Постанова

Іменем України

07 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 639/7529/15-ц

провадження № 61-20240св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Тітова М. Ю. (суддя-доповідач)

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 05 серпня 2016 року у складі судді Срокіної І. І. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 10 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Міненкової Н. О., Сащенка І. С., Пономаренко Ю. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 31 331, 71 дол. США, що за курсом НБУ станом на 06 серпня 2015 року в гривневому еквіваленті складає 675 511, 67 грн та вирішити питання розподілу судових витрат.

Позовна заява мотивована тим, що 17 серпня 2005 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №HAE2GK01270035, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 39 916, 55 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та кінцевим терміном повернення до 15 серпня 2025 року.

ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, унаслідок чого станом на 06 серпня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 31 331, 71 дол. США, з яких: 26 927, 07 дол. США - заборгованість за кредитом, 1 878, 60 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 452, 76 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 2 073, 28 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 05 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 10 квітня 2017 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № HAE2GK01270035 від 17 серпня 2005 року у розмірі 675 511, 67 грн, що складає 31 331, 71 дол. США за курсом НБУ станом на 06 серпня 2015 року.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на користь банку.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних справ з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуального права, просив скасувати рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 05 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 10 квітня 2017 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги зазначав, що на момент звернення до суду з позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» не було належним позивачем у справі, оскільки 19 лютого 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та компанією Ukraine Mortgage Finance № 1 plc було укладено договір купівлі-продажу (відступлення права вимоги) за договорами про іпотечні кредити, зокрема, за кредитним договором № HAE2GK01270035 від 17 серпня 2005 року. Відтак ПАТ КБ «ПриватБанк» лише могло представляти інтереси нового кредитора у цій справі.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження видачі кредиту, отримання його відповідачем, а також правильності розрахунків заборгованості позичальника перед банком за спірним кредитним договором.

Суд першої інстанції безпідставно не розглянув клопотання відповідача про забезпечення доказів, чим порушив принцип змагальності сторін.

Сума заборгованості, визначена позивачем та стягнута рішенням суду, не відповідає умовам укладеного кредитного договору та не підтверджена документально, однак апеляційний суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи, висновок за наслідками проведення якої дозволив би з`ясувати обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Жовтневого районного суду міста Харкова, а ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10 травня 2018 року справу № 639/7529/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Позивачем заперечення на касаційну скаргу не подано.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 17 серпня 2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № HAE2GK01270035, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 39 916, 55 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та кінцевим терміном повернення до 15 серпня 2025 року.

Згідно з умовами зазначеного договору, погашення заборгованості здійснюється щомісячно у період з 17 по 22 число кожного місяця шляхом сплати грошових коштів у розмірі 434, 02 дол. США для погашення заборгованості за кредитним договором, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, винагороди та комісії.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору утворилася заборгованість, яка згідно з наданим банком розрахунком станом на 06 серпня 2015 року становить 31 331, 71 дол. США, з яких: 26 927, 07 дол. США - заборгованість за кредитом, 1 878, 60 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 452, 76 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 2 073, 28 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного стану.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі обов`язки за договором підлягають виконанню.

Встановивши, що позичальник належним чином не виконує умови кредитного договору від 17 серпня 2005 року, внаслідок чого виникла заборгованість, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

Посилання у касаційній скарзі на те, що судом першої інстанції безпідставно не розглянуто клопотання про забезпечення доказів, що призвело до порушення принципу змагальності сторін, колегія суддів відхиляє, оскільки зазначене клопотання в подальшому було розглянуто судом апеляційної інстанції у визначеному ЦПК України 2004 року порядку та постановлено ухвалу за наслідками його розгляду. Таким чином, вказане процесуальне порушення суду першої інстанції було усунуто судом апеляційної інстанції, не призвело до ухвалення незаконного рішення у справі та саме по собі не може бути підставою для скасування правильного та обґрунтованого рішення.

Доводи заявника про те, що апеляційним судом неправомірно відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи є необґрунтованими, оскільки відповідач до суду першої інстанції із зазначеним клопотанням не звертався, а за правилами частини другої статті 303 ЦПК України 2004 року апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що на момент звернення до суду з позовом належним позивачем у справі була компанія Ukraine Mortgage Finance № 1 plc, яка уклала із ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», договір купівлі-продажу (відступлення права вимоги) за договорами про іпотечні кредити, зокрема, за кредитним договором № HAE2GK01270035 від 17 серпня 2005 року, відтак ПАТ КБ «ПриватБанк» лише могло представляти інтереси нового кредитора у цій справі, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження зазначеної обставини. Окрім того, на момент ухвалення рішення у справі ПАТ КБ «ПриватБанк» відповідно до договору викупу (відступлення) прав вимоги від 14 квітня 2016 року, укладеного з компанією Ukraine Mortgage Finance № 1 plc, мало усі права кредитора за спірним кредитним договором.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції, тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Оскільки виконання оскаржуваних рішень було зупинене ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2017 року, у зв`язку із залишенням цих рішень без змін необхідно поновити їх виконання.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 05 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 10 квітня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 05 серпня 2016 рокута ухвали Апеляційного суду Харківської області від 10 квітня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Ю. Тітов

СуддіВ. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук