У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
13.06.07 Справа №16/75/07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі Соколова А.А.
за участю представників:
кредитора - Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції, м.Пологи Запорізької області – Ременюка О.М., ст.держ.подат.інспектора, дов. №9171/10 від 19.07.2006р.
боржника - не з’явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Україна”, с.Новоказанкувате Чернігівського району Запорізької області
на постанову господарського суду Запорізької області від 30.03.2007року
у справі № 16/75-07
про банкрутство Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Україна”, с.Новоказанкувате Чернігівського району Запорізької області
порушеної за заявою Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції, м.Пологи Запорізької області
Установив:
Згідно з ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.03.2007р. (суддя Ніколаєнко Р.А.) за заявою Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції, м.Пологи Запорізької області, на підставі статті 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” порушено провадження у справі про банкрутство Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Україна”, с.Новоказанкувате Чернігівського району Запорізької області.
Постановою господарського суду Запорізької області від 30.03.2007р. боржника – СВК „Україна”, с.Новоказанкувате Чернігівського району Запорізької області, у зв’язку з наявністю у нього заборгованості зі сплати податків на додану вартість, на прибуток, з фіксованого сільгоспподатку, податку з доходів фізичних осіб, зі збору за забруднення навколишнього середовища на загальну суму 185.266,35грн. визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора.
Не погоджуючись із судовим актом, боржник оскаржив її в апеляційному порядку, зазначивши, що винесена постанова є необґрунтованою, та при її винесені порушені норми процесуального права.
Свої доводи обґрунтовує відсутністю ознак, передбачених статтею 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, доказом відсутності боржника за місцезнаходженням може слугувати лише встановлення такого факту державним реєстратором, а не ініціюючим кредитором.
Боржник здійснює свою діяльність, визначену статутом, а докази, надані кредитором у справі, на підставі яких прийнята оскаржувана постанова, не підтверджують достовірно факту нездійснення ним підприємницької діяльності. На думку заявника місцевим господарським судом порушені принципи рівності перед законом і судом та змагальності, оскільки його представник з поважних причин не прийняв участі у судовому засіданні. Ініціюючий кредитор - Пологівська державна податкова інспекція апеляційну скаргу вважає безпідставною, а постанову місцевого господарського суду - законною та обґрунтованою, просить скаргу залишити без задоволення, а постанову - без змін, про що зазначено у відзиві. Боржник не забезпечив явку в судове засідання свого представника, хоча про час і місце повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (у матеріалах справи).
Колегія суддів не вбачає перешкод для розгляду апеляційної скарги за відсутності представника заявника апеляційної скарги. Відповідно до розпорядження голови Запорізького апеляційного господарського суду №1939 від 13.06.2007р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А. (головуючого, доповідача), Мірошниченка М.В. і Мойсеєнко Т.В.
Проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної постанови, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Таким чином, за правилами вказаної норми підстави для подання кредитором заяви про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника настають як у разі наявності будь-якої з ознак, передбачених цією статтею, так і у їх сукупності.
Зазначене підтверджується й судовою практикою вищих судових інстанцій при перегляді аналогічних справ про банкрутство, порушених за ст.52 Закону, зокрема, постановами Верховного Суду України від 10.02.2004р. у справі №02-2-24/12673, та Вищого господарського суду України.
З матеріалів справи і поданих ініціюючим кредитором-податковою інспекцією документів, вбачається, що у боржника наявна податкова заборгованість у розмірі – 185.266грн.35коп., яка підтверджується довідкою про суми податкового боргу, податковими повідомленнями-рішеннями, витягами з картки особового рахунку платників податку, і складається з: - податку на додану вартість у розмірі - 1700грн.; - податку на прибуток – 517грн.17коп.; - фіксованого сільгоспподатку – 76.262грн.95коп.; - збору за забруднення навколишнього середовища – 224,73грн., податку з доходів фізичних осіб – 106.561,50грн.
З 2005року податкова звітність до податкових органів боржником не подається, що свідчить про відсутність у нього фінансово-господарської діяльності, валовий дохід від усіх видів діяльності за Статутом дорівнює нулю.
На адресу боржника податковою інспекцією надіслані перша податкова вимога №2/75 від 15.09.2006р., друга податкова вимога за №2/75 від 24.11.2006р., які залишилися без виконання.
09.01.2007р. податковим органом щодо боржника прийнято рішення про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів.
Матеріали справи свідчать, що з метою з’ясування відомостей про боржника та його активів, кредитором проводились перевірки, надсилалися запити до реєстраційних органів.
Незважаючи на те, що за Статутом боржник здійснює вирощування зернових та технічних культур, інше сільськогосподарське виробництво, у нього в користуванні земельні ділянки відсутні, що підтверджується довідками Чернігівського райвідділу земельних ресурсів від 27.12.2006р. та Державного земельного кадастру від 09.01.2007р.
За довідкою Чернігівської райдержадміністрації у власності боржника об’єкти нерухомості відсутні.
За інформацією Управління Пенсійного фонду України у Чернігівському районі боржник має заборгованість перед фондом на суму 7.946,69грн.
Відповідно до підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України „Про порядок погашення зобов’язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові, чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.
У такому самому порядку надсилаються податкові повідомлення.
У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.
Колегія суддів не погоджується і з доводами заявника апеляційної скарги стосовно тверджень про те, що факт відсутності боржника за його місцезнаходженням встановлює лише державний реєстратор і більше ніякий орган.
Відповідно до частини 7 статті 19 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” не пізніше тринадцяти місяців з дня подачі (надіслання рекомендованим листом) останньої реєстраційної картки, що містить відомості про юридичну особу, юридична особа зобов'язана подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору реєстраційну картку встановленого зразка про підтвердження відомостей про юридичну особу.
Але на порушення цієї норми боржник не надавав державному реєстратору реєстраційної картки для підтвердження юридичної особи, про що свідчить довідка державного реєстратора (а.с.57).
Згідно з частиною 8 статті 19 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, якщо до Єдиного державного реєстру не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений частиною сьомою цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.
Але державний реєстратор такого повідомлення не надсилав, оскільки боржника не звертався з заявою про включення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців.
Отже, оскільки у підприємства-боржника відсутні докази здійснення ним підприємницької діяльності, існує лише податкова заборгованість, то висновок господарського суду Запорізької області щодо визнання його банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури є правомірним.
Колегія суддів наголошує і на наступному.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України під підприємницькою діяльністю (підприємництвом) слід розуміти самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. У даному випадку метою боржника згідно зі правоустановлюючими документами (Статутом) як раз і є вищезгадане.
Але як свідчать матеріали справи, у боржника взагалі тривалий час відсутні не тільки прибутки, але і будь-яка підприємницька діяльність.
Відсутність податкової заборгованості боржник належними доказами не спростував.
Відповідно до ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” якщо боржник в установленому порядку не оскаржив податкове повідомлення - рішення, то таке податкове зобов’язання вважається узгодженим, тобто безспірним.
Боржник повідомлення - рішення податкової інспекції не оскаржив, а тому ці податкові зобов’язання є узгодженими і безспірними.
Щодо тверджень заявника про порушення судом першої інстанції процесуального закону у зв’язку з відсутністю представника боржника у судовому засіданні суду першої інстанції, то вони є безпідставними, оскільки суд належним чином повідомив боржника про час і місце судового засідання, про що свідчать докази про відправку відповідної ухвали на юридичну адресу боржника, відсутність представників однієї із сторін у судовому процесі може бути підставою для відкладення розгляду справи лише у разі, якщо суд визнає, що відсутність сторони перешкоджатиме встановленню об’єктивної істини у справі. А у даному випадку матеріали справи не перешкоджали розгляду справи по суті.
Крім того, надаючи клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.95), боржник не надав жодного доказу, який би свідчив про поважність причини неявки свого представника до місцевого господарського суду.
За вищевикладених обставин колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування оскаржуваної постанови господарського суду Запорізької області відсутні.
Керуючись ст.101-106 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд
Постановив:
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Україна”, с.Новоказанкувате Чернігівського району Запорізької області, залишити без задоволення, а постанову господарського суду Запорізької області від 30.03.2007р. у справі № 16/75/07 - без змін.
Справу передати на розгляд господарського суду Запорізької області.