Справа № 22-86 2007 р.                          Головуючий у першій інстанції Брегей Р.І.

Категорія   33                                             Доповідач Черниш Т.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2007 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді  Кривохижі В.І., суддів  Черниш Т.В.,

Чорнобривець О.С., при секретарі    Тітенко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки за апеляційною скаргою позивача на рішення Компаніївського районного суду від 16 жовтня 2006 року,

встановила:

26 січня 2006 року ОСОБА_1 звернувся з зазначеним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що 1 лютого 2002 року з відповідачем уклав договір оренди земельної ділянки, однак цей договір в порушення вимог ст. 14 Закону України «Про оренду землі» не містить всіх необхідних істотних умов, зокрема, щодо оцінки землі, грошового виразу розміру орендної плати та порядку проведення розрахунку, умов і строків передачі земельної ділянки орендарю та умов повернення її орендодавцю; відсутнє нотаріальне посвідчення договору, порушено порядок його реєстрації. Посилаючись на такі обставини, просив визнати договір оренди недійсним на підставі Закону «Про оренду землі». В ході розгляду справи позов доповнив вимогою про покладення на відповідача обов'язку повернути земельну ділянку.

Рішенням Компаніївського районного суду від 16 жовтня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

В   апеляційній   скарзі   ОСОБА_1   ставив   питання   про   скасування зазначеного рішення з мотивів неправильного, на його думку, застосування судом Закону  України   «Про  оренду  землі»,  порушення  норм  процесуального  права, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та доказам. Просив ухвалити нове рішення і задовольнити його позовні вимоги.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач та його представник повністю підтримали доводи апеляційної скарги, представник відповідача, діючи в межах визначених довіреністю повноважень, ці доводи заперечувала, стверджуючи, що суд вирішив справу правильно.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах,  визначених  ст.   303   ЦПК  України,  дослідивши  матеріали   справи  та

2

заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Порядок набуття, реалізації і припинення права на оренду земельної ділянки та укладення договорів оренди урегульований Законом України «Про оренду землі». Частиною другою статті 14 Закону в редакції, що була чинною на час укладення договору між сторонами, визначені істотні умови договору оренди земельної ділянки. Відсутність в такому договорі однієї з істотних умов та порушення вимог ст.ст. 4, 5, 6, 7, 9, 13, 15, Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору, а також для визнання його недійсним відповідно до законів України (ч. 3 ст. 14 Закону).

Встановлено, що 1 лютого 2002 року між сторонами було укладено договір оренди, за умовами якого ОСОБА_1 надав ПП «ОСОБА_2» в оренду строком на 5 років належну йому на праві приватної власності за відповідним Державним актом земельну ділянку розміром 7,64 га, розташовану на території Гармаківської сільської ради.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні зазначеного договору між сторонами було досягнуто згоди по всіх істотних умовах, а обставини, на які посилався позивач, мотивуючи свої вимоги, не є правовою підставою для визнання договору недійсним.

Обгрунтування правового висновку узгоджується з матеріалами справи, не суперечить нормам Закону України «Про оренду землі».

Згідно ст. 4 ЦПК України усяка заінтересована особа вправі в порядку, встановленому законом, звернутись до суду за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався, зокрема, на те, що договір за змістом не відповідає Закону України «Про оренду землі», оскільки в ньому не зазначені умови і строки передачі орендарю земельної ділянки та її повернення орендодавцеві, не дотримано умову щодо нотаріального посвідчення договору. Однак доказів того, що відсутність таких умов в договорі призвело до порушення прав чи законних інтересів позивача як орендодавця останній не надав. Не погоджуючись з передбаченою договором умовою щодо орендної плати, позивач не ставив перед орендарем питання щодо погодження чи зміни порядку визначення розміру орендної плати та розрахунків, як передбачено п.2 договору. Рішенням судової палати апеляційного суду Кіровоградської області від 3 червня 2004 року, яким було скасовано рішення Компаніївського районного суду від 9 березня 2004 року і відмовлено ОСОБА_1 в позові до ПП «ОСОБА_2» про розірвання договору оренди, укладеного 1 лютого 2002 року, встановлено, що відповідачем виконуються умови договору, в тому числі і щодо сплати орендної плати. Про дотримання орендарем зазначеної умови угоди свідчать надані представником відповідача довідки, достовірність яких позивач не спростував. Наведені ним доводи про обмеження його права на отримання належної орендної плати грунтуються лише на припущеннях. До того ж позивач не позбавлений можливості на оспорювання розміру сплаченої йому відповідачем орендної плати.

3

Суд встановив факт порушення порядку державної реєстрації зазначеного договору, правильно визнавши при цьому, що таке порушення не може свідчити про недійсність угоди.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції достатньо повно з»ясував фактичні обставини справи, перевірив доводи сторін та дав належну оцінку доказам і дійшов до обгрунтованого висновку про відсутність достатніх правових підстав для визнання укладеного між сторонами договору оренди недійсним.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі позивача та висловлені ним і його представником в судовому засіданні, правильного по суті рішення не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до помилкового вирішення справи.

Крім того, 1 лютого 2007 року закінчилась дія оспорюваного договору оренди, укладеного між сторонами, що відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі» є підставою для припинення договору, а, отже, і повернення земельної ділянки орендодавцю-позивачу.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 16 жовтня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.