Справа № 761/16575/19

Провадження № 2/761/5217/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді: Пономаренко Н.В.

з участю секретаря: Малашевського О.В.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Хужина К.А.

розглянувши в спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про відшкодування матеріальної шкоди, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом, згідно з яким, враховуючи нову редакцію позовної заяви, поданої на виконання вимог ухвали суду від 22.04.2019 року, просив суд: відшкодувати йому майнову шкоду, завдану внаслідок прийняття незаконного рішення, вчиненого службовою особою при здійсненні ним своїх повноважень, а саме стягнути з Адміністрації Державної прикордонної служби України на його користь суму понесених витрат у розмірі 4 340,00 грн.; стягнути з Адміністрації Державної прикордонної служби України на його користь юридичні витрати, пов`язані із підготовкою та поданням позовної заяви у розмірі 2 700,00 грн.; стягнути з Адміністрації Державної прикордонної служби України на його користь судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно з протоколом № ЧЦП 466624 від 21.11.2017 року о 08 год. 50 хв. громадянин України ОСОБА_3 здійснив спробу незаконного перетину Державного кордону України у пункті пропуску «Бориспіль» терміналу «D», в напрямку «приліт», під час оформлення пасажирського рейсу № 843 «Мінськ-Київ» пред`явив на паспортний контроль паспорт громадянина України № НОМЕР_1 та закордонний паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_2 , чим порушив, на думку співробітників Державної прикордонної служби України, ст. 204-1 КУпАП.

Разом з тим, постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16.01.2018 року вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення було скасовано у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

За вказаних обставин, а також посилаючись на те, що через незаконне рішення працівника Державної прикордонної служби України позивач зазнав матеріальних витрат для захисту своїх інтересів в суді, останній вважає, що кошти, сплачені ним за надання правової допомоги, слід стягнути з відповідача в порядку, передбаченому ст. 1166 ЦК України.

Ухвалою від 20.06.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

18.07.2019 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому він, посилаючись на те, що заявлені вимоги не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, оскільки відносяться до судових витрат, просив суд закрити провадження у справі.

Також, 18.07.2019 року до суду надійшло клопотання відповідача про залишення позову без розгляду з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

09.08.2019 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача.

У судовому засіданні, яке відбулося 12.08.2019 року, у задоволенні клопотань відповідача про закриття провадження у справі, а також про залишення позову без розгляду було відмовлено протокольною ухвалою.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача щодо задоволення позову заперечував, посилаючись а безпідставність та необгрунтованість позовних вимог.

Вислухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що згідно з протоколом № ЧЦП 466624 від 21.11.2017 року о 08 год. 50 хв. громадянин України ОСОБА_3 здійснив спробу незаконного перетину Державного кордону України у пункті пропуску «Бориспіль» терміналу «D», в напрямку «приліт», під час оформлення пасажирського рейсу № 843 «Мінськ-Київ» пред`явив на паспортний контроль паспорт громадянина України № НОМЕР_1 та закордонний паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_2 , чим порушив, на думку співробітників Державної прикордонної служби України, ст. 204-1 КУпАП.

Разом з тим, постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16.01.2018 року вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення було скасовано у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Звертаючись з даним позовом та вказуючи на те, що через незаконне рішення працівника Державної прикордонної служби України він зазнав матеріальних витрат для захисту своїх інтересів в суді, позивач просить суд стягнути з відповідача в порядку, передбаченому ст. 1166 ЦК України, кошти, сплачені ним за надання правової допомоги.

Так, відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК Україні) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Крім цього, згідно положень ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

В свою чергу, як роз`яснено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Таким чином, для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

При цьому, під шкодою слід розуміти, зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Тобто, зменшення або втрата майна потерпілого тягне за собою виникнення майнової шкоди і відповідно майнова шкода, це зменшення або втрата (загибель) майнового блага, а тому відшкодування такої шкоди є видом цивільно-правової відповідальності. Шкода може відшкодовуватися у вигляді відшкодування збитків та відшкодування в натурі.

Відповідно до п.п. 1-2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, під збитками розуміються витрати, пов`язані з виправленням пошкодженого майна, а в разі неможливості виправлення (втрати) - його дійсна вартість. Фактично збитки є грошовим виразом майнової шкоди.

Отже, враховуючи зазначенні правові норми, сплачені позивачем кошти за надання правової допомоги під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не являються збитками в розумінні ст. 22 ЦК України і не є майновою шкодою.

За вказаних обставин, позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами як заподіяння йому матеріальної шкоди, так і наявності причинного зв`язку між шкодою, заподіяною позивачу, і протиправним діянням відповідача.

Крім того, вимогами ст.254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

В свою чергу, згідно ст.255 КУпАП визначено, зокрема, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи: органів Державної прикордонної служби України (частини друга, четверта і п`ята статті 85, статті 92, частина четверта статті 185-3, 185-10, 191, 204-1, 206-1).

За таких підстав працівники ДПС України при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 діяли в межах своєї компетенції, визначеною чинним КУпАП.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

За правилами ст.141 ЦПК України судові витрати покладені на позивача оскільки в задоволенні позову відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 1166, 1173, 22 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні позову ОСОБА_3 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про відшкодування матеріальної шкоди - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОК Новий зір», код ЄДРПОУ 32921934, адреса: вул. Глибочицька,17, м. Київ, 04050.

Відповідач: Адміністрація державної прикордонної служби України, 01601, код ЄДРПОУ 00034039, м. Київ, вул. Володимирська, 26.

Повний текст складено 15.08.2019.

Суддя: