АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2007 року                                                                                           м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого                              Косогор Г.О.

суддів                                Ткачук О. О. Ісаєвої Н.В.

при секретарі                             Ісаєвої Ю.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою Комунальної установи «Притулок №2 для дітей служби у справах дітей Одеської міської ради» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2006 року по справі за позовом Прокуратури м. Одеси в інтересах ОСОБА_1 до Комунальної установи «Притулок №2 для дітей служби у справах дітей Одеської міської ради» про внесення змін до наказу про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за вимушений прогул (треті особи на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог -ОСОБА_2 та ОСОБА_3),

встановила:

У серпні 2006 року прокурор м. Одеси звернувся з позовом в інтересах ОСОБА_1 до Комунальної установи «Притулок №2 для дітей служби у справах дітей Одеської міської ради» про внесення змін до наказу про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за вимушений прогул.

У позовній заяві Прокурор посилався на те, що ОСОБА_1. - інвалід ІІ-ї групи, вважаючи, що її трудові права порушені, звернулася зі скаргою до прокуратури м. Одеси, в якої просила внести протест на наказ завідуючої Комунальної установи «Притулок №2 для дітей служби у справах дітей Одеської міської ради» №НОМЕР_1 про її звільнення по підставам, передбаченим п.З ст.40 КЗпП України.

21 квітня 2004 рику Прокуратура м. Одеси, перевіряючи доводи скарги ОСОБА_1., внесла протест на наказ №НОМЕР_1 завідуючої Комунальної установи «Притулок №2 для дітей служби у справах дітей Одеської міської ради» ОСОБА_2 про звільнення з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 з 28 квітня 2004 року на підставі п.З ст.40 КЗпП України.

В протесті було вказано, що наказ про звільнення ОСОБА_1. є незаконним та підлягає скасуванню, бо для звільнення працівника за даними підставами необхідно, щоб до нього раніше приймалися" міри дисциплінарного впливу. ОСОБА_1. до дисциплінарної відповідальності не притягувалася.

Справа №22ц- 938/2007 р.                      

Головуючий 1- ої інстанції Турецька І.О.

Доповідач: Ткачук О.О.

28 квітня 2005 року, виконуючи вимоги протесту, нова завідуюча Комунальної установи «Притулок №2 для дітей служби у справах дітей Одеської міської ради» - ОСОБА_3 винесла наказ, відповідно до якого попередній наказ про звільнення позивачки від 28 квітня 2004 року скасувала, і поновила ОСОБА_1. на ту ж посаду з 04 травня 2005 року.

У червні 2006 року ОСОБА_1. знову звернулася до Прокуратури м. Одеси зі скаргою, в якої просила захистити її права шляхом зобов'язання відповідача змінити дату поновлення на роботі і сплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав.

Треті особи на стороні відповідача позовні вимоги також не визнали. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2006 року позовні вимоги    Прокуратури м. Одеси в інтересах ОСОБА_1 були задоволені у повному обсязі.

На дане рішення принесена апеляційна скарга Комунальною установою «Притулок №2 для дітей служби у справах дітей Одеської міської ради», в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у позовних вимогах Прокуратурі м. Одеси у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, яка доповіла зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованність рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 10 п. З ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 пі ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст.. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що у даному випадку саме відповідач - Комунальна установа «Притулок №2 для дітей служби у справах дітей Одеської міської ради», був органом, який розглядав трудовий спір, і якщо він зробив висновок, що ОСОБА_4. була незаконно звільнена, то необхідно було поновити її на роботі з дня звільнення та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Таким чином, не вирішивши дане питання, відповідач порушив право позивачки на працю та оплату праці.

Суд також вірно вказав у рішенні, що поновлення працівника, з яким незаконно розірвано трудовий договір, на попередній роботі, по суті означає відновлення дії цього договору, а у разі, коли договір відновлений, працівник повинен отримувати заробітну плату.

Суд перевірив усі докази, які навела позивачка у підтвердження своїх вимог, а відповідач - у підтвердження своїх заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про задоволення позовних вимог у повному обсязі

Посилання Комунальної установи «Притулок №2 для дітей служби у справах дітей Одеської міської ради» в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що Прокуратурою м. Одеси було пропущено річний строк звернення з позовом $ю суду, не береться судовою колегією до уваги, оскільки у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснюється, що у випадку пропуску строку, вказаного у ч. 1 ст.233 КЗпП України, суд з'ясовує не лише причини цього, а й усі обставини справи, права та обов'язки сторін. Суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що строк звернення до суду був пропущений

з поважних причин, бо ОСОБА_1. ( яка є людиною похилого віку, інвалід II групи), в силу свого фізичного, матеріального стану, у зв'язку з неотриманням заробітної плати, не могла самостійно захищати свої інтереси у суді, а тому надсилала скарги до прокуратури про порушення своїх прав на оплату праці.

Інших доводів, маючих правове значення, в апеляційній скарзі не наведено.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Комунальної установи «Притулок №2 для дітей служби у справах дітей Одеської міської ради» - відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2006 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двох місяців з дня проголошення до Верховного Суду України.

Головуючий

Судді