У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

17.05.07                                                                                               Справа №22/1

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

    

при секретарі Акімової Т.М.

за участю представників:

-позивача - Лисенка В.І., дов.№01-10/07 від 16.04.2007р.

-відповідача - Олійника Ю.В., нач.юр.відділу, дов.№185/14-юр від 12.03.2007р.

-Державної виконавчої служби Токмацького району - Рудєвої О.І., головного державного виконавця, дов. від 04.04.2007р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу  Державного підприємства „Хлібна база №74”, м.Молочанськ Токмацького району Запорізької області

на ухвалу  господарського суду Запорізької області від 19.02.2007р.

у справі   № 22/1

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Зерноторгівельна компанія”, м.Київ

до відповідача Державного підприємства „Хлібна база №74”, м.Молочанськ Токмацького району Запорізької області

про стягнення  заборгованості

                                                      Установив:

          Згідно з рішенням господарського суду Запорізької області від 01.02.2005р. у справі №22/1, яке набрало законної сили, з Державного підприємства „Хлібна база №74”, м.Молочанськ Токмацького району Запорізької області, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Зерноторгівельна компанія”, м.Київ, стягнуто 175.183грн. 20 коп. вартості насіння, переданого на зберігання, 1700 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На виконання рішення господарським судом виданий відповідний наказ, який позивачем пред’явлений до органів державної виконавчої служби.

          25.03.2005р. державним виконавцем відкрито виконавче провадження.

          08.04.2005р. винесена постанова про зупинення виконавчого провадження у справі. Такі дії державний виконавець мотивував пунктом 8 статті 34 Закону України „Про виконавче провадження” - у зв’язку з порушенням господарським судом Запорізької області провадження у справі №5/3/499 (99) про банкрутство боржника - Державного підприємства „Хлібна база №74”, м.Молочанськ Токмацького району Запорізької області, і введенням згідно з ухвалою того ж суду від 31.07.2003р. мораторію на задоволення вимог кредиторів.

          Постановою начальника Державної виконавчої служби у Токмацькому районі від 30 січня 2007р. (а.с.83) зобов’язано заступника начальника Державної виконавчої служби у Токмацькому районі провести виконавчі дії по виконавчим провадженням боржника - ДП „Хлібна база №74”, м.Молочанськ Токмацького району Запорізької області.

          На виконання цієї постанови заступник начальника відділу Державної виконавчої служби у Токмацькому районі постановою від 31 січня 2007р. (а.с.84) поновив виконавче провадження по примусовому виконанню наказу №22/1, виданому 24.02.2005р. господарським судом Запорізької області.

          Не погодившись з цими постановами Державної виконавчої служби, боржник - Державне підприємство „Хлібна база №74” оскаржив їх до господарського суду Запорізької області.

          Скарга на дії державної виконавчої служби мотивована тим, що відповідно до пункту 4 статті 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеному  31.07.2003р., забороняється стягнення на підставі виконавчих документів. Відповідач зазначив, що статтями 34 та 36 Закону України „Про виконавче провадження” передбачена обов’язковість зупинення виконавчого провадження у разі порушення справи про банкрутство боржника, у випадку відкриття справи про банкрутство боржника виконавче провадження зупиняється до розгляду питання по суті, тобто до закриття справи про банкрутство. Вважає, що виконавча служба не мала законних підстав для поновлення виконавчого провадження.

          Розглянувши скаргу на дії ДВС, суд першої інстанції ухвалою від 19.02.2007р. залишив її без задоволення.

          Не погодившись з цим судовим актом, відповідач - ДП „Хлібна база №74” оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає ухвалу такою, що не відповідає вимогам діючого законодавства,  так як суперечить частині 4 статті 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Заявник апеляційної скарги зауважує на тому, що незалежно від того, поширюється дія мораторію на вимогу кредитора чи не поширюється, стягнення  з боржника у період дії мораторію провадитись не може. Статтею 34 Закону України „Про виконавче провадження” передбачена обов’язковість зупинення виконавчого провадження у разі порушення справи про банкрутство боржника, просить скасувати оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду, визнати недійсними постанови ДВС у Токмацькому районі від 30.01.2007р.  та  31.01.2007р.  

          Позивач у справі та державна виконавча служба у своїх відзивах на апеляційну скаргу зазначили, що вважають оскаржувану ухвалу обґрунтованою та законною, а апеляційною скаргу – безпідставною, просять у задоволенні скарги відмовити.

          Представники позивача, відповідача та державної виконавчої служби в судовому засіданні підтримали доводи та заперечення, що викладені в апеляційній скарзі та відзивах неї.

          Згідно з розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду від 17.05.2007р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі:  Антоніка С.Г. (головуючого), Кричмаржевського В.А.(доповідача) та Радченко О.П.

 За згодою учасників судового процесу у судовому засіданні оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників судового процесу, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому  задоволенню з огляду на наступне.

          Відносно Державного підприємства „Хлібна база №74”, м.Молочанськ Токмацького району Запорізької області, у 1999 році порушено провадження у справі №5/3/499(99) про банкрутство. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.07.2003р. у цій справі (а.с.71) введений мораторій на задоволення вимог кредиторів.

          За рішенням господарського суду Запорізької області від 01.02.2005р. у справі №22/1 з відповідача- Державного підприємства „Хлібна база №74”, м.Молочанськ Токмацького району Запорізької області, на користь позивача- ТОВ. „Зерноторгівельна  компанія”, м.Київ, стягнуто 175183грн.20коп. вартості насіння, переданого на зберігання, та 1818 грн. судових витрат.

 Постановою ВДВС Токмацького РУЮ від 25.03.2005р. відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання вищезгаданого рішення господарського суду, за клопотанням відповідача у справі постановою від 08.04.2005р. державна виконавча служба зупинила виконавче провадження на підставі пункту 8 статті 34 Закону України „Про виконавче провадження”.

           Постановою від 30.01.2007р. начальник ДВС у Токмацькому районі зобов’язав свого заступника провести виконавчі дії згідно з чинним законодавством по виконавчим провадженням відносно боржника - ДП „Хлібна база №74”. На виконання цієї постанови заступник начальника відділу Державної виконавчої служби у Токмацькому районі постановою від 31 січня 2007р. поновив виконавче провадження по примусовому виконанню наказу №22/1, виданому 24.02.2005р. господарським судом Запорізької області.

            Із постанови начальника ДВС від 30.01.2007р. вбачається, що останній зобов’язав свого заступника здійснити виконавчі дії не тільки за наказом господарського суду Запорізької області №22/1, який є у даному випадку предметом спору, але й за іншими виконавчими документами, виданими, у тому числі, й судами загальної юрисдикції, і які стосуються боржника – ДП „Хлібна база-74”. Таких виконавчих документів нараховано -17.

           Але незважаючи на те, що скарги на дії органу державної виконавчої служби повинні розглядатися щодо кожної справи окремо, заявник апеляційної скарги просить визнати недійсною постанову від 30.01.2007р. не в частині виконання лише наказу №22/1 від 24.02.2005р., а у повному обсязі, що суперечить статті 121-2 ГПК України.

           Оскарження відповідачем прийнятих органом державної виконавчої служби актів щодо виконання судового рішення у даній справі обумовлено тим, що вищезазначеними постановами державний виконавець поновив раніше зупинене виконавче провадження по виконанню наказу №22/1 від 24.02.2005р.  на підставі статті 36 Закону України „Про виконавче провадження”.

           Але такі дії органу державної виконавчої служби колегія суддів вважає передчасними та такими, що суперечать Законам України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та „Про виконавче провадження”.

          За правилами пункту 8 частини 1 статті 34 Закону України „Про виконавче провадження” виконавче провадження підлягає обов’язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

           Враховуючи те, що судові процедури банкрутства регулюються спеціальним законом, положення пункту 8 частини 1 статті 34 Закону України „Про виконавче провадження” слід застосовувати у нормативному поєднанні з положеннями Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

          Згідно з абзацом двадцять четвертим статті 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” термін „мораторій на задоволення вимог кредиторів” вживається в цьому Законі у тому значенні, що це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня   введення мораторію, і припинення  заходів, спрямованих  на  забезпечення   виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Мораторій на  задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство,  про що зазначається в ухвалі господарського суду (стаття 12 цього Закону).

           Таким чином, з моменту введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржник не може виконувати грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), що виникли до введення мораторію, а заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов’язань, не діють.

           Відповідно до абзацу другого частини 4 статті 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”  протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства. Слід зазначити, що вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не вчиняються дії з примусового виконання рішень судів та інших органів, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ж ніяк не пов’язаний з його суттю.

          В силу положень пункту 8 частини 1 статті 34 Закону України „Про виконавче провадження” та абзацу першого частини 6 статті 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у разі порушення судом справи про банкрутство боржника правило щодо обов’язкового зупинення виконавчого провадження не стосується лише тих вимог стягувачів, на які дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, а саме: вимог з виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та життю громадян, авторської винагороди.

          Колегія звертає увагу й на те, що редакція частини 6 статті 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” змінена на підставі Закону від 03.04.2003р. №672-IV, з тексту цієї норми виключено речення наступного змісту: „на вимоги кредиторів, які виникли після порушення провадження у справі”.

          Тобто, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів у даний час поширюється не тільки на конкурсних, але й на поточних кредиторів, вимоги яких виникли після порушення провадження у справі.

          Враховуючи вищевикладене, судову практику Верховного Суду України та Вищого господарського суду України при перегляді аналогічних справ у касаційному порядку (постанови Верховного Суду України №1/505 від 28.09.2004р., №30/170 від 29.03.2005р., Вищого господарського суду України у справах №10/42-05 від 21.03.2007р., №16/605 від 02.03.2006р., №17/215 від 09.02.2006р. та інші), колегія суддів вважає, що господарський суд Запорізької області дійшов неправильного висновку про те, що державний виконавець на законних підставах поновив виконавче провадження з примусового виконання судового рішення у даній справі.

          Керуючись статтями 101-106 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд -  

                                                              Постановив:

           

          Апеляційну скаргу Державного підприємства „Хлібна база №74”, м.Молочанськ Токмацького району Запорізької області, задовольнити частково, ухвалу господарського суду Запорізької області від 19.02.2007р. у справі №22/1 скасувати.

          Скаргу Державного підприємства „Хлібна база №74”, м.Молочанськ Токмацького району Запорізької області, на дії державної виконавчої служби у Токмацькому районі  задовольнити частково.

          Постанову начальника Державної виконавчої служби у Токмацькому районі, м.Токмак Запорізької області, від 30 січня 2007р. про спонукання заступника начальника Державної виконавчої служби у Токмацькому районі провести виконавчі дії в частині виконання наказу №22/1 відносно боржника – ДП „Хлібна база №74”, м.Молочанськ Токмацького району, визнати недійсною.

          Постанову заступника начальника відділу Державної виконавчої служби у Токмацькому районі, м.Токмак Запорізької області, від 31 січня 2007р. про поновлення виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Запорізької області №22/1, виданого 24.02.2005р., визнати недійсною.