У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
17.05.07 Справа №5/4/16-16/82/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі Акімової Т.М.
за участю представників:
-кредитора - ВАТ „Мелітопольський елеватор”, м.Мелітополь – Безуха А.М.
-кредитора - Управління Пенсійного фонду України в м.Мелітополі Запорізької області – Шличкової О.Г., дов.№301/01 від 19.01.2007р.
-кредитора - Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж, м.Мелітополь – не з’явився
-кредитора - ВАТ „Запоріжжяобленерго”, м.Запоріжжя – не з’явився
-кредитора - ВАТ „Мелітопольський олійноекстраційний завод”, м.Мелітополь Запорізької області – не з’явився
-інвестора - ВАТ „Комиш-Зорянський елеватор” – голови правління
ліквідатора - Забродіна О.М., арбітражного керуючого
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги кредиторів -Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж, м.Мелітополь Запорізької області, Відкритого акціонерного товариства „Запоріжжяобленерго”, м.Запоріжжя, та Управління Пенсійного фонду в м.Мелітополі Запорізької області
на ухвалу господарського суду Запорізької області від 16.02.2007 року
у справі № 5/4/16-16/82/06
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Мелітопольський завод продовольчих товарів”, м.Мелітополь Запорізької області
Установив:
Згідно з ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.09.2006р. у справі №5/4/16-16/82/06 про банкрутство ТОВ. „Мелітопольський завод продовольчих товарів”, м.Мелітополь Запорізької області, про перегляд справи за нововиявленими обставинами, ухвала господарського суду Запорізької області від 30.01.2003р., якою провадження у цій справі було припинено, скасована, строк ліквідаційної процедури поновлений.
У січні 2007р. до господарського суду Запорізької області надійшла заява ліквідатора про затвердження мирової угоди(а.с.97 т.5).
Розглянувши цю заяву у судовому засіданні (а.с.10-19 т.6), суд першої інстанції затвердив мирову угоду та припинив провадження у справі.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, кредитори – Мелітопольське орендне підприємство теплових мереж, ВАТ „Запоріжжяобленерго” та Управління Пенсійного фонду в м.Мелітополі Запорізької області оскаржили її до Запорізького апеляційного господарського суду. Вважають оскаржуваний судовий акт, таким, що суперечить нормам матеріального та процесуального права.
Зокрема, Мелітопольське орендне підприємство теплових мереж зазначає, що Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не передбачено укладання мирової угоди за участю інвестора, так як участь інвестора у справах про банкрутство передбачена лише у процедурі санації, у справі не виносилась ухвала про санацію боржника. Порушена сама процедура вибору інвестора, оскільки статтею 17 Закону про банкрутство визначено, що рішення про вибір інвестора (інвесторів) приймає лише комітет кредиторів, а таке рішення не приймалося, жоден із кредиторів не пропонував кандидатури інвестора у зв’язку з тим, що про це їм не було відомо. Про інвестора – ТОВ. „Комиш-Зорянський елеватор” стало відомо лише у судовому засіданні. На теперішній час розмір внеску за право оформлення земельної ділянки такого розміру з аналогічним місцерозташуванням становить 10 млн. грн., а інвестор за мировою угодою набуває право користування земельною ділянкою площею 19,76 га лише за 342.480,18грн. Просить ухвалу про затвердження мирової угоди скасувати.
ВАТ „Запоріжжяобленерго” у своїй скарзі звертає увагу апеляційної інстанції на те, що списання податкової заборгованості та боргу перед органами Пенсійного фонду як безнадійних, суперечить інтересам держави, оскільки Мелітопольська ОДПІ і УПФУ в м.Мелітополі відносяться до бюджетних організацій, а надані заперечення цих органів судом не були прийняті до уваги. Цей кредитор також вважає, що у мировій угоді має місце невірне підрахування суми кредиторських вимог, що підлягають прощенню. Просить визнати мирову угоду, затверджену ухвалою місцевого господарського суду, недійсною.
Управління Пенсійного фонду в м.Мелітополі Запорізької області в апеляційній скарзі звертає увагу апеляційного суду на те, що всупереч статті 35 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мирова угода передбачає списання заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Також вважає порушенням закону процедуру вибору інвестора, оскільки у його виборі не приймав жоден із кредиторів. Просить оскаржувану ухвалу скасувати.
У поданому до апеляційного суду відзиві на апеляційну скаргу кредитор – ВАТ „Мелітопольський елеватор” зазначив, що підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні, порушень закону при укладанні мирової угоди і її затверджені господарським судом не було допущено, просить апеляційні скарги залишити без задоволення.
Ліквідатор підтримав доводи та заперечення, що викладені у відзиві на апеляційну скаргу ВАТ „Мелітопольський елеватор”.
Представник Пенсійного фонду підтримав доводи, що викладені у апеляційній скарзі.
Відповідно до розпорядження голови Запорізького апеляційного господарського суду від 17.05.2007р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Антоніка С.Г. (головуючого), Кричмаржевського В.А.(доповідача) та Радченко О.П.
За клопотанням учасників судового процесу розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу.
Заявники апеляційних скарг - Мелітопольське орендне підприємство теплових мереж, м.Мелітополь Запорізької області, та ВАТ „Запоріжжяобленерго”, м.Запоріжжя, не забезпечили явку у судове засідання своїх представників, хоча про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, колегія суддів, враховуючи обмеженість строками розгляду апеляційних скарг, вважає за можливе розглянути їх за відсутності представників зазначених кредиторів.
Заслухавши пояснення присутніх учасників судового засідання, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає апеляційні скарги Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж, Управління Пенсійного фонду в м.Мелітополі Запорізької області, ВАТ „Запоріжжяобленерго” такими, що задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Перш за все колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до ст.ст.1, 35 Закону під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її. Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів.
Мирова угода створює баланс інтересів і є підсумком усієї процедури банкрутства. Така угода є результатом усіх проведених спеціальних заходів по фінансовому оздоровленню боржника, передбачених процедурою банкрутства. Основна мета мирової угоди - за рахунок часткового обмеження прав кредиторів сплатити борг і зберегти господарюючий суб’єкт, тобто, відновити його платоспроможність.
Виходячи із змісту ч.3 ст.38 Закону, господарський суд при розгляді мирової угоди зобов’язаний дослідити умови мирової угоди на предмет їх відповідності чинному законодавству, а також перевірити порядок проведення зборів кредиторів та встановлений Законом порядок укладення мирової угоди.
По суті мирова угода фіксує волевиявлення сторін, що спрямоване на припинення провадження у справі про банкрутство та вирішення спірних правовідносин між сторонами.
Оскільки мирова угода одночасно є і правочином і судовою процедурою у справі про банкрутство, господарський суд, розглядаючи клопотання про затвердження мирової угоди, має перевірити: правомірність прийнятого комітетом кредиторів рішення, зокрема: чи було засідання комітету кредиторів правомочним, чи є повноваження у представників кредиторів брати участь у засіданнях комітету кредиторів та приймати рішення про укладення мирової угоди тощо, повноваження особи, яка є головою комітету кредиторів, дотримання порядку прийняття рішення про укладення мирової угоди, встановленого статтями 35-37 Закону, чи не суперечать умови мирової угоди законодавству, чи не порушує мирова угода права кредиторів або інших осіб.
Мирову угоду у процедурі банкрутства слід також розглядати як господарський договір, що переважно містить публічно-правову основу та елементи приватноправового характеру. Миро ва угода - це насамперед господарсько-правовий договір, що не се господарсько-процесуальне навантаження. Укладаючи її, сто рони - кредитори та боржник домовляються про шляхи виходу з процедури банкрутства, про умови та порядок оплати боргу, спосіб фінансового оздоровлення.
Мирова угода повинна містити положення про розмір, порядок та строки виконання зобов’язань боржника; відстрочку або розстрочку, прощення (списання боргів та їх частини). Вона може містити умови про виконання зобов’язань боржника третіми особами; обмін вимог кредиторів на акції боржника; задоволення вимог кредиторів іншими способами, які не можуть суперечити зако нодавству.
Мирова угода має бути комплексним договором, у якому переплітаються інтереси всіх учасників процедури банкрутства: кредиторів, боржника, власника, інвесторів тощо. У такій угоді зобов’язання між учасниками повинні бути чітко регламентовані для запобігання виникнення додаткових спорів.
Основне значення мирової угоди полягає в тому, що вона є ме ханізмом фінансового оздоровлення фінансово неспроможних підприємств.
Умови мирової угоди, затвердженої судом, є обов’язковими для виконання сторонами цієї угоди.
Відповідно до частин 8 і 9 статті 16 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про: вибори голови комітету; скликання зборів кредиторів; підготовку та укладення мирової угоди; внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника; звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), надання згоди на укладення арбітражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість;інші питання, передбачені цим Законом, рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим більшістю голосів кредиторів, якщо за нього проголосували присутні на зборах (комітеті) кредитори, кількість голосів яких визначається відповідно до частини четвертої цієї статті.
Із матеріалів справи вбачається, що на засіданні комітету кредиторів, яке відбулося 28.12.2006р., згідно з вищезгаданою нормою прийнято одне з рішень - про ухвалення мирової угоди у справі про банкрутство ТОВ.„Мелітопольський завод продовольчих товарів”. Оскільки інші члени комітету кредиторів - ВАТ „Мелітопольський міський молочний завод”, ВАТ „Київський маргариновий завод”, ТОВ. „Агрофірма „Україна” були належним чином повідомлені про день, час і місце засідання комітету кредиторів, але не з”явились у призначений час, рішення приймалось двома іншими членами кредиторів - ВАТ „Мелітопольський елеватор” та ВАТ „Мелітопольський олійноекстраційний завод”, що не суперечить статті 16 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” законодавству про банкрутство.
Збори кредиторів і засідання комітету кредиторів є повноважними лише у разі їх письмового повідомлення про час і місце їх проведення, і якщо після цього хтось із кредиторів не з’явиться, то лише у такому випадку збори чи засідання комітету кредиторів можна вважати повноважними.
Чинне законодавство про банкрутство не пов’язує прийняття рішення комітетом кредиторів боржника з більшістю голосів усіх конкурсних кредиторів боржника, а лише з більшістю присутніх на зборах (комітеті) кредиторів боржника.
Розглянувши клопотання комітету кредиторів, суд першої інстанції ухвалою затвердив мирову угоду між кредиторами та боржником та припинив провадження у справі.
Не погодившись з цією ухвалою суду, заявники апеляційних скарг зазначають, що Законом не передбачено укладення мирової угоди за участю інвестора, з боржника всупереч статті 35 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” безпідставно списана заборгованість перед Пенсійним фондом. Кредитор - Мелітопольське орендне підприємство теплових мереж також вважає безпідставним списання боргу боржника перед ним, оскільки погашення заборгованості за енергоносії та надання населенню та підприємствам м.Мелітополя послуг з опалення напряму залежить від погашення боргу ТОВ. „Мелітопольський завод продтоварів”. Крім того, протягом останніх років боржником не сплачувався земельний податок, а інвестор – ВАТ „Комиш-Зорянський елеватор” не взяв на себе зобов’язання погасити заборгованість із земельного податку. ВАТ „Запоріжжяобленерго” також вважає безпідставним списання перед ним заборгованості за мировою угодою. Також цей кредитор вважає невірним підрахування суми кредиторських вимог, що підлягають прощенню.
Частиною 3 ст.36 Закону України “Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом” встановлено, що для конкурсних кредиторів, які не брали участі у голосуванні або голосували проти укладання мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для кредиторів, які висловили згоду на укладання мирової угоди, вимоги яких віднесенні до однієї черги.
Умови мирової угоди встановлюють однакові умови для всіх кредиторів, а саме, прощення усіх боргів, а тому ущемлення прав кредиторів, які заперечують проти умов мирової угоди, є правомірним.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, та вважає за необхідне зазначити наступне.
Мирова угода є механізмом фінансового оздоровлення неплатоспроможного підприємства, особливим процесуальним документом. Його відрізняють від мирових угод у цивільному та господарському процесі ряд ознаків, одним з яких є те, що рішення про укладення мирової угоди приймається не усіма кредиторами, а більшістю кредиторів від імені усіх. Ця угода є наслідком усіх проведених спеціальних заходів по фінансовому оздоровленню боржника, передбачених процедурою банкрутства. Основна мета мирової угоди - за рахунок часткового обмеження прав кредиторів погасити борг і зберегти господарюючий суб’єкт.
Згідно з частиною 4 статті 37 Закону мирова угода має містити положення про: розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини. Крім цього, мирова угода може містити умови про: виконання зобов'язань боржника третіми особами; обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні права; задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону.
Відповідно до ст.38 Закону України „Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом” господарський суд має право відмовити в затвердженні мирової угоди у разі порушення порядку укладення мирової угоди, встановленого цим Законом та якщо умови мирової угоди суперечать законодавству.
В Рекомендаціях Президії Вищого господарського суду України № 04-5/1193 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом” зазначено, що оскільки мирова угода одночасно є і правочином і судовою процедурою у справі про банкрутство, господарський суд, розглядаючи клопотання про затвердження мирової угоди, має перевірити правомірність прийнятого комітетом кредиторів рішення, зокрема, - чи було засідання комітету кредиторів правомочним, - чи є повноваження у представників кредиторів брати участь у засіданнях комітету кредиторів та приймати рішення про укладення мирової угоди тощо; -повноваження особи, яка є головою комітету кредиторів; -дотримання порядку прийняття рішення про укладення мирової угоди, встановленого статтями 35-37 Закону; - чи не суперечать умови мирової угоди законодавству; -чи не порушує мирова угода прав кредиторів або інших осіб.
Як свідчать матеріали справи (протокол загальних зборів кредиторів та протоколи комітету кредиторів), рішення про укладання мирової угоди прийнято на правомочному засіданні комітету кредиторів, всі представники комітету кредиторів є уповноваженими на прийняття участі у засіданнях комітету кредиторів, а також уповноважені на укладання мирової угоди. Укладання зазначеної угоди було здійснено відповідно до ст.35-37 Закону України „Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом”.
Як вже було зазначено вище, частиною 3 ст.36 Закону України „Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом” встановлено вимогу, що для конкурсних кредиторів, які не брали участі у голосуванні або голосували проти укладання мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для кредиторів, які висловили згоду на укладання мирової угоди, вимоги яких віднесені до однієї черги.
З тексту мирової угоди вбачається, що вона укладена на умовах прощення (списання) усіх боргів підприємства-боржника, що прямо передбачено вищезазначеною нормою Закону, а тому є такою, що не суперечить вимогам законодавства. Умови мирової угоди також не зачіпають прав та законних інтересів інших осіб. Заборгованість із заробітної плати за мировою угодою погашається за рахунок інвестора - ВАТ „Комиш-Зорянський елеватор”.
Щодо посилання в апеляційній скарзі на безпідставність списання боргу перед Пенсійним фондом, то колегія суддів звертає увагу на таке.
Заборгованість банкрута перед бюджетом і державними цільовими фондами, у тому числі зі сплати зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування, була повністю списана саме цими органами на підставі ухвали господарського суду Запорізької області від 30.01.2003р., якою був затверджений ліквідаційний баланс банкрута, та згідно з діючим на той час законодавства про банкрутство. Таке списання підтвердив і представник Пенсійного фонду.
Згідно із Законом № 3108-IV ( 3108-15 ) від 17.11.2005р. до частини першої статті 35 Закону України „Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом” внесені зміни, якими передбачено, що не підлягає прощенню (списанню) за умовами мирової угоди заборгованість із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування. Але ж на вищевказану дату заборгованість уже була погашена. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999р. (у справі №1-7/99 по конституційному зверненню Нацбанку України про офіційне тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України), установлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної сили.
А оскільки жодним нормативним актом не передбачений порядок поновлення списаної заборгованості, то твердження Пенсійного фонду щодо наявності у банкрута в даний час боргу перед Фондом, є безпідставним.
Незначна арифметична помилка в частині зазначення у мировій угоді розміру погашених вимог Пенсійного фонду жодним чином не впливає на суть мирової угоди.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо затвердження мирової угоди.
Колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг.
На підставі викладеного, керуючись ст.101-106 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційні скарги Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж, м.Мелітополь Запорізької області, Відкритого акціонерного товариства „Запоріжжяобленерго”, м.Запоріжжя, та Управління Пенсійного фонду в м.Мелітополі Запорізької області, залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 16.02.2007р. у справі №5/4/16-16/82/06 – без змін.