Справа №22ц-127, 2006р.                                                    Головуючий в 1-й інстанції

Калімбет Л.І.

Категорія:   23 Доповідач - Пузанова Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ             УКРАЇНИ

2007 року січня "30" дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого - Пузанової Л.В.

Суддів: Орловської Н.В., Фурман Т.Г.

при секретарі - Костеннікові О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 12 жовтня 2006 року  в справі

за позовом ОСОБА_3

до

ОСОБА_1

про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

встановила:

В червні 2006 року ОСОБА_38 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зазначаючи, що в серпні 2005 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача, був пошкоджений належний йому на праві власності мопед «Хонда», а він отримав тілесні ушкодження.

Посилаючись на те, що в добровільному порядку відшкодувати заподіну шкоду відповідач відмовляється, позивач просив стягнути на його користь 750 гривень - вартість відновлювального ремонту транспортного засобу та 3 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

У вересні 2006 року позивач звернувся до суду із заявою про збільшення розміру відшкодування моральної шкоди до 5 000 гривень, мотивуючи це тим, що стан його здоров'я в результаті травм, отриманих при ДТП погіршився, він морально страждає і вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Рішенням суду від 12 жовтня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені в повному об'ємі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його представник за дорученням ОСОБА_2 просять рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, зазначаючи, що висновки суду щодо розміру відшкодування завданої позивачеві шкоди не підтверджені   належними   доказами   і   зроблені   без    врахування

2

матеріального становища відповідача та вини позивача в дорожньо-транспортній пригоді.

Крім того, апелянти вказують на допущену судом помилку при розподілі судових витрат між сторонами.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.

В судовому засіданні ОСОБА_3 доводи скарги не визнав, а рішення суду вважає правильним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 23 серпня 2005 року внаслідок взаємодії належних сторонам транспортних засобів сталася дорожньо-транспортна подія, в результаті якої позивач зазнав тілесних ушкоджень, а також був пошкоджений належний йому мопед «Хонда».

Винним        у        ДТП        визнаний        відповідач, що

підтверджується копією постанови про відмову в порушені кримінальної справи від 31.08.05р., постановою Генічеського районного суду від 22.03.2006 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України, матеріалами адміністративної справи /а.с.9,10, адміністративна справа №3-2/200бр./.

Факт порушення Правил дорожнього руху і наявність вини у зіткненні транспортних засобів у спірних правовідносинах відповідач не заперечує.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано, відповідно до п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України, відповідальним за заподіяну позивачеві шкоду визнав ОСОБА_1

При цьому, на думку колегії суддів, при визначенні розміру відшкодування матеріальної шкоди суд правильно прийняв до уваги як доказ вартості відновлювального ремонту мопеда «Хонда» наданий позивачем рахунок від 25.08.05р. на суму 750 грн. /а.с.8/.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо вказаної обставини колегія суддів дослідила матеріали адміністративної справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, зокрема, висновок №277/10.12 судової автотехнічної експертизи, проведеної науково-дослідним бюро судових експертиз «Сантодор» 26.02.0бр. і вважає, що придбані позивачем деталі та проведені роботи по відновленню попереднього стану мопеда відповідають встановленим експертом пошкодженням цього транспортного засобу.

Оскільки відповідач ні в суді першої ін станції, ні при перегляді рішення в апеляційному порядку доказів, які б спростовували доводи позивача та висновки суду щодо вартості відновлювального ремонту мопеда, не надав, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду в цій частині позовних вимог.

3

Що ж стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що ОСОБА_3 довів наявність такої шкоди у спірних правовідносинах і вважає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначений судом з врахуванням характеру правопорушення, допущеного відповідачем та його небажання протягом тривалого часу вжити заходів для відшкодування заподіяної шкоди: глибини фізичних та душевних страждань позивача в результаті ушкодження його здоров'я, які відповідно до медичних документів існували і на день розгляду справи судом /а.с.11-18,31-32/.

Апеляційна скарга не містить посилання на нові обставини чи докази, які б відповідно до положень ЦПК України підлягали дослідженню та встановленню судом апеляційної інстанції та спростовували б висновки суду, а тому підстав для задоволення поданої відповідачем скарги та відмови у задоволенні заявленого ОСОБА_3 позову в частині відшкодування моральної шкоди немає.

Не можуть бути прийнятими до уваги доводи апеляційної скарги про те, що суд при вирішенні спору не врахував вини самого позивача в дорожньо-транспортній події та матеріальне становище відповідача, оскільки наявність вини ОСОБА_3 у зіткненні джерел підвищеної небезпеки в серпні 2005 року не встановлена, а докази, які б підтвердили тяжке матеріальне становище відповідача або його неспроможність відшкодувати шкоду, суду не надавалися і про вказану обставину, як таку, що підлягала встановленню та дослідженню судом - не заявлялося.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги, як такі що висновки суду не спростовують і не ґрунтуються на законі, підлягають відхиленню.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія судів не вбачає.

Разом з тим, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що суд при розподілі судових витрат між сторонами помилково стягнув з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір у більшому розмірі, ніж це встановлено законом.

Так, зважаючи, що позов ОСОБА_3 складається із двох самостійних позовних вимог, одна із яких є позовною вимогою із ціною позову 750 грн., а інша - вимогою немайнового характеру, то відповідно до ст.80 ЦПК п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України, Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», при подачі позовної заяви позивачеві належало сплатити 59 грн. 50 коп., а не 201 гривню, як це  вбачається із наданих доказів /а.с.2-3/.

Саме ця сума судового збору підлягає стягненню на користь ОСОБА_3 згідно ст.88 ЦПК України, а тому рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає відповідній зміні.

Оскільки ця зміна не стосується вирішення позовних вимог по суті, колегія суддів вважає, що необхідності в ухваленні нового рішення немає.

4

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Генічеського районного суду від 12 жовтня 2006 року залишити без змін.

Зменшити розмір стягнутих з відповідача на користь позивача судових витрат в частині, що складаються із судового збору, з 201 грн. до 59 грн. 50 коп. (п'ятдесяти дев'яти гривень 50 коп.).

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.