У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
24.05.07 Справа №5/5/101
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі Акімовій Т.М.
за участю представників:
боржника -Андрюшиної М.В., дов. від 04.04.2007р.
керуючого санацією - Біляченко О.В., дов. № КД-2874 від 25.11.2004р.
кредитора - Державного комітету України з державного матеріального резерву, м.Київ - не з'явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи і апеляційні скарги Державного комітету України з державного матеріального резерву, м.Київ, та Управління Пенсійного фонду України у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя
на ухвалу господарського суду Запорізької області від 07.12.2006р.
у справі № 5/5/101
про банкрутство Відкритого акціонерного товариства „Гамма”, м.Запоріжжя
Установив:
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.12.2006р. у справі №5/5/101 (суддя Ніколаєнко Р.А.) про банкрутство Відкритого акціонерного товариства „Гамма”, м.Запоріжжя, затверджена мирова угода, провадження у справі припинено, а також припинені повноваження керуючого санацією Серебрякова О.В.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Державний комітет України з державного матеріального резерву (далі-Держкомрезерв) оскаржив її в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного господарського суду, зазначив, що місцевий господарський суд при затвердженні мирової угоди допустив порушення норм процесуального та матеріального права.
У поданій апеляційні скарзі заявник посилається на те, що мирову угоду було затверджено комітетом кредиторів на засіданні, яке відбулось 01.12.2006р. При цьому не було враховано те, що комітет кредиторів був обраний без участі Держкомрезерву, що позбавило останнього приймати участь у роботі комітету кредиторів. На підставі цього апелянт вважає, що при укладанні мирової угоди був порушений порядок укладання, що є підставою для відмови у затверджені мирової угоди. Подаючи скаргу, Держкомрезерв просить скасувати оскаржуваний судовий акт.
У судовому засіданні - 05.04.2007року представник заявника підтримав доводи та заперечення, що викладені в апеляційні скарзі, наполягає на скасуванні ухвали господарського суду, якою затверджена мирова угода, та просить відмовити у її задоволенні.
У відзивах на апеляційну скаргу керуючий санацією та боржник вважають ухвалу такою, що винесена без порушень норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу необґрунтованою. Зазначають, що комітет кредиторів, який прийняв рішення про укладення мирової угоди, є легітимним, будь-які підстави для скликання загальних зборів кредиторів у зв'язку із змінами реєстру вимог кредиторів Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі - Закон) не передбачені, а тому на думку керуючого санацією він не був зобов'язаний скликати загальні збори кредиторів у зв'язку з визнанням Держкомрезерву кредитором у справі вже після обрання комітету кредиторів.
У судовому засіданні представники боржника та керуючого санацією заперечили проти апеляційної скарги, вважають ухвалу господарського суду Запорізької області від 07.12.2006р. законною, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу – без змін.
Судове засідання, що відбулося 05.04.2007р., у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів та неявкою керуючого санацією, представників комітету кредиторів, колегією суддів відкладено до 24.05.2007р. на 11-30год.
У судове засідання - 24.05.2007р. представник заявника апеляційної скарги не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, але колегія суддів вважає, що розгляд апеляційної скарги та справи без участі представника апелянта можливий, оскільки матеріалів справи достатньо для цього, та у попередньому засіданні суду його представник був належним чином опитаний.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Держкомрезерву України не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.08.2001р. відбулись загальні збори кредиторів підприємства боржника ВАТ «Гамма», на яких було обрано комітет кредиторів у такому складі: Запорізька облрада профспілки працівників радіоелектронної промисловості, ЗАТ «Головне підприємство теплових мереж» та ВАТ «Машинобудівний завод «Елем».
Але 15.11.2004 року у зв'язку з необхідністю покращення управління та більш ефективної реалізації плану санації ВАТ «Гамма», на загальних зборах кредиторів переобраний комітет кредиторів, до якого ввійшли: Запорізька облрада профспілки працівників радіоелектронної промисловості, ТОВ ПКФ «Велика транспортна компанія» та Товарна біржа «Українська».
Інших загальних зборів кредиторів, на яких вирішувалось питання щодо перевиборів комітету кредиторів, у межах справи про банкрутство не відбувалось.
Таким чином легітимним та єдиним комітетом кредиторів у справі про банкрутство ВАТ «Гамма» є комітет кредиторів, що обраний 15.11.2004року у такому складі: Запорізька облрада профспілки працівників радіоелектронної промисловості, ТОВ. „ПКФ «Велика транспортна компанія» та Товарна біржа «Українська».
Постановою Вищого господарського суду України від 30 березня 2006р. у справі №3/25Т-27/26 за позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву, м.Київ, до Відкритого акціонерного товариства „Гамма”, м.Запоріжжя, про визнання кредитором, Державний комітет України з державного матеріального резерву визнаний кредитором у справі №5/5/101 про банкрутство ВАТ „Гамма” з грошовими вимогами у розмірі 2.717.450,08грн., з яких - 870.772,83грн. становлять вартість неповернутих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, 898.513грн. – суму штрафу, і 948.164,25грн. - пеню.
На виконання вказаної постанови Вищого господарського суду України ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.06.2006р. у справі 5/5/101(01) про банкрутство ВАТ «Гамма» зобов’язано керуючого санацією підприємства-боржника внести до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги на суму 2.717.450,08грн., з яких 870.772,83грн. – внести до четвертої черги, а 1.846.677,25грн. - до шостої черги задоволення вимог кредиторів.
Однак, за результатами апеляційного перегляду ухвали господарського суду Запорізької області Запорізьким апеляційним господарським судом прийнята постанова від 24.10.2006р., якою апеляційна скарга задоволена частково, зобов’язано керуючого санацією включити до реєстру вимог кредиторів кредиторські вимоги у розмірі 870.772,83грн. із задоволенням у третю чергу, 898.513грн. штрафу та 948.164,25грн. пені із задоволенням їх у шосту чергу.
Отже, на підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що саме постановою Вищого господарського суду України від 30 березня 2006р. у справі №3/25Т-27/26 Державний комітет України з матеріального резерву визнаний кредитором у справі № 5/5/101(01) про банкрутство ВАТ «Гамма».
В апеляційній скарзі апелянт та його представник вказують на те, що після того, як Держкомрезерв України визнаний кредитором у справі, арбітражний керуючий зобов'язаний був повідомити про проведення зборів кредиторів для обрання комітету кредиторів.
Але колегія суддів не може погодитись з таким твердженням заявника апеляційної скарги.
Зокрема, відповідно до статті 16 Закону збори кредиторів скликаються арбітражним керуючим за його ініціативою або ініціативою комітету кредиторів чи інших кредиторів, сума вимог яких складає не менше однієї третини всіх вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, або за ініціативою однієї третини кількості голосів кредиторів. Збори кредиторів на вимогу комітету кредиторів або окремих кредиторів скликаються арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) протягом двох тижнів з дня надходження письмової вимоги про їх скликання.
Отже, за обставин, які склались у даній справі у зв'язку з визнанням Держкомрезерву кредитором, арбітражний керуючий зобов'язаний скликати загальні збори кредиторів лише за вимогою, яка повинна бути надіслана до нього від сторін в установленому Законом (стаття 16) порядку. Але будь-які докази звернення кредиторів до арбітражного керуючого, який приймає участь у справі, з вимогою скликати загальні збори з метою переобрання комітету кредиторів в матеріалах справи відсутні, а тому у арбітражного керуючого не було підстав ініціювати скликання загальних зборів кредиторів.
Крім того, як вже зазначалось, на той час, коли Держкомрезерв був визнаний кредитором, діяв легітимний комітет кредиторів, обраний 15.11.2004року, тобто обраний раніше – ще до визнання Держкомрезерву кредитором.
Колегія суддів звертає увагу на те, що обрання комітету кредиторів 15.11.2004р., до якого увійшли: Запорізька облрада профспілки працівників радіоелектронної промисловості, ТОВ. „ПКФ «Велика транспортна компанія» та Товарна біржа «Українська» здійснено у повній відповідності з вимогами Закону, які до цього ставляться.
На підставі викладеного колегія суддів вважає доводи, що викладені в апеляційній скарзі, необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Однак, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Отже, колегія суддів перш за все звертає увагу на те, що відповідно до ст.ст.1, 35 Закону під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.
Мирова угода створює баланс інтересів, і є підсумком усієї процедури банкрутства. Така угода є результатом усіх проведених спеціальних заходів по фінансовому оздоровленню боржника, передбачених процедурою банкрутства. Основна мета мирової угоди – за рахунок часткового обмеження прав кредиторів сплатити борг і зберегти господарюючий суб’єкт.
Виходячи зі змісту ч.3 ст.38 Закону, господарський суд при розгляді мирової угоди зобов’язаний дослідити умови мирової угоди на предмет їх відповідності чинному законодавству, а також перевірити порядок проведення зборів кредиторів та встановлений Законом порядок укладення мирової угоди.
По суті мирова угода фіксує волевиявлення сторін, що спрямоване на припинення провадження у справі про банкрутство та вирішення спірних правовідносин між сторонами. Треті особи (інвестор, поручитель тощо), які беруть на себе частину зобов’язань боржника чи забезпечують виконання цих зобов’язань, можуть бути учасниками мирової угоди.
Відповідно до частини 2 статті 35 Закону рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймає комітет кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету і вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди.
Мирову угоду від імені кредиторів підписує голова комітету кредиторів.
Від імені боржника рішення про укладення мирової угоди приймається керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які відповідно до Закону виконують повноваження керівника боржника та органів управління боржника.
Оскільки мирова угода одночасно є і правочином і судовою процедурою у справі про банкрутство, господарський суд, розглядаючи клопотання про затвердження мирової угоди, має перевірити: правомірність прийнятого комітетом кредиторів рішення, зокрема: чи було засідання комітету кредиторів правомочним, чи є повноваження у представників кредиторів брати участь у засіданнях комітету кредиторів та приймати рішення про укладення мирової угоди тощо, повноваження особи, яка є головою комітету кредиторів, дотримання порядку прийняття рішення про укладення мирової угоди, встановленого статтями 35-37 Закону, чи не суперечать умови мирової угоди законодавству, чи не порушує мирова угода права кредиторів або інших осіб.
Застосовані в угоді певні елементи цивільного права: відступне, прощення боргів, новація (заміна даного зобов’язання іншим), виконання зобов’язання іншою особою має публічно-правове забарвлення, тому що в основі їх впливу лежить не добровільний, а примусовий характер. Воля більшості учасників бере верх над меншістю.
Закон встановлює тільки істотні умови мирової угоди (розстрочка, відстрочка, прощення боргів). Інші конкретизуючі умови угоди не встановлюються і не нав’язуються правовою нор мою, а визначаються учасниками угоди самостійно шляхом різно го роду погоджень.
Вищезазначене надає змогу кваліфікувати мирову угоду як господарський договір, що переважно містить публічно-правову основу та елементи приватноправового характеру. Миро ва угода - це насамперед господарсько-правовий договір, що не се господарсько-процесуальне навантаження. Укладаючи її, сто рони - кредитори та боржник домовляються про шляхи виходу з процедури банкрутства, про умови та порядок оплати боргу, спосіб фінансового оздоровлення.
У мировій угоді містяться належні та можливі умови. Мирова угода повинна містити положення про розмір, порядок та строки виконання зобов’язань боржника; відстрочку або розстрочку, прощення (списання боргів та їх частини). Вона може містити умови про виконання зобов’язань боржника третіми особами; обмін вимог кредиторів на акції боржника; задоволення вимог кредиторів іншими способами, які не можуть суперечити зако нодавству.
Рішення про укладення мирової угоди приймається не всіма кредиторами, а більшістю комітету кредиторів, причому більшістю не в кількості кредиторів, а голосів конкурсних креди торів комітету кредиторів. А умови мирової уго ди поширюються на всіх кредиторів, у тому числі на тих, що не брали участі у голосуванні або які голосували проти.
Мирова угода має бути комплексним договором, у якому переплітаються інтереси всіх учасників процедури банкрутства: кредиторів, боржника, власника, інвесторів тощо. У такій угоді зобов’язання між учасниками повинні бути чітко регламентовані для запобігання виникнення додаткових спорів.
Він імені боржника у процедурі санації правом підпису володіє арбітражний керуючий.
При укладенні мирової угоди у процедурі санації, оскільки вона є комплексним договором, є можливість включення поточної заборгова ності до об’єкта мирової угоди.
Згідно зі статтею 4 Закону мирова угода є процедурою банкрутства. Тому слід розрізняти мирову угоду як процесуальну угоду і як про цедуру банкрутства. Процедура мирової угоди являє собою поря док досягнення домовленості між кредиторами та боржниками про умови відстрочки (розстрочки), прощення боргів, а також процес затвердження господарським судом цієї мирової угоди.
Основне значення мирової угоди полягає в тому, що вона є ме ханізмом фінансового оздоровлення фінансово неспроможних підприємств.
Матеріалами справи встановлено, що до комітету кредиторів входять три кредитора: Запорізька облрада профспілки працівників радіоелектронної промисловості ЗАТ «Головне підприємство теплових мереж» та ВАТ «Машинобудівний завод «Елем».
Саме цим складом комітету кредиторів було розглянуто та прийняте рішення про затвердження мирової угоди (а.с. 11 т. 39).
Варто зазначити, що саме протокол комітету кредиторів є документом, який фіксує волевиявлення всіх кредиторів у справі, які представлені комітетом кредиторів.
Пунктом 8 статті 16 Закону встановлено, що до компетенції комітету кредиторів належить підготовка та укладення мирової угоди. У подальшому при прийнятті рішення щодо цього комітет кредиторів діє шляхом подання відповідного клопотання до господарського суду або уповноважує на це арбітражного керуючого, який приймає участь у справі.
На виконання рішення комітету кредиторів керуючим санацією до господарського суду Запорізької області подана заява про затвердження мирової угоди (а.с.5 т. 39), до якої додані текст мирової угоди, протокол засідання комітету кредиторів від 01.12.2006р. та список кредиторів підприємства боржника.
Розглянувши за змістом мирову угоду, колегія суддів встановила, що мирова угода укладається за умови участі стратегічного інвестора – ЗАТ «Компанія «Радіо Крок», розділом третім мирової угоди затверджені принципи та умови розрахунків з кредиторами, які колегія знаходить такими, що не суперечать вимогам чинного законодавства та повністю направленими на відновлення платоспроможності боржника і збереження ВАТ «Гамма» як господарюючого суб’єкта і платника податків, який має велике економічне значення для регіону та держави в цілому.
Погашення вимог кредиторів уже в даний час здійснюється як самим боржником так і стратегічним інвестором - ЗАТ «Компанія «Радіо Крок».
До мирової угоди також прийнятий додаток, відповідно до якого комітетом кредиторів, керуючим санацією, стратегічним інвестором та ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя погоджений графік погашення заборгованості за земельним податком, який виник після порушення провадження у справі про банкрутство.
Крім того, слід звернути увагу на те, що кредиторські вимоги заявника апеляційної скарги (основний борг), які віднесені до третьої черги задоволення у розмірі 870.772,83грн. повністю оплачені платіжним дорученням №426 від 05.12.2006 року, що підтверджується копією цього платіжного документу, долученого до матеріалів справи керуючим санацією (а.с.18 т.39).
Розділом п’ятим мирової угоди встановлено що одностороння відмова від цієї угоди боржником, стратегічним інвестором, кредиторами не допускається.
Враховуючи те, що умови мирової угоди, порядок проведення зборів кредиторів та порядок укладення мирової угоди відповідають чинному законодавству, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо затвердження мирової угоди в межах справи №5/5/101(01) про банкрутство ВАТ «Гамма» та припиненням у зв'язку з цим повноважень керуючого санацією та провадження у справі.
Керуючись статтями 101-106 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву, м.Київ, залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 07.12.2006р. у справі №5/5/101 - без змін.