Справа №22ц-300   ,2007р.                                                        Головуючий в 1-й інстанції

Варняк С.О.

Категорія: 34       Доповідач - Цуканова І.В.

Р І ПІ EH Н Я

ІМЕНЕМ               УКРАЇНИ

2007 року лютого місяця "14" дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської

області в складі:

Головуючого - Цуканової І.В. Суддів: Колісниченка А.Г., Капітан І.А. при секретарі - Літвіновій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 30 жовтня 2006 року

за позовом. ОСОБА_2

до

ОСОБА_1,

третя, особа. ЗАТ комерційний банк «Приватбанк»,

про припинення частки в праві спільної сумісної власності, визнання, права власності на квартиру та розподіл майна подружжя.

та за зустрічним, позовом. ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про припинення права власності на частину  квартири, визнання права власності на квартиру, розподіл майна подружжя, -

в с тановила:

У червні 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про припинення права приватної власності на 1/2 частку спільного сумісного майна подружжя, а саме: квартири АДРЕСА_1 (далі квартира) та визнання за ним права власності на цю квартиру.

В додаткових позовних заявах ОСОБА_2 просив також поділити інше майно, придбане в період шлюбу (меблі, електровироби та предмети домашнього вжитку), загальною вартістю б 38бгрн., просив виділити йому майно на суму 1 864грн. (кухонний гарнітур та газплиту), інше майно просив виділити відповідачці.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 послався на те, що квартира, як предмет спільної сумісної власності, придбана на умовах договору кредиту від 23.06.2003 року, укладеного відповідачкою із ЗАТ «Комерційний банк «Приватбанк» (далі банк), є заставленим майном. Після фактичного припинення шлюбних відносин з відповідачкою (грудень 2004 року) остання ' обов'язки за договором не виконує, тому він змушений проводити плате ясі.

Оскільки квартира є неподільною річчю, він іншого житла не має, то при визнанні за ним права власності на всю квартиру, вважає, що частка ОСОБА_1 в праві спільної сумісної

 

2

власності становить Vz частину від суми кредиту, сплаченого банку в період шлюбу, а саме 4 02бгрн., яку він згоден їй компенсувати. В добровільному порядку поділити інше майно не виявляється можливим.

У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, який згодом уточнила, просила припинити право приватної власності ОСОБА_2 на 1/2. частину квартири, поділити квартиру, визнавши за нею право власності на 70% квартири, за ОСОБА_2 - 30%, поділити інше майно, придбане в період шлюбу загальною вартістю 7 307грн., просила виділити їй майно на суму 1 815грн. (кухонний гарнітур та газплиту), інше майно просила виділити ОСОБА_2

В обґрунтування позовних вимог посилалася на

неможливість добровільного поділу майна та недостатність розміру

сплачуваних        ОСОБА_2             аліментів        на        утримання

неповнолітнього сина, через що її частка в справі власності на квартиру має становити 70%.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 30.10.2006 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Припинено право ОСОБА_1 на частку спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на вказану квартиру.

Сплату компенсації ОСОБА_1 за її частку передбачено з депозитного рахунку територіального управління ДСА Херсонської області у розмірі 4 026грн.

Поділено майно подружжя: виділено у власність ОСОБА_2 газову плиту, кухонний гарнітур, на загальну суму 1 864грн., у власність ОСОБА_1 - телевізор, відеомагнітофон, водонагрівач, на загальну суму 4 522грн.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В письмових запереченнях ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги не визнав, просив рішення суду залишити без змін, як постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши   доповідача,    осіб,    що   з'явилися    в    судове   • засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в   межах   доводів   апеляційної   скарги   та   вимог,   заявлених   в   суді першої   інстанції,    колегія   суддів   вважає,    що    апеляційна   скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом      встановлено,      що      сторони                       перебували     у

зареєстрованому шлюбі з 03.09.1999 року, мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.62/.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона шлюб між; Надольними розірвано /а.с.15/.

 

3

23.06.2003 року за договором купівлі-продажу на ім'я ОСОБА_1 придбана трикімнатна квартира АДРЕСА_1 за 10 463грн. /а.с.54/.

В цей же день за договором, укладеним між; ОСОБА_1 і    ЗАТ    КБ    «Приватбанк»    про    відкриття    картрахунку    і встановлення кредитного ліміту, ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 3 750 доларів США на строк 84 місяці до 23.06.2010р.; як захід забезпечення кредиту між: ними укладено договір застави квартири заставною вартістю 33 400грн. /55-61/.

Станом на 02.02.2005 року заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором склала 3 207,76 доларів США, в т.ч. по кредиту 3 195,32 доларів США, по процентам 12,44 доларів США /а.с.47 /.

Постановляючи рішення щодо квартири, суд виходив з того, що спільна сумісна власність сторін обмежена часткою сплаченого кредиту станом на 13.04.2006 року - 6 800,94грн. /а.с.7б/, що згідно висновку експерта складає 6/100 частин, тобто частка кожного складає 3/100 частин, що в грошовому еквіваленті становить 4 026грн.

З огляду на наявність підстав для припинення права ОСОБА_1 на частку у спільній квартирі, передбачених ст.365 ЦК України, суд повністю задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 щодо квартири.

Проте, з таким висновком суду погодитися неможливо.

Згідно ч.ч.1,3 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між: ними та шлюбним договором; за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між: ними в натурі; присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на квартиру допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Ст.365 ч.1 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1)            частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2)     річ є неподільною;

3)     спільне      володіння      і      користування      майном      є неможливим;

4)     таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Визнання судом спільною сумісною власністю подружжя 6/100 частин квартири, визначених як співвідношення сплаченої суми кредиту до розміру всього кредиту, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки згідно ч.1 ст. 128 ЦК України (1963року), що діяв на момент укладення договору купівлі-продажу квартири, та відповідно до п. 11 договору право власності покупця ОСОБА_1 на квартиру

 

4

виникло   з   моменту   нотаріального   посвідчення   договору,   тобто   з 23.06.2003 року.

Відповідно, з цього де часу виникло право спільної сумісної власності сторін на всю квартиру, як нажиту за час шлюбу, згідно ст.22 КпШС України, що діяв на час укладення угоди.

Суд помилково пов'язав право власності сторін на квартиру з наявністю договірних відносин між: ОСОБА_1 і . банком по наданню кредиту і застави, оскільки наявність зобов'язань одного з подружжя має враховуватися при накладенні стягнення на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, як це передбачено ст. 73 СК України, і не має юридичного значення для вирішення спірних правовідносин щодо поділу майна.

Оскільки ОСОБА_1 не надала доказів наявності передбачених ч.3 ст.70 СК України підстав для збільшення її частки квартири, то частки сторін слід вважати рівними, що виключає можливість присудження одному з подружжя грошової компенсації без його згоди і припинення права будь-кого з них в спільному майні - квартирі (відсутні умови такого припинення, передбачені п.п.1,4 ч.1 ст.365 ЦК України).

З огляду на наведене, первісний і зустрічний позови сторін щодо припинення права власності на квартиру, поділ її і визнання права власності підлягають частковому задоволенню: за кожним з них слід визнати право власності на 1/2. частину квартири.

Що стосується поділу іншого майна, то судова колегія виходить з наступного.

Вирішуючи позовні вимоги сторін щодо іншого майна, суд виходив з того, що спільним сумісним майном подружжя є газова плита вартістю 499грн., кухонний гарнітур «Оля» - 1 365грн., телевізор LG - 1 280грн., відеомагнітофон L - 217 - 49бгрн., водонагрівач - 2 752грн. /а.с.83-87/.

Відступаючи від засади рівності часток подружжя в цьому майні, суд прийняв до уваги, що з ОСОБА_1 проживає неповнолітня дитина.

Проте, з таким висновком суду теж: погодитися неможливо, оскільки, як зазначено вище, підстав для відступлення від засади рівності часток сторін при поділі майна відсутні, тому майно має бути поділено в натурі між: сторонами порівну.

Як видно із зустрічного позову, спільним, крім майна, зазначеного в первісному позові, є також; набір інструментів (дрель, . плиткоріз, шуруповерт, фен для зняття фарби, відрізна машинка) вартістю 970грн. При розгляді справи судом ОСОБА_2 не заперечував факту придбання такого майна у спільну сумісну власність та його вартість /а.с. 163/.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги сторін щодо поділу в натурі і виділити ОСОБА_2 набір інструментів і водонагрівач на загальну суму 3 722грн., виділити ОСОБА_1 - інше майно на загальну суму 3 634грн.

Оскільки висновки суду щодо первісного і зустрічного позовів не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, то рішення суду слід скасувати, позовні вимоги сторін задовольнити частково, у вищевикладеному обсязі.

 

5

На підставі ст.ст.70,71 СК України, ст.365 ЦК України, керуючись ст. ст. 303,307,309,316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну        скаргу        ОСОБА_1

задовольнити частково.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від ЗО жовтня 2006 року скасувати.

Первісний позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати на ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Поділити майно подружжя.

Виділити у власність ОСОБА_2 водонагрівач ARISTON TJ 100R, вартістю 2 752грн., набір інструментів (дрель, плиткоріз, шуруповерт, фен для зняття фарби, відрізна машинка)   вартістю 970грн., на загальну суму 3 722грн.

Виділити  у  власність   ОСОБА_1   газову плиту    NORD-501-4    вартістю499грн.,    кухонний    гарнітур    «Оля»    -1 365грн.,  телевізор  LJ  CF 21K51KE -   1 280грн.,     відеомагнітофон   ' L-217 - 490грн., на загальну суму 3 634грн.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 і ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.