Справа № 2а - 801/ 09

                                                     П О С Т А Н О В А

                                          І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

    02  вересня 2009 року                                          Новоазовський  районний суд

                                                                                                 Донецької області

у складі: головуючого судді                                                 Преснякової А.А.                                        

                при секретарі                                                          Мірошниченко Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження  в м. Новоазовськ справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до Управління  праці та соціального захисту населення  Новоазовської райдержадміністрації  Донецької області про стягнення недотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2008 роки,

                                                           в с т а н о в и в:

        Позивач 11.06.2009 року звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом,  просить  стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Новоазовської райдержадміністрації  недоотриману допомогу на оздоровлення за 2003-2008 роки в розмірі  8942,60 гривень, посилаючись на ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої він як інвалід 3-ої групи має право на щорічну компенсаційну  виплату за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі чотирьох мінімальних заробітних  плат за період 2003-2008 років.

      Позивач є інвалідом 3 групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв»язку з чим Управління праці та соціального захисту населення Новоазовської райдержадміністрації щорічно виплачувало позивачу компенсацію на оздоровлення за: 2003р. у розмірі 26,70 грн., 2004р.- 26,70 грн., 2005 р.- 90,00 грн., 2006р.- 90,00 грн., 2007 р.- 90,00 грн.,  2008р.- 90,00 грн. Позивач надав розрахунок недоотриманої щорічної компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю за 2003-2008 роки, сума якої становить  8942,60  гривень.  

    Позивач в судове засідання не з»явився, надавши заяву, позовні вимоги підтримав.

    Представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилася, надавши заяву, адміністративний позов не визнала, в наданому суду запереченні відповідач зазначає, що згідно ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

    Згідно постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 року управління праці та соціального захисту населення є головним розпорядником тільки тих коштів, які передбачені в державному бюджеті на виконання соціальних програм. Цей порядок визначає механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо пільг громадян, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи на ЧАЕС за рахунок субвенцій з  Державного бюджету.                

   Фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення проводиться за рахунок субвенцій, передбачених Державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів затверджених у обласних  та районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з  Державного бюджету.

    Відповідно до ст.ст. 51,78 Бюджетного кодексу України взяття  бюджетних зобов’язань та проведення видатків розпорядниками коштів місцевих бюджетів  можливе виключно в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь-які зобов’язання фізичних та юридичних осіб за коштами місцевого бюджету без відповідних бюджетних асигнувань не вважаються бюджетними зобов’язаннями. Витрати місцевого бюджету на покриття таких зобов’язань не можуть здійснюватися.

     Відповідач, як розпорядник коштів самого нижчого рівня, не має повноважень змінювати розмір виплат, тим більше-робити юридичну оцінку співвідношення законодавчими та нормативним актам вищих органів влади.

     Відповідно ПКМУ від 26.07.1996 року № 836 « Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір щорічної допомоги складав 21,50 грн.

      Постановою КМУ від 12.07.2005 року № 562 « Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір щорічної допомоги на оздоровлення складає 90.00 грн.

       Відповідно до ст.117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови та розпорядження, які є обов’язковими до виконання.

      Таким чином, щорічна допомога на оздоровлення  ОСОБА_1 була призначена і виплачена відповідно до норм діючого законодавства України  і управлінням праці та соціального захисту населення Новоазовської райдержадміністрації не порушено право позивача на призначення і отримання щорічної допомоги на оздоровлення.

     Відповідно до п.2 ст. 99 КАС України для звернення до суду встановлюється річний строк. Так, як строк звернення до суду  за 2003-2007 роки минув, відповідно до п.1 ст.100 КАС України відповідач просить відмовити  ОСОБА_1 у задоволенні позову.

      Суд, перевіривши матеріали справи і дослідивши матеріали адміністративного позову та наданих заперечень, встановив наступне:

      Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796- XII від 28.02.1991 року, в редакції Закону України № 2001-XII від 19.12.1991 року зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин, визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

       ОСОБА_1 віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи та є інвалідом 3 групи, що підтверджено посвідченням серії Б №319431 від 23.01.2008 р., довідками МСЕК серія ДОН-04 № 071371 від 22.01.2008 р., серії ДОН-05 №091255 від 22.01.2008 р. та перебуває на обліку  Управлінні праці та соціального захисту населення Новоазовської райдержадміністрації як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції.

     Позивач як учасник ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії отримує від Управління праці та соціального захисту населення Новоазовської райдержадміністрації щорічно допомогу на оздоровлення, право на отримання  якої встановлено ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

      Як вбачається із відповідей від 06.03.2008 р. № 06-550  та №06-549 Управління праці та соціального захисту населення Новоазовської райдержадміністрації  ОСОБА_1 отримав компенсацію на оздоровлення за 2003р у сумі 26,70 грн.- 29.09.2003 р., за 2004 рік у сумі 26,70 гривень 27.05.2004р., за 2005 рік у сумі 21,50 грн.- 22.04.2005 р. та у сумі 68,50 грн. - 22.10.2005р., тобто на загальну суму 90.00 гривень, за 2006 рік у сумі 90.00 гривень 21.03.2006 р., за 2007 рік у сумі 90,00 гривень 16.03.2007 р., за 2008 рік у сумі 90.00 гривень 27.06.2008р.  Отримання вищевказаних сум підтверджує і позивач.

        Відповідно до положень абзацу 3 частини 4 статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06.06.1996 року № 230/96  щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 групи виплачується у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.  Згідно частин 3, 5, 7 ст. 48 вказаного Закону щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення, виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

      Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у том числі, органів державної влади.

      Статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

        Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено,  що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання  праці та соціального захисту населення.

       Управління праці та соціального захисту населення Новоазовської райдержадміністрації  є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та  на Управління  покладений обов’язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

      У відповідності із ч.4 ст. 9 КАСУ в разі невідповідності будь-якого нормативно-правового акту Конституції України, закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

       Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

      Таким чином, судом встановлено, що постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» були прийняті всупереч вимог статей 48, 62 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому оцінка правовідносин щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється на підставі пункту 1 частини1 ст. 92 Конституції України та статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

      Тобто при виплаті  щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи  за 2003-2008 рік Управління праці та соціального захисту населення Новоазовської райдержадміністрації повинно було керуватися ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

     Проте, дію абзацу другого частини четвертої статті 48 Закону України № 796- XII  зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допоміг у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 20.12.2005 р. № 3235-IV. З огляду на це, спірна виплата за 2006 рік позивачу не може бути здійснена.

     Крім того, пунктом 30 ст.71 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року «з метою приведення норм законів у відповідність із цим Законом» дію абзаців 2-7 частини 4 статті 48 Закону України 796- XII  в частині виплати допомоги на оздоровлення у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати зупинено і на 2007 рік.    

    Однак, стаття 71 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2007 рік», яка діє з 01.01.2007 року, вказує на неможливість призупинення дії норм цього закону іншими законами, крім законів про внесення змін до нього. Відповідних змін до норм спеціального Закону 796- XII  внесено не було.

     Поряд з тим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1029/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, яке має  преюдиціальне значення для судів при розгляді позовів щодо дослідження ним правовідносин, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п.30 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року.

     Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасуватися чи змінюватися обсяги прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

      Вищевикладене свідчить, що Відповідач зобов’язаний виплатити розмір спірної допомоги позивачу за 2007 рік у відповідності до абзацу 3 ч. 4 ст. 48 Закону України № 796-XII, а саме у  розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат станом на день виплати.

       Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

         Суд вважає, що в даному випадку позивачем обраний невірний спосіб захисту своїх прав, тому суд вважає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача необхідно визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов’язати  відповідача здійснити нарахування та виплату недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за період  2003-2005 роки та 2007-2008 роки.      

      Згідно Закону України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік» від 26.12.2002 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 1 січня 2003 року у розмірі 185 гривень на місяць.

      Відповідно до ст.89 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 1 січня 2004 року у розмірі 205 гривень на місяць, а з 1 вересня 2004 року - 237 гривень на місяць.

     Згідно ст.83 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» розмір мінімальної заробітної плати  встановлений з 1 січня 2005 року у розмірі 262 грн. на місяць, з 1 квітня 2005 року – 290 грн. на місяць, з 1 липня 2005 року – 310 грн. на місяць, з 1 вересня 2005 року-332 грн.

     Відповідно до ст.76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлений з  1 січня 2007 року - 400 гривень на місяць, з 1 квітня 2007 року – 420 гривень, з 01.07.2007 р. - 440 грн.

     Згідно ст. 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 1 січня 2008 року-515 гривень, з 1 квітня 2008 року-525 гривень, з 1 жовтня 2008 року-545 гривень, з 1 грудня 2008 року-605 гривень.

      Таким чином, позивач повинен був отримати щорічну допомогу на оздоровлення за 2003-2005 роки та 2007-2008 роки у розмірі: за 2003 р.-185 грн. х 4=740 грн.; за 2004 р.- 205 грн. х 4 = 820 грн.; за 2005 р.- 290 грн. х 4=1160 грн.; 2007 р.- 400 грн. х 4=1600 грн., за 2008 рік – 525 грн. x 4=2100 грн., на загальну суму 6420,00 гривень, тоді як позивач фактично отримав за 2003-2005 роки та 2007-2008 роки – 323,40   грн. Отже, виплаті підлягає недоплачена  щорічна допомога на оздоровлення за 2003-2005 роки та 2007-2008 роки на загальну суму   6096,60  грн.

      Суд  не приймає доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку на звернення до адміністративного суду, передбаченого ст. 99 КАС України з огляду на те, що відповідно до вимог ст. 268 Цивільного кодексу України, вимоги щодо позовної давності не поширюються на спори про визнання незаконними правових актів органів владних повноважень або органів місцевого самоврядування якими порушується права власності позивача або інше речове право, до яких відносяться і передбачені статтею 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічні грошові доплати у розмірі 4 мінімальних заробітних плат.

          Керуючись ст.ст. 2-15,17-18,41-42,47-51,56-59,69-71,79,86,94,99,158,162,163,167,185-186, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

                                                 П О С Т А Н О В И В:

         Адміністративний позов  ОСОБА_1 до Управління  праці та соціального захисту населення Новоазовської райдержадміністрації про  стягнення недоотриманих сум на оздоровлення  за 2003-2008 роки  задовольнити частково.

        Визнати неправомірною бездіяльність Управління  праці та соціального захисту населення Новоазовської районної державної адміністрації  щодо не нарахування ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за період  2003-2005 роки та 2007-2008 роки у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат на день фактичної виплати.

         Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Новоазовської райдержадміністрації, м.Новоазовськ  на користь  ОСОБА_1, Новоазовський район,с.М-Качкари, вул.Шкільна,24 недоотриману  щорічну допомогу на оздоровлення за  2003, 2004, 2005, 2007 та 2008 роки на загальну суму 6096 (шість тисяч  дев»яносто шість ) гривень 60 коп., з яких за 2003 рік - 713,30 гривень, за 2004 рік – 793,30 гривень, за 2005 рік – 1070 гривень, за 2007 рік – 1510 гривень та за 2008 рік – 2010 гривень за рахунок коштів Державного бюджету України.

         У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

        Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

        Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суд першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

        Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

       Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

          Суддя