Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

08 серпня 2019 р. Справа №0540/9048/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача на виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

13 травня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла заява в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України , відповідно до якої заявник просить суд:

1. Визнати бездіяльність відповідача Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області, ідентифікаційний код ЄДРГІОУ: 23346787, яка мала місце у період з 07.02.2019 по 01.05.2019 року та пов`язана з невиконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2018 року у справі №0540/9048/18-а, а також з не поновленням та невиплатою пенсії ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка нарахована та не виплачена з 01 червня 2018 року (заборгованість з пенсійних виплат) - протиправною.

2. Встановити судовий контроль та зобов`язати суб`єкта владних повноважень - Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області, ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 23346787, подати у 10-ти денний строк звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2018 року у справі №0540/9048/18-а.

В обґрунтування заяви представник позивача зазначає, що Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2018 року у справі №0540/9048/18-а задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області. Визнано дії Відповідача щодо припинення виплати пенсії протиправними та зобов`язано поновити виплату пенсії починаючи з 01 червня 2018 року. Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2019 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області на зазначене рішення Донецького окружного адміністративного суду повернуто без розгляду. В касаційному порядку судові рішення не оскаржувалось. Таким чином судове рішення набрало законної сили. 18.02.2019 року видано виконавчий лист.

04.04.2019 року виконавчий лист пред`явлений до виконання. Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 05.04.2019 року відкрито виконавче провадження №58812382.

Станом на 01.05.2019 року судове рішення з боку боржника - суб`єкта владних повноважень, залишається не виконаним. Виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2018 року не поновлено, суми пенсії, які нараховані та не виплачені з цього часу (заборгованість з пенсійних виплат), не сплачено.

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику було надано 10 денний строк для виконання рішення суду. Такий строк сплив 15.04.2019 року.

Однак, станом на 01.05.2019 року судове рішення з боку боржника - суб`єкта владних повноважень, залишається не виконаним. Виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2018 року не поновлено, суми пенсії, які нараховані та не виплачені з цього часу (заборгованість з пенсійних виплат), не сплачено.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14.05.2019 року заяву подану в порядку ст. 383 КАС України повернуто заявнику без розгляду.

За наслідками оскарження вищезазначеного процесуального документа, постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року, ухвалу суду першої інстанції від 14 травня 2019 року у справі №0540/9048/18-а скасовано та направлено справу для продовження розгляду.

Розпорядженням керівника апарату суду від 29 липня 2019 року №101 "Щодо повторного автоматичного розподілу справи" призначено повторний автоматичний розподіл справи №0540/9048/18-а, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Толстолуцької М.М.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену справу було передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В.

Представники сторін до судового засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

У зв`язку з неприбуттям у судове засідання всіх осіб, що беруть участь у справі, згідно п.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи та заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача на виконання рішення суду та встановлення судового контролю, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Бездіяльність це пасивна форма поведінки особи, що полягає у не вчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії". Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини").

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії управління пенсійного фонду щодо невиплати пенсії позивачу та зобов`язано поновити пенсійні виплати з 01.06.2018 року, судове рішення допущено до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Питання щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення позивачем заявлено не було та не вирішувалось.

Згідно письмових пояснень відповідача, Управлінням Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2018 року в межах суми виплати пенсії за один місяць виплачено у січні 2019 року пенсію у розмірі 2608,84 грн. Судове рішення набрало законної сили 07.02.2019 року. Згідно розпорядження та протоколу від 21.02.2019 року проведено нарахування заборгованості на загальну суму 20870,72 грн. З березня 2019 року ОСОБА_1 отримує поточну пенсію у розмірі 3037,74 грн.

Нараховану суму заборгованості у розмірі 20 870,72 грн. включено в прогнозну відомість нарахування по виплаті пенсій та допомоги за лютий 2019 року для формування потреби на березень 2019 року, яка надавалась до головного управління ПФУ у Донецькій області.

21.02.2019 року управлінням до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області було направлялась інформація щодо наявності залишків невідпрацьованих рішень суду та потребу у коштах на виплату за рішеннями суду, зокрема було запрошено грошові кошти задля виплати заявнику заборгованості з виплати пенсії у сумі 20870,72 грн. (копія наявна в матеріалах справи).

Поряд із цим суд зазначає, що органи Пенсійного фонду України фінансують вказані види пенсійних виплат за рахунок коштів Державного бюджету, реалізуючи бюджетну програму КПКВК 2506020 "Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсії за різними пенсійними програмами" у межах виділених асигнувань.

При цьому, Головним розпорядником коштів за цією програмою є Міністерство соціальної політики України, розпорядником нижчого рівня - Пенсійний фонд України.

Отже, виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України.

Таким чином, відсутність відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не можна вважати як протиправну бездіяльність відповідача щодо виконання судового рішення.

З огляду на наведене вище суд дійшов до висновку, що у спірних відносинах відсутня протиправна бездіяльність відповідача щодо виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2018 року у справі №0540/9048/18-а-а. Судом не встановлено свідомого невжиття відповідачем залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення та порушення у зв`язку з цим прав позивача.

Відповідно до ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.

За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

При викладених обставинах, дійшов висновку про відсутність у спірних відносинах протиправної бездіяльності відповідача щодо виконання рішення суду у цій справі, а тому відсутні підстави для постановлення окремої ухвали.

Щодо встановлення судового контролю суд, зазначає наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов`язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

У справі «Сорінг проти Об`єднаного Королівства» від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Згідно із положеннями частини першої та другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (ч.8 ст.382 КАС України).

Крім того, відповідно до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, приписами статей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Суд зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про виконання рішення суду у справі №0540/9048/18, в частині здійснення виплати пенсії позивачу з 01.06.2018 року, натомість зазначено, що пенсійні виплати поновлено тільки з 01.03.2019 року, щодо виплат з березня 2018 року по лютий 2019 року проведено лише нарахування заборгованості.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи факт відсутності, в матеріалах справи, доказів виконання відповідачем рішення суду, беручи до уваги, що виконання судового рішення є частиною процедури відновлення порушеного права особи в судовому порядку, при цьому обов`язок суду контролювати виконання свого рішення закріплено безпосередньо Конституцією України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви, в частині вимоги стосовно зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2018 у справі № 0540/9048/18-а шляхом зобов`язання останнього надати звіт протягом тридцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 294, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву представника ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача на виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області подати у 30-денний строк з дня набрання ухвалою законної сили звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2018 року у справі № 0540/9048/18-а.

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Ухвала постановлена та підписана у нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 08 серпня 2019 року.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя І.В. Буряк