Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

м. Павлоград, вул. Дніпровська, 135, 51400, (05632) 6-28-66

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2010 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді                                                Токар Н.В.,

при секретарі                                        Хоменко Н.Ю., Романцові М.В.,

за участю позивача                                 ОСОБА_1 ,

за участю представника позивача                Савченко С. ОСОБА_2 ,

за участю відповідача                                 ОСОБА_3 ,

за участю представника відповідача - адвоката Осталулі Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Павлоградського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рибальченко О.А. про визнання заповіту недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2010 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив ухвалити рішення, яким визнати недійсним заповіт, укладений ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 10.04.2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рибальченко О.А. та стягнути з відповідача всі судові витрати.

В обґрунтування позову він вказав на те, що квартиру АДРЕСА_1 отримав його батько - ОСОБА_5 на сім`ю з трьох осіб: на нього, батька та мати ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько. У 2001 році мати отримала свідоцтво про право власності на зазначену квартиру. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_4 і йому стало відомо, що 10.04.2009 року мати оформила заповіт на ОСОБА_3 , згідно якого, все майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що належало їй на час смерті і на що вона за законом мала право, вона заповіла ОСОБА_3 , в тому числі і квартиру АДРЕСА_1 . Вважає, що під час укладання заповіту, його мати не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, оскільки останній час хворіла, тому заповіт і повинен бути визнаний недійсним, у зв`язку з чим, він вимушений звернутися до суду.

В судовому засідання позивач, представник позивача, кожний окремо, підтримали заявлені позовні вимоги, просили позов задовольнити, посилаючись на підстави, зазначені в позовній заяві.

Відповідач, в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що померлу ОСОБА_4 вона знала з 1978 року, вони товаришували сім`ями, разом працювали, один одному займали гроші, та взагалі мали довірливі стосунки. Син ОСОБА_4 - ОСОБА_1 , останнім часом, ніде не працював, нічим не займався, грошей не заробляв та багато часу знаходився у стані алкогольного сп`яніння через вживання спиртних напоїв. Знаючи свого сина та не довірливих родичів, і побоюючись померти в убогості, вона попросила її поховати належним чином. Померла сама зателефонувала їй і запропонувала оформити заповіт. Вони разом поїхали до приватного нотаріуса ОСОБА_6 ., ОСОБА_4 знаходилась в кабінеті нотаріуса, а вона сиділа та очікувала її в коридорі. Після підписання заповіту, померла просила її, щоб вона не повідомляла її родичам про існування заповіту, оскільки їх боялась та не довіряла їм. Всі витрати, пов`язані з похованням, вона взяла на себе. Оскільки померла за життя написала заяву-звернення до родичів, після оформлення всі документів, вона зобов`язана її виконати. Вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Третя особа - приватний нотаріус Павлоградського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рибальченко О.А., в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що при укладенні заповіту були виконані всі вимоги закону: сторони при укладанні заповіту, розуміли значення своїх дій, перебували при здоровому розумі та ясній пам`яті, діяли добровільно, за відсутності будь- якого примусу як фізичного, так і психічного, під час укладання заповіту дієздатність заповідача була перевірена. У зв`язку з цим, вважає, що відсутні підстави для визнання заповіту недійсним. Просила закінчити розгляд справи за її відсутності та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши сторони, свідків, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч.І ст.225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

У судовому засіданні встановлено, що згідно- ордеру №1018 від 25.12.1976 року ОСОБА_5 була надана квартира АДРЕСА_1 на сім`ю з трьох осіб: батька ОСОБА_5 , мати ОСОБА_4 та сина ОСОБА_1 (арк.с.10).

Згідно копії свідоцтва про народження, батьками позивача ОСОБА_1 є ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (арк.с.15).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 - батько позивача, що підтверджено копією свідоцтва про смерть (арк.с.13).

12 липня 2001 року ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 (арк.с. 16).

10 квітня 2009 року ОСОБА_4 оформила заповіт на ОСОБА_3 , згідно якого, все майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що належало їй на час смерті і на що вона за законом мала право, вона заповіла ОСОБА_3 , в тому числі і квартиру АДРЕСА_1 (арк.с.6).

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 померла (арк.с. 14).

Свідоцтво про поховання було видано 22 жовтня 2009 року ОСОБА_3 (арк.с.18).

Встановлено, що при укладенні заповіту були виконані всі вимоги закону: сторони при укладанні заповіту, розуміли значення своїх дій, перебували при здоровому розумі та ясній пам`яті, діяли добровільно, за відсутності будь-якого примусу як фізичного, так і психічного, під час укладання заповіту дієздатність заповідача була перевірена.

З метою з`ясування психічного стану померлої ОСОБА_4 , на день складання заповіту, судом були допитані свідки.

Свідок ОСОБА_7 , допитана в судовому засіданні показала, що вона є свахою позивачу, знає, що померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дуже любила свого сина, оскільки він був у неї один, а син позивача - ОСОБА_8 - був любимим онуком. Останнім часом, до дня смерті, померла вела себе неадекватно, була дратівливою, заговорювалась, кілька разів вона лежала у лікарні, де родичам казали, що її потрібно забирати до дому та викликати на дом психіатра. Спірну квартиру померла хотіла переписати її онуку - ОСОБА_9 , проте, у останнього не було грошей на переоформлення квартири.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , пояснила, що позивач є сином її померлої сусідки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 із квартири АДРЕСА_2 . Зазначила, що АДРЕСА_3 квартиру АДРЕСА_4 , вона поселилася у 2004 році. Померла останнім часом вела себе неадекватно, постійно стукала їй по підлозі, кричала та постійно когось звала. Коли підіймалась до неї, в кімнаті була вона та її син - ОСОБА_1 , коли він уходив - просив мене за нею доглядати. Під час розговорів, могла кілька разів повторювати одне й те саме. Хвороба померлої прогресувала більш чим пів року. А за тиждень до смерті, її сусідка кричала криками кожну ніч.

Свідок ОСОБА_11 , допитана в судовому засіданні показала, що вона була бувшою сусідкою померлої ОСОБА_4 по будинку АДРЕСА_5 . З 1976 року по 2009 рік вона проживала на одній сходовій клітині з померлою. Повідомила, що померла дуже любила свого сина ОСОБА_1 і не могла вчинити так, щоб заповісти квартиру іншій сторонній особі - ОСОБА_3 , яку вона побачила лише на похоронах. Розмовляючи за життя з померлою, остання казала їй про те, що вона дуже хвилюється за сина, який залишився без роботи, у неї підвищився тиск, були якісь нервові струси. Померла жила дуже скромно і економно, нічого зайвого не могла собі дозволити, а якось вона зайшла до ОСОБА_4 і побачила у неї на столі пакет із конфетками, яких у неї останнім часом на було, на що остання повідомила, що їх принесла ОСОБА_3 в рахунок якоїсь вдячності. Також, випадково, була свідком, коли до померлої приходив до дому/ лікар-психіатр і залишив на столі довідку, де був зазначений діагноз: неадекватність та психічний розлад.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , який є онуком померлій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , пояснив, що він дійсно був улюбленцем бабусі і вона хотіла йому переоформити квартиру, проте, у 2009 році у нього було багато кредитів і він не мав зайвих коштів на переоформлення квартири. Відповідачку ОСОБА_3 він бачив дуже рідко, вона з`явилась за рік до смерті бабусі. Про існування заповіту їм нічого не було відомо. Знає, що померла лікувалась від гіпертонії, часто забувалась, заговорювалась, що спостерігалось протягом останніх двох років.

Свідок ОСОБА_13 , допитана в судовому засіданні пояснила, що померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , була її подругою. Остання їй розповідала, що ОСОБА_3 , з якою вона познайомилась у лікарні, їй допомагала як морально так і матеріально.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показала, що вона є сусідкою померлої і проживає в квартирі АДРЕСА_6 , померлу знала з 1978 року, останнім часом та їй розповідала, що хоче переоформити квартиру, проте, не знає на кого.

Свідок ОСОБА_15 , яка є завідуючою ПНДВ міської лікарні №1 м.Павлограда, в судовому засіданні показала, що у жовтні 2009 року вона два рази оглядала померлу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у неї дома. 13.10.2009 року, під час першого огляду, померла вже була у стані психозу, а 19.10.2009 року - психоз зберігався і динаміки не було. Пам`ятає, що у померлої були галюцінаторні розлади. Нею був встановлений діагноз: органічний розлад особистості складного ґенезу з психатичними розладами. Психотичні розлади могли виникнути через больові синдроми. Ознаки розладу були нею встановлені: із статусу померлої на момент її огляду, з відомостей від родичів та знайомих.

Згідно висновку посмертної судово-психіатричної експертизи №25 від 02 вересня 2010 року, ОСОБА_4 в період часу, а саме на момент складання заповіту 10 квітня 2009 року, будь-яким психічним захворюванням не страждала. За своїм психічним станом в зазначений період часу вона могла розуміти значення своїх дій та керувати ними (арк.с.101).

Досліджуючи акт №25 судово-психіатричної експертизи від 02 вересня 2010 року, судом з`ясовано, на підставі яких медичних документів та інших даних експертизи, комісія прийшла до висновку, що померла ОСОБА_4 , на момент складання заповіту 10.04.2009 року, будь-яким психічним захворюванням не страждала. Про це свідчать матеріали цивільної справи, медична документація про правильну орієнтировку померлої у часі та просторі, послідовності на цілеспрямованості її дій, відсутності в її поведінці та висловлюваннях в той період часу ознак маріння, галюцинацій, розладу свідомості, інших хворобливих порушень психічної діяльності, коли вона могла розуміти значення своїх дій та керувати ними (арк.с.102-103).

Отже, позивач, в судовому засіданні, повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст.57-59 ЦПК України, зазначені ним обставини психічного захворювання померлої ОСОБА_4 , таких доказів він не надав суду. Тому, посилання позивача, його представника на те, що померла дійсно страждала психічним захворюванням, яке перешкоджало їй усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, не можуть бути прийняті судом до уваги.

Також, позивач, в судовому засіданні, відповідно до вимог ст.10 ЦПК України, мав довести суду, що його померла мати, під час укладання заповіту, не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, таких доказів позивач не надав суду.

Відповідно до ч.І ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, зібрані у справі докази та наявна їх оцінка вказують на наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 202, 203 ЦК України, ст. ст.10, 57-61, 209,212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Павлоградського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рибальченко О.А. про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачи апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:                                                                        Н.В. Токар