ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 617/905/18

Провадження № 22-ц/818/3396/19

14 серпня 2019 року

м.Харків

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Овсяннікової А.І.

суддів - Коваленко І.П., Сащенко І.С.

за участю секретаря - Чабан А.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 08 квітня 2019 року в складі судді Глоби М.М. по справі № 617/905/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позову зазначає, що має доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьком дитини є ОСОБА_2 . Донька з народження постійно проживає з нею. ОСОБА_2 з 2014 року дочку не відвідує, вихованням не займається, станом здоров`я не цікавиться, не виявляє бажання спілкуватися та бачитися з дитиною, участь у її житті не приймає. Дитина не знає ані батька, ані родичів з його сторони.

Перебування ОСОБА_2 у розшуку не виправдовує його та не позбавляє обов`язку піклуватися дитиною, її життям та здоров`ям.

Зазначає, що аморальний образ життя відповідача, його участь у житті дитини може в подальшому мати для неї негативний вплив.

Так, у 1999 році відповідач притягувався до кримінальної відповідальності за згвалтування неповнолітньої та кримінальна справа була закрита з нереабілітуючих підстав за ст. 7 КПК України. Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2001 року ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. З ст. 187 КК України. Наразі Відповідач перебуває у розшуку за вчинення у 2014 році злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

ОСОБА_2 свідомо уникає виконання батьківських обов`язків щодо малолітньої доньки.

Просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінити прізвище ОСОБА_3 на прізвище матері « ОСОБА_1 », внести зміни до актового запису № 446 від 08 лютого 2012 року шляхом зміни в графі «прізвище» з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 », стягнути судовий збір.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився.

Представник відповідача ОСОБА_2 заперечувала проти позову. У відзиві зазначила, що відповідач ніколи не ухилявся від виконання батьківських обов`язків. Відсутність спілкування з донькою є лише наслідком неправомірних дій матері дитини. З 03 квітня 2009 року по 28 березня 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали сім`єю без шлюбу. У свідоцтві про народження дитини ОСОБА_2 записаний батьком. До доньки він був дуже прив`язаний та дитина мала велику прихильність до нього. Батько піклувався про її здоров`я, приймав участь у вихованні, фізичному та духовному розвитку, проявляв інтерес до внутрішнього світу, забезпечував сім`ю матеріально. Незважаючи на наявність рішення суду,

щодо порядку участі у вихованні дитини, ОСОБА_1 продовжувала перешкоджати ОСОБА_2 у спілкуванні і вихованні дитини, у зв`язку з чим рішення виконувалось примусово органами державної виконавчої служби. На даний час відсутні підстави вважати його особою, яка вчинила злочин, відносно нього немає обвинувального вироку. Разом з тим, його перебування у розшуку значно обмежує права, впливає на можливість повноцінного спілкування. Проти спілкування з дитиною по телефону позивач заперечує, навіть після купівлі ОСОБА_2 доньці телефону. Незважаючи на неможливість спілкування батько виконує обов`язок по матеріальному утриманню дитини, які він здійснює через довірених осіб. Відповідач здійснює щомісячно перекази грошових коштів від 1000 грн. до 10000 грн. Перекази ним здійснювались за власним бажанням, аліменти за позовом позивача з нього не стягувались. ОСОБА_2 були придбані для дитини коштовні меблі, сплачувалися путівки для оздоровлення, придбалась одежа.

Представник третьої особи Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради в судове засідання не з`явився.

Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 08 квітня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що ОСОБА_2 приймає участь у матеріальному забезпеченні доньки, виявляє інтерес до дитини. Умислу в ухиленні відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків не встановлено, а тому підстави для позбавлення батьківських прав відсутні. Збереження зв`язків дитини із батьком забезпечить її моральний та духовний розвиток, піклування та виховання обома батьками, що необхідно для благополуччя дитини та її нормального самоусвідомлення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Зазначає, що законодавство України не містить приписів, що обов`язковою умовою позбавлення батьківських прав за ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини є винна поведінка батька або матері.

Відповідач не виконує обов`язки з виховання дитини, не забезпечує необхідного харчування дитини, не забезпечує та не приймає участь у медичному догляді та лікуванні дитини, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для нормального самоусвідомлення дитини, не вчиняє дій щодо доступу дитини до духовних цінностей та духовного, морального розвитку дитини, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не створює умов для отримання дитиною освіти.

ОСОБА_8 без поважних причин тривалий час не відвідує доньку, не спілкується з нею, у зв`язку із чим між дитиною та батьком відсутній будь-який духовний зв`язок, дитина не відчуває любові батька.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_8 в особі його представника ОСОБА_9 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення та рішення суду залишити без змін.

У зв`язку з перешкодами з боку ОСОБА_1 , побачення ОСОБА_2 з дитиною носили нерегулярний характер.

Відповідач забезпечив доньку житлом, оскільки дитина і позивач мешкають у квартирі, яка є спільною частковою власністю сторін.

Він надає матеріальне утримання дитині добровільно. З 2013 року щомісячно на ім`я ОСОБА_1 здійснюються перекази грошових коштів від 1000 до 10 000 гривень на утримання доньки

Колегія суддів, вислухав суддю - доповідача, пояснення з`явившихся осіб, дослідив матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах, мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції обґрунтовано виходив з тих обставин, що підстав для позбавлення відповідача батьківських прав не вбачається.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; хронічно зловживають алкоголем або наркотиками; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Пунктом 15 Постанови передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Позивачем не надано доказів щодо винних дій ОСОБА_2 відносно дитини - притягнення до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов`язків, звернень до поліції щодо вчинення протиправних дій відносно дітей, наявності кримінальних проваджень, вироку суду з кримінальними правопорушенням, пов`язаних з порушенням прав дитини тощо.

Враховуючи презумпцію невинуватості посилання позивачки щодо перебування відповідача у розшуку не є безумовною підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки даних, що кримінальне правопорушення стосується інтересів дитини позивачкою не надано і нею не зазначається.

Даних щодо застосування заходів впливу у зв`язку з неналежним виконанням батьківських обов`язків та їх безрезультатності також матеріали справи не містять.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначає, що відповідач не приймає участі у виховані, не спілкується з дитиною, оскільки перебуває у розшуку, що, на її думку, є невиконанням батьківських обов`язків.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача не заперечувала, що ОСОБА_2 дійсно у зв`язку з перебуванням у розшуку особисто не контактує з дитиною. Між тим, ним регулярно здійснюються перекази коштів на утримання доньки, впродовж 2018-2019 років ОСОБА_2 здійснює перекази коштів у сумі 10000 грн щомісячно, цікавиться життям доньки; донька проживає у їх з позивачкою квартирі тощо.

Представник позивачки не заперечував, що відповідач дійсно добровільно надає кошти на утримання дитини. Позов про стягнення аліментів нею не заявлявся.

Згідно довідки з місця проживання про склад сім`ї та прописку КП «Жилкомсервіс» від 24 травня 2018 року, ОСОБА_3 проживає з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2014 року за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано право власності по 1/2 частині вищезазначеної квартири.

З договору № 5 купівлі-продажу товару від 29 грудня 2014 року, акту прийому-передачі від 23 січня 2015 року, товарних чеків № № 32, 33 від 29 грудня 2014 року, № 012 від 07 травня 2014 року, вбачається, що ОСОБА_2 за місцем проживання дитини придбано меблі, парта та стілець для дитини.

Дані обставини позивачкою не спростовано.

Висновок Департаменту служб у справах дітей щодо доцільності позбавлення батьківських прав не є беззаперечною підставою для задоволення позову, оскільки він також не містить даних щодо винної протиправної поведінки відповідача щодо доньки. Інші заходи впливу до ОСОБА_2 не застосовувались.

Демократичне суспільство характеризується плюралізмом, терпимістю, широтою поглядів. Таким чином, держави мають позитивне зобов`язання із забезпечення процедурних гарантій від свавілля як умову обґрунтованості втручання в права, що захищаються статтею 8 Конвенції. Щоб втручання було визнано «необхідним у демократичному суспільстві», воно повинно бути обґрунтовано «гострою соціальною необхідністю». Причини, що наводяться внутрішніми судами для обґрунтування оскаржених заходів, повинні бути достатніми і стосуватися справи.

З огляду на встановлені обставини справи щодо поведінки ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції вважає, що відсутні підстави для застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав як гострої соціальної необхідності у застосуванні такого втручання у права, захищені статтею 8 Конвенції.

За таких обставин підстав для задоволення позову ОСОБА_1 не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 08 квітня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 серпня 2019 року.

Головуючий - А.І. Овсяннікова

Судді: І.П. Коваленко

І.С. Сащенко