Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2019 р. Справа№200/8478/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

04 липня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, згідно тексту позовної заяви, позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №27 від 01.04.2019 року щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно ст.114 Закону України "Про пенсійне забезпечення" ОСОБА_1 ; визнати бездіяльність Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, яка виразилась у не призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах на його заяву від 28.03.2019 року №374/289; зобов`язати Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву про призначення пенсії, зарахувавши до стажу періоди роботи 10.05.1983 року по 17.07.1983 року, з 05.09.1983 року по 16.12.1983 року, з 20.03.1984 року по 07.05.1984 року, з 24.07.1984 року по 18.10.1984 року, з 23.12.1986 року по 31.12.1987 року, з 01.01.1988 року по 03.09.1992 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем всупереч вимог чинного законодавства не зараховано періоди роботи позивача до пільгового трудового стажу, внаслідок чого відмовлено в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах згідно ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року відкрито провадження у справі розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідач направив відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відокремлений підрозділ «Шахта ім. М.І. Калініна» ДП «ДВЕК» заходиться у місті Донецьк тобто на непідконтрольній українській владі території та не здійснили перереєстрацію юридичної адреси на підконтрольній українській владі території.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань «Інші об`єднання юридичних осіб Донецьке виробниче об`єднання по видобутку вугілля «Донецьквугілля» зареєстрована за адресою м. Донецьк , Ворошиловський район, вул. Університетська , 20, у зв`язку з чим Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області не має можливості проведення зустрічної перевірки первинних документів

ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» здійснила перереєстрацію, але фактичного переміщення на підконтрольну українській владі територію не здійснило та не забезпечило перевезення документації (особові архівні картки, накази по підприємству, особові рахунки по заробітній платі тощо чим, на думку управління, порушило права своїх працівників на пенсійне забезпечення.

Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області не порушує права ОСОБА_1 на пенсійне забезпечення, а лише використовує своє право на отримання додаткових підтверджуючих документів та на перевірку обгрунтованості видачі підприємством довідкок про підтвердження пільгового стажу та достовірності поданих відомостей про ОСОБА_1 .

Крім того, управління ставить під сумнів дійсність наданих довідок про підтвердження пільгового стажу роботи позивача, оскільки останні видані на території, яка не підконтрольна українській владі. За таких обставин у Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області відсутні законні підстави для зарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

28.03.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою № 374/289 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, до якої долучив такі документи: заяву про призначення пенсії, копію паспорту; копію картки фізичної особи-платника податків: трудову книжку; копію диплому; довідку внутрішньо переміщеної особи; копію війскового квитка; довідки про підтвердження періодів пільгового стажу роботи, архівні пільгові довідки.

Рішенням №27 від 01.04.2019 року Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідної кількості стажу, що дає право на призначення пенси на пільгових умовах за Списком №1.

Вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, предметом спору у справі, з урахуванням доводів відповідача, є документальне підтвердження періоду роботи позивача на ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» з 10.05.1983 року по року в якості підземного гірноробочого з повним днем в шахті, на шахті ім. М.І. Калініна ВО «Донецьквугілля» з 05.09.1983 року по 16.12.1983 року та з 20.03.1984 року по 07.05.1984 року в якості машиніста підземних установок з повним робочим днем в шахті на період виробничої практики, з 24.07.1984 року по 18.10.1984 року в якості електрослюсаря підземного з повним днем в шахті; періоди роботи в Управлінні по монтажу, демонтажу і ремонту гірничошахтного обладнання Донецького виробничого об`єднання з 23.12.1986 року по 31.12.1987 року у якості підземного гірномонтажника дільниці № 11 з повним робочим днем під землею та з 01.01.1988 року по 03.09.1992 року в якості підземного електрослюсаря гірномонтажної дільниці №11 з повним робочим днем під землею, у зв`язку з неможливостю проведення зустрічної перевірки первинних документів та, як наслідок, наявності підстав, у розумінні ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", для зарахування позивачу такого стажу до пільгового стажу роботи, правомірність прийняття відповідачем рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та наявність підстав для призначення позивачу пенсії відповідно до вищезазначеної норми закону про пенсійне забезпечення.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про пенсійне забезпечення" звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до ч. 1 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 114 Закону № 1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно п. "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць-після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказ Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383) передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Комплексний аналіз норми дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах за п. 1 ч. 2 статті 114 Закону № 1058 є досягнення особою відповідного віку, перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, з урахуванням проведеної атестації робочих місць за час виконання роботи після 21 серпня 1992 року.

Згідно з ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст.48 Кодексу законів про працю України, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 року №162 передбачається, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до п.п.1,2,3 "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно п.10 Порядку застосування Списків №1 і №2 "виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію, за віком на пільгових умовах" затвердженого наказом Міністерства праці і соціальної політики від 18 листопада 2005 року №383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і періоди виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці, у разі відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок підтвердження трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 12 серпня 1993 року №637.

Основним аргументом відповідача в обґрунтування відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 є те, що уточнюючі довідки про пільговий стаж роботи позивача на ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» з 10.05.1983 року по 17.07.1983 року в якості підземного гірноробочого з повним днем в шахті, з 05.09.1983 року по 16.12.1983 року та з 20.03.1984 року по 07.05.1984 року на шахті ім. М.І. Калініна ВО «Донецьквугілля» в якості машиніста підземних установок з повним робочим днем в шахті на період виробничої практики, з 24.07.1984 року по 18.10.1984 року в якості електрослюсаря підземного з повним днем в шахті; з 23.12.1986 року по 31.12.1987 року в Управлінні по монтажу, демонтажу і ремонту гірничошахтного обладнання Донецького виробничого об`єднання у якості підземного гірномонтажника дільниці № 11 з повним робочим днем під землею та з 01.01.1988 року по 03.09.1992 року в якості підземного електрослюсаря гірномонтажної дільниці №11 з повним робочим днем під землею видані з підприємств, що знаходяться на території, яка не підконтрольна українській владі та не можливістю здійснити зустрічну перевірку первинних документів на підставі яких видані довідки.

Суд вважає зазначене твердження відповідача помилковим, з огляду на наступне.

Встановлений Кабінетом Міністрів України Порядок підтвердження наявного трудового стажу застосовується при відсутності трудової книжки або відповідних записів.

Як встановлено під час розгляду справи, звертаючись за призначенням пенсії, позивачем надано трудову книжку, де наявні всі записи, які підтверджують відомості про спірні періоди роботи позивача, а саме те, що позивач:

з 10.05.1983 року по 17.07.1983 року працював в якості підземного горноробочого з повним днем в шахті на ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька»;

з 05.09.1983 року по 16.12.1983 року та з 20.03.1984 року по 07.05.1984 року в якості машиніста підземних установок з повним робочим днем в шахті на період виробничої практики на шахті ім. М.І. Калініна ВО «Донецьквугілля»;

з 24.07.1984 року по 18.10.1984 року в якості електрослюсаря підземного з повним днем в шахті ім. М.І. Калініна ВО «Донецьквугілля»;

з 23.12.1986 року по 31.12.1987 року в Управлінні по монтажу, демонтажу і ремонту гірничошахтного обладнання Донецького виробничого об`єднання у якості підземного гірномонтажника дільниці № 11 з повним робочим днем під землею;

з 01.01.1988 року по 03.09.1992 року в якості підземного електрослюсаря гірномонтажної дільниці №11 з повним робочим днем під землею.

Професії, на яких позивач працював у спірні періоди та відомості які зазначені у трудовій книжці відносяться до тих, що надають право на пенсію за віком на пільгових умовах, що не заперечується відповідачем.

З приводу на неможливість врахувати надані уточнюючи довідки та копії наказів про проведення атестації робочих місць, які не були розглянуті через сумніви у їх достовірності, суд зазначає, що відомості у трудовій книжці та у довідках не містять суперечностей та розбіжностей. Не можливість отримання документів засвідчених на території підконтрольній українській владі не може перешкоджати працівникові реалізувати своє право на отримання пенсії на пільгових умовах.

Згідно статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки Намібії зазначено, що держави члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконним і недійсним, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад реєстрації народжень, смертей і шлюбів. Так, у справі Лоізіду проти Туреччини (Loizidou v. Turkey 18.12.1986 &да) ЄСПЛ обмежився коротким пунктом посилання на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то, у правах Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Nurkey 10.05/2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та в подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de fackto та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш смертним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше, означало б зовсім позбавити людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (Cyprus v. Turkey 10.05.2001Цр ). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі Мозер проти Республіка Молдова та Росії наголосив, що першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої договірної сторони (тобто є окупованою) (Mozer v . the Republic of Moldova and Russia 23022016 Ц 142).

Отже, оскільки право позивача, як право на пенсію, ґрунтується на положеннях Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

У відповідності до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно із статтею 21 Конституції України, усі люди є вільними у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Оцінюючи копії наданих позивачем документів, що видані підприємствами, які знаходяться на тимчасово окупованій території України, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, Loizidou V. Turkey,v. Turkey), а також Молдови та Росії (зокрема, v. the Republic of Moldova and Russia,and Others v. Moldova and Russia), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), згідно яких ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Застосовуючи намібійський виняток у справі Кіпр проти Туреччини, ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість прийняття до уваги інформацію викладену у довідках про підтвердження пільгового трудового стажу, а саме довідку з ДП «Шахта ім. О.Ф.Засядька» від 04.03.2019р. (період з 17.05.1983 р. по 17.07.1983 р.), довідку про підтвердження наявного трудового стажу ДП «Донецька вугільно енергетична компанія» «Шахта ім. Калініна» № 23 від 20.02.2019р. (період з 05.09.1983 по 16.12.1983рр., з 20.03.1984 по 07.05.1984 рр., з 24.07.1984 по 18.10.1984 рр., архівну довідку № П-21/06-03 від 28.02.2019р. щодо спусків «Донецьквугілля», архівну довідку № П-21/06-03 від 28.02.2019р. «Донецьквуггіля» про спуски за період з 01.1987 по 05.1992 року, наказ про підсумки атестації № 167 від 27.11.1997р.

Крім того, доказів, які б спростовували факт роботи позивача повний робочий день у шкідливих умовах праці та інших доказів, які підтверджували б не виконання позивачем роботи за зазначеною професією у вищезазначений період до суду не надано.

Суд погоджується з позивачем, що посилання відповідача на розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» є помилковим, оскільки вказане розпорядження не регулює спірні правовідносини.

Разом з тим суд звертає увагу відповідача на наступне.

Гарантії прав, свобод та законних інтересів осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території України та перебувають на території України на законних підставах, визначаються Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Відповідно до вимог ст.ст.1,3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дії Конституції та законів України.

Як вбачається зі змісту ч.ч.1,2 ст.18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Верховний Суд у постанові від 27 березня 2018 (справа №569/15943/16-а) дійшов висновку, що відсутність у відповідача можливості перевірити достовірність наданих позивачем документів, які підтверджують його право на пільгову пенсію, внаслідок проведення антитерористичної операції та знаходження підприємств на тимчасово окупованій території, не може порушувати його право на отримання пенсії.

У силу ч.4 ст. 242 КАС України, судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (ст. 72 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, всупереч обов`язку доказування, закріпленому у ст.77 КАС України, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено тих обставин, що стали підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Щодо вимоги про визнання бездіяльності відповідача, яка виразилась у не призначенні позивачу пенсії, суд зазначає що вона не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Бездіяльність це пасивна форма поведінки особи, що полягає у не вчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно із нормами пункту 4.7 Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

За результатом розгляду заяви позивача про призначення пенсії та доданих до неї документів, відповідачем прийнято рішення про відмову у її призначенні, тобто відповідачем не допущено бездіяльності, оскільки наслідком розгляду докумунетів є або призначення пенсії або рішення про відлмову у її призначенні, отже в діях відповідача відсутні ознаки бездіяльності.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, то суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Тобто, питання щодо зобов`язання відповідача подати такий звіт вирішується судом під час постановлення судового рішення.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Водночас, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов`язком.

Поряд із цим суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконання зазначеного рішення.

З урахуванням вказаних норм позовні вимоги підлягають до часткового задоволення шляхом визнання протиправним та скасування рішення Торецького обєднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області та зобовязання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії із зарахуванням до стажу періоди роботи з 10.05.1983 року по 17.07.1983 року, з 05.09.1983 року по 16.12.1983 року, з 20.03.1984 року по 07.05.1984 року, з 24.07.1984 року по 18.10.1984 року, з 23.12.1986 року по 31.12.1987 року, з 01.01.1988 року по 03.09.1992 року.

Щодо судових витрат, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295 КАС України,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, 22, ЄДРПОУ 42170475) про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №27 від 01.04.2019 року щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 .

Зобов`язати Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву про призначення пенсії № 374/289 від 28.03.2019 року, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи з 10.05.1983 року по 17.07.1983 року, з 05.09.1983 року по 16.12.1983 року, з 20.03.1984 року по 07.05.1984 року, з 24.07.1984 року по 18.10.1984 року, з 23.12.1986 року по 31.12.1987 року, з 01.01.1988 року по 03.09.1992 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5, ЄДРПОУ 23346787) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 09 серпня 2019 року.

Суддя І.В. Буряк