ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

         

15 серпня 2006 р.

№ 36/668

Вищий господарський  суд  України у складі колегії суддів :

головуючого судді

Овечкіна В.Е.,

 

суддів

Чернова Є.В.,

 

Цвігун В.Л.,

 

розглянув касаційну скаргу

 

СПД фізичної особи ОСОБА_1

 

на постанову

від 18.04.06 Київського апеляційного господарського суду

 

у справі

№ 36/668 господарського суду міста Києва

 

за позовом

ВАТ  “Фірма “Лісова”

 

до	СПД фізичної особи ОСОБА_1

 

3-ті особи

Київська міська рада Київське міське управління земельних ресурсів Деснянська районна у місті Києві рада

 

про	звільнення незаконно зайнятої земельної ділянки

У справі взяли участь представники сторін:

від позивача: Іванцов А.В. довір. №58/2 від 15.04.04

від відповідача: не з'явилися

3-ті особи:       не з'явилися

 

Рішенням господарського суду м.Києва від 17.01.2006р. (суддя Т.Трофименко), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду  від 18.04.2006р. (колегія суддів: Б.Отрюх, А.Верховець, А.Тищенко), позовні вимоги задоволені: відповідача зобов'язано звільнити  спірну земельну ділянку шляхом знесення власними силами павільйону НОМЕР_1 та  привести ділянку у придатний для використання  стан.  Судові акти мотивовані тим, що  у відповідача немає жодного документа, який би підтверджував законність знаходження його майна  на спірній земельній ділянці.

 

Відповідач -СПД ОСОБА_1, у поданій касаційній скарзі просить скасувати прийняті у справі рішення та постанову  і справу направити на новий розгляд до господарського суду м.Києва. Вважає, що справа була розглянута з грубим порушенням процесуальних норм. Висновки суду фактичними обставинами справи не підтверджуються. Судом не були належним чином досліджені  всі докази у справі  та не відбулося повного з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, не враховані докази, що були надані СПД  ОСОБА_1, копії договорів № НОМЕР_2, № НОМЕР_3; копії дозволів № НОМЕР_4 РДА м.Києва, № НОМЕР_5 на розміщення кіоску, які свідчать, що павільйон НОМЕР_1 знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а не вул. АДРЕСА_2. За таких обставин відповідач не порушувала  прав позивача на користування землею за адресою: вул. АДРЕСА_2.

Суд прийняв рішення на користь позивача в порушення вимог ст.34 ГПК України  з неналежних та недопустимих доказах у справі. Належних доказів, які підтверджують право користуватися спірною земельною ділянкою, позивачем не надано.

 

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.111⁵ Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню  з наступних підстав.

 

Відповідно ст. 111⁷ Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

 

Суди попередніх інстанцій встановили наступне.

На підставі рішення Київської міської ради від 26.09.2002 р. №19/179 “Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею” між Київською міською радою та ВАТ “Фірма “Лісова” були укладені два договори: договір оренди від 28.12.2002 р. №НОМЕР_6 земельної ділянки розміром 1,9233 га, розташованої по АДРЕСА_2 строком на 25 років та договір оренди від 28.12.2002 р. № НОМЕР_7 земельної ділянки розміром 0,8258 га в межах червоних ліній, розташованої по АДРЕСА_2, для реконструкції, експлуатації та обслуговування ринку “ІНФОРМАЦІЯ_1” строком на 5 років (а.с.18-22).

Межі вказаних земельних ділянок винесені в натуру (на місцевість) та внесені до бази даних Державного земельного кадастру під кодами (кадастровими номерами) НОМЕР_8 та НОМЕР_9 за адресою місця розташування - АДРЕСА_2.

          Судами встановлено, що відповідач у справі користується земельною ділянкою без належним чином оформлених документів та встановлених меж земельної ділянки в натурі.

 

          Актом від 06.11.03 Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації  про перевірку дотримання СПД вимог земельного законодавства встановлено, що  СПД ОСОБА_1 в порушення вимог ст. 125,126 Земельного кодексу України  самовільно займає земельну ділянку розміром 30 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 на якій розміщено павільйон НОМЕР_1 та виявлено відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою.

         

З посиланням скаржника на те, що зазначений вище  Акт  перевірки дотримання СПД вимог законодавства  є неналежним та недопустимим доказом по справі колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

          Статтею 9 Земельного кодексу України  визначені повноваження  Київської міської ради у галузі земельних відносин, до яких  відноситься, зокрема,   розпорядження землями територіальної громади міста; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності  відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства та інш.

          Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України  громадяни та юридичні особи набувають права власності  та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності  за рішенням органів виконавчої влади або органів  місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

          Акт винесено  на підставі  ст. 189 Земельного кодексу України, Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, Рішенням Київради  від 08.06.2000 №164/885 “Про передачу окремих повноважень районним в м. Києві радам з питань регулювання земельних відносин”,  на районні у місті Києві ради  покладено обов'язки по контролю за додержанням земельного законодавства.

          Акт від 06.1103 відповідачем не оскаржений.

Листом № НОМЕР_10 Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації  підтверджено, що за адресою АДРЕСА_2 на території ВАТ “Фірма “Лісова” знаходиться павільйон СПД ОСОБА_1 за НОМЕР_1 (а.с.43 т.1). В цьому листі також зазначено, що павільйон є тимчасовою спорудою і розпорядження щодо надання їй поштової адреси не готується  і не готувалося. Робочі адреси  є умовними і призначаються за адресами найближчих капітальних споруд.

Судами встановлено, що  павільйон НОМЕР_1 СПД ОСОБА_1 розміщений в охоронній зоні інженерних мереж та кабелів, що є грубим порушенням чинного законодавства.

Рішенням Деснянської районної у місті Києві ради від 25.03.2005 року № 29 “Про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок та охоронних зон інженерних мереж” відповідача зобов'язано в 3-х місячний термін звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_2 та знести за власний рахунок павільйони НОМЕР_1 за вказаною адресою.Рішення відповідачем не оскаржено.

Відсутність в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 30 кв.м. по АДРЕСА_3, що підтверджується наявними у справі витягами з бази даних Державного земельного кадастру станом на 27.01.2003 р., свідчить про відсутність у займаної відповідачем земельної площі статусу самостійної земельної ділянки як об'єкту землекористування (а.с.25).

Судами встановлено, що павільйон  НОМЕР_1  знаходиться на території позивача, яку він орендує згідно договорів оренди від 28.12.02.

Відповідно до ч.2 ст.27 Закону України “Про оренду землі” орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування.

Відповідно до частини 1,2 ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право   постійного користування   на  земельну ділянку виникає після   одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування  земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Доводи скаржника про неврахування судами його доказів спростовуються змістом постанови апеляційної інстанції. Докази надані скаржником були досліджені, належним чином оцінені  і встановлено, що у відповідача відсутні документи, які б підтверджували законність знаходження його майна на спірній земельній ділянці. Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку, що позивач є орендарем спірної земельної ділянки, а відповідач  користується нею безпідставно та неправомірно.

    Згідно ст. 27 Закону України “Про оренду землі” орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні  із захистом права власності на земельну ділянку   відповідно до закону.

  Отже, місцевим та апеляційним судами повно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права та дотримано вимог процесуального законодавства, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування  ухвалених рішень.

 

  Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

 

                                         ПОСТАНОВИВ:

 

Касаційну скаргу СПД фізичної особи ОСОБА_1  залишити без задоволення, рішення від 17.01.06 господарського суду міста Києва та постанову від 18.04.06 Київського апеляційного господарського суду  у справі № 36/668 господарського суду міста Києва -без змін.

 

Головуючий, суддя                                                             В. Овечкін

 

Судді:                                                                                    Є. Чернов

 

                                                                                              В. Цвігун