УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого судді: Пономаренко А.В.
суддів : Підлісної І.А., Кірюхіної М.А.
при секретарі: Галіч Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Приватного підприємства Агенція нерухомості « А.Т.А.-ЮГ» , треті особи - ОСОБА_9, ОСОБА_10, Державний нотаріус Алуштинської державної нотаріальної контори Буховець Юлія Володимирівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та стягнення збитків , за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 липня 2009 року, -
ВСТАНОВИЛА :
У червні 2007 року ОСОБА_5 звернулася до суду з уточненим позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Приватного підприємства «Агенція нерухомості « А.Т.А-ЮГ» , третя особа ОСОБА_9 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 АР Крим, укладеного позивачкою 19 листопада 2004 року з ОСОБА_6, посилаючись на те, що вказана угода була укладена ОСОБА_5 під впливом оману щодо природи укладеної цивільно - правової угоди .
Позов мотивований тим, що відповідачі своїми спільними узгодженими діями ввели ОСОБА_5 в оману щодо прав та обов’язків сторін за укладеним договором купівлі-продажу належної позивачці квартири без отримання коштів , який вплинув на її волевиявлення, оскільки позивачка вважала, що здійснює обмін власної квартири, а фактично продала її ОСОБА_6, не отримавши коштів та іншого житла.
Посилаючись на вказані обставини, позивачка на підставі статті 230 Цивільного кодексу України просила визнати недійсним з моменту вчинення договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 та стягнути на її користь з відповідачів заподіяні збитки у розмірі подвійної вартості цієї квартири -262000гр.
У ході судового розгляду судом першої інстанції до участі у праві в якості третіх осіб було залучено ОСОБА_10 як власника вищевказаної квартири АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 18 грудня 2006 року і державного нотаріуса Алуштинської державної нотаріальної контори Буховець Ю.В.
Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 21 липня 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_12 просить рішення суду першої інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що суд не дав належної оцінки фактичним обставинам справи, наявним у матеріалах справи доказам ,а також поясненням сторін і свідків.
У запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідачів ОСОБА_8 і Приватного підприємства «Агенція нерухомості « А.Т.А-ЮГ» просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з’явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги , колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з частиною 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу(далі-ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про відмову у позові , суд першої інстанції виходив з безпідставності позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.
За змістом статті 3 ЦПК України право на звернення до суду закон пов’язує із захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав , свобод чи інтересів.
Позовні вимоги ОСОБА_5 ґрунтуються на положеннях статей 203,215,230,236,655 Цивільного кодексу (далі-ЦК) України, з якими позивачка пов’язує своє право на відшкодування заподіяних збитків у подвійному розмірі внаслідок застосування відповідачами обману при укладенні спірного договору купівлі-продажу належної позивачці квартири АДРЕСА_3 АР Крим і невиконання покупцем ОСОБА_6 свого обов’язку за умовами договору по оплаті придбаного нерухомого майна.
При цьому вимог про застосування наслідків недійсності правочину відповідно до положень статті 216 ЦК України позивачка не заявляла, наполягаючи на відшкодуванні збитків в сумі 262000 грн.
Згідно статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин , які мають істотне значення, такий право чин визнається судом недійсним . Обман має місце , якщо сторона заперечує наявність обставин , які можуть перешкодити вчиненню правочину , або якщо вона замовчує їх існування .
Істотне значення має обман щодо природи правочину , прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
За змістом частини 2 статті 230 ЦК України сторона, яка застосувала обман, зобов’язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду , що завдані у зв’язку із вчиненням цього правочину.
Оскільки угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом, суд зобов’язаний встановити наявність обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Відповідно до роз’яснень у пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин , які впливають на вчинення правочину . На відміну від помилки , ознакою оману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність обставин, щодо яких особу введено в оману і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Таким чином , вимогами закону на позивачку покладений обов’язок довести факт вчинення спірної угоди купівлі-продажу квартири під впливом обману унаслідок умисних дій відповідачів стосовно обставин, які мають істотне значення .
Крім того, вимогами частини 3 статті 10 та статті 60 ЦПК України встановлено обов’язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Усупереч вимог наведених норм закону ОСОБА_5 не навела безперечних доказів укладення спірного договору купівлі-продажу під впливом обману з боку іншої сторони угоди - відповідачки ОСОБА_6, а також завдання внаслідок вчинення договору позивачці збитків у визначеному нею розмірі.
Крім того, у встановленому порядку ОСОБА_5 також не було доведено наявності умислу в діях відповідачів, істотність обставин, відносно яких позивачку було введено в оману при укладанні договору купівлі-продажу і самого факту обману для визнання договору недійсним з підстав, визначених частиною 1 статті 230 ЦК України.
Суд першої інстанції встановив, що 19 листопада 2004 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був укладений договір купівлі-продажу належної позивачці квартири АДРЕСА_4 АР Крим .
Факт укладення цього договору підтверджується підписами сторін і державного нотаріуса Алуштинської державної нотаріальної контори Буховець Ю.В., яким перед посвідченням договору було перевірено документ, що підтверджував право власності ОСОБА_5 на квартиру , відомості щодо відсутності заборон, арештів та податкової застави даного майна , а також встановлено відсутність інших обставин відповідно до вимог діючого законодавства, які б могли перешкодити укладенню даної угоди.
Сторони зазначеного договору під час його укладення досягли згоди з усіх істотних умов договору: визначили предмет угоди, яким є вищевказана квартира , її місце розташування, а також встановили договірну ціну і зобов’язання сторін.
Положення спірного договору купівлі-продажу не містять будь-яких посилань на особливий порядок здійснення розрахунків між сторонами цієї угоди за придбану квартиру , який вони встановили на свій розсуд .
Позивачкою у встановленому законом порядку не оспорювалася дійсність умов вищевказаного договору з будь-яких підстав, передбачених главою 16 ЦК України, зокрема, положень пункту 3 цього договору, за змістом якого ОСОБА_5 своїм підписом підтвердила, що покупець повністю розрахувався за продану квартиру до підписання договору і претензій фінансового характеру до нього з боку продавця немає, а продавець при здійсненні оплати за квартиру передав покупцеві технічний паспорт на квартиру, абонентські книжки по розрахунку за комунальні послуги , інші документи та приналежності, що стосуються квартири .
При апеляційному перегляді справи встановлено, що в обґрунтування своїх вимог ОСОБА_5 посилалася на те, що вона була введена в оману відповідачами ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8, стосовно прав та обов’язків за договором купівлі – продажу , оскільки вважала, що за домовленістю з відповідачами укладає договір обміну квартир , в результаті якого отримує у власність іншу квартиру після продажі своєї квартири шляхом передачі грошей покупцем за належну позивачці квартиру через посередника –директора Приватного підприємства «Агенція нерухомості « А.Т.А.-ЮГ» ОСОБА_8 власнику другої квартири - ОСОБА_9 , який від укладення договору відмовився з підстав не проведеного з ним розрахунку.
При цьому ОСОБА_5 підтвердила факт передачі грошей за продаж власної квартири в сумі 26 тис. американських доларів ОСОБА_6, її чоловіком ОСОБА_7 за усною домовленістю з позивачкою та в її присутності директору Приватного підприємства «Агенція нерухомості « А.Т.А.-ЮГ» ОСОБА_8 для подальшого придбання позивачкою через вказане агентство нерухомості іншої АДРЕСА_2 , власником якої за договором купівлі-продажу від 20 квітня 2004 року був ОСОБА_9
Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 02 грудня 2008 року зазначений договір купівлі-продажу в частині визнання покупцем ОСОБА_9 визнаний недійсним і ОСОБА_8 визнано покупцем цієї квартири (т.2 а.с.40-41).
Крім того, наведені обставини проведення розрахунку покупцем ОСОБА_6 за придбану у ОСОБА_5 квартиру підтверджуються відповідачами , допитаним у судовому засіданні державним нотаріусом Буховець Ю.В. та матеріалами справи, що містять письмові звернення ОСОБА_5 . до правоохоронних органів з питання порушення відносно ОСОБА_9 і ОСОБА_8 кримінальної справи за статтею 190 ч.4 Кримінального кодексу України , де позивачка стверджувала про передачу за усною домовленістю між нею , ОСОБА_6, ОСОБА_13 і ОСОБА_8 вищевказаної суми грошей за належну позивачці квартиру ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ОСОБА_8 для наступної передачі ОСОБА_8 зазначених коштів ОСОБА_9 в якості оплати за іншу квартиру, яку позивачка повинна була придбати, а саме - АДРЕСА_2 .
З матеріалів справи також вбачається і обґрунтовано взято до уваги судом першої інстанції , що 23 листопада 2004 року ОСОБА_5 зверталася з позовом до ОСОБА_9 про визнання дійсної угоди купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 та визнання за позивачкою права власності на цю квартиру на підставі статті 220 ЦК України , де вона стверджувала про проведення розрахунку за належну їй квартиру покупцем , ухвалою Алуштинського міського суду АР Крим від 14 листопада 2006 року справу закрито за відмовою позивачки від позову .
За змістом ухвали вказаного суду першої інстанції від 14 квітня 2009 року в провадженні цього суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_8 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6 ( т.2 а.с.7).
Крім того, матеріали справи містять дані про притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності за статтею 190 частиною 4 Кримінального кодексу України за фактом заволодіння шляхом обману грошима ОСОБА_5 в сумі 26 тис американських доларів , що відповідає 137960, 12 гр. та визнання позивачки потерпілою від злочинних дій ОСОБА_9.( т.2, а.с.21-29).
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивачка усвідомлювала правову природу вчиненого правочину , який відповідав її волевиявленню, і мала намір укласти саме договір купівлі-продажу належної їй квартири , а відмова з боку ОСОБА_9 від підпису договору купівлі – продажу іншої квартири, яку бажала придбати ОСОБА_5 , не може свідчити про недійсність спірної угоди з визначених статтею 230 ЦК України підстав.
З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири , укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 19 листопада 2004 року , як вчиненого під впливом обману .
Таким чином, колегія суддів вважає, що ОСОБА_5 не надано переконливих доказів порушення відповідачами цивільного права позивачки відносно вищевказаного нерухомого майна , яке підлягало б судовому захисту, тому при вирішенні справи суд першої інстанції дійшов правильного висновку , що факт порушення майнових прав позивачки і введення її в оману стороною спірної угоди купівлі-продажу квартири - ОСОБА_6 та іншими відповідачами не встановлений.
Виходячи з викладеного , колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, ґрунтується на повному і всебічному з’ясуванні всіх обставин справи, висновки суду відповідають обставинам справи , а доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення, що, відповідно до положень частини 1 статті 308 Цивільного процесуального кодексу України, є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 липня 2009 року без змін.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 липня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців .
Судді: