Справа № 22 - 465/07                                                           Головуючий у 1 інстанції Васильєва І. А.

Категорія 32                                                                                                   Доповідач Рибалко Л.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2007 року                          колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Донецької області

в складі

головуючого судді  Рибалко Л.І.

суддів Новікової Г.В., Дем"яносова М.В.

 при секретарі Скосар Т.В.

за участю ОСОБА_1,

адвоката ОСОБА_4, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні       у місті Донецьку за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 17 жовтня 2006 року цивільну справу   за позовом   ОСОБА_1 до   ОСОБА_2,      ОСОБА_3,   відділу   державної  реєстрації фізичних осіб Калінінського районного відділу про    зняття з реєстрації та усунення перешкод  в реалізації права на розпорядження квартирою,

встановила

Оскаржуваним рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки від 17 жовтня 2006 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та усунення перешкод в здійсненні права розпорядження майном, зняття з реєстрації відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду, посилаючись на те, що судом неправильно зроблено висновок про заключения договору найма жилого приміщення, неналежно перевірені причини відсутності відповідачки в квартирі та не встановлено місце її фактичного проживання.

Відповідачка проти доводів апеляційної скарги заперечувала, пояснила, що в спірній квартирі, яка є власністю позивачки, проживала з сином останньої, з яким знаходилася у зареєстрованому шлюбі з 1998 року. Від спільного життя у них народився син ОСОБА_3. У ІНФОРМАЦІЯ_1 син позивачки загинув, але вона зі своїм сином залишилися проживати в квартирі. В спірній квартири вони проживали до лютого 2006 року, до подачі позову до суду про зняття їх з реєстрації. Про продаж квартири їй нічого не було відомо.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд повно та всебічно з» ясував дійсні обставини справи, дав їм належну правову оцінку і постановив законне та обґрунтоване рішення про задоволенню позову.

Із матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 23 жовтня 1998 року належить ОСОБА_1. В квартирі проживав її син ОСОБА_3 з сім'єю, а саме з відповідачкою.. У 2000 році відповідачка зареєструвала шлюб з сином позивачки і як стверджувала в позовній заяві позивачка і це визнавала відповідачка остання проживала в квартирі до січня 2006 року. Посилань ОСОБА_1 про те, що вселення відповідачки відбулося без її згоди в порушення встановленого порядку без прописки немає. За таких обставин суд прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідачка та її неповнолітній син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 набули право проживання в квартирі, доказів, що таке право втрачено позивачкою не представлено. Висновки суду відповідають вимогам ст. ст. 156, 163 ЖК України. Тому суд прийшов до правильного висновку , що підстав для зняття з реєстрації відповідачки та її неповнолітнього сина немає. Проживання відповідачів само по собі не перешкоджає позивачці розпоряджатися її власним майном. А відповідно до ст. 12 Закону України „ Про основні основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей „ потрібна попередня згода органів опіки і піклування при відчуженні жилих приміщень батьками або особами, які їх заміщають. Позивачка до таких не належить.

Доводи , приведені в апеляційній скарзі , не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права , яке призвело чи могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись вимогами ст. ст. 308 ,315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 17 жовтня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.