15.03.2024                                                                                

Справа № 639/5259/20

   Провадження № 1-кп/642/30/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

15 березня 2024 року колегія суддів Ленінського районного суду м. Харкова в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

суддів – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_4

прокурора – ОСОБА_5

перекладача – ОСОБА_6

обвинуваченого – ОСОБА_7 та його захисника – адвоката ОСОБА_8

обвинуваченого - ОСОБА_9 та його захисника – адвоката ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12013220500002704 від 08.11.2013 за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адреосю: АДРЕСА_2 , раніше судимого 08.12.2011 Московським районним судом м. Харкова, за ч. 1 ст. 304, ч. 2 ст.186 КК України із застосуванням ст.ст. 70, 75,76 КК України до 4 років позбавлення волі, звільненого від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.187, п.п.4,6,12,13, ч.2 ст. 115, ч.2 ст. 342 КК України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Велика Данилівка, Дергачівського району Харківської області, громадянина України, який мешкає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимого 06.10.2011 Харківським районним судом Харківської області за ч.2 ст.185 КК України із застосуванням ст.75 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, п.п.4,6,12,13, ч.2 ст. 115, ч.2 ст. 342 КК України,-

в с т а н о в и л а:

На розгляді Ленінського районного суду м. Харкова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12013220500002704 від 08.11.2013 за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст.187, п.п. 4, 6, 12, 13 ч.2 ст.115, ч. 2 ст.342 КК України.

На обговорення учасників судового розгляду відповідно до ч.3 ст.331 КПК України поставлено питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

В судовому засіданні прокурор просив продовжити відносно обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з огляду на те, що на даний час судовий розгляд кримінального провадження не завершено, ризики, передбачені п.1, 3,4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були враховані слідчим суддею при обранні запобіжного заходу, не зменшились і не зникли. Прокурор зазначає, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п.1,3,4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, та не зможуть забезпечити виконання обвинуваченими ОСОБА_7 та ОСОБА_9 покладених на них процесуальних обов`язків.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник – адвокат ОСОБА_8 , обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник - адвокат ОСОБА_10 не заперечували проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані до суду матеріали та докази в їх сукупності, суд приходить до таких висновків.

За змістом ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Харкова від 16.05.2023 обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_9 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 14.07.2023 без визначення застави.

Ухвалою суду від 10.07.2023 обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_9 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 08.09.2023 без визначення застави.

Ухвалою суду від 18.08.2023 обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_9 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 16.10.2023 без визначення застави.

Ухвалою суду від 13.10.2023 обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_9 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 11.12.2023 без визначення застави.

Ухвалою суду від 01.12.2023 обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_9 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 29.01.2024 без визначення застави.

Ухвалою суду від 26.01.2024 обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_9 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 25.03.2024 без визначення застави.

Щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Суд враховує наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,4,5 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачені з метою уникнення покарання за вчинене кримінальне правопорушення можуть переховуватися від органів досудового розслідування  та/або суду, вчините інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілих, можуть перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином, а саме – не з`являтися до суду, чим умисно затягувати строки розгляду справи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» («Klishyn v. Ukraine» № 306/1/04 від 23.02.2012) наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості обвинувачених переховуватися від органу досудового розслідування та суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останні з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих їм злочинів можуть вдатися до відповідних дій, враховуючи те, що обвинувачені  ОСОБА_7  та ОСОБА_9  обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке законом передбачено максимальне покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

При цьому суд враховує правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Тодоров проти України» («Todorov v. Ukraine» № 16717/05 від 12.04.2012), відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому лише тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.

Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі №674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення ймовірності визнання вини особи з висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.

Також, суд погоджується з доводами прокурора щодо існування ризику незаконного впливу обвинувачених на свідків. Суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК).

При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК). За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, а також, у разі необхідності і після цих стадій, під час дослідження судом письмових доказів, оскільки у сторін кримінального провадження може виникнути необхідність для повторного допиту деяких свідків, у разі задоволення судом такого клопотання. На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, обвинувачені стають обізнаними про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.

Крім того, обвинувачені раніше судимі, але на шлях виправлення не стали, не мають міцних соціальних зв`язків, утриманців та постійного джерела доходу, тому можу продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Даних про наявність захворювань у обвинувачених, які унеможливлюють їх перебування в умовах тримання під вартою під час розгляду справи, суду не надано.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінуються обвинуваченим, даних про їх особи, з урахуванням характеру та тяжкості злочинів, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених у статті 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для забезпечення обвинуваченим виконувати покладених на них процесуальних обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.

За таких підстав, з врахуванням того, що злочини, у вчинені яких обвинувачуються ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , є особливо тяжкими кримінальними правопорушеннями проти особи, а отже у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав інтересів суспільства, суд приходить до висновку, що для запобігання доведеним у суді ризикам, слід обрати обвинуваченим саме запобіжний захід у вигляді утримання під вартою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, клопотання прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

Правових підстав для визначення обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_9 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави колегія суддів не вбачає, враховуючи, що вони обвинувачуються у вчиненні злочину, поєднаного із застосуванням насильства щодо потерпілого або погрозою його застосування.

Керуючись ст. ст. 318.325, 331, 333, 369, 372, 376КПК України, судова колегія, -

постановила:

Оголосити перерву в судовому засіданні до 13-30 години 05.04.2024 року.

Повторити виклик учасників судового розгляду.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, а саме до 13.05.2024 включно без визначення застави.

Копію ухвали направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для долучення до матеріалів особової справи ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та вручення обвинуваченим.

Встановити строк дії даної ухвали до 13 травня 2024 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню, проте може бути оскаржена в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала суду в іншій частині оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Повний текст ухвали складено 15.03.2024

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3