У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
31.05.07 Справа №8/79/07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі Шерник О.В.
за участю представників:
позивача – Пашкової О.В., дов. від 15.03.2007року
відповідача – не з'явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства «Людвігсталь», с.Урицьке Розівського району Запорізької області
на рішення господарського суду Запорізької області від 14.02.2007 року
у справі № 8/79/07
за позовом Приватного підприємства «Сателлит», м. Маріуполь Донецької області
до Селянського фермерського господарства «Людвігсталь», с.Урицьке Розівського району Запорізької області
про стягнення боргу
Установив:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.02.2007р. позовні вимоги Приватного підприємства «Сателлит» (далі–ПП „Сателлит”) задоволені повністю частково, з відповідача - Селянського фермерського господарства «Людвігсталь» (далі – СФГ „Людвігсталь”) стягнуто 47635,51грн. основного боргу, 4763,55грн. штрафу, 2104,19грн. втрат від інфляції грошових коштів та 717,80грн. – судових витрат.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач оскаржив його до суду апеляційної інстанції, просить його скасувати та прийняти нове рішення.
У поданій апеляційній скарзі заявник вказує на те, що рішення господарського суду було винесено за відсутності у судовому засіданні уповноваженого представника відповідача, також у скарзі заявник звертає увагу на те, що відповідачем за усною домовленістю з позивачем в рахунок погашення заборгованості за договором від 06.05.2005року було передано 37,5 тонн насіння ячменю на загальну суму 37.500грн., що підтверджується накладною №25 від 04.04.2006року.
У судове засідання, призначене на 31.05.2007року, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (у матеріалах справи).
У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що позовні вимоги є обґрунтованими, факт виконання позивачем зобов’язань за договором підтверджений належним чином, рішення суду законне та таке, що не підлягає скасуванню або зміні.
Представник позивача підтримав доводи та заперечення, що викладені у відзиві на неї.
Згідно з розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №1740 від 30.05.2007р. справу №8/79/07 передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А.(головуючого, доповідача), Коробки Н.Д. та Мірошниченка М.В.
За клопотанням представника позивача розгляд справи фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу та справу в цілому за відсутності уповноваженого представника відповідача, оскільки матеріалів справи достатньо для цього.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.05.2005р. між позивачем та відповідачем укладений договір, відповідно з яким позивач зобов'язався виконати агротехнічні роботи замовникові (відповідачеві) на земельних ділянках, вказаних у заявці замовника, а відповідач здійснити оплату виконавцю робіт відповідно до виставлених рахунків (а.с.12).
Пунктом 2.3.3 договору встановлено, що наступного дня після виконання робіт замовник зобов’язаний прийняти роботу та підписати акт приймання виконаних робіт з зазначенням матеріалів виконавця, витрачених при агротехнічних роботах.
Розділом 3 вказаного договору сторони погодили порядок розрахунків, відповідно до якого розрахунок за виконані роботи та виконані матеріали здійснюються замовником за виставленим рахунком протягом 7 календарних днів з дати виписки рахунків або протягом 8 календарних днів, після закінчення агротехнічних робіт (при ухиленні від підписання акту виконаних робіт).
Сторони за договором також встановили відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань .
Так, пунктом 4.2 договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати робіт та використаного матеріалу згідно з рахунками виконавця, замовник зобов’язаний сплатити виконавцю (крім основного боргу) відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України – 30% річних за використання коштів виконавця та штраф у розмірі 10% загальної вартості послуг за договором.
Матеріалами справи встановлено, що виконуючи умови договору, ПП „Сателлит” виконувало наступні агротехнічні роботи: боронування, культивація, дискування, посів ячменю, розкидування добрив механізованим способом та внесення гербіцидів, що підтверджується актами здавання-прийняття робіт (надання послуг) від 15.05.2005 року (а.с.9), 23.05.2005року (а.с.14) та від 31.05.2005року (а.с.17). Загальна сума виконаних робіт за вказаними актами складає 47.635,51грн.
На оплату отриманих послуг та використаних матеріалів позивачем відповідачеві були виставлені рахунки за №СФ-0000085 від 23.05.2005року на суму 11195,50грн. (а.с.11), за №СФ-0000105 від 23.05.2005року на суму 5560грн. (а.с.13) та за №СФ-0000104 від 31.05.2005року на суму 30880,01грн. (а.с. 16).
Рахунки на оплату, виставлені позивачем, були отримані відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженої особи, який підтверджений печаткою підприємства- відповідача.
Але всупереч умовам договору відповідачем зобов’язання по оплаті виконаних робіт здійснено не було.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься у статті 193
Господарського кодексу України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає позовні вимоги про стягнення основного боргу за договором від 06.05.2005р. у сумі 47.635,51грн. обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, на підставі вищевказаної норми, та перевіривши розрахунок інфляційних витрат, колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо стягнення 2.104,19грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Як вже зазначалось вище, пунктом 4.2 договору від 06.05.2005року сторони встановили відповідальність за несвоєчасне здійснення оплати.
У зв'язку з відсутністю оплати за виконані роботи на підставі вказаного пункту, позивачем нарахована сума штрафу у розмірі 4.763,55грн. та 30% річних у розмірі 6.029,10грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимоги про стягнення 10% штрафу, оскільки це передбачено умовами договору та не суперечить положенням чинного законодавства, а також погоджується з відмовою у задоволенні позовних вимог про стягнення 30% річних у розмірі 6.029,10грн.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що нараховані відповідно до пункту 4.2 та статті 536 Цивільного кодексу України 30 відсотків річних не можуть бути стягнуті, оскільки в спірних правовідносинах має місце невиконання грошового зобов'язання, та не вбачається факту користування чужими грошовими коштами, що саме і передбачено статтею 536 Цивільного кодексу України, на яку як на підставу стягнення посилається позивач.
В поданій апеляційній скарзі апелянт посилається на часткове погашення суми заборгованості за договором від 06.05.2005року шляхом передання позивачеві насіння ячменю у кількості 37,5 тонн на суму 37.500грн., що підтверджується накладною за №25 від 04.04.2006року.
Але колегія суддів вважає посилання відповідача на вищевказане як на доказ часткової оплати заборгованості хибним, оскільки з накладної №25 від 04.04.2006року не вбачається на підставі чого було здійснено передання насіння ячменю на суму 37.500грн., будь-яких листів, повідомлень, пропозицій, погоджень та іншого щодо здійснення оплати заборгованості за договором шляхом передачі ячменю відповідачем не надано.
Відповідно до ст.99 та ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Так, судом апеляційної інстанції повторно розглянуто справу за наявними у справі доказами та з урахуванням заперечень і доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, тому колегія суддів вважає, що відсутність представника відповідача при розгляді справи у суді першої інстанції не може бути підставою для скасування або зміни судового рішення.
Слід звернути увагу на те, що представник відповідача у судове засідання суду апеляційної інстанції також не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги, викладені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької
області не підлягає скасуванню чи зміні, доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним.
Керуючись статтями 101-105 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства «Людвігсталь», с.Урицьке Розівського району Запорізької області, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 14.02.2007року у справі №8/79/07 – без змін.