СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2019 р.                                                                          Справа № 922/79/19  

          Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О., суддя  Шутенко І.А.

Секретар судового засідання – Соляник Н.В.

за участю:

від апелянта – Єфременко О.О.

від відповідача  – Радигін Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду  

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ  (вх. №917 Х/2)

на рішення господарського суду Харківської області від 21.02.2019 у справі № 922/79/19 (суддя – Тацій О.В., ухвалене в  м. Харків о 12:18 год., повний текст складено 26.02.2019)

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ

до відповідача: Вовчанського підприємства теплових мереж, м.Вовчанськ,

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Вовчанського підприємства теплових мереж про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №3107/15-БО-32 від 04.12.2014 року, укладеним між сторонами в загальному розмірі 1302073,09 грн., з яких: 855995,06 грн. - пеня, 45685,19 грн. - 3% річних, 400392,84 грн. - інфляційних втрат, підставою нарахування якої стало порушення відповідачем строків оплати за переданий позивачем у власність відповідача природний газ.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.02.2019 у справі        № 922/79/19 у задоволенні позову Публічного акціонерного товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заборгованість за поставлений природний газ згідно договору купівлі-продажу природного газу була погашена до 30.11.2016 року, а саме до  набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі за текстом – Закон №1730), відтак, нараховані пеня, 3% річних та інфляційні витрати підлягають списанню відповідно до частини 3 статті 7 вказаного Закону.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі за текстом – ПАТ "НАК "Нафтогаз України")  звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суд Харківської області від 21.02.2019 у справі № 922/79/19, в якій просить його скасувати і ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, зокрема, Закону №1730, та без дослідження істотних обставин справи.

Апелянт посилається на те, що матеріали справи не містять доказів включення відповідача до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих підприємств. Крім того, Вовчанське підприємство теплових мереж не є суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії, тому дія Закону №1730 не поширюється на спірні правовідносини.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що Вовчанське підприємство теплових мереж 21.10.2016 остаточно розрахувалося за поставлений природний газ протягом січня-грудня 2015. Відповідач вважає, що на момент звернення до суду з даним позовом у позивача були відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2019 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя – Геза Т.Д., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 відкрито та зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Харківської області від 21.02.2019 у справі № 922/79/19.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Харківської області від 21.02.2019 у справі № 922/79/19. Розгляд справи призначено на 28.08.2019.

Про дату, час та місце судового засідання учасники провадження повідомлені належним чином.

У зв`язку з відпусткою судді-члена колегії Плахова О.В. на дату розгляду справи, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2019 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя – Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Шутенко І.А.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно вимог ст.ст.222, 223 та п.17.7 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила.

04.12.2014 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та Вовчанським підприємством теплових мереж (покупець, відповідач) укладено договір №3107/15-БО-32 купівлі-продажу природного газу (далі за текстом - Договір), відповідно до умов п.1.1 якого продавець зобов`язався передати у власність покупця у 2015 році природний газ ввезений на митну територію України НАК  "Нафтогаз України", за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (п.1.2 Договору.)

Пунктом 2.1 Договору сторони погодили обсяги газу, що планується передати.

Згідно з пунктом 3.3 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 3.4 Договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язався надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця та газорозподільного автотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов`язався повернути покупцеві та газорозподільному автотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Ціна газу визначена сторонами в розділі 5 Договору (з урахуванням додаткових угод № 1 від 24.02.2015, № 2 від 11.03.2015, № 3 від 15.04.2015, №4 від 25.05.2015, №5 від 09.06.2015, №6 від 27.07.2015, №7 від 30.07.2015, №8 від 21.10.2015, №9 від 22.10.2015, №10 від 02.11.2015, №11 від 25.11.2015).

Згідно з пунктом 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 Договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати за наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 Договору він зобов`язується сплатити продавцеві, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п.11 Договору).

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача протягом січня-грудня 2015 року природний газ на загальну суму 9115412,42 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, які є узгодженими, мають підписи уповноважених осіб сторін, містять печатки підприємств та відповідно до яких наданий природний газ прийнято відповідачем без зауважень та претензій.

Зазначені акти, відповідно до договору, є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідач здійснив оплату газу в повному обсязі, однак з порушенням умов п.6.1. Договору, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача суму пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, всупереч умовам Договору у встановлені строки відповідач не виконав свої зобов`язання, чим  порушив господарське зобов`язання.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікується як порушення зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

30.11.2016 набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі за тектстом - Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Статтею 1 Закону передбачено, що врегулюванню підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, через вжиття заходів, спрямованих на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Згідно інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одним з видів діяльності відповідача є, зокрема, постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (код КВЕД 35.30).

Відповідно до приписів частини 1 статті 5 та частини 1 статті 7 Закону кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, не погашена станом на 31.12.2016, підлягає реструктуризації; суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, які нараховано на заборгованість за спожитий природний газ станом на 01.07.2016, при реструктуризації не враховуються, оскільки підлягають списанню за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.

При цьому, частиною 3 статті 7 Закону визначено порядок розрахунків постачальників та споживачів енергоносіїв у разі прострочення споживачів в оплаті вартості природного газу, використаного для виробництва теплової та електричної енергії, за умов погашення заборгованості до набрання чинності 30.11.2016 року цим Законом. На таку заборгованість з оплати природного газу не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

На виконання вимог статті 3 Закону Постановою Кабінету Міністрів України №93 від 21.02.2017 р. затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії (далі - Реєстр).

Пунктом 14 Порядку передбачено перелік даних, що зазначаються в Реєстрі щодо підприємств, які беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а, зокрема, дані про обсяг нарахувань зі сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Отже, вимога щодо включення до Реєстру, як передумова для застосування процедури реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ, встановлена для теплогенеруючих та теплопостачальних організацій, які не погасили до 31.12.2016 року заборгованість перед постачальником за спожитий до 01.07.2016 р. природний газ.

Відтак, до заборгованості, що виникла та була погашена споживачем до набрання чинності 30.11.2016 року Законом, не можуть бути застосовані правила та вимоги щодо необхідності включення підприємства до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

Законодавцем у частині 1 статті 58 Конституції України передбачено принцип прямої дії нормативно-правових актів, що полягає в тому, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, тобто врегульовують суспільні відносини, що виникли після набрання ними чинності, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовуються відповідальність особи.

Отже, частина 3 статті 7 Закону про врегулювання заборгованості за спожитий природний газ є нормою прямої дії, а, відтак, її застосування до споживачів не ставиться в залежність від виконання будь-яких інших умов поряд з їх обов`язком щодо погашення заборгованості за спожитий природний газ у строк до набрання чинності 30.11.2016 р. цим Законом. При цьому, виконання даної норми не залежить від факту включення підприємства-споживача до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, оскільки в силу частини 1 статті 58 Конституції України зазначений Закон не має зворотної дії в часі, не поширюється на правовідносини з розрахунків за поставлений природний газ, які проведено до набрання ним чинності, а визначає порядок врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, що не була погашена боржниками станом на 30.11.2016 р.

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 3 статті 7 Закону викладена у Постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 28.02.2018 р. у справі №911/3914/14, від 14.03.2018 р. у справі №904/11460/16, від 15.03.2018 у справі №904/10736/16, від 03.04.2018 у справі №904/11325/16, від 02.05.2018 у справі №914/102/17, від 15.05.2018 у справі №908/3126/16, від 30.05.2018 у справі №908/2055/17, від 14.01.2019 у справі №904/1615/18.

Отже, частиною 3 статті 7 Закону законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників (споживачів) від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування їм неустойки (штрафу, пені), інфляційних втрат та 3% річних на суму основної заборгованості за договорами купівлі-продажу (поставки) природного газу за умов її погашення боржниками до набрання чинності цим Законом, та списання цих нарахувань (припинення зобов`язань).

З матеріалів справи вбачається, заборгованість відповідача за природний газ, поставлений йому протягом січня - грудня 2015 року, погашена повністю 21.10.2016р., тобто до набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Частина 3 статті 7 Закону є нормою прямої дії. Виконання цієї норми закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом. Як зазначено в п. 1.2 Договору, газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням. Отже, Вовчанське підприємство теплових мереж здійснює діяльність з виробництва теплової енергії, а ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є постачальником природного газу.

Враховуючи вищенаведене, єдиною умовою для списання заборгованості, нарахованої за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, є набрання чинності даним Законом.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача, як споживача природного газу для виробництва теплової енергії, спірних сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму основного боргу за поставлений позивачем природний газ, який погашено споживачем 05.05.2015- 21.10.2016, тобто до набрання Законом чинності (30.11.2016 р.), є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи апелянта про те, що матеріали справи не містять доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості спростовуються вищенаведеним.

Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на рішення господарського суду Харківської області від 21.02.2019 у справі № 922/79/19 не підлягає задоволенню.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.02.2019 у справі № 922/79/19 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на рішення господарського суду Харківської області від 21.02.2019 у справі № 922/79/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.02.2019 у справі № 922/79/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено   29.08.2019

Головуючий суддя                                                                    Т.Д. Геза

Суддя                                                                                           Н.О. Мартюхіна  

Суддя                                                                                           І.А. Шутенко