АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-а 534/06                                      Головуючий у 1-й інстанції: Стрельніков Д.В.

Категорія: ч.2 ст. 289 КК України                                                  Доповідач: Войтовський С.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Миколаївської області

у складі: головуючого - Погорєлової Г.М.                                  суддів - Салтовської І.Б., Войтовського С.А.                      за участю прокурора- Данчука В.М.

20 липня 2006 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Миколаївського районного суду Миколаївської області від 12 травня 2006 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець АДРЕСА_1 Миколаївського району Миколаївської області, українець, громадянин України, раніше судимий: 1) 28.10.2002 року Миколаївським районним судом Миколаївської області за ст. 140 ч.2 КК України (1960 року), ст. 185 ч.3 із застосуванням ст.75 КК України (2001 року) до 3 років позбавлення волі з виробуванням з іспитовим строком 1 рік; 2) 22.07.2003 року цим же судом за ст.ст. 185 ч.2, 304, 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі, звільнений 26.10.2005 року умовно-достроково строком на 9 місяців 27 днів,

- засуджений за ч.2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 22.07.2003 року і остаточно призначено ОСОБА_1 до відбування 5 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

Згідно вироку ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за скоєння злочину при слідуючих обставин.

09 грудня 2005 року приблизно о 19 годині ОСОБА_1, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, проник на охоронювану територію приватного підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_2", розташованого поблизу с.Кірове Миколаївського району Миколаївської області, де зберігались товаро-матеріальні цінності. Знаходячись на території, ОСОБА_1 скористався відсутністю охоронця та заволодів належним даному підприємству на праві оренди автомобілем марки "ГАЗ-5201" державний номер НОМЕР_1вартістю 12.000 грн. Після цього ОСОБА_1 відчинив центральні ворота і на автомобілі залишив територію вказаного підприємства.

В апеляції і доповненнях засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, а справу повернути для проведення додаткового розслідування. Засуджений посилається на те, що органи досудового слідства і суд неправильно встановили фактичні обставини справи, оскільки автомобіль він взяв з дозволу охоронця, щоб поїхати в місто за ліками для матері. Коли в автомобілі виключився двигун, то він залишив його на дорозі. Вважає, що свідок ОСОБА_2- охоронець підприємства його обмовив. Також посилається на незаконні методи ведення слідства, оскільки працівники міліції застосовували до нього фізичне насильство та психічний вплив з метою дачі визнавальних показань. Крім того, вказує на порушення норм КПК, так як судовий процес не фіксувався технічними засобами, хоча таке клопотання ним заявлялось.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав подану апеляцію, думку прокурора Данчука В.М., який просив залишити вирок суду без зміни, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчинені злочину, за який він засуджений, за обставин встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку, яким дано аналіз.

Так, з показань свідка ОСОБА_2 слідує, що коли він знаходився на роботі по охороні території підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_2", то почув, як звівся двигун автомобіля. Він вийшов і побачив, що за кермом автомобіля "ГАЗ" сидів знайомий ОСОБА_1, який деякий час працював на даному підприємстві. ОСОБА_1 був в стані алкогольного сп'яніння і він попросив його виключити двигун. Не дивлячись на його вимоги, ОСОБА_1 став їздити по дворі підприємства, погрожувати і вимагати відчинити ворота. При цьому ОСОБА_1 зачепив автомобіль "КАМАЗ" і вдарив огорожу. Побачивши це, він відчинив хвіртку воріт і побіг телефонувати директору підприємства ОСОБА_3 Він бачив, як ОСОБА_1 включив фари автомобіля і поїхав з території підприємства. Через деякий час ОСОБА_1 повернувся, сказав, що в нього, нібіто, стріляти і пішов.

Показання свідка ОСОБА_2 повністю узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_3, який пояснив, що вдень 09.12.2005 року до нього звернувся п'яний ОСОБА_1, який працював у нього різноробочим, і просив дати гроші. Грошей він йому не дав і сказав йти додому. Того ж дня приблизно о 19 годині йому зателефонував охоронець ОСОБА_2 і повідомив, що Комарницький забрав автомобіль "ГАЗ" і поїхав з території підприємства. Коли він під'їзджав до с. Кірове, то на трасі побачив вказаний автомобіль, який стояв в кюветі. Побачивши його, ОСОБА_1 втік.

Вказані свідчення узгоджуються і з даними протоколів огляду місця подій, згідно яким, на території підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_2" виявлений автомобіль "КАМАЗ" з механічними пошкодженнями кабіни та сліди протектора вантажного автомобіля, що ведуть в сторону воріт; біля дороги поблизу с.Кірове Миколаївського району знайдений автомобіль "ГАЗ" державний номер НОМЕР_1, на якому також виявлені механічні пошкодження.

Суд правильно критично оцінив показання ОСОБА_1, який вказував, що автомобіль взяв з дозволу охоронця ОСОБА_2, щоб поїхати за ліками для матері. Такі показання засудженого повністю спростовуються вищевказаними показаннями свідка і потерпілого. Ці особи пояснили, що ОСОБА_1 не звертався до них по допомогу в придбанні ліків для матері і взагалі в цей день знаходився в стані алкогольного сп'яніння. Підстав для обмови ОСОБА_4 свідком ОСОБА_2 і потерпілим ОСОБА_3 не встановлено. Крім того, сам засуджений ОСОБА_1 пояснював, що матір просила придбати ліки вранці, а автомобіль він взяв тільки ввечері цього ж дня. Згідно довідки з місця проживання ОСОБА_1 до складу його сім'ї, окрім засудженого, входять батько, брат і сестра, які також були здатні при необхідності надати допомогу матері.

Твердження засудженого ОСОБА_1 стосовно дачі їм показань під тиском працівників міліції являються необгрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході' досудового слідства ОСОБА_1 свою вину в скоєні злочину визнавав повністю і вказував, що взяв автомобіль, щоб поїхати додому за речами. Про будь-які недозволені методи ведення слідства з боку працівників міліції ОСОБА_1 не заявляв. При розгляді справи в судовому засіданні він вказав про вищезазначене і прокуратурою Миколаївського району його заява перевірялась. Згідно постанови заступника прокурора Миколаївського району від 12.04.2006 року, в порушенні кримінальної справи за фактом перевищення влади працівниками Миколаївського РВ УМВС відмовлено за відсутністю в їх діях складу злочину.

Доводи ОСОБА_1 стосовно порушення кримінально-процесуального закону при розгляді справи в суді також є необгрунтованими.

Так, з протоколу судового засідання вбачається, що ОСОБА_1 не заявляв клопотання про фіксування процесу технічними засобами. Ним було заявлено клопотання лише про допуск захисника ОСОБА_5 для захисту його інтересів, яке судом було задоволено. З протоколом судового засідання ОСОБА_1 знайомився і будь-яких зауважень на нього не надійшло.

Таким чином, посилання ОСОБА_1 в апеляції на незаконність засудження за вказаний злочин є надуманими.

Перевіривши зібрані докази в їх сукупності, суд обґрунтовано прийшов до висновку про винність ОСОБА_1 в скоєні злочину і правильно кваліфікував його дій за ч.2 ст.289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно та поєднане з проникненням у сховище.

Що стосується покарання, то воно призначено засудженому у відповідності з вимогами ст.65 КК України з урахуванням ступіня тяжкості вчиненого злочину, віднесеного до категорії тяжких, даних щодо його особи, яка характеризується посередньо, те, що він раніше судимий, обставин справи. Обґрунтовано суд врахував, як обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Правила ст.71 КК України судом застосовані правильно, оскільки ОСОБА_1 вчинив новий злочин в період умовно-дострокового звільнення за раніше вчинений злочин.

Підстав для скасування вироку і направлення справи на додаткове розслідування, як того просить засуджений, немає.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Миколаївського районного суду Миколаївської області від 12 травня 2006 року відносно ОСОБА_1- без зміни.