АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-а 547/06 Головуючий у 1-й інстанції: Кішковська З.А.
Категорія: ч.1 ст.121 КК України Доповідач: Войтовський С.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Миколаївської області
у складі: головуючого - Карпія В.М.
суддів - Тимошевського В.П., Войтовського С.А.
за участю прокурора- Кириленка Є.В.
25 липня 2006 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 22 травня 2006 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець м. Снігурівка Миколаївської області, українець, громадянин України, раніше судимий: 1) 16.01.1991 року Снігурівським районним судом Миколаївської області за ч.З ст. 140 КК України (1960 року) до 3 років позбавлення волі, умовно з іспитовим строком 2 роки; 2) 02.02.1993 року Снігурівським районним судом Миколаївської області за ч.3 ст.206 КК України із застосуванням ст.44 КК України (1960 року) до 2 років виправних робіт з відрахуванням 20 % заробітку на користь держави; 3) 13.06.1994 року Баштанським районним судом Миколаївської області за ст.ст.82 ч.3, 208,42,43 КК України (1960 року) до 4 років 3 місяців позбавлення волі; 4) 15.11.2000 року Корабельним районним судом М.Миколаєва за ст.ст.229-6 ч.1, 43 КК України (1960 року) до 2 років позбавлення волі умовно з іспитовим строком 2 роки; 5) 19.06.2001 року Суворовським районним судом м.Херсона за ст.ст. 229-6 ч.2, 43 КК України (1960 року) до 4 років позбавлення волі, звільнений 04.04.2005 року; 6) 14.04.2006 року Снігурівським районним судом Миколаївської області за ст. 185 ч.3 КК України (2001 року) до 3 років позбавлення волі,
- засуджений за ч.1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України до призначеного покарання частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Снігурівського районного суду Миколаївської області від 14 квітня 2006 року і остаточно призначено ОСОБА_1 до відбування 7 років позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь фінансового управління Снігурівської районної державної адміністрації в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого 1.618 грн.21 коп.
Згідно вироку, 24 лютого 2006 року приблизно о 18 годині ОСОБА_1, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за місцем проживання ОСОБА_2 у в АДРЕСА_1 в м.Снігурівка Миколаївської області, на грунті особистих неприязних стосунків умисно наніс останньому удар дерев'яною ніжкою стільця в область голови, завдавши тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння у виді вдавленого перелому правої тім'яної кістки, гематоми та рани у правій тім'яній області.
В апеляції засуджений ОСОБА_1. посилається на те, що тілесні ушкодження потерпілому наніс в стані сильного душевного хвилювання на грунті ревнощів, оскільки виявив зраду своєї співмешканки з ОСОБА_2 Також вказує на порушення права на захист в ході досудового слідства, так як йому не був наданий захисник та на порушення норм КПК при проведенні відтворення обстановки і обставин події, участь в якому в якості понятої приймала сестра його співмешканки. Засуджений посилається на те, що він хворіє на туберкульоз, в скоєному розкаявся. Водночас просить як скасувати вирок суду, так і перекваліфікувати його дії на іншу статтю кримінального закону, за змістом апеляції на ст. 123 КК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав подану апеляцію і вказав на необхідність скасування вироку з вищезазначених підстав, думку прокурора Кириленка СВ., який вважав, що апеляція задоволенню не підлягає, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Висновки суду про винність ОСОБА_1 в скоєні злочину, за який він засуджений, за обставин встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку, яким дано аналіз.
Так, із пояснень потерпілого ОСОБА_2 слідує, що вдень 24 лютого 2006 року він разом з ОСОБА_3 і ОСОБА_1 в квартирі останнього розпивали спиртні напої. Коли ОСОБА_1 ліг спати, вони з ОСОБА_3 пішли до нього додому, де продовжили вживати спиртне. Через деякий час прийшов ОСОБА_1, який розшукував свою співмешканку. Він пустив ОСОБА_1 в
квартиру і той в спальні знайшов ОСОБА_3 Почалась сварка, в ході якої ОСОБА_2 двічі вдарив його палицею по голові. Подальші події не пам'ятає. Отямився коли сидів на дивані і з голови текла кров. Вказав, що в близькі стосунки з ОСОБА_3 не вступав і чому вона опинилась в шафі не знає.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердила, що ОСОБА_1., з яким вона співмешкала, знайшов її роздягнену в квартирі ОСОБА_2 В ході сварки він вдарив її рукою в обличчя, а потім вдарив дерев'яною палицею від стільця по голові ОСОБА_2
Із показань свідка ОСОБА_4 слідує, що вдень 24.02.2006 року вона бачила ОСОБА_1 біля квартири ОСОБА_2, а через деякий час він знаходився в стані сильного алкогольного сп'яніння неподалік від під'їзду цього ж будинку з дерев'яною палицею в руках.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердила, що вдень 24.02.2006 року вона разом з сином - ОСОБА_1, його співмешканкою -ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у них в квартирі розпивали спиртні напої. Після син ліг відпочивати, а ОСОБА_3 і ОСОБА_2 пішли. Прокинувшись, син відлучився з квартири, а коли повернувся, то повідомив, що "застав" співмешканку з ОСОБА_2 і побив його.
Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили, що в якості понятих були присутніц при проведенні відтворення обстановки і обставин події за участю потерпілого та свідка ОСОБА_3 Останні пояснили та на місці показали як ОСОБА_1. наніс дерев'яною палицею тілесні ушкодження потерпілому.
Як вбачається з протоколу огляду місця події, у квартирі потерпілого ОСОБА_2 знайдена та вилучена постільна білизна зі слідами бурого кольору, схожими на кров. Вказаною білизною ОСОБА_2 намагався припинити кровотечу з голови.
Згідно висновкам судово - медичної експертизи, у ОСОБА_2 були виявлені ушкодження у вигляді вдавленого перелому правої тім'яної кістки, гематоми та рани у правій тім'яній області, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя, а також перелом зовнішньої кісткової пластини лівої тім'яної кістки, рана у лівій тім'яній області голови, забиття головного мозку 2-3 ступеня, які відносяться до категорії середньої тяжкості. Вказані тілесні ушкодження супроводжувались зовнішньою кровотечею та не виключено, що могли бути спричинені ніжкою стільця витягнуто-подовженої форми.
Ствердження засудженого про те, що він скоїв злочин в стані сильного душевного хвилювання спростовуються як показаннями потерпілого ОСОБА_2, свідка ОСОБА_3, так і показаннями самого засудженого ОСОБА_1 який на досудовому слідстві та в суді пояснював, що взагалі не бив потерпілого палицею по голові, а вдарив його тільки в область плечей. Із пояснень засудженого слідує, що знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, він знайшов у квартирі потерпілого свою співмешканку ОСОБА_3, яка, на його думку, допустила подружню зраду. Він витягнув її з шафи, де вона ховалась і вдарив в обличчя. ОСОБА_2 став його заспокоювати, потягнув на себе, просив, щоб він ОСОБА_3 нічого не робив. В цей час на підлозі він побачив ніжку від стільця, взяв її і вдарив ОСОБА_2 в ліве плече, після чого штовхнув. Від поштовху ОСОБА_2 впав і вдарився головою об бильце дивану, в результаті чого розбив голову.
Дані пояснення засудженого протирічать фактичним обставинам справи і вказують на те, що ОСОБА_1. пам'ятає події і те, які саме дії він вчинив, тобто, він діяв умисно і бажав спричинити потерпілому тілесні ушкодження, але з метою ухилення від кримінальної відповідальності, виклав їх по іншому. Суд правильно критично оцінив вказані пояснення засудженого ОСОБА_1
З висновків акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи слідує, що ОСОБА_1. в момент вчинення протиправних дій в емоційному стані фізіологічного афекту, не знаходився.
Дослідивши зібрані докази в їх сукупності, суд обґрунтовано прийшов до висновку про винність ОСОБА_1 в скоєні злочину і правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст. 121 КК України, як спричинення тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.
Ствердження засудженого ОСОБА_1 про порушення в ході досудового слідства його права на захист являються надуманими.
Відповідно до вимог ст.45 КПК України участь захисника по даній справі не є обов'язковою. Як вбачається з матеріалів справи, на досудовому слідстві ОСОБА_1 не заявляв про необхідність участі у справі захисника, а напроти, вказав, що захищати свої інтереси буде самостійно. В судовому засіданні ОСОБА_1. заявив клопотання про бажання мати захисника. Таке клопотання судом було задоволено і розгляд справи проводився з участю захисника ОСОБА_8
Посилання засудженого ОСОБА_1 на порушення норм кримінально-процесуального закону при проведенні відтворення обстановки і обставин події також є необгрунтованими. Згідно вимог ст. 127 КПК України, понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники органів дізнання і досудового слідства. Той факт, що в якості понятої приймала участь сестра свідка ОСОБА_3 не є порушенням закону.
Що стосується покарання, то воно призначено засудженому у відповідності з вимогами ст.65 КК України з урахуванням ступіня тяжкості вчиненого злочину віднесеного до категорії тяжких, даних про особу ОСОБА_1, який раніше неодноразово судимий, характеризується посередньо, обставин справи. Так, при призначенні покарання суд правильно врахував те,
що ОСОБА_1 скоїв злочин в стані алкогольного сп'яніння, а також поведінку потерпілого. Покарання за вказаний злочин призначено ОСОБА_1 в мінімальних межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України.
При призначенні покарання суд також обґрунтовано застосував правила ч.4 ст.70 КК України, оскільки після постановлення вироку в справі було встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.
Підстав для скасування вироку або зміни кваліфікації дій засудженого, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 22 травня 2006 року відносно ОСОБА_1 - без зміни.