Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

м. Павлоград, вул. Дніпровська, 135, 51400, (05632) 6-28-66

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2010 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

при секретарі Хоменко Н.Ю.,

за участю представника позивача - ОСОБА_4 ОСОБА_7,

за участю відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

за участю представника відповідача - ОСОБА_2 ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Перша Павлоградська державна нотаріальна контора про визнання правочинів недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2005 року Прокурор м.Павлограда Дніпропетровської області звернувся до суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якій просив ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 29.08.2004 року, який був посвідчений Першою Павлоградською державною нотаріальною конторою та визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 03.11.2004 року, який був посвідчений Першою Павлоградською державною нотаріальною конторою; визнати за ОСОБА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; судові витрати покласти на відповідачів.

В обґрунтування позовної заяви, Прокурор м.Павлограда Дніпропетровської області посилався на те, що підставою для представництва прокурором інтересів ОСОБА_5 є те, що остання є інвалідом І групи ВВВ, в силу свого похилого віку, стану здоров`я, не має можливості самостійно захистити свої порушені права, а також самостійно звернутися до суду за їх захистом. Також, вказав на те, що 29 серпня 2004 року ОСОБА_5 згідно договору дарування подарувала ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , який був посвідчений Першою Павлоградською державною нотаріальною конторою. 03 листопада 2004 року ОСОБА_1 згідно договору дарування, подарувала ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , який був посвідчений Першою Павлоградською державною нотаріальною конторою. Зазначив, що правочини * повинні бути визнані недійсними, оскільки були вчинені ОСОБА_5 під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, оскільки остання є інвалідом І групи ВВВ, самотньою, на момент укладення правочину їй виповнилось 79 років, і вона не може пересуватись та потребує стороннього догляду.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.02.2010 року судом була прийнята відмова прокурора від участі у справі за його позовною заявою в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання правочинів недійсними, на тій підставі, що 11 жовтня 2005 року ОСОБА_5 , на захист прав та інтересів якої прокурором було подано зазначений позов, померла, із заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , тому, вони спроможні самостійно захистити свої права у суді (Том 2 арк.с.27).

Згідно ухвали суду від 12 лютого 2010 року, до участі у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання правочинів недійсними, був залучений правонаступник ОСОБА_5 - ОСОБА_4 , як такий, що звернувся до Першої Павлоградської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (Том 2 арк.с.28).

У якості третьої особи, до участі у справі була залучена Перша Павлоградська державна нотаріальна контора, де посвідчувались спірні договори (Том 2 арк.с.29).

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.02.2010 року, провадження у зазначеній справі було зупинено, у зв`язку з тим, що ОСОБА_6 , який також звернувся до Першої Павлоградської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_5 , помер (Том 2 арк.с.24), тому, провадження було зупинене до залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_6 (Том 2 арк.с.30).

Згідно ухвали суду від 05 серпня 2010 року, провадження у зазначеній справі було поновлено (Том 2 арк.с.36), у зв`язку з тим, що із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_6 ніхто не звертався (Том 2 арк.с.33,35).

В судовому засідання представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_7 підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити, посилаючись на підстави, зазначені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що вона познайомилась з померлою ОСОБА_5 , коли мешкали разом по АДРЕСА_3. Потім їх з вулиці почали переселяти, і вона отримала квартиру АДРЕСА_2 , а ОСОБА_5 - квартиру АДРЕСА_1 . Вони товаришували, спілкувались одна з одною. Оскільки вона була трохи молодшою за ОСОБА_5 , остання запропонувала їй доглядати за нею, оскільки близьких родичів не мала, а та, в свою чергу, пообіцяла подарувати їй квартиру АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 погодилась, і згідно договору дарування, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , зазначений договір було посвідчено 29.08.2004 року Першою Павлоградською державною нотаріальною конторою. Деякий час ОСОБА_1 доглядала за нею, грошей від ОСОБА_5 не отримувала. Оскільки померла мала дуже складний характер, і їй було важко вгодити, тому ОСОБА_1 вимушена була повідомити про неможливість в подальшому доглядати за нею, на що ОСОБА_5 не заперечувала. Дізнавшись, що померла має племінника - ОСОБА_6 , вона запропонувала його дружині - ОСОБА_2 подарувати квартиру, яку отримала в дар від ОСОБА_5 , щоб ОСОБА_2 тепер доглядала за нею. Оскільки ОСОБА_5 . у листопаді 2004 року стала себе погано почувати, вони викликали нотаріуса Першої Павлоградської державної нотаріальної контори і 03.11.2004 року оформили договір дарування. Зазначила, що померла не перебувала у тому стані, коли вона не розуміла значення своїх дій, договір вона підписувала сама, власноручно і добровільно, ніхто її не примушував, померла також знала про те, що ОСОБА_1 переоформлює договір дарування квартири АДРЕСА_1 , на дружину її племінника, і проти зазначеного не заперечувала. За таких обставин, відповідач вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, і договори - є дійсними.

Відповідач ОСОБА_2 , її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні, кожний окремо, також заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, з самого початку їм було відомо, про те, що померла ОСОБА_5 оформила договір дарування квартири АДРЕСА_1 на ОСОБА_1 , з якою померла товаришувала. Вона їм телефонувала, плакала і казала, що зробила не вірно, подарувавши квартиру сторонній людині, а не її племіннику - ОСОБА_6 , який був чоловіком відповідачці ОСОБА_2 і хотіла переоформити квартиру на її та чоловіка. ОСОБА_1 сама їм подзвонила і повідомила про бажання переоформити квартиру на них, оскільки їй було дуже важко спілкуватись з померлою, бо остання мала важкий характер і їй було важко вгодити. Оскільки померла останнім часом себе погано почувала, договір дарування квартири був переоформлений нотаріусом дома. За життя, її померлий чоловік ОСОБА_6 , просив нікому не повідомляти, про те, що померла ОСОБА_5 була його рідною матір`ю і народила його без шлюбу. Проте, на цей час, коли померла ОСОБА_5 та чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , в судовому засіданні, вона зробила таку заяву. З урахуванням викладеного, відповідач ОСОБА_2 , її представник, просили відмовити в задоволенні позовної заяви.

Представник третьої особи - Першої Павлоградської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, надавши на адресу суду письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності. При винесенні рішення, покладались на розсуд суду.

Вислухавши сторони, свідка, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, ознайомившись з матеріалами спадкових справ, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку з наступним.

Відповідно ч.І ст.233 ЦК України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 , 1925 року народження, належала на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право власності, виданого 24.02.1993 року Павлоградським міським відділом по обліку та розподілу житлової площі.

Встановлено, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 29 серпня 2004 року був укладений договір дарування квартири АДРЕСА_1 , який був посвідчений Першою Павлоградською державною нотаріальною конторою (Том 1 арк.с.5).

03 листопада 2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір дарування квартири АДРЕСА_1 , який був посвідчений Першою Павлоградською державною нотаріальною конторою (Том 1 арк.с.7-8).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла (Том 1 арк.с.57).

Відповідно до вимог ст.233 ЦК України, для визнання правочину недійсним, необхідно встановити наявність двох обставин: тяжких обставин та вкрай невигідних умов вчинення правочину.

У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Також, необхідно враховувати такі фактори, як майновий і психічний стан осіб та їх близьких напередодні й на момент вчинення правочину; співмірність наданих послуг із вартістю переданого за правочином майна; наявність іншого житла або іншого місця помешкання в разі відчуження житла, а також враховувати їх вплив на формування волевиявлення сторін.

Отже, тяжка1 обставина є оцінювальною категорією і має визначатися судом з урахуванням всіх обставин справи.

В судовому засіданні, тяжких обставин, при яких померла ОСОБА_5 уклала договір дарування квартири, встановлено не було.

Тому, позивач, який оскаржує правочин, повинен був довести, за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст.57-59 ЦПК України, зазначені ним обставини того, що за відсутності тяжких обставин ОСОБА_5 . взагалі або на зазначених умовах не укладала б правочин. Визнання правочину недійсним не може пов`язуватись з тим, чи усвідомлювала сторона користь, яку матиме від нього.

Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини. Тобто в таких випадках немає обману або помилки. При цьому невигідною умовою може бути низька плата за реалізацію коштовного майна, а тяжкою обставиною - купівля ліків, виплата боргів, витрати на лікування (як самої особи, котра вчиняє правочин, так і її близьких). Але договори дарування належать до безоплатних правочинів, за їх умовами обдаровані не мають перед дарувальниками будь-яких зобов`язань» матеріального характеру. Тому в таких випадках за відсутності доказів про обман іншої сторони або фактичних умов іншого правочину (договору довічного утримання) може мати місце помилка, тобто неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення (даруючи будинок, особа мала впевненість, що за це їй буде надаватися матеріальна допомога, а без такої впевненості або надії правочин не був би укладений).

Посилання представника позивача на те, що ОСОБА_5 , 1925 року народження, є інвалідом І групи ВВВ, людиною похилого віку та має захворювання - наслідки контузії мозку, не може вважатися збігом тяжких обставин, а вкрай невигідна умова - самотність ОСОБА_5 , не можливість пересуватись та сторонній догляд, не можуть бути прийняті судом до уваги.

Що стосується інших посилань представника позивача на вимоги ст.717 ЦК України, суд виходить із наступного.

Відповідно до положень ст.717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового чи немайнового характеру, не є договором дарування.

За таких обставин твердження представника позивача про те, що оспорюваний договір дарування укладений ОСОБА_5 на вкрай невигідних умовах, є непереконливими, оскільки даний вид договору є безумовним і не встановлює обов`язку для обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового чи немайнового характеру.

Отже, позивач, в судовому засіданні, відповідно до вимог ст.10 ЦПК України, за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст.57-59 ЦПК України, мів довести факт збігу тяжких для померлої ОСОБА_5 обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з її волевиявленням укласти угоду на вкрай невигідних для неї умовах, таких доказів він не надав суду.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 ,, ІНФОРМАЦІЯ_2 , пояснила, що за життя, товаришувала з померлою ОСОБА_5 Знала про її поганий та нестерпний характер. Коли залишилась сама, вона потребувала сторонньої допомоги, через поганий характер їй важко було знайти людину, щоб та доглядала за нею. Зазначені свідчення не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вказаний свідок лише охарактеризувала померлу та її стосунки з оточуючими.

Відповідно до ч.І ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не було надано доказів тяжких обставин та вкрай невигідних умов вчинення правочину померлою ОСОБА_5

Підстави, на які посилались відповідачі, в судовому засіданні, доводять відсутність тяжкої обставини при укладенні правочинів та відсутність вкрай невигідних умов його вчинення.

Таким чином, зібрані у справі докази та наявна їх оцінка вказують на наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, з позивача в дохід держави повинно бути стягнено судовий збір у сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 120 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст.10, 57-61,209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Перша Павлоградська державна нотаріальна контора про визнання правочинів недійсними - відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_4 на користь державного бюджету м.Павлограда Дніпропетровської області на р/р 31412537700032 код ЄДРПОУ 24237540 банк ГУДКУ в Дніпропетровській області м. Дніпропетровськ МФО 805012 судовий збір у сумі 51 (п`ятдесят одна) грн.

Стягнути зі ОСОБА_4 на користь державного бюджету м.Павлограда Дніпропетровської області на р/р 31217259700032 код ЄДРПОУ 24237540 банк ГУДКУ в Дніпропетровській області МФО 805012 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в суді в сумі 120 (сто двадцять) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачи апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Н.В. Токар