АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-а 502/05                                        Головуючий у 1-й інстанції: Богатирчук Г.А.

Категорія: ч.2 ст. 121 КК України                                                   Доповідач: Войтовський С.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Миколаївської області

у складі: головуючого - Погорєлової Г.М.

суддів - Маркової Т.О., Войтовського С.А.

при секретарі- Татаровій С.Є.

за участю прокурора- Данчука В.М.

засудженого-ОСОБА_1

потерпілої- ОСОБА_2

захисника- ОСОБА_3

представника потерпілої- ОСОБА_4

11 липня 2006 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 і потерпілої ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2006 року, яким

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець М.Миколаєва, українець, громадянин України, не судимий в силу ст.89 КК України,

- засуджений за ч.2 ст. 121 КК України із застосуванням ст.69 КК України до 5 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в відшкодування моральної шкоди 10.000 грн.

Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за скоєння злочину при слідуючих обставинах.

15 грудня 2004 року приблизно о 00 годин 30 хвилин ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в АДРЕСА_1 в М.Миколаєві, на грунті особистих неприязних стосунків, які виникли в ході сварки з ОСОБА_5 с метою заподіяння тілесних ушкоджень, наніс йому в область задньої поверхні лівого стегна удар пласким колюче-ріжучим предметом- не встановленим ножем, в результаті чого спричинив тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть ОСОБА_5.

В апеляції захисник ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Захисник посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки не встановлений мотив скоєння злочину. На думку апелянта, суд необгрунтовано послався на те, що засуджений спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження на грунті неприязних стосунків, так як він приймав заходи по припиненню неправомірний дій ОСОБА_1 коли той ображав та намагався побити свою дружину. Також захисник вказує, що органами досудового слідства і судом не спростовані доводи засудженого про те, що поранення він спричинив під час відбирання у потерпілого ножа коли вивертав його руку, в якій і знаходився ніж. На думку захисника, вказане підтверджується і висновками судово-медичної експертизи від 03.03.2005 року, висновки якої суд не взяв до уваги.

В апеляції потерпіла ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати за м'якістю призначеного покарання та призначити ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч.2 ст. 121 КК України. Потерпіла посилається на те, що суд необгрунтовано застосував ст.69 КК України і призначив покарання нижче від найнижчої межі санкції ч.2 ст. 121 КК України, хоча, на її думку, сукупності пом'якшуючих обставин встановлено не було. Вказує на те, що ОСОБА_1, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, умисно наніс удар ножем її сину і ніяких заходів по спасінню його життя не приймав.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого і захисника ОСОБА_3, пояснення потерпілої ОСОБА_2 і її представника ОСОБА_4, які підтримали подані апеляції, думку прокурора Данчука В.М., який вважав, що вирок суду слідує залишити без зміни, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_1 в скоєні злочину, за який він засуджений, за обставин встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку, яким дано аналіз.

Доводи, викладені в апеляції захисника ОСОБА_3, являються безпідставними.

Так, з показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 слідує, що після сумісного вживання спиртних напоїв між ОСОБА_1 і потерпілим на кухні виникла сварка, оскільки ОСОБА_1 став припиняти дії ОСОБА_5, який ображав і намагався побити свою дружину. Як були спричинені тілесні ушкодження вони не бачили, так як в цей час знаходились в кімнаті. Коли зайшли до кухні, то побачили лежачого на підлозі ОСОБА_5, в якого ножем була поранена ліва нога.

На досудовому слідстві і в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 підтвердив, що чув, як ОСОБА_5 звертався до ОСОБА_1 і питав, за що той його вдарив.

Засуджений ОСОБА_1 також не заперечував, що поранення ноги потерпілого сталося в ході сварки між ним та ОСОБА_5., але як саме, він не знає. При цьому в судовому засіданні ОСОБА_1 пояснював, що ніж взяв ОСОБА_5 і направив в його бік. Обома руками він схопив руку ОСОБА_5 з ножем і став давити донизу. Коли вони впали, то ОСОБА_5 намагався залізти на нього зверху. Через деякий час він побачив на нозі ОСОБА_5 ножове поранення і разом з іншими став надавати йому першу допомогу.

Разом з тим, ці пояснення стосовно спричинення тілесного ушкодження спростовуються показами самого ОСОБА_1, які він давав при допитах в якості підозрюваного, обвинуваченого та при відтворенні обстановки і обставин події. Так, в ході досудового слідства ОСОБА_1, пояснюючи обставини спричинення тілесних ушкоджень, не вказував, що після падіння на підлогу потерпілий намагався зверху закинути на нього ноги. Такі пояснення він дав тільки в судовому засіданні. В той же час, в явці з повинною від 15.12.2004 року ОСОБА_1 вказав, що сварка з ОСОБА_5. виникла на грунті неприязних стосунків, оскільки останній бив свою дружину. Під час сварки він наніс удар ножем ОСОБА_5 в ногу. Таким чином, в день скоєння злочину ОСОБА_1 підтвердив, що поранення ножем він наніс умисно і причина цього - неприязні стосунки в зв'язку з неправомірною поведінкою потерпілого стосовно своєї дружини.

Згідно висновків судово-медичної експертизи № 2036 від 03.03.2005 року смерть потерпілого ОСОБА_5 настала від гострого зовнішнього крововиливу, яке ускладнилось геморрагічним шоком, в результаті наскрізного колено-різаного поранення лівого стегна з ушкодженням стегнової артерії. Вказане поранення виникло незадовго до смерті потерпілого, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень і знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.

Як вбачається з висновків цієї ж експертизи, канал поранення проходить з задньої поверхні стегна на передню. При цьому експертом вказано, що спричинення наскрізного колено-різаного поранення потерпілого своєю рукою, маловірогідне.

Ствердження в апеляції захисника ОСОБА_3 про те, що суд не прийняв до уваги висновки даної експертизи являються безпідставними, оскільки вони викладені у вироку, як один із доказів обвинувачення.

У вказаних висновках експертизи дійсно є вказівка на те, що при обставинах, викладених ОСОБА_1 при відтворенні обстановки і обставин події, спричинення таких тілесних ушкоджень, не виключається.

Разом з тим, як при відтворенні обстановки і обставин події, так і в подальшому на досудовому слідстві, ОСОБА_1 вказував лише на те, що при боротьбі вони з ОСОБА_5. спустилися на коліна, а потім впали на підлогу. Щодо механізму спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 пояснень не давав і вказував, що не знає, як ніж пройшов скрізь ногу потерпілого.

Як вбачається з протоколів огляду штанів ОСОБА_5, на них виявлені чисельні плями бурого кольору, які згідно висновкам експертизи № 20 від 20.01.2005 року є кров'ю потерпілого, а також виявлений поріз на задній частині лівої штанини.

Дані обставини узгоджуються з висновками судово-медичної експертизи стосовно спричинення поранення лівого стегна колюче-ріжучим предметом с задньої поверхні наперед.

Суд обґрунтовано критично оцінив пояснення ОСОБА_1 щодо випадкового спричинення поранення ОСОБА_5 ножем, який знаходився в руках потерпілого, оскільки вони спростовуються показаннями свідка ОСОБА_9, висновками експертиз та поясненнями самого ОСОБА_1, викладеними в явці з повинною.

Таким чином, перевіривши зібрані докази в сукупності, суд правильно встановив фактичні обставини справи і прийшов до висновку, що в ході сварки саме ОСОБА_1 умисно наніс удар ножем ОСОБА_5 в область задньої поверхні лівого стегна, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть потерпілого і обґрунтовано кваліфікував його дії за ч.2 ст. 121 КК України.

Що стосується покарання, то воно призначено засудженому ОСОБА_1 у відповідності з вимогами ст.65 КК України, з урахуванням ступіня тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Суд обґрунтовано врахував, як обставину, що обтяжує покарання- вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. Також суд врахував те, що ОСОБА_1 не судимий в силу ст.89 КК України, характеризується позитивно, розкаявся у скоєному, повністю відшкодував матеріальні збитки. Ствердження потерпілої в апеляції про те, що ОСОБА_1 ніяких заходів по спасінню життя її сина не вживав спростовуються фактичними обставинами справи. В матеріалах справи наявні докази того, що ОСОБА_1 та інші особи, що знаходились в квартирі приймали заходи по зупиненню крововиливу, викликали швидку допомогу. Враховуючи обставини справи, дані про особу винного, суд правильно прийшов до висновку про наявність декількох пом'якшуючих покарання обставин і застосував ст.69 КК України, призначивши покарання за ч.2 ст. 121 КК України нижче від найнижчої межі. Підстав для скасування вироку за м'якістю призначеного покарання, як того просить потерпіла ОСОБА_2, колегія суддів, не вбачає, а тому її апеляція задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляції захисника ОСОБА_3 і потерпілої ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду М.Миколаєва від 17 квітня 2006 року відносно ОСОБА_1- без зміни.