УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого судді: Кірюхіної М.А.
суддів: Пономаренко А.В.,Підлісної І.А.
при секретарі: Галіч Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 і ОСОБА_6 до ОСОБА_7 , треті особи - Виконавчий комітет Алуштинської міської ради АР Крим , Інспекція державного архітектурно – будівельного контролю АР Крим про усунення перешкод у користуванні майном та знесенні самочинно збудованої будівлі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на ухвалу Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 02 листопада 2009 року про забезпечення позову , -
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Алуштинського міського суду АР Крим від 02 листопада 2009 року задоволено частково заяву позивачів ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про забезпечення вищезазначеного позову – накладено заборону в частині прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом другого поверху жилого будинку з дахом, збудованих ОСОБА_7 за адресою : АДРЕСА_1.
Не погодившись з даною ухвалою суду , представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати, посилаючись на порушення судом вимог закону та невідповідність оскаржуваної ухвали обставинам справи .
Доводами апеляційної скарги зазначено , що заборона прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту нерухомого майна не може вплинути на подальший розгляд справи, крім того, при постановленні оскаржуваної ухвали суд не звернув увагу , що відповідачка ОСОБА_7 провела реконструкцію і будівництво спірної будівлі на власній земельній ділянці , не порушуючи меж земельної ділянки позивачів ОСОБА_9 і ОСОБА_6, на підставі проектної та дозвільної документації і намагається ввести даний об’єкт в експлуатацію.
У запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_5 просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з’явилися, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги , судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Постановляючи ухвалу про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з існування реальних перешкод для виконання рішення суду.
Відповідно до вимог частини 3 статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи , якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Положеннями частини 1 статті 152 цього визначений вичерпний перелік заходів до забезпечення позову, зокрема, шляхом заборони вчиняти певні дії .
За змістом частини 3 статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз’яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином , оцінка судом обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову повинна здійснюватися з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову, зокрема, виходячи з відповідності заходу вимогам, на забезпечення яких він вживається, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
У відповідності з зазначеною вище нормою закону , до заходів забезпечення позову належать, зокрема, заборона відповідачеві та іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. Вживаючи такі заходи до забезпечення позову, суд зобов'язаний точно вказати, які саме дії забороняється вчиняти відповідачу та іншим особам.
З матеріалів справи вбачається , що позовні вимоги ОСОБА_5 і ОСОБА_6 обґрунтовані порушенням майнових прав позивачів щодо реалізації повноважень власника на користування своїм майном унаслідок самочинного будівництва відповідачкою сусіднього АДРЕСА_1 з порушенням будівельних, санітарних і протипожежних норм та правил, а також встановленого законом порядку будівництва житлових будинків .
Доводи заявників щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони компетентним органам здійснювати будь-які дії щодо узгодження, видачі висновків про проекту будівництва, введення в експлуатацію і оформлення права власності на самочинно збудований об’єкт нерухомого майна ОСОБА_10 за вищевказаною адресою мотивовані грубим порушенням відповідачкою при проведенні будівельних робіт санітарних та протипожежних норм , а також прав ОСОБА_5 і ОСОБА_6 як власників сусіднього домоволодіння , оскільки внаслідок зазначених незаконних дій ОСОБА_10 порушена інсоляція приміщень домоволодіння заявників та існує пожежна небезпека.
Викладені обставини підтверджуються листами Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим від 07 липня 2008 року і 22 жовтня 2009 року , а також Алуштинського міського відділу головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 15 лютого 2008 року, за змістом яких ОСОБА_11 28 серпня 2008 року була притягнута до адміністративної відповідальності за самочинне будівництво вищевказаного житлового будинку , але при повторної перевірці 02 грудня 2008 року встановлений факт ведення самочинного будівництва , про що був складений акт та підготовлений позов до суду про знесення відповідачкою самочинно збудованого будинку, крім того, будівельні роботи по зведенню зазначеного вище об’єкта нерухомості проведені у безпосередньої близькості до вікон сусіднього житлового будинку , що суттєво порушує інсоляцію, при цьому будь-які документи на проведення будівельно – монтажних робіт і проект будівництва не надані.
За змістом затвердженого Постановою Кабміну України від 09 вересня 2009 року № 1035 Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу , дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт, приватні будівлі , споруджені фізичними особами у період з 5 серпня 1992 року до 1 січня 2008року без дозволу на виконання будівельних робіт на підставі поданої до 31 грудня 2010року заяви про прийняття в експлуатацію, приймає в експлуатацію інспекція державного архітектурно - будівельного контролю за місцем їх розташування відповідно до цього Тимчасового порядку , яка видає забудовникам на платній основі сертифікат відповідності таких будівель державним будівельним нормам , стандартам та правилам .
З огляду на наведене , суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом другого поверху жилого будинку з дахом АДРЕСА_1 , виконання якої покладено на Інспекцію державно-будівельного контролю в АР Крим.
На підставі викладеного , колегія суддів вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали про забезпечення позову суд першої інстанції врахував наведені вимоги процесуального законодавства і роз’яснення Верховного Суду України, при цьому правильно виходив із часткової обґрунтованості вимог заявників про забезпечення позову, наявності зв’язку між предметом позовної вимоги та конкретним видом забезпечення позову, імовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення позову .
Доводи апеляційної скарги щодо проведення ОСОБА_7 будівельних робіт з дотриманням вимог закону , без порушення прав та інтересів позивачів та відсутності правових підстав для застосування вищевказаних заходів забезпечення позову спростовуються наведеними доказами і є неспроможними.
З огляду на наведене , колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства і підстав для її скасування апеляційна скарга не містить.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін , якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
На підставі вказаного і керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 2 статті 307, пунктом 1 частини 1 статті 312, статтями 314 та 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 відхилити.
Ухвалу Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 02 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді: