Справа № 298/347/16-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 серпня 2019 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

Головуючого - судді Фазикош Г. В.

суддів Кожух О. А., Кондор Р. Ю.

з участю секретаря Чучки Н. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Великоберезнянського районного суду від 27 квітня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (правонаступниками якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ), треті особи - приватний нотаріус Великоберезнянського районного нотаріального округу Чурей А. В., приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Хребтань Н. М. та сектор державної реєстрації Великоберезнянської РДА, про визнання договорів недійсними та скасування державної реєстрації, -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2016 року ОСОБА_2 пред`явила позов до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними та скасування державної реєстрації.

Свої вимоги мотивувала тим, що з 09 травня 1992 року по 01 лютого 2010 року вона та відповідач ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу ними було придбано таке нерухоме майно:

*квартира АДРЕСА_1 ;

*приміщення магазину «Універмаг» в АДРЕСА_3 ;

*будівля магазину - складу будівельних матеріалів у АДРЕСА_4 ;

*житловий будинок в АДРЕСА_5 ;

*будівля гаражу з вбудованим житловим приміщенням по АДРЕСА_5 ;

*будівля столярного цеху та пилорами по АДРЕСА_6 .

За час перебування у шлюбі деякі з вказаних об`єктів нерухомості були передані в іпотеку, а саме:

- квартира АДРЕСА_1 , та приміщення магазину «Універмаг» в АДРЕСА_3 передані в іпотеку ЗАТ «ПроКредит Банк» по іпотечним договорам № 0060-ІД02 від 25.04.2008 року та № 0060-ІД 01 від 28.03.2008 року

- будівля магазину - складу будівельних матеріалів у АДРЕСА_4 , передана в іпотеку ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» на підставі договору іпотеки № 010/02-7/165-М від 15.05.2007 року.

На підставі рішення Великоберезнянського районного суду від 01.02.2010 року, яке набуло чинності 06.12.2013 року, за позивачкою та ОСОБА_4 в ідеальних частках визнано право власності на ряд об`єктів, у т.ч. на:

*квартиру АДРЕСА_1 ;

*приміщення магазину «Універмаг» в смт АДРЕСА_3 ;

* будівлю магазину - складу будівельних матеріалів у АДРЕСА_4 ;

*будівлю столярного цеху га пилорами в АДРЕСА_6 .

Однак, право власності на вказані об`єкти нерухомості відповідач ОСОБА_4 не реєстрував, оскільки майно перебувало в іпотеці та стосовно нього не можна було проводити будь-які дії щодо зміни власників без згоди банківських установ як іпотекодержателів.

Тому до останнього часу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно власником квартири АДРЕСА_1 , приміщення магазину «Універмаг» в АДРЕСА_3 , будівлі магазину - складу будівельних матеріалів у АДРЕСА_4 та будівлі столярного цеху і пилорами по АДРЕСА_6 значилась тільки позивачка ОСОБА_2 .

На підставі інформації з державного реєстру речових прав, позивачці стало відомо, що ОСОБА_4 здійснено відчуження (шляхом дарування) на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_3 своєї частки у праві власності на вказане вище нерухоме майно, зокрема: 13.08.2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_4 укладено договір дарування 1/2 частки приміщення, а саме частини приміщення магазину « Універмаг », розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , 13.08.2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_4 укладено договір дарування 1/2 частки будівлі столярного цеху та пилорами за адресою: АДРЕСА_9 , вказані договора посвідчено приватним нотаріосом Великоберезнянського районного нотаріального округу Чурей А.В.; 07.09.2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір дарування 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , даний договір було посвідчено приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Хребтань Н.М..

Вказує на те, що подароване майно, частина приміщення магазину «Універмаг» по АДРЕСА_3 , перебувало в іпотеці ПАТ «ПроКредит Банк», про що 28.03.2008 року нотаріусом до Державного реєстру іпотек було внесено відомості про обтяження та іпотеку нерухомого майна.

На момент посвідчення приватним нотаріусом Великоберезнянського районного нотаріального округу Чурей А.В. оспорюваного Договору, встановлені обмеження та іпотеку нерухомого майна не було припинено, а тому нотаріус не мав права посвідчувати даний договір.

Відносно договору дарування частини квартири АДРЕСА_1 від 07.09.2015 зазначає, що такий було посвідчено нотаріусом, який здійснює діяльність в місті Ужгород (Ужгородський міський нотаріальний округ).

Крім того до останнього часу квартира АДРЕСА_1 перебувала в іпотеці ПАТ «ПроКредит Банк».

Проте, внаслідок дій посадових осіб реєстраційної служби, 03.09.2015 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про припинення іпотеки та обтяжень (заборони) щодо нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 . Вказані відомості внесено державним реєстратором реєстраційної служби Великоберезнянського районного управління юстиції Куцик О.М. на підставі листа про припинення іпотеки та обтяжень №2/15/2911 від 28.08.2015, виданого ПАТ «ПроКредит Банк».

Між нею як Іпотекодавцем та ЗАТ «ПроКредит Банк» як Іпотекодержателем жодні угоди про припинення строку дії договору іпотеки № 0060-ІД 02 не укладалися. Вказаний договір свою дію не припиняв, оскільки згідно з п.9.1 діяв протягом усього часу дії ліміту строку кредитування за основним договором (рамковою угодою №0060 від 28.02.2008, укладеною на строк 240 місяців (або на 20 років), тобто до 28.02.2028 року. Не було також й інших правових підстав для припинення іпотеки.

Відомості про обтяження та іпотеку нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 було внесено до Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Великоберезнянською державною нотаріальною конторою. Тому у державного реєстратора реєстраційної служби Великоберезнянського районного управління юстиції Закарпатської області не було жодних правових підстав вчиняти реєстраційні дії з припинення іпотеки та обтяження нерухомого майна, а отже припинення іпотеки є незаконним та не може створювати юридичних наслідків.

Щодо Договору дарування цеху та пилорами від 13.08.2015 зазначає, що вказані об`єкти вона придбала у 2007 році з метою їх подальшого використання для цілей власної підприємницької діяльності.

Зокрема, з метою будівництва готельного комплексу між мною та ПП ОСОБА_7 було укладено угоду від 21.02.2007 року про спільну діяльність, згідно з якою ПП ОСОБА_7 зобов`язаний передати ПП ОСОБА_2 кошти для купівлі будівлі столярного цеху та пилорами по АДРЕСА_6 та на подальше будівництво готельного комплексу за вказаною адресою.

Пізніше, на підставі рішення виконкому Малоберезнянської сільської ради №132 від 28.11.2008 року, їй надано дозвіл на будівництво готельного комплексу та переобладнання придбаних нею раніше приміщень цеху та пилорами у с.Малий Березний.

При цьому за час реконструкції змінилися характеристики придбаних нею раніше приміщень цеху та пилорами. До того ж на підставі рішення виконкому Малоберезнянської сільської ради приміщення по АДРЕСА_6 отримали нову адресу: АДРЕСА_9 .

ОСОБА_4 ніколи не мав та не має відношення до спорудження вказаного об`єкту, діяльності щодо нього не здійснює.

До того ж на підставі рішення Великоберезнянського районного суду по справі №2-6/10 від 01.02.2010 за ОСОБА_4 визнано право власності на 1/2 частину будівлі столярного цеху та пилорами по АДРЕСА_6 , а не на частку нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_9 , а тому у ОСОБА_4 не було жодного права розпоряджатися майном, розташованим за адресою: АДРЕСА_9 , у тому числі укладати оспорюваний договір дарування цеху та пилорами від 13.08.2015 року.

Відносно договору дарування частини будівлі гаражу з вбудованим житловим приміщенням зазначає, що відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку під АДРЕСА_5 на 0,06 га належить їй. Спір про земельну ділянку не порушувався, поділ не розглядався, присвоєння різних кадастрових номерів не проводилось.

Звертає увагу, що реальний поділ майна між нею та ОСОБА_4 не проведено, згоди на відчуження спільного часткового майна вона не надавала, всі вище укладені правочини є фіктивними, оскільки вчинені відповідачами без наміру створити відповідні юридичні наслідки для сторін, а лише з однією метою - створити сприятливі умови для того, щоб ОСОБА_4 мав змогу ухилитися від виконання взятих на себе зобов`язань перед банківськими установами (Т.1, а.с.1-7).

Протягом розгляду справи в суді першої інстанції позивачка збільшила розмір позовних вимог, остаточно просила:

1) визнати недійсним договір дарування 1/2 частини приміщення магазину « Універмаг », розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , укладений 13.08.2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_4 , який посвідчений приватним нотаріусом Великоберезнянського районного нотаріального округу Чурей А.В.;

2) визнати недійсним договір дарування 1/2 частини будівлі цеху столярного та пилорами за адресою: АДРЕСА_9 , укладений 13.08.2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_4 , який посвідчений приватним нотаріусом Великоберезнянського районного нотаріального округу Чурей А.В.;

3) скасувати державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_1 на 1/2 частки приміщень магазину « Універмаг », розташованого за адресою: АДРЕСА_3 та 1/2 частки будівлі цеху столярного та пилорами за адресою: АДРЕСА_9 ;

4) визнати недійсним договір дарування 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , укладений 07.09.2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , який посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Хребтань Н.М.;

5) скасувати державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_3 на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1

6) визнати недійсним договір дарування 1/2 частки будівлі гаражу з вбудованим житловим приміщенням, що розташований АДРЕСА_5 , укладений 01.10.2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_4 , який посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Хребтань Н.М.;

7) скасувати державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_1 на 1/2 частки будівлі гаражу з вбудованим житловим приміщенням по АДРЕСА_5 1, а.с.74-79).

Рішенням Великоберезнянського районного суду від 27 квітня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір дарування 1/2 частини приміщення магазину « Універмаг », розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , укладений 13 серпня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Великоберезнянського районного нотаріального округу Чурей А.В.

Визнано недійсним договір дарування 1/2 частини будівлі цеху столярного та пилорами, розташованого за адресою: АДРЕСА_9 , укладений 13 серпня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Великоберезнянського районного нотаріального округу Чурей А.В.

Визнано недійсним договір дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , укладений 7 вересня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Хребтань Н.М.

Визнано недійсним договір дарування 1/2 частини будівлі гаражу з вбудованим житловим приміщенням, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , укладений 1 жовтня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Хребтань Н.М.

В решті вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати (Т. 2, а.с.116-122).

На це рішення відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 подали апеляційні скарги. Просять рішення місцевого суду скасувати, а в задоволенні позову відмовити. Зазначають, що суд першої інстанції помилково визнав укладені договори дарування фіктивними. Договори дарування укладені відповідно до закону, підстав для визнання їх недійсними немає. (Т.2, а.с.140-148, 157-164).

До закінчення апеляційного провадження відповідач ОСОБА_3 подав заяву про відмову від апеляційної скарги (Т.2, а.с.206). Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року відмову від апеляційної скарги прийнято, а апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Великоберезнянського районного суду від 27 квітня 2017 року - закрито (Т.3, а.с.93).

Крім того, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачка ОСОБА_2 подала заяву про відмову від частини своїх позовних вимог, а саме: щодо визнання недійсним договору дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , укладеного 7 вересня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Хребтань Н. М. (Т.2, а.с.121). Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року відмову від цієї позовної вимоги прийнято, рішення Великоберезнянського районного суду від 27 квітня 2017 року в частині цієї позовної вимоги визнано нечинним, а провадження у справі в цій частині - закрито (Т.3, а.с.94-96).

До апеляційного суду також надійшов лист від приватного нотаріуса Великоберезнянського районного нотаріального округу Чурей А. В. про те, що відповідач ОСОБА_4 помер, а його спадкоємцями є його діти та матір (Т.3, а.с.23). Ухвалю Закарпатського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року залучено до участі в справі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якості правонаступників відповідача ОСОБА_4 . Повідомлено орган опіки та піклування - службу у справах дітей Великоберезнянської РДА (89000, смт. В. Березний, вул. Шевченка, 27) про залучення до участі у справі неповнолітніх осіб (Т.3, а.с.27).

Крім того, ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 14 травня 2019 року явку представника органу опіки та піклування - служби у справах дітей Великоберезнянської РДА до апеляційного суду визнано обов`язковою та попереджено їх про наслідки неявки в судове засідання (Т.3, а.с.46).

Орган опіки та піклування - служба у справах дітей Великоберезнянської РДА вважає, що згідно статті 12 Закону «Про захист бездомних громадян та безпритульних дітей» права та інтереси дітей не були порушені, оскільки під час укладення договорів дарування діти не були власниками (співвласниками) нерухомого майна, а також не мали (не мають) право користування даними приміщеннями, тому орган опіки та піклування Великоберезнянської РДА не був залучений при здійсненні правочинів, і вважає, що права дітей не були порушені ні під час укладення договорів, ні тепер під час розгляду апеляційних скарг.

Заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновків, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з таких підстав.

Згідно статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Майно, що є у спільній частковій власності чи у спільній сумісній власності може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна між співвласниками право спільної часткової чи сумісної власності на нього припиняється (ст.ст. 367, 372 ЦК України).

З матеріалів справи слідує, що з 9 травня 1992 року по 01 лютого 2010 року позивачка ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу ними було придбано наступне нерухоме майно:

1) квартира в АДРЕСА_1 ;

2) приміщення магазину « Універмаг » в АДРЕСА_3 ;

3) будівля магазину - складу будівельних матеріалів у АДРЕСА_4 ;

4) житловий будинок в АДРЕСА_5 ;

5) будівля гаражу з вбудованим житловим приміщенням по АДРЕСА_5 ;

6) будівля столярного цеху та пилорами по АДРЕСА_6 .

Згідно рішення Великоберезнянського районного суду від 01 лютого 2010 року у справі №2-6/10 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та поділ майна вирішено визнати за позивачкою ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_4 по 1/2 частині в ідеальних долях кожному право власності на ряд об`єктів, у т.ч. на:

*квартиру в АДРЕСА_1 ;

*житловий будинок в АДРЕСА_5

*будівлю гаражу з вбудованим житловим приміщенням по АДРЕСА_5 ;

*приміщення магазину «Універмаг » в АДРЕСА_3 ;

*будівлю магазину - складу будівельних матеріалів у АДРЕСА_4 ;

*будівлю столярного цеху та пилорами в АДРЕСА_6 (а.с.215-219).

Вказане рішення Великоберезнянського районного суду від 01 лютого 2010 року має преюдиційне значення, оскільки ухвалено у спорі між тими ж сторонами, ніким не оспорено та набрало законної сили. Цим рішенням між позивачкою ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_4 було поділено їх спільне майно, у тому числі приміщення магазину «Універмаг», будівлі цеху столярного та пилорами, квартира та будівлі гаражу з вбудованим житловим приміщенням. Це майно також є предметом спору в рамках даної справи.

Враховуючи вказане вище рішення, колегія прийшла до висновку, що укладаючи договори дарування 1/2 частини приміщення магазину « Універмаг », що розташований по АДРЕСА_3 , а також 1/2 частини будівлі гаражу з вбудованим житловим приміщенням по АДРЕСА_5 відповідач ОСОБА_4 мав право розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, оскільки їх спільне майно з позивачкою ОСОБА_2 було поділено з виділенням кожному з них по 1/2 частині в ідеальних долях. ОСОБА_4 розпорядився своєю ідеальною долею.

Колегія звертає увагу на те, що позовні вимоги щодо цих об`єктів були пов`язані у тому числі із твердженням про те, що вказані договори дарування були фіктивними (Т.1., а.с.1-6), однак суд першої інстанції з цим твердженням обґрунтовано не погодився, констатувавши те, що вказані у позові об`єкти нерухомого майна були у 2010 році визнані спільною сумісною власністю подружжя. При цьому суд виходив з того, що спільна часткова власність збереглась, хоча фактично відбувся їх поділ з врахуванням наслідків, передбачених ст. 367, 372 ЦК України.

Доводи позивачки про те, що приміщення магазину «Універмаг» знаходилося в іпотеці АТ «ПроКредит Банк», колегія суддів до уваги не приймає, оскільки сам банк це рішення не оспорює. У справі є довідка від 15.04.2013 року № 288/13, з якої слідує, що станом на 15.04.2013 року ОСОБА_2 не мала кредитів у АТ «ПроКредит Банк», а також іншу заборгованість перед АТ «ПроКредит Банк» по кредитних продуктах (Т.3, а.с.83). Банк вправі самостійно оспорити вказане рішення, якщо вважає, що ним порушені його права чи інтереси.

Таким чином, підстав для визнання договорів дарування 1/2 частини приміщення магазину «Універмаг» та 1/2 частини будівлі гаражу з вбудованим житловим приміщенням не було. Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, ухвалив у цій частині незаконне та необґрунтоване судове рішення, яке підлягає скасуванню. У задоволенні цих вимог слід відмовити.

Щодо вимоги про визнання недійсним договору дарування 1/2 частини квартири по АДРЕСА_1 , то в цій частині позивачка відмовилася від позову, ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року цю відмову прийнято, рішення Великоберезнянського районного суду від 27 квітня 2017 року в частині цієї позовної вимоги визнано нечинним, а провадження у справі в цій частині - закрито (Т.3, а.с.94-96).

Рішення суду першої інстанції про визнання недійсним договору дарування 1/2 частини будівлі цеху столярного та пилорами, що розташована по АДРЕСА_9 , є законним та обґрунтованим, в цій частині підлягає залишенню без змін. При цьому колегія суддів виходить з того, що у 2009 році будівлю пилорами було демонтовано та почалася перебудова будівлі столярного цеху під готельний комплекс. Будівельні роботи проводилися протягом 2009-2014 років, про що свідчить техпаспорт, виготовлений у 2010 році. В подальшому, будівництво було законсервовано. На даний час готельний комплекс знаходиться в стадії незавершеного будівництва, 45 % готовності. Таким чином, 13 серпня 2015 року, тобто на момент укладення договору дарування 1/2 частини будівлі цеху столярного та пилорами, що розташована по АДРЕСА_9 , це вже був готельний комплекс 45 % готовності.

Отже, фактично ОСОБА_4 розпорядився іншим майном, ніж йому було присуджено рішенням Великоберезнянського районного суду від 01 лютого 2010 року, що доведено матеріалами справи. Цим договором порушено права позивачки ОСОБА_2 , отже судом першої інстанції він обґрунтовано визнаний недійсним.

Враховуючи наведене, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 375, п. 1 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Великоберезнянського районного суду від 27 квітня 2017 року в частині визнання недійсним договору дарування 1/2 частини приміщення магазину «Універмаг» від 13 серпня 2015 року та договору дарування 1/2 частини будівлі гаражу з вбудованим житловим приміщенням від 01 жовтня 2015 року - скасувати, у задоволенні цих вимог - відмовити. В решті - рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 серпня 2019 року.

Головуючий:

Судді: