Справа № 308/7373/19

Закарпатський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.08.2019 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., за участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Тричинець Н. П., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/582/19 за апеляційною скаргою адвоката Тричинець Н. П. на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.06.2019.

Цією постановою:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянин Туреччини, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 04 (чотири) доби.

Строк адміністративного арешту ОСОБА_1 визначено рахувати з дня його затримання, а саме, з 23 год. 20 хв. - 24.06.2019.

Стягнуто ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп..

Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 800901 від 27.06.2019 та постанови судді від 27.06.2019 вбачається, що 24.06.2019 о 23 год. 20 хв. по інформації ОРВ з м. д. м. Ужгород ОСОБА_1 був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «ГрР» відділення інспекторів прикордонної служби «Оноківці» спільно з ОРВ при спробі подолання сигналізаційного комплексу С - 175 на напрямку 276 прикордонного знаку, в 600 метрах до проходження лінії державного кордону, за спробу незаконного перетину державного кордону з України в Словаччину, чим порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник Тричинець Н. П. просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову судді від 27.06.2019 - скасувати та закрити провадження у справі. Вказує на те, що в матеріалах справи відсутні відомості про вручення чи направлення ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови або про ознайомлення ОСОБА_1 з її змістом. Зазначає, що розгляд справи було проведено без участі захисника та перекладача, чим позбавлено ОСОБА_1 , який не володіє

-2-

українською мовою, права на захист. Стверджує, що твердження суду про те, що ОСОБА_1 визнав вину є необґрунтованим, оскільки останній не визнає своєї вини й не визнавав її під час розгляду справи. Разом із тим, посилається на те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, оскільки не доведено об`єктивної сторони - спроби подолання ОСОБА_1 сигналізаційного комплексу С-175 та не встановлено суб`єктивної сторони даного правопорушення, а також не допитано жодних свідків у даній справі.

Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Тричинець Н. П., яка підтримала доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, апеляційний суд прийшов до висновку про те, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Так, із матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що в порушення ч. 1 ст. 285 КУпАП копія постанови від 27.06.2019 ОСОБА_1 не вручалась і не направлялась.

Зазначені обставини, на переконання апеляційного суду, перешкодили своєчасно подати апеляційну скаргу на постанову, а тому, з метою недопущення порушення права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя та захист, причини пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, визнаються поважними, у зв`язку із чим, клопотання про поновлення строку визнається обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, а строк поновлюється.

За змістом ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 належним чином дотримані.

Так, протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №80091 підтверджено, що 24.06.2019 о 23 год. 20 хв. ОСОБА_1 був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «ГрР» відділення інспекторів прикордонної служби «Оноківці» спільно з ОРВ при спробі незаконного перетину державного кордону, с саме, подолання сигналізаційного комплексу С - 175 на напрямку 276 прикордонного знаку, в 600 метрах від лінії державного кордону з України в Словаччину, чим порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Наявними в протоколі підписами підтверджено, що ОСОБА_1 роз`яснено права та обов`язки; під час складання протоколу залучено перекладача Голубку І.; послуг захисника ОСОБА_1 не потребував; бажав давати пояснення російською мовою; зі змістом протоколу ОСОБА_1 ознайомлений зрозумілою йому мовою та його копію отримав; ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи відбудеться в Ужгородському міськрайонному суді о 16 год. - 27.06.2019 (а. с. 2).

-3-

Викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджуються й протоколом про адміністративне затримання від 24.06.2019 (а. с. 1), протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 24.06.2019 (а. с. 3); рапортом начальника групи відділення інспекторів прикордонної служби «Оноківці» (тип В) відділу прикордонної служби «Ужгород» (тип Б) Лазурко В. (а. с. 4).

Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні в ході розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991, та його винуватість у вчиненні, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення.

Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що начальник групи відділення інспекторів прикордонної служби «Оноківці» (тип В) відділу прикордонної служби «Ужгород» (тип Б) В. Лазурко був упереджений при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу за ознаками передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, що в нього були підстави для фальсифікації протоколу чи обмови ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, а також про його зацікавленість у результатах розгляду справи, у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги й на такі не посилалася захисник Тричинець Н. П. під час розгляду справи апеляційним судом.

Не встановлено під час розгляду апеляційної скарги й будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до примусового визнання ним вини в учиненні адміністративного правопорушення, а також підписання протоколу про адміністративне правопорушення та інших наявних у матеріалах справи документів.

Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що начальник групи відділення інспекторів прикордонної служби «Оноківці» (тип В) відділу прикордонної служби «Ужгород» (тип Б) В. Лазурко діяв у межах наданих йому повноважень.

З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, оскільки не доведено об`єктивної сторони - спроби подолання ОСОБА_1 сигналізаційного комплексу С-175 та не встановлено суб`єктивної сторони даного правопорушення, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, які достовірно підтверджують факт спроби ОСОБА_1 подолання сигналізаційного комплексу С - 175 на напрямку 276 прикордонного знаку, в 600 метрах до проходження лінії державного кордону, тобто спроби незаконного перетину державного кордону з України в Словаччину, що також визнано й ОСОБА_1 як під час затримання та складання протоколу про адміністративне правопорушення, так і в ході розгляду справи місцевим судом.

Враховуючи наведене, як такі, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються вищезгаданими доказами, апеляційний суд не приймає до уваги й доводи апеляційної скарги про те, що твердження суду про те, що ОСОБА_1 визнав вину є необґрунтованим, оскільки останній не визнає своєї вини й не визнавав її під час розгляду справи. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд визнає їх такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.

-4-

Доводи апеляційної скарги про те, що в ході судового розгляду не допитано жодних свідків у даній справі, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не спростовують висновку суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, який підтверджується іншими наявними в матеріалах справи доказами. Відхиляючи вказані доводи, апеляційний суд враховує і те, що в ході апеляційного розгляду справи стороною захисту не заявлялось будь-яких клопотань про виклик та допит свідків, пояснення яких спростовували б висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у скоєнні вищевказаного правопорушення.

Із вищенаведених підстав, доводи апеляційної скарги про те, що розгляд справи було проведено без участі захисника та перекладача, чим позбавлено ОСОБА_1 , який не володіє українською мовою, права на захист, - апеляційний суд відхиляє як такі що не свідчать як про порушення права ОСОБА_1 на захист, так і про відсутність у його діях складу передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення. При цьому, враховується те, що як убачається з наявних у матеріалах справи доказів, у тому числі й протоколів про адміністративне правопорушення та адміністративне затримання, під час адміністративного затримання та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення захисник не залучався, оскільки ОСОБА_1 не потребував послуг захисника, про що свідчать його підписи в даних протоколах. Разом із тим, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що протокол було складено за участі перекладача Голубки І., а під час його складення ОСОБА_1 заявив, що бажає давати покази російською мовою, якою володіє, що також підтвердив і в ході розгляду справи місцевим судом. Також зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що в ході розгляду судом першої інстанції справи ОСОБА_1 визнав свою вину й щиро розкаявся у вчиненому адміністративному правопорушенні, і при цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що ОСОБА_1 заперечувались викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини.

Доводи апеляційної скарги про те, що адміністративний протокол щодо ОСОБА_1 складений в порушення вимог ч.2 ст. 254 КУпАП не спростовують висновки місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП і не є підставами, що тягнуть за собою скасування судового рішення, яке постановлено відповідно до вимог КУпАП.

Разом із тим, апеляційний суд вважає, що при вирішенні питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення суд першої інстанції належним чином врахував вимоги ст. 33 КУпАП, характер та обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, і прийшов до вірного висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту на строк чотири доби, яке, на думку апеляційного суду, сприятиме вихованню правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, тобто відповідає передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.

На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.

Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без змін, а подана захисником Тричинець Н. П. апеляційна скарга - без задоволення.

-5-

При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу, у тому числі про витребування доказів чи виклику свідків, не заявлялось.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

поновити адвокату Тричинець Н. П. строк апеляційного оскарження постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.06.2019.

Апеляційну скаргу адвоката Тричинець Н.П. подану в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.06.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя: