Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2019 р.                                                             Справа№200/8786/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Буряк І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про зобов’язання поновити страхові виплати за відшкодування школи, завданої здоров’ю, -

ВСТАНОВИВ:

11 липня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1, до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, відповідно до тексту позову, позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, щодо не нарахування та невиплаті ОСОБА_1 страхових виплат за період з липня 2016 року по липень 2018 року; зобов’язати Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по страховим виплатам за період з липня 2016 року по липень 2018 року.

В обґрунтування позову зазначає, що перебуває на обліку в Бахмутському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з жовтня 2014 року. За період з липня 2016 року по липень 2018 року відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено суми страхових виплат. Вважаючи такі дії неправомірними та такими, що порушують його права, звернувся до суду за захистом порушеного права.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідачем у встановлений судом строк надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого, останній просив суд відмовити у задоволенні вимог позовної заяви. В обґрунтування відзиву відповідач посилається на те, що позивач перебуває на обліку в управлінні та є отримувачем страхових виплат. З 01.07.2016 року проведення страхових виплат ОСОБА_1, припинено на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які мешкають на території м. Бахмут, створеної при Бахмутській міській раді, у зв’язку з тим, що довідка, у якій фактичною адресою проживання/перебування зазначене місцезнаходження органу місцевого самоврядування (Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради) не була перереєстрована у строк, встановлений постановою Кабінету Міністрів України, отже не є дійсною. Крім цього, відповідача посилається те, що 28.11.2016 ОСОБА_1 особисто звернувся до Бахмутського міського відділення із заявою, у якій повідомляв про зміну місця проживання та просив зняти його з обліку та призупинити проведення страхових виплат з 01.07.2016 року. В подальшому позивач звернувся до Бахмутського міського відділення у серпні 2018 року. На підставі заяви позивача та довідки №1419120476 від 08.08.2018 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, Бахмутським міським відділенням було продовжено ОСОБА_1 раніше призначені щомісячні страхові виплати, починаючи з 01.08.2018 року.

Стосовно вимоги позивача щодо виплати йому заборгованості за період з липня 2016 року по липень 2018 року відповідачем зазначено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року N 335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 N365» внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року N 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», пунктом 15 якої передбачено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Станом на сьогодні Кабінет Міністрів України відповідний окремий порядок не визначив. У зв’язку з вищевикладеним, з метою недопущення нецільового та незаконного використання коштів Фонду соціального страхування України, керуючись Законом № 1105, постановою Кабінету Міністрів України № 335, постановою Правління Фонду № 20, ст. 175 КАСУ просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1, РНОКПП: НОМЕР_1, є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_2), особою з інвалідністю третьої групи, що підтверджується довідкою МСЕК №417815.

Відповідач, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, код ЄДРПОУ: 41325231, відокремленим підрозділом якого є Бахмутське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.

Позивач, перебуває на обліку в Бахмутському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, як внутрішньо переміщена особа та отримував щомісячні страхові виплати з 01.10.2014. Даний факт підтверджується постановою виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Артемівську Донецької області від 15 жовтня 2014 року про продовження раніше призначеної страхової виплати у зв’язку з тимчасовим місцем проживання. Виплату страхових виплати призначено з 01 жовтня 2014 року безстроково.

Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Артемівську Донецької області від 05 вересня 2016 року № 0503/8363/8363/12, припинено виплату ОСОБА_1 щомісячної грошової суми в разі часткової втрати професійної працездатності з 01.07.2016, при цьому причиною припинення, у постанові зазначено лист УПСЗН Бахмутської міської ради від 02.09.2016.

Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Артемівську Донецької області від 28.11.2016 позивача знято з обліку, причиною вказнано: відмова потерпілого від отримання виплат (заява потерпілого). Дата зняття з обліку страхового випадку 30.06.2016.

Згідно заяви ОСОБА_1, що датована 28.11.2016, останній просить зняти себе з обліку у зв’язку зі зміною місця проживання та призупинити страхові виплати з 01.07.2016.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Артемівську Донецької області припинено 19.08.2017 року.

Згідно з даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань правонаступником зазначеної юридичної особи зазначено Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.

08.08.2018 позивач звернувся до Бахмутського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою про продовження раніше призначеної щомісячних страхових виплат, долучивши до зазначеної заяви довідку внутрішньо переміщеної особи.

Постановою Бахмутського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 11 серпня 2018 року №0502/8363/8363/17 продовжено виплату потерпілому ОСОБА_1 раніше призначених щомісячних грошових виплат в разі часткової чи повної втрати працездатності з 01.08.2018 безстроково.

Однак керуючись положеннями постанов Кабінету Міністрів України №335 від 25.04.2018 р. та № 365 від 08.06.2016 р. відповідачем не виплачено страхові виплати позивачу за період з 01.07.2016 по 31.07.2018.

Стосовно пропуску строку звернення позивача з даним позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи те, що повідомлення про підстави не виплати заборгованості по соціальним виплатам, позивач отримав лише у червні 2019 року, тому суд вважає, що причини пропуску строку звернення до суду із даними позовом є поважними, та підлягають поновленню.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 23 вересня 1999 року № 1105-ХIV (далі - Закон № 1105-ХIV), Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону № 1105-ХIV, страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

У відповідності до вимог ст. 46 Закону № 1105-ХIV, страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Таким чином, приписи чинного законодавства передбачають вичерпний перелік підстав, за наявності яких можуть бути припинені відповідні страхові виплати.

Так, уперше постановою відповідача від 05.09.2016 соціальні виплати припинено, на підставі листа УПСЗН Бахмутської міської ради від 02.09.2016. Разом із тим, відповідач у відзиві, в обґрунтування підстав припинення, посилається також на особисту заяву позивача про зняття його з обліку та призупинення страхових виплат.

Натомість, суд зазначає, що за заявою ОСОБА_1 від 08.08.2018 року та відповідно до постанови відповідача від 16.08.2018, останнім вирішено продовжити потерпілому раніше призначену щомісячну грошову допомогу в разі часткової втрати працездатності.

З довідки МСЕК №417815, виданої на ім’я ОСОБА_1, вбачається, що позивач є особою з інвалідністю третьої групи безстроково, а тому, у даному випадку, відсутні підстави для невиплати раніше призначених щомісячних страхових виплат позивачу за період з 01.07.2016 по 31.07.2018.

Суд не приймає доводи управління щодо правомірності невиплати позивачу заборгованості по щомісячним страховим виплатам за період з 01.07.2016 по 31.07.2018 у зв’язку з наданням до управління заяви про зняття його з обліку, а також з підстав того, що довідка, у якій фактичною адресою проживання/перебування зазначене місцезнаходження органу місцевого самоврядування (Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради) не була перереєстрована у строк, встановлений постановою Кабінету Міністрів України, отже не є дійсною, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 47 Закону №1105-ХІV страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв’язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров’я.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 47 Закону №1105-ХІV та те, що позивач є особою з інвалідністю другою групи безстроково, посилання управління на надання заяви на зняття позивача з обліку не є підставою для невиплати його належних йому страхових виплат за період перебування у статусі особи з інвалідністю.

Крім цього, суд зазначає статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, відповідно до преамбули якого цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 3 розд. VII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року №365 “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” затверджено: Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам; Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування.

Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Одним з конституційних прав є право на соціальний захист (ст. 46 Конституції України).

Стаття 46 Конституції України, ст. 22 Загальної декларації прав людини, ст. 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, ст. 23 Європейської соціальної хартії (переглянутої) закріплюють право особи на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

При цьому, Конституція України (ст. 24), Загальна декларація прав людини (ст. ст. 2, 7), Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (ст. 2), Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (ст. 14, ст. 1 Протоколу №12 до Конвенції) закріплюють принцип рівності осіб та визначають, що права особи, в тому числі і право на соціальний захист має здійснюватися без дискримінації за будь-якою ознакою.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

На час припинення позивачу щомісячних страхових виплат воєнного або надзвичайного стану в Україні введено не було.

Разом з тим реалізація прав позивача (на отримання заборгованості по страховим виплатам) була обмежена положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року №365, що не відповідає та суперечить Конституції України.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

З огляду на наведене в спірних правовідносинах застосуванню підлягають норми Конституції України як норми прямої дії та норми міжнародних актів.

11 грудня 2014 року правління Фонду на виконання постанови КМУ від 01 жовтня 2014 року № 531 прийняло постанову № 20 “Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції”. Як зазначено в преамбулі цієї постанови, вона прийнята з метою забезпечення безперервності та першочерговості одержання щомісячних страхових виплат та медико-соціальних послуг потерпілими на виробництві (членами їх сімей), які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції.

Як зазначено в пункті 1 цього Порядку, він поширюється на фізичних осіб, які постійно проживають в Україні, яких змусили або які самостійно покинули своє місце проживання внаслідок (або з метою уникнення) негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру і які мають право на страхові виплати та страхові витрати на медичну і соціальну допомогу відповідно до Закону № 1105-ХІV за фактичним місцем проживання (перебування) (якщо страховий випадок настав до моменту переміщення).

Відповідно до пункту 2 цього Порядку особи, які тимчасово переміщені, мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, страхових витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону № 1105-ХІV безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, за формою, наведеною в додатку до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою КМУ від 01 жовтня 2014 року № 509, відповідно до Закону № 1706-VII.

Таким чином, постановами КМУ, а також постановою Правління Фонду від 11 грудня 2014 року № 20 встановлено спеціальний порядок здійснення страхових виплат для осіб, які тимчасово переселилися з району проведення АТО, тобто особливості виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам.

Однак, ці підзаконні акти не є законом, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Цього ж висновку дійшов Верховний Суд у справі № 243/3505/16.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”).

За приписами положень статті 1 Конвенції, Статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Слід звернути увагу, що стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Суханов та Ільченко проти України” Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).

За рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Щокін проти України": перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що, в даному випадку відповідач неправомірно втрутився у право власності позивача на отримання соціальних виплат шляхом невиплати заборгованості по ним, отже позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, 84122, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Свободи, 5) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, щодо не нарахування та невиплаті ОСОБА_1 страхових виплат за період з липня 2016 року по липень 2018 року.

Зобов’язати Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по страховим виплатам за період з 01 липня 2016 року по 31 липня 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, 84122, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Свободи, 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) судові витрати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 16 серпня 2019 року.

Суддя                                                                                  І.В. Буряк