Справа № 2-406/2010  

З А О Ч Н Е      Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

11 січня     2010 року                                                                                                     місто Маріуполь  

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Гноєвого С.С.,

при секретарі Пєйковій О.С.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про стягнення заборгованості за договором позики, суд  -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачки про стягнення суми боргу посилаючись на те, що 02 вересня 2009 року позичила відповідачці ОСОБА_2  2000 гривен, про що отримала розписку за якою остання зобов’язувалась повернути борг до 01 жовтня 2009 року. Визначенні у розписці строки сплинули, але відповідачка   ухиляється від повернення боргу.

Через неналежне виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов’язань, вона позбавлена можливості користуватися своїми грошима, які відповідачка утримує у себе, що пригнічує її і заподіює моральні страждання.

Просила стягнути  суму боргу у розмірі 2000 гривен та 3% річних від простроченої суми, моральну шкоду у сумі 1000 гривен, а також понесені нею судові витрати по оплаті судового збору та ІТЗ у сумі 171 гривні.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримали заявлені вимоги і дала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилась, про причини своєї неявки суд не повідомила.

За згодою позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає  що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначенні родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи встановлено, що 02 вересня 2009 року між сторонами був укладений договір займу, за яким  позивачка ОСОБА_1 передала відповідачці  ОСОБА_2 у якості займу 2000 гривен, а остання зобов’язалась повернуту зазначену суму в строк до 30 серпня 2009 року , а потім до 01 жовтня 2009 року.

Спір про розмір отриманої відповідачкою суми не підлягає доказуванню, оскільки сторони уклали угоду у письмовій формі. Ці обставини підтверджується розпискою ОСОБА_2 про отримання грошей у сумі 2000 гривен із зобов’язанням їх повернення в строк до 01 жовтня  2009 року.

Строки, обумовлені у розписці, сплинули, отже позивач вправі звернутись за судовим захистом.

Як встановлено ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції  за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких підстав, з відповідачки, як особи відповідальної за невиконання зобов’язання, підлягає стягненню сума боргу, що становить 2000 гривен та 3% річних у сумі 5 гривен 00 копійок .

Розглядаючи питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд відмовляє в їх задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Наслідки порушення договору позики встановлені ст. 1050 ЦК України, які не передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Не передбачають таких наслідків порушення договору позики і сам укладений між сторонами договір займу, а отже відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.  

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, а саме по оплаті судового збору у сумі 51 гривні, по оплаті ІТЗ у сумі 120 гривен.

На підставі ч.1 ст. 612, ч.2 ст. 625, ч.1 ст. 1049, ч.1 ст. 1050 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 224, 225 ЦПК України, суд -                                              

В И Р І Ш И В:

        Позов   ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про стягнення заборгованості за договором позики,   задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2    на користь  ОСОБА_1 позику у сумі 2000 гривен, 3% річних у сумі 5 гривен 50 копійок, судові витрати по оплаті судового збору у сумі 51 гривні, по оплаті ІТЗ у сумі 120 гривен, а всього  2176(дві тисячі сто сімдесят шість) гривен 00 копійок.

 В частині відшкодування моральної шкоди у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1  відмовити.

        За заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії, заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив.

        Позивачем рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі в 10-дений строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя ________________