ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2019 року

м. Черкаси

справа № 695/3926/18

провадження № 22-ц/821/137/19

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Бородійчука В.Г.

суддів: Єльцова В.О., Нерушак Л.В.

учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»

відповідач: ОСОБА_1 .

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11 квітня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у складі: головуючого судді Середи Л.В., дата складання повного тексту не вказано.

в с т а н о в и в :

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року представник АТ КБ «Приватбанк» Гребенюк О.С. (далі - Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного договору № CSH0RX05410094 від 18.11.2006 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2370,84 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У порушення умов кредитного договору, а також норм цивільного права, відповідач зобов`язання, за вказаним договором, належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 25 жовтня 2018 року виникла заборгованість у сумі 63941,14 грн., яка складається із: 12023,85 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 48396,28 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 500, 00 - штраф (фіксована частина); 3021,01 грн. - штраф (процентна складова).

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості за кредитним договором та судовий збір в сумі 1762,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11 квітня 2019 року позов АТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості задоволено частково.

Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку кошти в сумі 15544,86 грн. в порядку відшкодування заборгованості за кредитним договором від 18.11.2006 року № CSH0RX05410094, у задоволенні решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судовий збір.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач належним чином не виконує умови договору, а тому у суду є всі підстави для стягнення суми заборгованості за кредитом, а саме 15544,86 грн. що складається з 12023,85 грн відсотків за користування кредитом; 500, 00 - фіксована частина штрафу; 3021,01 грн. - процентна складова штрафу, у примусовому порядку.

Крім того, надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У травні 2019 року ОСОБА_1 подав до Апеляційного суду Черкаської області апеляційну скаргу, в якій просив рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області скасувати та ухвалите нове, яким в задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи.

Вказує, що кредитний договір припинив свою дію 18.11.2008 року та позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором, оскільки, нарахування процентів за користування кредитними коштами, комісійних, неустойки поза строком дії кредитного договору не передбачено законом. Крім того, у зв`язку із виникненням заборгованості ще до припинення дії кредитного договору позивач мав право звернутися до суду із позовом про дострокове стягнення заборгованості. Таким правом позивач скористався і його позовні вимоги були задоволенні рішенням суду від 22 жовтня 2008 року та від 22 травня 2003 року.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області в складі судді Сіренка Ю.В. від 16 липня 2019 року відкрито апеляційне провадження. Вимоги ст. 361 ЦПК України апеляційним судом виконані. Згідно положень ч. 3 ст. 359 та ч. 1 ст. 360 ЦПК України учасникам справи роз`яснено право на подачу відзиву на апеляційну скаргу.

Указом Президента України від 29 грудня 2017 № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» апеляційний суд Черкаської області ліквідовано, утворено Черкаський апеляційний суд.

Відповідно до ч. 5 ст. 31 ЦПК України у разі ліквідації суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом.

26 липня 2019 року розпочав свою роботу Черкаський апеляційний суд, у зв`язку з чим було передано дана цивільна справа для розгляду.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду в особі судді Бородійчука В.Г. цивільну справу за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийняття до свого провадження.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах від 08 серпня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Свою ухвалу суд мотивував тим, що предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Підстав для застосування положень ч. 3 ст. 369 ЦПК України встановлено не було.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

18 листопада 2006 року укладеного договору № CSH0RX05410094 між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 .

Згідно умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 2370,84 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

2. Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц).

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за договором, а саме заборгованості за відсотками, пенею, а також штрафу (фіксованої та процентної складової).

Встановлено, що звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором № CSH0RX05410094 від 18 листопада 2006 року, АТ КБ «Приватбанк» на підтвердження своїх вимог надало Анкету позичальника про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку 18.11.2006 року, в якій зазначено особисту інформацію відповідача: а саме: ім`я по-батькові, серію та номер паспорта, адресу проживання.

Разом з тим, дана заява не містить відомостей про те, що він не лише ознайомився з її змістом, а й отримав ці умови та правила, з якими він погодився, про що має бути зазначено в документі.

За відсутності у сторони цих стандартних умов та правил банку, які є невід`ємною частиною договору, оскільки містять його істотні умови, які в Анкеті позичальника не викладені, сторона не має можливості свідомо здійснити своє волевиявлення при укладенні договору та дотримуватися його умов, тобто визначити свою поведінку за цими правилами, що є необхідною умовою для вільного волевиявлення особи при укладенні правочину, передбаченого ч. 3 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Умови та правила надання банківських послуг повинні містити підпис позичальника, та саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

Аналогічна позиція висловлена в правових висновках, що викладені в ухвалах Верховного Суду України від 22 березня 2017 року (6-2320цс16) та постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року (№ 61-787св18).

Доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості за договором № № CSH0RX05410094 від 18 листопада 2006 року становить: тіло кредиту 0 грн.; 0 - залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом; 12023,85 грн - залишок заборгованості за процентами; 32943,27 грн - заборгованість з комісії; 48396,28 - нарахована пеня; 500 - штраф (фіксована частина); 3021,01 - штраф (відсотки від суми) (а.с. 5-6).

Крім того, даний розрахунок є аналітичним документом банку, складеним в односторонньому порядку, що не був погоджений з відповідачем, тому не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу.

Первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку (п. 51 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, чинного на час звернення до суду з позовом).

Враховуючи викладене, розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не є первинним документом, оскільки не відповідає наведеним вимогам.

Як вбачається із Заяви позичальника Банк надає позичальнику строковий кредит у сумі 2370,84 грн. на строк 24 місяців, строк з 18.11.2006 р. по 18.11.2008 р. включно, з умовами сплати за користування кредитом відсотків у розмірі 1.0% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 52.16 грн. та єдино разової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 215,53 грн. в обмін зобов`язання позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії зазначені в Заяві та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») строки.

Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з 13 по 17 число кожного місяця позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 163,95 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно з умовами.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 24 місяці до 18 листопада 2008 року включно.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року № 14-10 цс 18.

З огляду на те, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом, то після 18.11.2008 року позивач не міг такі проценти нараховувати.

Разом з тим, відповідно п. 4.3 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка»)(«Стандарт»), які приєднав позивач до позовної заяви, (далі - Умови) кошти отриманні від позичальника для погашення заборгованості по Кредиту, насемперед направляються для відшкодування витрат/збитків Банку згідно п.3.2.11, 3.3.8 цих Умов, далі пені згідно розділу 5 цих Умов, далі - простроченої комісії по Кредиту, далі - простроченої винагороди, далі прострочених відсотків по Кредиту, далі простроченої заборгованості за Кредитом, далі - комісії, далі - винагороди, далі - відсотків, далі - кредиту.

Згідно до п. 4.4. Умов нарахування відсотків здійснюється в останню дату сплати відсотків, при цьому відсотки розраховуються на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день, виходячи фактичної кількості днів користування Кредитом 360 днів у році.

Проте, розрахунок боргу за договором № CSH0RX05410094 від 18 листопада 2006 року не містить жодних відомостей щодо наявності заборгованості за тілом кредиту.

Також, не можна встановити, суму боргового зобов`язання, що згідно п.4.2; п. 4.4; п. 4.5; п.4.7; п. 5 Умов, нараховувалися відсотки, пеня, штрафи.

Частина 2 ст. 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом третім вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У свою чергу суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Крім того ч. 2 ст. 13 ЦПК України, яка регламентує диспозитивність цивільного судочинства, визначено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумнів у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної зави. Якщо докази не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасники справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

До апеляційної скарги скаржник додав копії судового наказу виданого Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області від 22 жовтня 2008 року; Заочне рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11 червня 2013 року; виконавчий лист виданий Золотоніським районним судом Черкаської області від 22 травня 2013 року; постанова про закінчення виконавчого провадження від 08 грудня 2017 року.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не навів об`єктивних причин, які перешкодили подати йому вказані докази у встановлений законом строк.

Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, рішення суду першої інстанції, як ухвалене при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права, до скасування та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову повністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги в повному обсязі, судові витрати слід стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за подачу апеляційної скарги до суду в розмірі 2643,00 грн.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11 квітня 2019 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2643 грн. 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 19 серпня 2019 року.

Головуючий

Судді