ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2019 року

м. Черкаси  

Справа № 711/4069/19

Провадження № 22-ц/821/119/19

Категорія: 305000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :

головуючого: Нерушак Л.В.  

суддів: Бородійчука В.Г., Єльцова В.О.  

секретаря: Попової М.В.  

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: Служба автомобільних доріг у Черкаській області;

особа, що подає апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ;

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 червня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Демчика Р.В. в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси 12 червня 2019 року о 14:35 год.,  повний текст рішення  складений 24 червня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Черкаській області про стягнення інфляційного збільшення та 3 % річних,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

          20 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Служби автомобільних доріг у Черкаській області про стягнення інфляційного збільшення та 3 % річних.

          Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що 10 грудня 2017 року відбулася дорожньо – транспортна пригода  на 43 км. автотраси Канів-Черкаси-Чигирин (Р10) внаслідок падіння дерева, що знаходилося на укосі земляного полотна на відстані 6 м від кромки проїжджої частини на автомобіль Honda Accord д.н.з. НОМЕР_1 під час руху.

           27 березня 2018 року подано вимогу про відшкодування збитків у розмірі 148 950 грн. до Служби автомобільних доріг у Черкаській області.

           01 листопада 2018 року прийнято рішення по справі № 711/3009/18 за позовом ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ДП «Черкаський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» про відшкодування шкоди.

           Вищезазначеним рішенням суду позов задоволено частково, вирішено стягнути із Служби автомобільних доріг у Черкаській області на користь ОСОБА_1 148 950 грн. завданих збитків, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

          Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 17 січня 2019 року  рішення  суду першої інстанції залишено без змін.

          Судове рішення було виконано 11 квітня 2019 року.

17 квітня 2019 року ОСОБА_1 подав вимогу відповідачу про відшкодування інфляційних втрат та 3 % річних на загальну суму 17 346 грн. 09 коп.

        Позивач ОСОБА_1 зазначає, що строк виконання вимоги, а відповідно виконання зобов`язання Служби автомобільних доріг у Черкаській області настав 3 квітня 2018 року (з врахуванням того, що вимога була подана відповідачу 27 березня 2018 року). Таким чином, Служба автомобільних доріг у Черкаській області прострочила виконання зобов`язання на 372 календарні дні (період з 3 квітня 2018 року по 11 квітня 2019 року).

        Згідно розрахунку 3% річних за період з 4 квітня 2018 року по 10 квітня 2019 року становить 4554 грн. 20 коп., інфляційні становлять 12791 грн. 89 коп.

          На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Служби автомобільних доріг у Черкаській області на його користь 12 791 грн. 89 коп. інфляційного збільшення заборгованості, 3 % річних у розмірі 4 554 грн. 20 коп., а всього 17 346 грн. 09 коп. Судові витрати покласти на відповідача.

          Короткий зміст рішення суду першої інстанції

          Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 червня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

          Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач виконав своє зобов`язання 11 квітня 2019 року, перерахувавши на рахунок позивача кошти в сумі 148 950 грн., а тому зобов`язання з відшкодування шкоди є припиненим.

          Крім цього, до набрання законної сили рішенням суду по справі № 711/3009/18 жодних зобов`язальних відносин між сторонами не існувало. Фактично зобов`язані по сплаті коштів виникло у Служби автомобільних доріг після набрання законної сили рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси, тобто до 17 січня 2019 року.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 11 липня 2019 року, ОСОБА_1 посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, просить суд скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 червня 2019 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

           Апеляційна скарга мотивована тим, що зобов`язання щодо відшкодування шкоди виникло з моменту її заподіяння, а строк виконання вимоги і, відповідно, виконання зобов`язання Служби автомобільних доріг у Черкаській області настав 03 квітня 2018 року (з врахуванням того, що вимога була подана відповідачу 27 березня 2018 року та встановлений семиденний термії її виконання). Судове рішення по справі № 711/3009/18 лише підтвердило цей факт, а не породило його, судове рішення таке зобов`язання підтверджує.

           Скаржник зазначає, що суд першої інстанції прийшов до висновку, що зобов`язання  виникло з моменту набрання законної сили рішення по справі №711/3009/18  від 17 січня 2019 року. Однак, навіть не визнав обґрунтованим стягнення інфляційного збільшення заборгованості в період з 17 січня 2019 року по 11 квітня 2019 року.

             Доводи інших учасників справи:

          19 серпня 2019 року на адресу Черкаського апеляційного суду надійшов  відзив на апеляційну скаргу від начальника Служби автомобільних доріг у Черкаській області –      В.І. Демиденка. В обґрунтування відзиву зазначається, що сплата процентів за ст. 625 ЦК України є відповідальність боржника, яка виникає з факту правопорушення грошового зобов`язання. В даному випадку, рішенням суду по справі № 711/3009/18 відшкодовано матеріальну шкоду, завдану внаслідок неналежного утримання автомобільних доріг, отже первісне рішення ухвалено із не зобов`язальних правовідносин, регулюються нормами відшкодування шкоди, у зв`язку з чим до правовідносин, які виникли між сторонами не підлягають застосуванню ст. 625 ЦК України. До набрання законної сили рішенням суду по справі № 711/3009/18 жодних зобов`язальних правовідносин між сторонами не існувало. Таким чином, дія ч. 2 ст. 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку із завданням шкоди.

          З урахуванням вищевикладеного начальник Служби автомобільних доріг у Черкаській області – В.І. Демиденко просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

            Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

           Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 16 липня 2019 року відкрито апеляційне провадження у даній справі.

           Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» апеляційний суд Черкаської області ліквідовано, утворено Черкаський апеляційний суд.

           Відповідно до ч. 5 ст. 31 ЦПК України у разі ліквідації суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом.

          26 липня 2019 року розпочав свою роботу Черкаський апеляційний суд, у зв`язку з чим суду була передана для розгляду вказана цивільна справа.

         За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями через систему документообігу суду визначено для розгляду суддю (суддю-доповідача) Черкаського апеляційного суду Нерушак Л.В. та суддів учасників  колегії : Бородійчука В.Г., Єльцова В.О.

          Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 07 серпня 2019 року справу прийнято до свого провадження.

          Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року розгляд апеляційної скарги призначено на 21 серпня 2019 року на 15:00 год. з повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду справи, однак без їх виклику.

Фактичні обставини справи

         Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 листопада 2018 року частково задоволено позов ОСОБА_1 , в особі адвоката Юрченка В.О. до Служби автомобільних доріг у Черкаській області про відшкодування шкоди заподіяної бездіяльністю органу державної влади, їх посадовою особою або службовою особою, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Дочірнє підприємство «Черкаський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Стягнуто із Служби автомобільних доріг у Черкаській області ( 18006 м. Черкаси, бул. Шевченка, 389, код ЄДРПОУ 05422303) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 148 950 грн. завданих збитків.

Стягнуто із Служби автомобільних доріг у Черкаській області ( 18006 м. Черкаси, бул. Шевченка, 389, код ЄДРПОУ 05422303) на користь держави 704 грн. 80 коп. судового збору (а.с. 5-11).

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 17 січня 2019 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 1 листопада 2018 року залишено без змін (а. с. 12-16).

          11 квітня 2019 року на рахунок позивача в ПАТ «ПриватБанк» Служби автомобільних доріг у Черкаській області на виконання рішення Придніпровського районного суду від 1 листопада 2018 року перерахувала кошти в сумі 148 950 грн.

          17 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Служби автомобільних доріг у Черкаській області з вимогою про відшкодування інфляційних втрат та 3 % річних (а.с. 20-22).

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду Черкаської області

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.        

Згідно  до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України  суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право :  скасувати судове  рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції  обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.      Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

          Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів  апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

          Враховуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між собою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або не грошовим.

          Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Проаналізувавши норми статей 524, 533, 625 ЦК України, можна дійти висновку, що грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

          Таким чином, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

          Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу I книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на не договірні (делікатні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

            Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт), тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

          У відповідності до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

          Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі              № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

          Із аналогічними висновками погодилася Велика Палата Верховного Суду, зазначивши їх у постанові від 16 травня 2018 року при розгляді касаційної скарги за справою № 686/21962/15-ц.

         Частиною 3 статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

           Отже, грошовим слід вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

           Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом України в постанові від 01.06.2016 року № 6-927цс16.

           Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

          Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 листопада 2018 року, яким частково задоволено позов ОСОБА_1 , переглядалось в апеляційному порядку.

          Відповідно до ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

          Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 17 січня 2019 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 1 листопада 2018 року залишено без змін (а. с. 12-16).

Згідно з положеннями статті 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129 -1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення і в процесуальному законодавстві України. Так, статтею 14 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) та статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Як вбачається із наведених норм, судове рішення допускається до виконання лише після набрання ним законної сили, тобто після апеляційного розгляду справи або після закінчення строку на апеляційне оскарження.

          Таким чином, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що відповідно саме з часу набрання законної сили рішення суду, у Служби автомобільних доріг виникло зобов`язання компенсації завданих збитків, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Черкаській області про стягнення інфляційного збільшення та 3% річних.

          Рішення суду першої інстанції від 01.11.2018 року по справі  № 711/3009/18, постановою апеляційного суду Черкаської області від 17.01.2019 року залишено без змін, тому період розрахунку  слід зазначити з 18.01.2019 року по 10.04. 2019 року.

          Таким чином, розрахунок 3 % річних заборгованості за період від 18.01.2019 року по 10.04.2019 року, виходячи з суми боргу, а саме 148 950 грн. становить 1016,13 грн.

          Втрати від інфляції за період 18.01.2019 року по 10.04.2019 року від суми боргу, а саме 148950 становить за січень 2019 року -101 %, за лютий – 100, 5 %, за березень – 100, 9 % – 3602, 42 грн.        

          Отже, слід  стягнути з Служби автомобільних доріг у Черкаській області  на користь ОСОБА_1 за період з 18.01.2019 року по 10.04.2019 року 3 % річних заборгованості в сумі 1016,13 грн., та інфляційне збільшення заборгованості за період з 18.01.2019 року по 10.04.2019 року в сумі 3602, 42 грн., а всього 4 618, 55 грн.

           Виходячи з вище викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, не звернув належної уваги на вище встановлені обставини, не дослідив належним чином предмет позову та спірні правовідносини, та прийшов до помилкового висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Черкаській області про стягнення інфляційного збільшення та 3% річних, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

        За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги  є обгрунтованими лише частково   щодо скасування рішення суду першої інстанції, однак відсутні підстави для задоволення вимог апеляційцної скарги щодо повного задоволення позовних вимог позивача, тому  апеляційний суд вважає, що слід задовольнити   позовні вимоги частково,  тому і апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

          Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

          Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

          Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

          Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

        З огляду  на викладене, колегія суддів апеляційного суду  дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні спору не в повній мірі врахував всі обставини справи,  прийшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, не звернувши належної  уваги на доводи позивача, норми права, тому допустив неправильне застосування норм матеріального права і  порушення процесуального права, які підлягали застосуванню до даних правовідносин,  що призвело до неправильного вирішення спору по суті та є підставою скасування рішення суду, та прийняття нового судового рішення про часткове задоволення  позовних вимог позивача.

   Частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

          Враховуючи, що  апеляційним  судом скасовано рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу задоволено часткового, за результатами розгляду якої позовні вимоги позивача задоволено частково,  то перерозподілу підлягають судові витрати, які підлягають  частковому задоволенню та стягненню пропорційно задоволених вимог.            

        Отже,   стягненню з відповідача  Служби автомобільних доріг у Черкаській області на користь позивача ОСОБА_1 підлягають судові витрати за подачу позовної заяви у розмірі 204,60 грн., та витрати за подачу апеляційної скарги у розмірі 307 грн., а всього 511,60 грн.

          Керуючись ст.ст.141, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

                                                          п о с т а н о в и в  :

          Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

           Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Черкаській області про стягнення інфляційного збільшення та 3 % річних – скасувати, прийняти нову постанову.

          Позовні вимоги ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Черкаській області про стягнення інфляційного збільшення та 3 % річних – задовольнити частково.

          Стягнути з Служби автомобільних доріг у Черкаській області (Код ЄДРПОУ 05422303; м. Черкаси, бул. Шевченка, 389) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) за період з 18.01.2019 року по 10.04.2019 року 3 % річних заборгованості в сумі 1016,13 грн., та інфляційне збільшення заборгованості за період з 18.01.2019 року по 10.04.2019 року в сумі 3602, 42 грн., а всього 4 618, 55 грн.

          Стягнути судові витрати з Служби автомобільних доріг у Черкаській області на користь позивача ОСОБА_1 у розмірі 511,60 грн.

          Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та  може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів, в порядку та за умов, визначених цивільно – процесуальним законодавством

Головуючий                                                                                                       Л.В. Нерушак          

Судді                                                                                                                       В.Г. Бородійчук

                                                                                                                           В.О. Єльцов