ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 912/2185/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

позивача - адвокат Кочмар О.Й., адвокат Колос Ю.В.

відповідача 1 - адвокат Клименко Є.Г.

відповідача 2 - директор Карандашов Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

від 02.04.2019

за позовом Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ"

до відповідачів: 1. Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Етал"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна"

про визнання недійсним договору поруки №1/07 від 30.01.2015

в межах справи № 912/2185/16

за заявою боржника Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Етал"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 29.06.2016 порушено провадження у справі № 912/2185/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Етал" (далі в тексті - ПрАТ "НВО "Етал"/ Боржник/Відповідач 1).

2. ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" у межах провадження у справі № 912/2185/16 про банкрутство ПрАТ "НВО "ЕТАЛ", звернулося до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним договору поруки № 1/07 від 30.01.2015 укладеного ПрАТ "НВО "ЕТАЛ" та ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна".

3. Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 15.05.2017, яка постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2017 залишена в силі, в задоволенні позову відмовлено.

4. Постановою Верховного Суду від 04.08.2018 ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 15.05.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2017 скасовано, справу №912/2185/16 у скасованій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

5. За результатами нового розгляду, ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 16.11.2018 позов задоволений: визнано недійсним договір поруки №1/07 від 30.01.2015, укладений між Приватним акціонерним товариством "Науково-виробниче об`єднання "Етал" та Закритим акціонерним товариством "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна".

6. Не погодившись із ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

7. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2019 у даній справі апеляційну скаргу задоволено. Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 16.11.2018 у справі №912/2185/16 скасовано. В задоволенні позову відмовлено.

8. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

8.1 Відповідно до договору поруки №1/07 від 30.01.2015 Приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче об`єднання "Етал" (поручитель) поручалось перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна" (кредитор) за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Новокаховський електромашинобудівний завод" (боржник) зобов`язань щодо оплати заборгованості в сумі 4 583 286,17 грн. та нарахованих на суму заборгованості штрафних санкцій та процентів, які виникли на підставі договору позики №19 від 25.11.2005 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Новокаховський електромашинобудівний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергомаш-Інвест", договору про відступлення права вимоги № 1/07 від 26.06.2007, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергомаш-Інвест" та кредитором, додаткової угоди № 1 від 04.01.2011 до договору № 1/07 від 26.06.2007, укладеної між кредитором та боржником (основне зобов`язання).

8.2 Згідно з пунктом 2.1 договору поручитель поручається за виконання боржником Основного зобов`язання в повному обсязі, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків в разі прострочення боржником термінів оплати та сплату інших платежів, які можуть бути належні до сплати боржником кредитору за основним зобов`язанням.

8.3 Пунктом 3.1 договору встановлено, що поручитель зобов`язується у разі порушення боржником основного зобов`язання самостійно виконати зазначене зобов`язання боржника перед кредитором.

8.4 Відповідно до пункту 4.1 договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Дія договору припиняється з припиненням забезпеченого порукою Основного зобов`язання, а також у разі якщо протягом 10 років від дня настання строку виконання основного зобов`язання кредитор не пред`явить до поручителя вимоги або позову (пункт 4.2 договору).

8.5 Не допускається розірвання договору в односторонньому порядку до повного виконання основного зобов`язання (пункт 4.4 договору).

8.6 На вимогу Закритого акціонерного товариства "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна" № 1/03/15 від 17.03.2015 Приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче об`єднання "Етал" в листі № 11/17/0610 від 05.04.2015 повідомило про визнання заборгованості, у тому числі згідно з договором поруки №1/07, однак у зв`язку з важкою економічною ситуацією, скрутним фінансовим становищем підприємства, відсутністю достатньої суми коштів на поточному рахунку, підприємство не має можливості оплатити борг (том 2 матеріалів нового розгляду позовної заяви, а.с. 92).

8.7 Згідно претензії № 1/06/15 від 09.06.2015 Закрите акціонерне товариство "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна" виставило Приватному акціонерному товариству "Науково-виробниче об`єднання "Етал" вимогу оплатити заборгованість, у тому числі за спірним договором поруки, протягом 10 днів та попередило про звернення до господарського суду у разі незадоволення даної претензії (том1 матеріалів нового розгляду позовної заяви, а.с. 125).

8.8 У відповідь на вказану претензію Приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче об`єднання "Етал" в листі № 13/17/0610 від 23.06.2015 зазначило про визнання заборгованості, про неможливість її оплати через скрутне фінансове становище та запропонувало реструктуризацію заборгованості на 5 років (том 1 матеріалів нового розгляду позовної заяви, а.с. 126).

8.9 В листі № 3/07/15 від 29.07.2015 Закрите акціонерне товариство "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна" погодилось на реструктуризацію за умови оплати частини заборгованості у розмірі 3 370 493,63 грн., на що Приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче об`єднання "Етал" в листі № 19/17/061 від 03.09.2015 повідомило про свою згоду на запропоновану реструктуризацію, однак з початком погашення заборгованості через один рік (том 1 матеріалів нового розгляду позовної заяви, а.с. 127, 128).

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

9. 12.04.2019 Акціонерне товариство "Піреус Банк МКБ" звернулось через Центральний апеляційний господарський суд до Верховного Суду із касаційною скаргою від 12.04.2019 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2019 у справі № 912/2185/16, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

10. 24.04.2019, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України, касаційну скаргу Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" від 12.04.2019 разом з матеріалами нового розгляду позовної заяви ПАТ "Піреус Банк МКБ" у справі № 912/2185/16 надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

11. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 912/2185/16 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 20.05.2019.

12. Ухвалою Верховного Суду від 30.05.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 912/2185/16 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" від 12.04.2019 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2019; розгляд касаційної скарги призначено на 31.07.2019 об 11 год. 00 хв.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

13. Не погоджуючись з прийнятою постановою, АТ "Піреус Банк МКБ" подано касаційну скаргу, в якій останнє просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

14. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

14.1 Судом апеляційної інстанції не враховано вказівок Верховного Суду щодо необхідності дослідження наявності ознак фіктивності правочину.

14.2 Відповідач 2 не вчинив жодних дій щодо належного виконання оспорюваного договору.

14.3 Суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми частини 5 статті 203, статті 234, частини 1 статті 553, частин 1,2 статті 554 Цивільного кодексу України, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку, що листи Відповідачів підтверджують вчинення сторонами дій щодо виконання договору поруки.

15. Представники скаржника в судовому засіданні 31.07.2019 підтримали касаційну скаргу з підстав викладених в ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

16. ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна" подано відзив на касаційну скаргу в якому останнє просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

17. ПрАТ "НВО "ЕТАЛ" подано відзив на касаційну скаргу в якому останнє просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

18. Представники відповідачів в судовому засіданні 31.07.2019 заперечили проти касаційної скарги з підстав викладених у відзивах.

Позиція Верховного Суду

19. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

20. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

21. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

22. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

23. Частиною 4 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

24. Відповідно до частин 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

25. Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

26. За змістом статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

27. У розумінні приписів наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

28. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

29. У цій справі Публічне акціонерне товариство "Піреус Банк МКБ" оспорює договір поруки №1/07 від 30.01.2015 як заінтересована особа в розумінні частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, не будучи стороною цього договору, з тих мотивів, що цей правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків (частина 5 статті 203 та стаття 234 Цивільного кодексу України), обумовлених ним.

30. Відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

31. Фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

32. Отже, для визнання зобов`язання таким, що вчинено фіктивно, закон вимагає наявність наступних умов: вина осіб, що проявляється у формі умислу, який спрямований на вчинення фіктивного договору; такий умисел повинен виникнути у сторін до моменту укладення договору; метою укладення такого договору є відсутність правових наслідків, обумовлених договором. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає підстав стверджувати, що зобов`язання вчинялося фіктивно. У фіктивних правовідносинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 по справі №909/330/16).

33. Порука є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання (стаття 546 Цивільного кодексу України.

34. З положень статті 553, 554 Цивільного кодексу України договір поруки є двостороннім правочином, на підставі якого між кредитором та поручителем виникає забезпечувальне зобов`язання. Зміст зазначеного забезпечувального зобов`язання становить право кредитора вимагати від поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання, якому відповідає обов`язок поручителя здійснити таке виконання.

35. Таким чином, у правовідносинах поруки у кредитора виникає право вимагати від поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання, а у поручителя, відповідно - обов`язок виконати таке зобов`язання.

36. Судом апеляційної інстанцій встановлено, що станом на момент укладання договору поруки №1/07 від 30.01.2015 жодних підстав передбачати майбутню неплатоспроможність Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Етал" у сторін оспорюваного правочину не було, тому не могло бути і підстав для укладання договорів з метою контролю процедури банкрутства, як про це зазначає позивач.

37. Також судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що невиконання договору поруки в добровільному порядку не свідчить про його укладення без наміру реального виконання. Навпаки матеріалами справи підтверджується узгодження сторонами спірного правочину необхідність погашення заборгованості, пропозиції реструктуризації заборгованості, узгодження графіку погашення заборгованості, тобто матеріалами справи підтверджується, що сторонами вчинялися дії щодо виконання договору поруки.

38. Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріалами справи підтверджується, що погіршення фінансового стану Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Етал" сталося внаслідок істотного знецінення національної валюти в лютому 2015 (при цьому кредит боржником був отриманий в іноземній валюті).

39. За приписами абзацу 1 частини 1 статті 533 Цивільного кодексу України вимога до поручителя може бути пред`явлена у випадку порушення зобов`язання боржником. Тобто, факт порушення боржником зобов`язання є підставою вимоги кредитора до поручителя.

Умовами оспорюваного договору передбачено солідарну відповідальність поручителя і боржника.

40. Згідно положень частин 1, 2 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

41. Судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент укладення оспорюваного договору строк виконання основного зобов`язання вже настав та був прострочений зі сторони основного боржника. Тобто, з дня укладення договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна" набуло право вимоги до поручителя. Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна" зверталось до основного боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Новокаховський електромашинобудівний завод" з позовом про стягнення заборгованості, у тому числі за договором позики № 19 від 25.11.2005, зобов`язання за яким забезпечено оспорюваною порукою.

42. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 07.04.2015 у справі № 923/287/15 задоволено позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новокаховський електромашинобудівний завод" заборгованості за договором позики № 19 від 25.11.2005. Згідно з рішенням Господарського суду Херсонської області від 07.04.2015 у справі №923/287/15, основна заборгованість за договором про відступлення права вимоги №1/07 від 26.06.2007 склала 4 583 286,17 грн. яка і була стягнута з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новокаховський електромашинобудівний завод".

43. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 09.06.2015 Закрите акціонерне товариство "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна" виставило Приватному акціонерному товариству "Науково-виробниче об`єднання "Етал" претензію № 1/06/15 з вимогою оплатити заборгованість, у тому числі за спірним договором поруки, протягом 10 днів та попередило про звернення до господарського суду у разі незадоволення даної претензії .

44. Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче об`єднання "Етал" листом №13/17/0610 від 23.06.2015 визнало заборгованість та повідомило про неможливість її оплати через скрутне фінансове становище та запропонувало реструктуризацію заборгованості на 5 років. В подальшому, листом №3/07/15 від 29.07.2015 Закрите акціонерне товариство "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна" погодилось на реструктуризацію за умови оплати частини заборгованості у розмірі 3 370 493,63 грн., на що Приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче об`єднання "Етал" в листі № 19/17/061 від 03.09.2015 повідомило про свою згоду на запропоновану реструктуризацію, однак з початком погашення заборгованості через один рік.

45. Матеріалами справи підтверджується, що 21.07.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна" звернулося до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника в сумі 51 100 934, 12 грн., в тому числі й за договором поруки №1/07 від 30.01.2015.

46. З огляду на встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна" вживалися заходи щодо реального виконання договору.

47. Відповідно до положень статей 202, 203, 234 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, тобто на набуття зміну або припинення відповідних прав та обов`язків, що обумовлені цим правочином. Відсутність у сторін наміру створення зазначених правових наслідків має наслідком визнання правочину фіктивним. При цьому для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його без наміру досягти відповідного правового результату повинна бути властива одночасно діям обох сторін правочину.

48. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" про визнання недійсним договору поруки № 1/07 від 30.01.2015 укладеного ПрАТ "НВО "ЕТАЛ" та ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна".

49. З огляду на викладене, доводи скаржника (пункти 14.1, 14.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими.

50. З огляду на імперативні приписи статті 300 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні спору, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

51. При цьому, доводи, викладені у касаційній скарзі (пункт 14.3 постанови), зводяться до незгоди із встановленими судом апеляційної інстанції обставинами справи та наданою оцінкою доказів, наявних у матеріалах справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

52. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

53. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

54. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

55. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованого та правомірного висновку суду апеляційної інстанції.

56. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

57. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

58. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.

59. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

60. Вказані вимоги судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови були дотримані.

61. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" від 12.04.2019 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2019 у справі № 912/2185/16 залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2019 у справі № 912/2185/16 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді С. В. Жуков

Н. Г. Ткаченко