Харківської області від 02 серпня 2017 року про виправлення описки залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних доказів дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, а також про наявність правових підстав для виправлення описки, а доводи апеляційних скарг правильності висновків суду не спростовують.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на зазначені судові рішення.

Ухвалою Вищого спелціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» дана справа передана до Верховного Суду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо рішень першої та апеляційної інстанцій, прийнятих по суті, ОСОБА_2 зазначає, що висновок експерта є суперечливим, а також, що він не давав згоди на визначений судом спосіб користування майном.

Щодо оскаржуваної ухвали суду першої інстанції про виправлення описки та відповідної ухвали апеляційного суду відповідач зазначає, що висновок апеляційного суду про відсутність у матеріалах справи заяви про роз`яснення рішення суду першої інстанції не відповідає дійсності, оскільки є ухвала першої інстанції від 02 серпня 2017 року, в якій зазначено, що його представник звернувся до суду з заявою про виправлення описки. Окрім того, ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання 02 серпня 2017 року, в якому вирішувалося питання про виправлення описки.

Заперечення/відзив на касаційну скаргу

Заперечення/відзив на касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ і до Верховного Суду від позивач справи не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Щодо вирішення спору по суті

Суди встановили, що сторони є співвласниками по Ѕ частині домоволодіння та земельних ділянок загальною площею 0,25 га і 0,19 га (кадастрові номери НОМЕР_2 , НОМЕР_1 ).

Із технічного паспорту вбачається, що будинок побудований у 1984 році, його загальна площа становить 60,4 м2, житлова - 22,5 м2. Будинок складається з приміщень двох квартир та господарських будівель: веранди літ. «І», літ. «ІІ», літ. «ІІІ», ганку літ. «А3», гаражу літ. «Б», льоху літ. «В», вбиральні літ. «Г», навісу літ. «Д», літнього душу літ. «Е», огорожі літ. № 1-2. Квартира № 1 складається з приміщень кухні літ. «1-1» площею 7,9 м2, житлової кімнати літ. «1-2» площею 11,2 м2. Квартира № 2 складається з приміщень кухні літ. «2-1» площею 7,6 м2, житлової кімнати літ. «2-2» площею 11,3 м2. Господарські приміщення веранди літ. «І» розташовані з боку квартири № 1 , господарські приміщення веранд літ. «ІІ» та «ІІІ» розташовані з боку квартири № 2 .

Ухвалою Золочівського міськрайонного суду Харківської області від 28 листопада 2014 року клопотання ОСОБА_1 задоволено та призначено судову будівельно-технічну експертизу в даній справі.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 23 березня 2015 року № 13999 Харківського науково-досліжного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса запропоновано три варіанти розподілу спірних земельних ділянок.

Сторони не заперечували, що варіант № 3 співпадає з фактичним користуванням сторонами домоволодінням та земельними ділянками.

У варіанті № 3 розподілу спірних земельних ділянок пропонується земельну ділянку площею 64,0 м2 залишити в загальному користуванні співвласників; у користування І співвласника ( ОСОБА_2 ) виділити земельну ділянку площею 1347,5 м2, у тому числі в особисте користування - 1315,5 м2 та Ѕ частину земельної ділянки загального користування - 32 м2; пропонується в користування II співвласника ( ОСОБА_3 ) виділити земельну ділянку площею 1347,5 м2, у тому числі в особисте користування - 1315,5 м2 та Ѕ частину земельної ділянки загального користування - 32,0 м2. Схема та границі порядку користування земельною ділянкою наведені в додатку № 3.

Щодо вирішення питання про виправлення описки в рішенні суду першої інстанції

Суди встановили, що в травні 2017 року ОСОБА_2 подав до суду апеляційну скаргу на рішення Золочівського міськрайонного суду Харківської області від 27 березня 2017 року.

В рішенні Золочівського міськрайонного суду Харківської області від 27 березня 2017 року допущено описку, а саме в першому абзаці резолютивної частини зазначено «задовольнити частково» замість «задовольнити».

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 29 травня 2017 року дана цивільна справа повернута до суду першої інстанції на підставі частини сьомої статті 297 ЦПК України та надано строк для усунення недоліків до 12 червня 2017 року.

19 червня 2017 року ОСОБА_2 подав до суду першої інстанції заяву про виправлення описки в рішенні Золочівського міськрайонного суду Харківської області від 27 березня 2017 року та заяву про розгляд справи без його участі.

Телефонограмою від 17 червня 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повідомлено про дату, час і місце розгляду даної справи, а саме - 02 серпня 2017 року в 16:05 год у приміщенні суду першої інстанції.

Ухвалою Золочівського міськрайонного суду Харківської області від 02 серпня 2017 року виправлено описку в рішення суду першої інстанції.

Листом Золочівського міськрайонного суду Харківської області від 03 серпня 2017 року копії вказаної ухвали направлені сторонам справи.

11 серпня 2017 року ОСОБА_2 подав до суду апеляційну скаргу на вказану ухвалу суду першої інстанції.

У матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_2 про роз`яснення рішення суду першої інстанції.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.

Щодо рішення Золочівського районного суду Харківської області від 27 березня 2017 року та ухвали апеляційного суду Харківської області від 26 вересня 2017 року

Стаття 41 Конституції України гарантує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 55 Конституції України права та свободи людини й громадянина захищаються судом.

Згідно з частиною третьою статті 13 Конституції України власність зобов`язує, вона не повинна використовуватись на шкоду людині, суспільству.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Стаття 358 ЦК України передбачає, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Відповідно до частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчиняти нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі статтею 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває в спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Відповідно до статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Статтями 10, 59, 60 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ураховуючи викладене та те, що сторони фактично користуються спірним майном як зазначено в варіанті № 3 судової будівельно-технічної експертизи, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано визначив, що саме третій варіант порядку користування будинком і земельними ділянками відповідає вимогам сторін по користуванню житловими приміщеннями та господарськими спорудами, земельними ділянками (із відведенням сторонам земельних ділянок, що знаходяться під виділеними ними частинами будинку або прилеглі до них), найбільш точно відповідає фактичному користуванню, що склалося між сторонами, та є прийнятним для ОСОБА_2 , оскільки дозволяє здійснювати обслуговування та ремонт належних йому приміщень, як і ОСОБА_1 належних їй приміщень.

Правильним є також висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що варіант визначення порядку користування власністю, при якому був дотриманий принцип рівності часток та одночасно були виділені дві окремі земельні ділянки без визначення зон спільного користування, експертом не встановлено, оскільки на стороні половини будинку, що виділена ОСОБА_1 , розташований гараж ОСОБА_2 .

Згідно з частинами першою, четвертою статті 143 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. Особи, які беруть участь у справі, мають право просити суд провести експертизу у відповідній судово-експертній установі, доручити її конкретному експерту, заявляти відвід експерту, давати пояснення експерту, знайомитися з висновком експерта, просити суд призначити повторну, додаткову, комісійну або комплексну експертизу.

Ураховуючи зазначене, доводи касаційної скарги про те, що висновок експерта є суперечливим не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_2 з заявою про проведення повторної експертизи до суду не звертався.

Щодо ухвали Золочівського районного суду Харківської області від 02 серпня 2017 року та ухвали апеляційного суду Харківської області від 26 вересня 2017 року про виправлення описки

Відповідно до частини першої статті 219 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі виправити допущені у судовому рішенні описки чи арифметичні помилки.

Частиною четвертою статті 219 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час і місце засідання. Їх неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

Статтею 74 ЦПК України передбачено, що про дату, час і місце судового засідання особи повідомляються судовими повістками про виклик та судовими повідомленнями. Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки - повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою.

Ураховуючи викладене, правильним є висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для виправлення описки в рішенні суду першої інстанції, а також висновок апеляційного суду про відсутність правових підстав для її скасування.

Доводи ОСОБА_2 про те, що він подавав заяву про роз`яснення рішення та не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання 02 серпня 2017 року, були обґрунтовано відхилені апеляційним судом, оскільки є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи та були обґрунтовано відхилені апеляційним судом.

Інші доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК Українипідстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішеннь - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Золочівського районного суду Харківської області від 27 березня 2017 року, ухвалу Золочівського районного суду Харківської області від 02 серпня 2017 року та ухвали апеляційного суду Харківської області від 26 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук