Справа № 2-54/2010

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2010 року                                                                                          смт. Леніне

                                         Ленінський районний суд АРК в складі:

      головуючої- судді Українець Л.І.

  при секретарі:                  Абільваповій Е.Н.

з участю представника позивача Усеінова А.Р.

представника відповідача ОСОБА_3-ОСОБА_4

 представника третьої особи, служби у справах дітей _Сірої Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Леніно цивільну справу за позовом Ленінської селищної ради до ОСОБА_5, ОСОБА_3, треті особи КП «Ленінське БТІ», служба у справах дітей Ленінської РДА про визнання ордеру  недійсним, визнання свідоцтва про право власності недійсним,

                                                                    В С Т А Н О В И В :

              Позивач звернувся з позовом до відповідачів, третіх осіб про визнання ордеру  ..вданого рішенням №320 від 29.10.2008року  виконкому Ленінської селищної ради недійсним,  та про визнання свідоцтва про право власності  без номера від 24.11.2008року,виданого Ленінською селищною радою недійсним.

Свої вимоги позивач  мотивує тим, що  відповідачка ОСОБА_5 перебувала на квартирному обліку  у списку першочерговиків у виконкомі Ленінської селищної ради з 1999 року з складом сім’ї 3 особи , а саме відповідача ОСОБА_3 і ОСОБА_6-неповнолітньої дочки. Рішенням виконкому Ленінської селищної ради №320 від 29.10.2008 року на вказаний склад сім’ї відповідачці була надана квартира АДРЕСА_1 АРК і на його підставі відповідачці був наданий ордер на вселення у спірну квартиру.

  24 листопада 2009 року  відповідачі отримали свідоцтво про право власності на квартиру. Надання житла у спірній квартирі та її приватизація відбувалася в той час коли  ОСОБА_5  придбала у власність квартиру АДРЕСА_2. Позивач  вважає, що дані відомості відповідачка приховала, тим самим надала неправдиві відомості про потребу в покращенні житлових умов, перебуваючи на квартирному обліку в Ленінській селищній раді.  З наведених мотивів просить визнати ордер, виданий рішенням №320 від 29.10.2008 року виконкому Ленінської селищної ради недійсним та визнати свідоцтво про право власності без номера від 24 листопада 2008 року недійсним.

              У судовому засіданні представник  позивача позов підтримав ,просить його задовольнити, та пояснив, що відповідачкою порушені «Правила обліку громадян, які потребують покращення житлових умов і надання їм житла», а також  норми  ч.1 ст.189 ЖК України, тобто надала недостовірні відомості про потребу в покращенні житлових умов - не надавши даних ,що у 2004 році нею придбана квартира у м. Дніпродзержинську. З цих підстав вважає ордер недійсним та з таких же мотивів  просить  визнати свідоцтво про право власності  від 24.11.2008 року, видане Ленінською селищною радою  визнати недійсним. Пояснив, що право на приватизацію житла відповідачами реалізовано тільки один раз  при приватизації спірної квартири. Просить врахувати, що рішення Ленінської селищної ради про надання відповідачі ОСОБА_5 на склад сім,ї –з особи, ордеру на АДРЕСА_1 скасоване рішенням Ленінської селищної ради від 13 січня 2010 року.

             Відповідачка ОСОБА_5, будучи належним чином повідомлена про час і місце слухання справи, в суд не з’явилася, подала письмові заперечення проти позову, просить у його задоволенні відмовити , оскільки не приховувала від осіб, які вели квартирний облік у позивача про те ,що придбала житло в м. Дніпродзержинську, завжди у своїх зверненнях зазначала адресу місця проживання у м. Дніпродзержинську.

             Відповідач  ОСОБА_5 у судове засідання не з’явився, направив в суд свого представника..

             Представник  відповідача ОСОБА_3- ОСОБА_4 у судовому засіданні з позовом не погодилась,  просить відмовити  у задоволенні позову до її довірителя, оскільки  доводи позивача вважає голослівними та не підтвердженими доказами. В межах заявлених позовних вимог підстав, передбачених  ст.59 ЖК України позивачем не наведено  та не доведено обставин надання її довірителем недостовірних відомостей про потребу в покращенні житлових умов так як при досягненні ним повнолітня  копія паспорта з зазначенням його місця проживання  та сімейного стану ,  так само як і відомості про його навчання у м. Дніпродзержинську були  своєчасно надані його матір’ю до матеріалів квартирної справи.

              Представник служби у справах дітей у судовому засіданні позов підтримала, вважає, що його слід задовольнити, оскільки відповідачка ОСОБА_5 у 2004 році придбала у власність за договором купівлі-продажу  квартиру  у м. Дніпродзержинську,  про наявність якої служба у справах дітей дізналася тоді коли ОСОБА_5 звернулася з заявою до органу опіки і піклування  в інтересах неповнолітньої дочки –співвласниці спірної квартири -  ОСОБА_6 про надання згоди на продаж приватизованої квартири в смт. Леніне. У зв,язку з чим працівники служби  у справах дітей повідомили Ленінську селищну раду про можливе відчуження спірної  квартири і це стало підставою для пред’явлення даного позову до відповідачів.

                Вислухавши пояснення сторін, оглянувши у судовому засідання квартирну справу ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, та повно всесторонньо і об’єктивно дослідивши докази по справі , суд знаходить , що у задоволенні позову слід відмовити з наступних мотивів.

                Судом встановлено, що  спір між сторонами виник з приводу визнання недійсним ордеру №955 від 7.11.2008року , виданого виконкому Ленінської селищної ради, ОСОБА_5 на склад сім,ї 3 особи ,на право зайняття житлового приміщення у АДРЕСА_1 та визнання недійсним свідоцтва про право власності  ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на  спірну квартиру .

 Так як позовні вимоги  позивач   викладає за нормами  ч. 1 с. 189, та ст. 191 ЖК України та ст. ст. 346,348,387,393 ЦК України, то предметом дослідження у суді  були  тільки доводи позивача про те, чи є ордер  та свідоцтво про право власності на АДРЕСА_1 недійсними з підстав приховування факту, що за ОСОБА_5 зареєстрована на праві приватної власності квартира з адресою  АДРЕСА_2  з 6 жовтня 2004 року.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦК України.

Судом встановлено , що відповідачка ОСОБА_5 перебувала на квартирному обліку як одинока мати  з 24.11.1999 року, що підтверджується матеріалами квартирної справи (а.с.100-126) оглянутої в суді  та  рішенням № 239 виконкому Ленінської селищної ради (а.с.6,108)  її  сім, ї у складі   трьох осіб .

 Згідно з даними квартирної справи, впродовж  періоду перебування на квартирному обліку ОСОБА_5 потребувала покращення житлових умов, оскільки  займала з дітьми аварійне  житло в СКД -81 за адресою АДРЕСА_3, про що свідчать заяви відповідачки ОСОБА_5  від 16.11.99 р.(а.с. 116) , та від 22.11.99 про постановку на квартирний облік(а.с.117), довідки про склад сім’ї , видані виконкомом Ленінської селищної ради  від 22.11.99 р.(а.с.118), від 24.04.2001р.(а.с. 113), та Ленінською селищною радою від 14.01.2003 р.(а.с. 112). А також дані  про реєстрацію місця проживання відповідачів у їх паспортах і копією договору найму АДРЕСА_3(а.с.34).

 Як встановлено судом в період  перебування відповідачки з сином у м. Дніпродзержинську, СКД були знесені, чого не оспорює представник позивача в своїх поясненнях та визнає представник відповідача.

 Незважаючи на це ,посадові особи Ленінської селищної ради, продовжували видавати довідки про склад сім,ї ОСОБА_5, знаючи достовірно, що  повернутися на постійне місце проживання за місцем прописки , відповідачі не могли з об’єктивних та незалежних від них причин.

Судом також встановлено, що дочка відповідачки  неповнолітня ОСОБА_6  з 01.09.2002 року навчалася і, в період навчання, проживала у  Феодосійські санаторній-школі –інтернаті, про що свідчить довідка  №847 від 12.02.2003 р.(а.с.112-зворот) ,оригінал якої знаходиться у матеріалах квартирної справи.

 А відповідач ОСОБА_3 з 13.01.2003р. навчався у ПТУ-22 м. Дніпродзержинська  згідно з довідкою ПТУ№22 від 13.01.2003р(а.с.112) оглянутої в оригіналі в матеріалах квартирної справи.

 Про  те , що  в цьому місті ,на період навчання сина,  проживала  відповідачка ОСОБА_5 і, що посадові особи Ленінської селищної ради про це знали , представник  позивача не заперечує.

 Так само доводи щодо недостовірності відомостей спростовуються   листом Ленінської селищної ради від  16.08.2006 року №532/04-21 (а.с.58)  з якого вбачається, відповідь на звернення ОСОБА_5,  надсилалася їй  за адресою АДРЕСА_2. тобто за адресою квартири, яка належить відповідачці на підставі договору купівлі-продажу від 14.09.2004 року (а.с.5) відповідно до даних  інформаційної довідкою  без номера і дати, наданої директором Дніпродзержинського бюро технічної інвентаризації..

Як  видно з копії рішення № 320 від  29.10.2008 року, виконком Ленінської селищної ради  виконком Ленінської селищної ради , вирішив надати АДРЕСА_1 та видати ОСОБА_5 ордер на вселення у вказану квартиру в складі сім’ї три особи: тобто на   ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а.с.7).

  Ордер №955 від 7.11.2008 року  на вселення сім,ї ОСОБА_5 в АДРЕСА_1, з підстав, передбачених ст.. 59 ЖК України позивачем на момент вирішення спору позивачем не оспорюється.

 Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 16 квітня 2009 року, ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування,  вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Тому  доводи представника позивача про те , що рішення  виконкому Ленінської селищної ради № 320 від  29.10.2008 року про надання житла і видачу ордеру сім,ї ОСОБА_5 скасоване рішенням  позивача-Ленінської селищної ради №4-39/2009 (а.с.99) від  13 січня 2010 року не заслуговують на увагу , оскільки  дії Ленінської селищної ради щодо скасування рішення про надання житла , здійснені з перевищенням повноважень Ленінської селищної ради та не несуть жодних правових наслідків для вирішення спору по даній справі.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за звернення фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу,  в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Оскільки  позивач розпорядився своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, впродовж судового розгляду позовних вимог  щодо зміни підстав та предмету позову не заявив, суд не вправі вийти за межі позовних вимог та застосувати норми ст.ст. 58-59,60  ЖК України  і норми Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду».

Таким чином суд знаходить, що позивачу було достовірно відомо впродовж останніх 2006-2010 років про фактичне місце проживання відповідачки ОСОБА_5 і факт  приховування наявності у неї іншого житла в іншому місці у судовому засіданні не знайшов свого підтвердження.

 Тобто винних дій відповідачів, які б дали суду підстави прийти до висновку про недійсність ордеру про надання АДРЕСА_1, та визнання свідоцтва про право власності на неї позивачем не доведено.

Зокрема  ч.1 ст. 189 ЖК України передбачає відповідальність осіб за неналежне використання житлового фонду та інші порушення житлового законодавства.

 В даному випадку судом встановлено, що працівникам Ленінської селищної ради та виконкому  була відома точна адреса місця проживання відповідачів у м. Дніпродзержинську і при веденні квартирного обліку саме посадові особи  позивача самоусунулися від виконання обов,язку перевіряти наявність чи відсутність у особи іншого житла  як осіб, які перебувають на квартирному обліку, обстежувати регулярно їх  житлово-побутові умови.

Таким чином,  вини відповідачів щодо порушення такого порядку у наданні відомостей про потребу в покращенні житлових умов судом не встановлено,  і порушення Правил обліку громадян, які потребують покращення житлових умов і надання ним житлових приміщень»  відповідачами не допущено та позивачем не доведено.

Також жодних підстав передбачених ст. 346 ЦК України в обґрунтування доводів про визнання свідоцтва про право власності відповідачів на спірну квартиру позивачем не наведено та доказів на підтвердження цих доводів не надано.

Доказів для припинення права власності відповідачів за нормами ст. 348 ЦК України  позивач також не надав і судом встановлено, що згідно з свідоцтвом  про право  власності, виданим 24 листопада 2008 року  (а.с.87)  ОСОБА_5 ,ОСОБА_3 та ОСОБА_6  є співвласниками   у праві спільної часткової власності  по 1/3 частці на АДРЕСА_1. Право власності за відповідачами зареєстровано в КП «Ленінське БТІ 10.02.2009 року (а.с.88). і підставою для набуття такого права була безоплатна передача у власність спірної квартири відповідно до Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду»  на підставі розпорядження №437 від 24.11.2008року У зв,язку чим , на думку суду,  і наслідки припинення права власності на неї відбувається  у випадках ,передбачених цим законом, однак вони позивачем не заявлялися.  

Тому у задоволенні позову слід відмовити  повністю.

Керуючись  п.п. 13,14,18 «Правил обліку громадян, які потребують покращення житлових умов, і надання їм житлових приміщень», затверджених .Постановою РМ УРСР від 11.12.1984 р(з змінами і доповненнями), ст. ст. 346,348,387,393 ЦК України,  ч.1 ст. 189, ст.191 ЖК України, ст.3,7,10,11, 13,14,88, 208, 212- 215,218 ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Ленінської селищної ради до ОСОБА_5, ОСОБА_3, треті особи КП «Ленінське БТІ» ,служба у справах дітей Ленінської РДА про визнання ордеру  недійсним, визнання свідоцтва про право власності недійсним, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосії через Ленінський районний суд АРК шляхом  подання заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з моменту проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 20 днів після  подання заяви про апеляційне оскарження рішення в Апеляційний суд АРК через Ленінський райсуд.

Повний текст рішення виготовлено 20 січня 2010 року.

Суддя                                           Українець Л.І.