У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
17.05.07 Справа №22/263/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі Акімовій Т.М.
за участю представників:
позивача - Скупої Н.А., дов. №503/27-18 від 30.01.2007р., Полєтаєвої С.А., дов. №118/27 від 10.01.2007р.
відповідача - не з'явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємцяОСОБА_1, м.Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 11.01.2007року
по справі № 22/236/06
за позовом Концерну «Міські теплові мережі» в особі Комунального підприємства «Теплові мережі Шевченківського району», м. Запоріжжя
до Приватного підприємцяОСОБА_1, м. Запоріжжя
про стягнення суми
Установив:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.01.2007р. у справі №22/263/06 (суддя Ю.О. Скиданова ) позовні вимоги задоволені у повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням, відповідач - приватний підприємець ОСОБА_1, м.Запоріжжя (далі-ПП ОСОБА_1), оскаржив його до Запорізького апеляційного господарського суду. Заявник вважає, що судом не були належним чином з'ясовані обставини, які мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. На думку апелянта, позивачем, як енергопостачальною організацією за договором на постачання теплової енергії в гарячій воді, неналежно виконані зобов'язання за вказаним договором, що стало причиною зупинення виконання обов'язку відповідача по оплаті теплової енергії. Відповідач стверджує, що енергопостачальною організацією не було поставлено підприємству теплової енергії у обсягах, обумовлених умовами договору. Також заявник звертає увагу на те, що позивачем при зверненні позивача з претензією було вказано іншу суму аніж вказана у позовній заяві, з якою останній звернувся до господарського суду. Просить скасувати рішення господарського суду повністю і прийняти нове рішення.
У запереченнях на апеляційну скаргу позивач вказує, що ним виконані зобов'язання за договором у повному обсязі, що підтверджується актами виконаних робіт, наполягає на відмові у задоволенні апеляційної скарги та просить рішення залишити без змін.
Представники сторін підтримали доводи, що викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.
У судовому засіданні, яке відбулося 21.03.2007р., колегією суддів оголошувалась перерва.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №1489 від 17.05.2007р. справу №22/263/06 передано на розгляд колегії суддів у складі: Антоніка С.Г. (головуючого), Кричмаржевського А.В. (доповідача) та Радченко О.П.
Обговоривши доводи та заперечення сторін, їх представників, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.11.2003р. між Концерном «Міські теплові мережі» в особі повіреного - КП «Теплові мережі Шевченківського району» та ПП ОСОБА_1. укладений договір №45061 про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого Енергопостачальна організація (Концерн «Міські теплові мережі» в особі повіреного - КП «Теплові мережі Шевченківського району») взяла на себе зобов'язання постачати споживачеві (ПП ОСОБА_1) теплову енергію, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію в терміни, передбачені цим договором, за встановленими та затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до пункту 6.4.1 цього договору основним документом для остаточного розрахунку є «Акт виконаних послуг теплопостачання».
До матеріалів справи долучені акти виконаних послуг теплопостачання від 04.12.2003р. за листопад 2003р., від 13.01.2004р. за грудень 2003р., від 04.02.2004р. за січень 2004р., від 03.03.2004р. за лютий 2004р., від 01.04.2004р. за березень 2004р., від 30.04.2004р. за квітень 2004р. на загальну суму 1.147,17грн. (а.с.21-26), які підписані споживачем та енергопостачальною організацією.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України (Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу) за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а
також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Статтею 655 цього ж кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 ГК України та статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Пункт 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Договір, який укладений між сторонами є двосторонньозобов'язуючим, що обумовлює взаємне виникнення у кожної із сторін прав та обов'язків: постачальник (продавець) зобов'язаний передати (подати) споживачеві(покупцеві) теплову енергію, але вправі вимагати за це сплати певної ціни, а покупець, в свою чергу, зобов'язаний сплатити ціну, але вправі вимагати передачі (подачі) для споживання проданої йому енергії.
Слід також зазначити, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами та через приєднану мережу, як виду договору купівлі-продажу, притаманні особливості, які не слід відносити до інших видів купівлі-продажу. У даному випадку особливості енергії (електричної і теплової) визначають ряд прав і обов'язків сторін договору, не характерних для інших видів договору купівлі-продажу. Крім оплати енергії, на покупця (споживача) покладаються додаткові обов'язки, пов'язані з необхідністю: а) дотримувати передбачений договором режим її споживання; б) забезпечувати правила експлуатації енергетичних мереж, а також справність приладів і устаткування, використовуваних у процесі споживання енергії.
До матеріалів справи долучені лист-заява ППОСОБА_1 до КП «Теплові мережі Шевченківського району», відповідно до якої підприємець просить укласти договір на опалення та гаряче водопостачання на 2003-2004р.р. (а.с.33), акт про готовність об'єкта (приміщення) приватного підприємця до опалювального сезону 2003-2004р.р. до опалення (а.с.42), підписаний як постачальником так і споживачем, а також заява приватного підприємця про увімкнення опалення приміщення, яке займає підприємець з листопада 2004р. (а.с. 32).
Вказані документи та акти виконаних робіт за період: листопад 2003р. - квітень 2004р. вказують на те, що умови договору про постачання теплової енергії в гарячій воді енергопостачальником виконані належним чином, але будь-які докази оплати споживачем актів виконаних робіт в матеріалах справи відсутні.
Колегія суддів на підставі викладеного, дійшла висновку про те, що позивачем (енергопостачальною організацією) договірні зобов'язання виконані повністю, заборгованість підтверджена документально та заявлена обґрунтовано, а тому позовні вимоги задоволені судом першої інстанції правомірно.
Відповідач у поданій апеляційній скарзі посилається на непостачання енергопостачальником теплової енергії в гарячій воді, документальним підтвердженням чого, на його думку, є акт від 13.12.2003року, складений комісією у складі: ІНФОРМАЦІЯ_1 -ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
З вказаного акту (а.с. 46) вбачається, що останній складений 13.11.2003р. за адресою: АДРЕСА_1, в приміщенні, яке займає ПП ОСОБА_1 Замірами температури встановлено, що температура на трубі подачі становить + 42 С, а на зворотній трубі - + 25С.
Відповідно до укладеного між сторонами договору, а саме розділом 8 сторони погодили, що розбіжності та спори між сторонами, пов'язані з виконанням, зміною та розірванням цього договору, вирішується шляхом проведення переговорів, обміном листами (телеграмами, факсами), укладанням додаткових угод. У разі неможливості досягти згоди, сторони мають право звернутись до суду для вирішення спірного питання.
Отже, обставини, зафіксовані вказаним вище актом, на який посилається відповідач, як на підтвердження неналежного виконання постачальником прийнятих на себе договірних зобов'язань, не може бути підставою для відмови від виконання зобов'язань щодо оплати споживачем отриманої теплової енергії, оскільки цей акт лише фіксує певні обставини, а не вказує на припинення зобов'язання або вирішення спірного питання, яке виникло між сторонами щодо того чи іншого питання. До того ж договором встановлений певний порядок вирішення непорозумінь, які виникають при виконанні договору про постачання теплової енергії в гарячій воді. Акт не містить будь-яких пропозицій щодо здійснення будь-яких перерахунків або внесення змін до умов договору та інше.
Крім того, слід зазначити, що акт складений 13.11.2003р., а період стягнення заборгованості припадає на листопад 2003р.-квітень 2004р., а тому цей акт не може бути доказом невиконання постачальником зобов'язань за договором протягом всього терміну, за який стягується борг.
Відповідач також посилається на те, що позивач звертаючись до нього з претензіями, вказує різні суми заборгованості, про що судом першої інстанції не надано належної оцінки.
Колегією суддів у судовому засіданні з'ясовано, що позивачем при зазначенні у претензії суми заборгованості - 1.091,82грн. допущена технічна помилка. Розмір заборгованості підтверджується підписаними сторонами актами виконання послуг.
Оцінюючи вищенаведене у сукупності, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції таким, що відповідає закону, підстави для його скасування або зміни відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.101-105 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд
Постановив:
Апеляційну скаргу Приватного підприємцяОСОБА_1, м.Запоріжжя, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 11.01.2007р. у справі №22/263/06 - без змін.