ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/6891/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.,

секретар судового засідання - Савінкова Ю. Б.,

за участю представників:

позивача Карпухіна Я. В. (адвокат),

відповідача 1 не з`явився,

відповідача 2 ОСОБА_2 ,

відповідача 3 не з`явився,

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2019 (судді Сулім В. В., Чорногуз М. Г., Коротун О. М.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 (суддя Картавцева Ю. В.) у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київська пересувна механізована колона-2"

до

1. Національного банку України,

2. Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк",

3. Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:

1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитро Олегович,

2. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заєць Інна Олександрівна,

про визнання недійсними договорів і скасування державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У травні 2018 року Приватне акціонерне товариство "Київська пересувна механізована колона-2" (далі - ПрАТ "Київська пересувна механізована колона-2") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного банку України (далі - НБУ), Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк") і Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" (далі - ПАТ "АКБ "Київ") про визнання недійсними договорів і скасування державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно.

1.2. Позовні вимоги із посиланням на положення статей 203, 215, 317, 319, 321, 334, 391 Цивільного кодексу України, обґрунтовано тим, що ПАТ "АКБ "Київ" не мало права передавати в іпотеку третім особам нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , а ПАТ АБ "Укргазбанк" не мало права реєструвати себе іпотекодержателем цієї квартири та у подальшому передавати квартиру в іпотеку НБУ. Позивач зазначає, що спірна квартира належить йому на праві власності, у зв`язку з чим необхідно визнати недійсними: договір від 26.02.2010, укладений між ПАТ "АКБ "Київ" і НБУ, у частині передачі спірної квартири в іпотеку; договір від 17.09.2014, укладений між ПАТ "АКБ "Київ" та НБУ, у частині передачі спірної квартири в іпотеку; договір від 12.08.2015, укладений між ПАТ "АБ "Укргазбанк" та НБУ, у частині передачі спірного майна в іпотеку; а також скасувати відповідні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

1.3. У відзиві на позов НБУ наголосив, що згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 12.08.2015 строк виконання основного зобов`язання не сплив, право власності на спірне майно було зареєстровано за ПАТ АБ "Укргазбанк" згідно з вимогами чинного законодавства України. Договір про передачу приймаючому банку нерухомого майна неплатоспроможного банку був чинним на дату укладення іпотечного договору. При цьому, за твердженням НБУ, визнання недійсним договору міни, укладеного 13.08.2009, не може бути підставою для визнання іпотечних договорів недійсними.

ПАТ АБ "Укргазбанк" у відзиві на позов зазначило, що набуло у власність спірне майно на виконання Плану врегулювання неплатоспроможного банку ПАТ "АКБ "Київ", із преамбули оспорюваних договорів убачається, що їх укладено на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 61. Крім того, згідно з частиною 10 статті 40 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" після укладення договорів про передачу на користь приймаючого банку активів та зобов`язань неплатоспроможного банку у приймаючого банку не можуть бути витребувані передані йому активи та зобов`язання на користь неплатоспроможного банку. ПАТ АБ "Укргазбанк" не мало права відмовитися від прийняття активів неплатоспроможного банку, а отже є добросовісним набувачем у власність спірного об`єкта нерухомого майна.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2019, позов ПрАТ "Київська пересувна механізована колона-2" задоволено повністю.

2.2. Суди дійшли висновку, що єдиним власником спірної квартири протягом усього часу (з урахуванням того, що договір міни від 13.08.2009 визнано недійсним з моменту укладання) є ПрАТ "Київська пересувна механізована колона-2" і, відповідно, факт відсутності права власності в іпотекодавців на цю квартиру за змістом статті 5 Закону України "Про іпотеку" свідчить про неможливість передачі такої квартири в іпотеку. Отже, наявні підстави для визнання договорів іпотеки недійсними у частині передачі квартири АДРЕСА_1 . Щодо вимог про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень суди дійшли висновку про необхідність задоволення цих вимог, оскільки спірні обтяження (заборони на відчуження) порушують права позивача, обмежуючи його правомочності власника, що суперечить положенням статті 41 Конституції України, статті 316 ЦК України.

3. Короткий зміст вимог, викладених у касаційній скарзі

3.1. ПАТ АБ "Укргазбанк" у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2019 у частині задоволення позову про визнання недійсним договору іпотеки від 12.08.2015 № 1285, укладеного між ПАТ АБ "Укргазбанк" і НБУ, у частині передачі спірної квартири в іпотеку, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.08.2015, номер запису про обтяження 10780663, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.08.2015, номер запису про іпотеку 10780665.

3.2. Викладені у касаційній скарзі доводи обґрунтовано дійсністю договору про передачу приймаючому банку нерухомого майна неплатоспроможного банку від 19.06.2015, на підставі якого ПАТ АБ "Укргазбанк" здійснило реєстрацію права власності на спірну квартиру, що свідчить про виникнення у цього банку права власності на зазначене майно. Таким чином, подальшу передачу спірного майна в іпотеку НБУ ПАТ АБ "Укргазбанк" здійснило правомірно, як дійсний власник квартири. Скаржник також посилається на необґрунтованість установленого судами факту, що ПАТ АБ "Укргазбанк" не було власником квартири АДРЕСА_1 на дату укладення договору іпотеки від 12.08.2015.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу та додаткових поясненнях до відзиву ПрАТ "Київська пересувна механізована колона-2" просить залишити її без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін, наголошуючи на правомірності висновків господарських судів і безпідставності доводів, викладених у касаційній скарзі.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представника позивача та представника відповідача 2, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що позивач - ПрАТ "Київська пересувна механізована колона-2" є власником квартири АДРЕСА_1 загальною площею 644,2 кв.м та житловою площею 119,3 кв.м на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.12.2007, виданого Козинською селищною радою Обухівського району Київської області згідно з рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради від 25.12.2007.

4.3. 13.08.2009 між позивачем і ПАТ "АКБ "Київ" укладено договір міни, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матюховою Т. П., відповідно до якого позивач передав у власність ПАТ "АКБ "Київ" спірну квартиру.

4.4. 26.02.2010 між ПАТ "АКБ "Київ" як іпотекодавцем і НБУ як іпотекодержателем укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соломоновою В. В., відповідно до якого ПАТ "АКБ "Київ" передало в іпотеку НБУ, зокрема, квартиру АДРЕСА_1 .

4.5. Однак рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 (справа № 5011-62/7737-2012), визнано недійсним договір міни, укладений 13.08.2009 між ПАТ "АКБ "Київ" та ПрАТ "Київська пересувна механізована колона-2", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матюховою Т. П.

4.6. 17.09.2014 між ПАТ "АКБ "Київ" і НБУ укладено договір іпотеки (наступна іпотека), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н. С., відповідно до якого ПАТ "АКБ "Київ" як іпотекодавець передало НБУ як іпотекодержателю в іпотеку спірну квартиру.

4.7. 19.06.2015 на підставі договору про передачу приймаючому банку нерухомого майна неплатоспроможного банку, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д. О., право власності на спірну квартиру набуло ПАТ АБ "Укргазбанк".

4.8. 12.08.2015 між ПАТ АБ "Укргазбанк" і НБУ укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І. О., відповідно до якого ПАТ АБ "Укргазбанк", як іпотекодавець передало НБУ як іпотекодержателю в іпотеку спірну квартиру.

4.9. Однак рішенням Господарського суду Київської області від 17.07.2017 (справа № 911/3866/15), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 і постановою Верховного Суду від 03.04.2018, зокрема, витребувано із чужого незаконного володіння ПАТ АБ "Укргазбанк" на користь ПрАТ "Київська пересувна механізована колона-2" спірну квартиру.

4.10. Суди також установили, що у зв`язку з укладенням оспорюних договорів іпотеки до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено відповідні записи про обтяження спірної квартири договорами іпотеки та про заборону на її відчуження.

4.11. Наявність обтяжень, що виникли зі спірних іпотечних договорів, порушує права ПрАТ "Київська пересувна механізована колона-2" як власника нерухомого майна, у тому числі в частині розпорядження таким майном, у зв`язку з чим позивач неодноразово звертався до НБУ з листами із проханням вжити заходів для усунення перешкод у розпорядженні майном шляхом зняття обтяжень та іпотеки з спірної квартири, але жодних дій НБУ не вчинило.

4.12. Наведені обставини стали підставою для звернення ПрАТ "Київська пересувна механізована колона-2" із позовом у цій справі.

4.13. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ПрАТ "Київська пересувна механізована колона-2" про визнання недійсними іпотечних договорів і скасування державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно із посиланням на положення статей 203, 215, 317, 319, 321, 334, 391 ЦК України.

4.14. Згідно зі статтею 41 Конституції України, пунктом 2 частини 1 статті 3 та статті 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Застосування обраного позивачем способу захисту своїх прав як власника спірної квартири спрямовано саме на відновлення його прав, гарантованих Конституцією України.

4.15. За змістом пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

4.16. Згідно з частинами 1-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

4.17. Відповідно до вимог частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

4.18. За змістом частини другої статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

4.19. Відповідно до частини другої статті 583 Цивільного кодексу України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

4.20. Згідно із статтями 572, 575 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

4.21. За змістом статті 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких, зокрема, умов - нерухоме майно, що належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація.

4.22. Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

4.23. Згідно зі статтею 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

4.24. За змістом частини 1 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

4.25. Частиною 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

4.26. Установивши, що договір міни, на підставі якого ПАТ "АКБ "Київ" набуло право власності на спірну квартиру, в судовому порядку визнано недійсним, господарські суди попередніх інстанцій дійшли законного висновку, що ПАТ "АКБ "Київ" не набуло права власності на зазначену квартиру, а отже, не мало права передавати спірне нерухоме майно в іпотеку.

4.27. Суди також дійшли обґрунтованого висновку, що зазначена квартира не могла бути передана у власність ПАТ АБ "Укргазбанк" у зв`язку з неплатоспроможністю ПАТ "АКБ "Київ", тому оспорювані договори іпотеки необхідно визнати недійсними, оскільки іпотекодавці за цими договорами не набули права власності на квартиру, у зв`язку з чим похідні вимоги про скасування державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно також підлягають задоволенню.

4.28. Викладені у касаційній скарзі доводи щодо дійсності договору про передачу приймаючому банку нерухомого майна неплатоспроможного банку від 19.06.2015, на підставі якого скаржник отримав і зареєстрував право власності на спірну квартиру, не спростовують висновків суду попередніх інстанцій про відсутність підстав вважати ПАТ АБ "Укргазбанк" законним власником спірної квартири внаслідок її вибуття із власності ПрАТ "Київська пересувна механізована колона-2" поза його волею, при цьому наведені обставини встановлені також у рішенні суду у справі № 911/3866/15, що згідно з частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказування.

4.29. У рішенні від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який зокрема передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

4.30. Ураховуючи викладене, є обґрунтованими та відповідають вимогам закону висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач є законним володільцем спірного нерухомого майна, оскільки визнаний недійсним договір про його відчуження не породжує права власності на таке майно у ПАТ "АКБ "Київ" і з огляду на положення статті 216 ЦК України не створює юридичних наслідків переходу до ПАТ АБ "Укргазбанк" права власності на спірне майно, у зв`язку з чим підстав для скасування оскаржуваних у справі судових рішень судів першої та апеляційної інстанції немає.

4.31. Саме таких висновків щодо застосування норм статей 203, 216 ЦК України та статті 5 Закону України "Про іпотеку" у подібній справі дійшов Верховний Суд у постанові від 02 липня 2019 року (справа №910/6919/18).

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

5.3. Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.4. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.5. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.6. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5.7. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції не вбачається.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 у справі № 910/6891/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Т. Б. Дроботова