УХВАЛА

06 серпня 2019 року

Київ

справа №815/70/16

адміністративне провадження №Зн/9901/40/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Смоковича М.І.,

суддів Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

за участі:

секретаря судового засідання Лещенко Т.П.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Фролової І.О.,

представника ГУ МВС в Одеській області Ращенко Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (в особі ліквідаційної комісії) про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - директор Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України ОСОБА_3 . , про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України (далі - Одеський НДЕКЦ МВС), третя особа - директор Одеського НДЕКЦ МВС ОСОБА_3, в якому просив:

поновити його на посаді головного судового експерта сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують, відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності Одеського НДЕКЦ МВС України з 08 грудня 2015 року;

стягнути на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 08 грудня 2015 року по дату ухвалення судом остаточного рішення.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 27 жовтня 2016 року відмовив у задоволенні позовних вимог.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 07 лютого 2017 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позовні вимоги задовольнив частково.

Визнав ОСОБА_2 таким, що з 07 листопада 2015 року призначений на посаду головного судового експерта сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності Одеського НДЕКЦ МВС України; стягнув на користь позивача невиплачену заробітну плату за період з 08 грудня 2015 року по 07 лютого 2017 року; в решті позову - відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25 липня 2017 року скасував постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року, а справу направив на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками нового розгляду справи Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 26 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року, в позові відмовив.

Верховний Суд постановою від 13 березня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року скасував в частині відмови в задоволенні позовних вимог; позовні вимоги ОСОБА_2 до Одеського НДЕКЦ МВС, за участі третьої особи - директора Одеського НДЕКЦ МВС ОСОБА_3, про поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, задовольнив в повному обсязі; скасував наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - ГУ МВС в Одеській області) від 04 листопада 2015 року № 1295 о/с, яким ОСОБА_2 звільнено з посади старшого експерта НДЕКЦ при ГУ МВС в Одеській області з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення №114), через скорочення штатів; визнав ОСОБА_2 таким, що з 07 листопада 2015 року призначений на посаду головного судового експерта сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності Одеського НДЕКЦ МВС. В частині стягнення на користь ОСОБА_2 заробітної плати за час вимушеного прогулу - направив справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

14 травня 2019 року надійшла заява ГУ МВС в Одеській області (в особі ліквідаційної комісії) про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 815/70/16. Автор цієї заяви, покликаючись, зокрема, на пункт 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), просив переглянути зазначену постанову та прийняти нову.

Ухвалою від 26 червня 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відкрив провадження за нововиявленими обставинами за вказаною заявою ГУ МВС в Одеській області (в особі ліквідаційної комісії) та витребував з Одеського окружного адміністративного суду матеріали справи № 815/70/16.

Після того, як надійшли матеріали вказаної адміністративної справи суддя-доповідач Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ухвалою від 22 липня 2019 року призначив зазначену справу до розгляду в судовому засіданні на 06 серпня 2019 року о 10:00 год. у приміщенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, про що повідомлено заявника та учасників справи.

У судовому засіданні представник ГУ МВС в Одеській області підтримав заявлені вимоги, просив переглянути постанову Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 815/70/16 та прийняти нову постанову.

Обґрунтовуючи своє звернення ГУ МВС в Одеській області, серед іншого, зазначило, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» ГУ МВС в Одеській області, а з ним і Науково-дослідний експертно-криміналістичний центр при ГУ МВС в Одеській області (далі - НДЕКЦ при ГУ МВС в Одеській області) ліквідовано з 07 листопада 2015 року. Замість ліквідованих органів утворено Головне управління Національної поліції в Одеській області (відповідно до згаданої постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730) та Одеський НДЕКЦ МВС.

Заявник зауважив, що Одеський НДЕКЦ МВС не входить до структури Національної поліції України, призначення в цю установу не вимагає відповідності вимогам щодо проходження служби в поліції, присвоєння спеціальних звань та/чи перебування в кадрах Міністерства внутрішніх справ. Відтак зазначив, що наказом ГУ МВС в Одеській області № 1295 о/с від 04 листопада 2015 року підполковника міліції ОСОБА_2 звільнено зі служби в органах внутрішніх справ з 06 листопада 2015 року у Запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення № 114. ГУ МВС в Одеській області зазначило, що за описаної ситуації у нього не було підстав для призначення позивача на посаду судового експерта Одеського НДЕКЦ МВС, оскільки суб`єктом призначення у цьому випадку є Директор Одеського НДЕКЦ МВС.

Крім того, до ГУ МВС в Одеській області не надходило листа-клопотання про намір директора Одеського НДЕКЦ МВС прийняти ОСОБА_2 на роботу чи інших документів, які б свідчили про намір позивача працювати в Одеському НДЕКЦ МВС. Між тим, подальше перебування позивача на раніше займаній посаді було неможливим, у зв`язку з чим його і було звільнено з органів внутрішніх справ через скорочення. У цьому зв`язку заявник зауважив, що в Одеському НДЕКЦ МВС не передбачено атестованих посад, наявність спеціального звання, тому для переходу на посаду судового експерта Одеського НДЕКЦ МВС позивача мало бути звільнено зі служби в органах внутрішніх справ (міліції).

Також ГУ МВС в Одеській області вважає, що скасувавши наказ № 1295 о/с від 04 листопада 2015 року суд касаційної інстанції таким чином фактично поновлює ОСОБА_2 на службі в органах внутрішніх справ і таке поновлення, відповідно до Положення № 114, передбачає присвоєння йому спеціального звання, нарахування грошового забезпечення, вислуги років в міліції та інше, що з огляду на ліквідацію ГУ МВС в Одеській області неможливо зробити. Тим самим рішенням суд касаційної інстанції, поряд з поновленням позивача на попередній посаді, призначає його на нову посаду (головного судового експерта сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності Одеського НДЕКЦ МВС), хоча звільнення з органів внутрішніх справ жодним чином не пов`язане із прийняттям його на роботу в Одеський НДЕКЦ МВС. У зв`язку з наведеним заявник вважає, що наказ № 1295 о/с від 04 листопада 2015 року скасовано безпідставно.

З урахуванням зазначеного, а також з огляду на те, що ГУ МВС в Одеській області не було залучено до участі у розгляді цієї справи, але вирішено питання про його права та обов`язки, заявник вважає, що є достатні підстави для перегляду вказаного судового рішення за нововиявленими обставинами.

У судовому засіданні представник ГУ МВС в Одеській області підтримав заявлені вимоги з підстав, наведених у його заяві, просив ці вимоги задовольнити.

Представник Одеського НДЕКЦ МВС підтримала вимоги ГУ МВС в Одеській області, просила скасувати постанову Верховного Суду від 13 березня 2019 року та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Позивач подав відзив на заяву ГУ МВС в Одеській області про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 13 березня 2019 року, у якому просить суд відмовити у задоволенні вимог заявника. Зокрема зазначив, що обставини, на які покликається ГУ МВС в Одеській області, коли обґрунтовує свою заяву, в розумінні частини другої статті 361 КАС, не є підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Представник позивача у судовому засіданні таку позицію підтримав, просив відмовити у задоволенні заяви ГУ МВС в Одеській області.

Заслухавши думку учасників справи колегія суддів при постановленні ухвали керувалася таким.

Відповідно до частини першої статті 361 КАС судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини другої статті 361 КАС підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Відповідно до частини четвертої статті 361 КАС не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Правовою підставою для перегляду вказаної постанови суду касаційної інстанції ГУ МВС в Одеській області (в особі ліквідаційної комісії) зазначило пункт 1 частини другої статті 361 КАС. У розумінні наведеної норми «істотність обставин» як підстави для перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, передбачає існування юридичного факту, на підставі якого виникають, змінюються або припиняються права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі, і який за своєю правовою суттю спростовує ті факти, які було покладено в основу судового рішення, про перегляд якого подається заява, тобто впливає на остаточний результат розгляду справи, але про який особі, яка звертається із заявою, не було і не могло бути відомо на час розгляду справи.

Тільки в сукупності наведених ознак/характеристик повідомлені обставини можна вважати «нововиявленими» як умову для перегляду судового рішення з підстави, встановленої пунктом 1 частини другої статті 361 КАС.

Обґрунтовуючи наявність підстав для перегляду постанови Верховного Суду від 13 березня 2019 року ГУ МВС в Одеській області наводить аргументи, які по суті є обґрунтуванням помилковості висновків цього суду в частині скасування наказу ГУ МВС в Одеській області від 04 листопада 2015 року № 1295 о/с, яким ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України через скорочення штатів (за пунктом 64 «г» Положення № 114).

Проаналізувавши наведені положення процесуального закону у зіставленні з доводами та вимогами заявника колегія суддів дійшла висновку, що обставини, на які покликається ГУ МВС в Одеській області у своїй заяві, не є нововиявленими обставинами у розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС та з огляду на вимоги пункту 1 частини четвертої статті 361 КАС не можуть бути підставою для перегляду постанови Верховного Суду від 13 березня 2019 року за нововиявленими обставинами, позаяк зважаючи на мотиви, якими керується заявник, це по суті матиме наслідком повторний касаційний перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанції в цій справі, що є неприпустимим.

Водночас колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що в контексті обставин цієї справи та з урахуванням доводів представників сторін і заявника, деякі аспекти ухваленої постанови суду касаційної інстанції потребують роз`яснень.

Скасування наказу ГУ МВС в Одеській області від 04 листопада 2015 року № 1295 о/с як спосіб захисту порушеного права ОСОБА_2 не треба розглядати окремо (безвідносно) до визнання позивача таким, що з 07 листопада 2015 року призначений на посаду головного судового експерта сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності Одеського НДЕКЦ МВС.

Заявник та відповідач вважають ці два способи захисту порушеного права взаємовиключними, тоді як суд касаційної інстанції, коли вирішував цей спір, виходив з інших міркувань, маючи на меті насамперед відновити право позивача на працю, яке останній втратив у зв`язку з ліквідацією ГУ МВС в Одеській області, утворенням нового державного органу (Національної поліції України та її територіальних органів), а також виведенням експертно-криміналістичних підрозділів зі структури, зокрема, головних управлінь МВС в областях.

У цьому зв`язку треба зауважити, що пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 року № 988 «Про утворення експертної служби Міністерства внутрішніх справ» передбачено утворення експертної служби Міністерства внутрішніх справ на базі Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ і експертно-криміналістичних підрозділів при головних управліннях Міністерства внутрішніх справ в Криму, м. Києві, Київській області, управлінь Міністерства внутрішніх справ в областях, м. Севастополі і на транспорті.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03 листопада 2015 року № 1343 затверджено Положення про Експертну службу Міністерства внутрішніх справ України, за пунктом 1 якого Експертна служба Міністерства внутрішніх справ України (далі - Експертна служба МВС) є системою державних спеціалізованих установ судової експертизи, діяльність якої спрямовується і координується Міністерством внутрішніх справ України. Експертна служба МВС безпосередньо підпорядковується Міністру внутрішніх справ України.

Експертна служба МВС складається з Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (далі - ДНДЕКЦ) та територіальних підрозділів - науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів (далі - НДЕКЦ), перелік яких наведено в додатку до цього Положення.

Відповідно до згаданого переліку, одним з територіальних підрозділів - науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Експертної служби МВС є Одеський НДЕКЦ МВС.

За пунктом 2 Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 03 листопада 2015 року № 1343 Директорів Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, територіальних науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів, керівників вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України зобов`язано організувати вивчення та забезпечити виконання цього наказу працівниками підпорядкованих підрозділів.

Згідно з наказом Директора Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 19 листопада 2015 року № 19/1-2544, НДЕКЦ при ГУ МВС в Одеській області, де працював позивач до того, як його звільнили з ГУ МВС в Одеській області, перейменовано на Одеський НДЕКЦ МВС.

У справі встановлено, що після зазначених організаційних змін в роботі Експертної служби МВС позивач (з 07 листопада 2015 року) продовжував виконувати роботу за своєю посадою в тій самій установі, яка після затвердження Положення про Експертну службу Міністерства внутрішніх справ України та перейменування отримала іншу назву (Одеський НДЕКЦ МВС), що в підсумку дало суду достатні підстави вважати позивача призначеним на посаду в Одеському НДЕКЦ МВС з 07 листопада 2015 року (пункт 5 постанови Верховного Суду від 13 березня 2019 року).

За встановлених в цій справі обставин та в аспекті спірних правовідносин скасування наказу ГУ МВС в Одеській області № 1295 о/с від 04 листопада 2015 року як правової підстави, з якою пов`язано фактичне припинення трудових відносин позивача з установою, в якій він працював, мало на меті тільки підтвердити, що з 07 листопада 2015 року ці відносини продовжувалися вже в Одеському НДЕКЦ МВС.

Необхідності поновлювати позивача на посаді в структурі ГУ МВС в Одеській області, як це трактує відповідач та сам заявник, немає, адже інакше позивач не зможе продовжувати виконувати свою роботу на посаді, на яку його фактично призначено і для поновлення на якій зумовлено звернення до суду з цим позовом. У цьому зв`язку треба додати, що на дату розгляду заяви ГУ МВС в Одеській області про перегляд постанови від 13 березня 2019 року Одеський НДЕКЦ МВС уже виконав цю постанову суду касаційної інстанції в частині призначення ОСОБА_2 на посаді, що поряд з наведеним вище свідчить, що скасований наказ ГУ МВС в Одеській області не породжує для учасників справи, зокрема позивача, а також для ГУ МВС в Одеській області інших правових наслідків, окрім тих, які пов`язані з відновленням права позивача на працю в Одеському НДЕКЦ МВС. В такому аспекті треба розглядати і питання про стягнення на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, обов`язок щодо виплати якого, за наведених обставин цієї справи, покладено на установу, в яку призначено позивача, тобто на Одеський НДЕКЦ МВС.

Згідно з частиною четвертою статті 368 КАС за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; <…>.

Відповідно до частини першої статті 369 КАС у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Беручи до уваги наведені роз`яснення та зважаючи на зазначені вимоги процесуального закону колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні заяви ГУ МВС в Одеській області про перегляд постанови суду касаційної інстанції в цій справі треба відмовити.

Керуючись статтями 361, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні заяви Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (в особі ліквідаційної комісії) про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - директор Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України ОСОБА_3 . , про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.

Повний текст виготовлено 08 серпня 2019 року.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець