АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВІННИЦЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

         16  березня  2010 року                                            м. Вінниця

         Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:

                                         Головуючого : Колоса С.С.

            Суддів : Іващука В.А., Вавшка В. С.

                                         При секретарі : Топольській В. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Вінницької міської ради  про виділ частки земельної ділянки  за апеляційною скаргою ОСОБА_1  на рішення Ленінського районного суду  м. Вінниця  від  21  січня 2010 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Ленінського районного суду  м. Вінниця від    21  січня 2010 року в  зазначеному позові відмовлено  .

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що передача земельної ділянки громадянам у власність здійснюється в порядку визначеному нормами земельного законодавства, а не за рішенням суду, так як позивачці слід вирішити питання про встановлення порядку користування земельною ділянкою та після цього, у визначеному законом порядку, звернутись до органу місцевого самоврядування про визнання права власності на цю ділянку .

    У апеляційній скарзі ОСОБА_1  просить скасувати рішення суду першої інстанції, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, не дотримання норм матеріального та порушенням норм процесуального права .

    Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали у межах доводів апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які просять рішення скасувати з підстав викладених у скарзі, представника міської ради, яка вважає, що підстав для скасування рішення не має, колегія суддів  вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав .

         Відмовляючи в позові, судом першої інстанції дано належну оцінку зібраним по справі доказам, що надано сторонами .

         Так, судом встановлено, і не заперечується сторонами, що АДРЕСА_1  належить на праві спільної часткової власності відповідно ОСОБА_1 – 20 / 100  ( 1 / 5 ),  ОСОБА_3 – 49 / 100  ( 11/ 50 та  27 / 100 )  та ОСОБА_2 – 31 / 100  ( а. с. 9 ). Площа земельної ділянки, на якій розташовано зазначений будинок з господарськими будівлями  становить по нормам  577  кв. м. ( а. с. 10, 14) .

         З матеріалів вбачається, що між співвласниками будь – яких договорів, щодо порядку користування земельною ділянкою не укладалось. Даний порядок не визначено і з цього приводу є спір між ОСОБА_1  та  ОСОБА_2. Крім того з схеми земельної ділянки вбачається, що її розмір становить 636  кв. м., що перевищує зазначену у технічному паспорті на індивідуальний житловий будинок   ( а. с. 64 ) .

         Зі змісту  ст. ст. 78, 81, 89, 90, 118  ЗК України випливає, що виділення частки земельної ділянки можливо лише в випадках коли вона є спільною власністю  кількох осіб. З справи вбачається, що спірна земельна ділянка, на якій розташовано будинок, перебуває у спільному користуванні  ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2  .

         Згідно ст. ст. 116, 118  ЗК України  громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель державної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної адміністрації чи ради за місцем знаходження земельної ділянки. Як вбачається, ОСОБА_1  з такою заявою не зверталась .

         Вирішуючи даний спір, ОСОБА_1  необхідно звернутись за вирішенням питання про встановлення порядку користування земельною ділянкою та в подальшому подати заяву про визнання за нею права власності на відповідну частку  .

         Статтею 311 ЦПК України визначено підстави для скасування рішення суду першої інстанції і передачі справи на новий судовий розгляд, однак в апеляційній скарзі позивачкою таких підстав не наведено та не обгрунтовано  .

         Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін  .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

                                               у х  в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1  -  відхилити  .

Рішення  Ленінського районного суду м. Вінниця від   21  січня 2010 року  -  залишити без змін  .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення .

Протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду України .

                Судді: