ПОСТАНОВА

Іменем України

29 серпня 2019 року

м. Київ

справа №815/3746/16

адміністративне провадження №К/9901/20764/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Єзерова А. А., Стеценка С. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пуратос Україна» на постанову Одеського окружного адміністративного суду (суддя Танцюра К. О.) від 20 грудня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Запорожан Д. В., судді: Романішин В. Л., Шляхтицький О. І.) від 15 березня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пуратос Україна» до Головного управління Держпраці в Одеській області про скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Пуратос Україна» (далі - ТОВ «Пуратос Україна») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці в Одеській області (далі - ГУ Держпраці в Одеській області), у якому просило визнати протиправними та скасувати припис від 30 червня 2016 року № 15-01-015/0423-0374 та постанови про накладення штрафу від 12 липня 2016 року № 1 та № 2.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач під час проведення планової перевірки ТОВ «Пуратос Україна» на дотримання вимог законодавства про працю діяв правомірно, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, а тому спірні припис та постанови про накладення штрафу є законними і не підлягають скасуванню.

Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ТОВ «Пуратос Україна» звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

У касаційній скарзі зазначається, що суди не надали належної правової оцінки тим обставинам, на які посилається позивач у своїй позовній заяві. ТОВ «Пуратос Україна» стверджує про відсутність порушень у сфері праці та загальнообов`язкового державного соціального страхування, що підтверджується службовими записками, наказами, копіями розрахунково-платіжних відомостей та платіжними дорученнями. Крім того, скаржник зазначає, що апеляційним судом не було надано оцінки усім доводам апеляційної скарги, а досліджено виключно аргументи позовної заяви.

01 червня 2017 року Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження у цій справі.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 27 серпня 2019 року прийняв справу до свого провадження та призначив її до розгляду.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів установила таке.

У період з 09 по 30 червня 2016 року ГУ Держпраці в Одеській області проведено планову перевірку з питань додержання ТОВ «Пуратос Україна» законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт перевірки від 30 червня 2016 року № 15-01-015/0423.

Відповідно до цього акту, відповідачем установлено такі порушення:

- ОСОБА_1 прийнятий на роботу на ТОВ «Пуратос Україна» 04 квітня 2016 року згідно наказу від 01 квітня 2016 року № 69К, однак повідомлення про прийняття на роботу працівника відправлене Державній податковій інспекції у Суворовському районі м. Одеси лише 04 квітня 2016 року, що є порушенням ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України);

- при прийняті ОСОБА_2 на посаду прибиральника виробничих приміщень з 04 травня 2016 року (наказ від 29 квітня 2016 року № 77к) їй встановлена заробітна плата у розмірі 80% окладу (4320,00 грн.) від окладу, встановленого штатним розписом (5400,00 грн), на час випробування строком на 3 місяця. Згідно табелю обліку робочого часу за травень 2016 року вбачається, що ОСОБА_2 у травні 2016 року відпрацювала 152 робочі години, тобто норму робочого часу, але їй нараховано та виплачено лише 80% посадового окладу; наказом від 25 травня 2016 року № 81к ОСОБА_3 прийнято на посаду логіста з 26 травня 2016 року та встановлено заробітну плату у розмірі 70% окладу (5040,00 грн) від окладу, встановленого штатним розписом (7200,00 грн); наказом від 29 квітня 2016 року № 76к ОСОБА_4 з 04 травня 2016 року прийнято на посаду вантажника та встановлено заробітну плату у розмірі 80% окладу (5760,00 грн), встановленого штатним розписом (7200,00 грн); наказом від 13 квітня 2016 року № 73к ОСОБА_5 з 18 квітня 2016 року прийнято на посаду оператора виробничої лінії та встановлено заробітну плату у розмірі 80% окладу (6720,00 грн) від окладу, встановленого штатним розписом (8400,00 грн); наказом від 08 квітня 2016 року № 72к ОСОБА_6 з 11 квітня 2016 року прийнято на посаду оператора виробничої лінії та встановлено заробітну плату у розмірі 80% окладу (6720 грн) від окладу, встановленого штатним розписом (8400,00 грн); наказом від 02 березня 2016 року № 64к ОСОБА_7 з 04 березня 2016 року прийнято на посаду начальника виробничої лінії та встановлено заробітну плату у розмірі 90% окладу (10800,00 грн) від окладу, встановленого штатним розписом (12000,00 грн); ОСОБА_8 прийнято на посаду технолога-демонстратора та встановлено заробітну плату у розмірі 75% окладу (10350,00 грн) від окладу, встановленого штатним розписом (13800,00 грн); ОСОБА_9 прийнято на посаду технолога-демонстратора та встановлено заробітну плату у розмірі 75% окладу (10350,00 грн) від окладу, встановленого штатним розписом (13800,00 грн); наказом від 29лютого 2016 року № 63к ОСОБА_10 з 01 березня 2016 року прийнято на посаду комірника та встановлено заробітну плату у розмірі 75% окладу (7140,00 грн) від окладу, встановленого штатним розписом (13800,00 грн), що є порушенням ст. 94 КЗпП України;

- у товаристві не оплачується у подвійному розмірі робота в надурочний час, що підтверджено табелями обліку використання робочого часу та відомостями нарахування заробітної плати, а саме: у вересні 2015 року при нормі тривалості робочого часу 176 год. - ОСОБА_11 відпрацював 180 год. та ОСОБА_12 відпрацював 184 робочі год.; у жовтні 2015 року при нормі тривалості робочого часу 167 год. - ОСОБА_11 відпрацював 185 робочі год., ОСОБА_13 відпрацював 175 робочі год., ОСОБА_14 . - відпрацювала 175 робочі год., ОСОБА_15 - 175 робочих год., ОСОБА_16 - 175 робочих год., ОСОБА_17 . - відпрацювала 175 робочих год., ОСОБА_18 - відпрацював 175 робочі год., ОСОБА_19 - відпрацював 175 робочі год., ОСОБА_20 - відпрацював 175 робочі год., ОСОБА_21 - відпрацював 175 робочі год., ОСОБА_22 - відпрацював 175 робочі год., ОСОБА_23 - відпрацював 175 робочі год., ОСОБА_24 . - відпрацювала 175 робочі год., ОСОБА_25 . - відпрацював 175 робочі год., ОСОБА_26 - відпрацював 175 робочі год., ОСОБА_27 - відпрацював 175 робочі год., ОСОБА_28 - відпрацював 175 робочі год.; у травні 2016 року при нормі тривалості робочого часу 152 год. - ОСОБА_29 - відпрацював 224 робочі год., ОСОБА_30 - відпрацював 232 робочі год., ОСОБА_31 - відпрацював 232 робочі год., ОСОБА_32 - відпрацював 208 робочі год., ОСОБА_33 - відпрацював 163 робочі год., ОСОБА_7 - відпрацював 162 робочі год., ОСОБА_35 - відпрацював 155 робочі год., ОСОБА_36 - відпрацював 159 робочі год., ОСОБА_37 - відпрацював 164 робочі год., ОСОБА_38 - відпрацював 154 робочі год., ОСОБА_1 - відпрацював 162 робочі год., що є порушенням ст. 105 КЗпП України;

- у товаристві працівники працювали у святковий день (14 жовтня 2015 року), але за цей день заробітна плата 21 працівнику не нарахована та не виплачена у подвійному розмірі, а саме: ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_12 , ОСОБА_29 , ОСОБА_17 , ОСОБА_48 , ОСОБА_60 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , що є порушенням ст.107 КЗпП України;

- у товаристві працівники працюють у нічний час, але за цю роботу заробітна плата не нарахована та не виплачена у підвищеному розмірі, що підтверджено табелями обліку використання робочого часу та відомостями нарахування заробітної плати, а саме: ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_55 , що є порушенням ст. 108 КЗпП України;

- усупереч ч. 5 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР), п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078), у товаристві не здійснюється індексація заробітної плати всім працівникам з травня 2014 року по день перевірки;

- правила трудового розпорядку товариства не затверджені трудовим колективом за поданням власника або уповноваженого ним органу на основі типових правил, а затверджені тільки особистим підписом директора товариства, що є порушенням ст. 142 КЗпП України;

- усупереч ч. 1 ст. 65 КЗпП України на товаристві не ведеться облік надурочних робіт кожного працівника;

- перевищення 40-годинного нормативу робочого дня: у грудні 2015 року ОСОБА_12 , ОСОБА_11 працювали з 07 по 12 грудня 2015 року 6 днів по 8 год., що є порушенням ст.50 КЗпП України;

- ОСОБА_2 прийнято на роботу прибиральника виробничих приміщень з 04 травня 2016 року з випробувальним строком понад 1 місяць, однак цей термін тривав 3 місяці, що є порушенням ст.27 КЗпП України;

- усупереч ч. 5 ст. 79 КЗпП України не було письмово попереджено усіх працівників товариства про дату початку відпустки.

На підставі зазначених висновків акту перевірки ГУ Держпраці в Одеській області було прийнято:

- припис від 30 червня 2016 року № 15-01-015/0423-0374 щодо усунення ТОВ «Пуратос Україна» виявлених під час перевірки порушень;

- постанову про накладення штрафу уповноваженими особами № 1 від 12 липня 2016 року, якою на позивача накладено штраф у розмірі 536500,00 грн за порушення ч. 5 ст. 95, ст. 106, ст. 108 КЗпП України;

- постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 2 від 12 липня 2016 року, якою на позивача накладено штраф у розмірі 1450,00 грн за порушення ч. 1 ст. 65, ч. 5 ст. 79 КЗпП України, ч. 11 ст. 10 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки».

Не погодившись з такими постановами та приписом, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судового рішення апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що постанова Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року відповідають зазначеним вимогам процесуального закону, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Статтею 106 КЗпП України передбачено, що за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години. У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються, як надурочні, всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 09 вересня 2014 року № 10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» норма тривалості робочого часу у вересні та жовтні 2015 року, при 40-годинному робочому тижні, з урахуванням набрання чинності Закону України від 5 березня 2015 року № 238-VIII «Про внесення зміни до ст. 73 КЗпП України» (далі - Закон № 238-VIII), склало 176 та 167 год відповідно.

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, усупереч вказаним законодавчим нормам, у вересні 2015 року працівники ТОВ «Пуратос Україна» ОСОБА_11 та ОСОБА_12 відпрацювали 180 та 184 робочі год. відповідно.

Крім того, згідно табелів обліку використання робочого часу за жовтень 2015 року ОСОБА_11 відпрацював 185 робочі год., ОСОБА_13 відпрацював 175 робочі год., ОСОБА_14 відпрацювала 175 робочі год., ОСОБА_15 . 175 робочих год., ОСОБА_16 . 175 робочих год., ОСОБА_17 відпрацювала 175 робочих год., ОСОБА_18 відпрацював 175 робочі год., ОСОБА_19 відпрацював 175 робочі год., ОСОБА_20 відпрацював 175 робочі год., ОСОБА_21 відпрацював 175 робочі год., ОСОБА_22 - відпрацював 175 робочі год., ОСОБА_23 відпрацював 175 робочі год., ОСОБА_24 відпрацювала 175 робочі год., ОСОБА_25 відпрацював 175 робочі год., ОСОБА_26 відпрацював 175 робочі год., ОСОБА_27 відпрацював 175 робочі год., ОСОБА_28 відпрацював 175 робочі год.

Також у травні 2016 року, при нормі тривалості робочого часу 152 год., ОСОБА_29 відпрацював 224 робочі год., ОСОБА_30 відпрацював 232 робочі год., ОСОБА_31 відпрацював 232 робочі год., ОСОБА_32 відпрацював 208 робочі год., ОСОБА_33 відпрацював 163 робочі год., ОСОБА_7 відпрацював 163 робочі год., ОСОБА_35 відпрацював 155 робочі год., ОСОБА_36 відпрацював 159 робочі год., ОСОБА_37 відпрацював 164 робочі год., ОСОБА_38 відпрацював 154 робочі год., ОСОБА_1 відпрацював 162 робочі год.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про правомірність застосування ГУ Держпраці в Одеській області адміністративного стягнення до ТОВ «Пуратос Україна» у вигляді штрафу за порушення ст. 106 КЗпП України, оскільки позивачем ні під час проведення відповідачем перевірки, ні під час розгляду цієї справи судами, не було надано будь-яких доказів на підтвердження оплати праці зазначеним вище працівникам за роботу в надурочний час.

Що стосується аргументів позивача про безпідставність притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення норм ст. 107 КЗпП України (оплата роботи у святкові та неробочі дні), оскільки нібито працівники скористались своїм правом на отримання вихідного в інший день (31 грудня 2015 року), колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість зазначених доводів з огляду на таке.

Як установлено перевіркою та не заперечувалось позивачем, працівники товариства: ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_12 , ОСОБА_29 , ОСОБА_17 , ОСОБА_58 , ОСОБА_60 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 працювали 14 жовтня 2015 року, однак за роботу у святковий день їм не була нарахована та виплачена заробітна плата у подвійному розмірі.

Відповідно до ст.107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день (частина четверта ст. 73) оплачується у подвійному розмірі. Оплати у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

За Законом № 238-VIII 14 жовтня визначено святковим днем: «Днем захисника України».

Посилання ТОВ «Пуратос Україна» на заяви працівників від 14 жовтня 2015 року, копії табелів та обліку використання робочого часу за грудень 2015 року, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку, що вказані документи не були надані позивачем під час проведення перевірки, а направлені лише до суду супровідним листом від 30 червня 2016 року № 307, у зв`язку з чим ця обставина ставить під сумнів дійсність їх написання саме 14 жовтня 2015 року. Крім того, як вірно установлено судами попередніх інстанцій, 31 грудня 2015 року ОСОБА_11 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 перебували на роботі, що підтверджується табелем обліку робочого часу для нарахування заробітної плати за грудень 2015 року.

Стосовно аргументів позивача про безпідставність притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення норм ст. 108 КЗпП (оплата роботи у нічний час), оскільки, нібито, такий обов`язок у товариства виник лише у травні 2016 року, колегія суддів також погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про необґрунтованість цих доводів з урахуванням слідуючого.

Статтею 108 КЗпП України визначено, що робота у нічний час (ст. 54) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Як установлено судами та підтверджено табелем обліку використання робочого часу за жовтень 2015 року, ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_55 у жовтні 2015 року працювали у нічний час. Однак, з розрахунково-платіжної відомості № НЗП-0000 за жовтень 2015 року вбачається, що відповідного нарахування працівникам за роботу у нічний час ТОВ «Пуратос Україна» не здійснено.

На обґрунтування своєї позиції позивач посилається на копії табелю обліку робочого часу за травень 2016 року, розрахунково-платіжну відомість № НЗП-00005 за травень 2016 року, наказ від 29 квітня 2016 року № 87/3 про введення змінного графіка роботи для змінних операторів енергетичних установ ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_55 та ОСОБА_32

Проте, колегія суддів вважає вірними твердження судів попередніх інстанцій, що зазначені вище документи ТОВ «Пуратос Україна» не є належними доказами, які підтверджують оплату роботи вказаних працівників у нічний час у жовтні 2015 року, оскільки під час перевірки на дотримання позивачем вимог законодавства про працю (червень 2016 року) такі документи товариством надані не були, а надані лише до суду, що, в свою чергу, ставить під сумнів їх існування на час здійснення такої перевірки.

Аргументи ТОВ «Пуратос Україна», що відповідач безпідставно притягнув його до адміністративної відповідальності за порушення ч. 5 ст. 95 КЗпП України (непроведення індексації заробітної плати з травня 2014 року до дати здійснення перевірки), колегія суддів також погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про їх помилковість з огляду на таке.

Частиною 5 ст. 95 КЗпП України передбачено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Статтею 33 Закону № 108/95-ВР визначено, що у період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Відповідно до Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, у ТОВ «Пуратос Україна» не здійснювалась індексація заробітної плати працівників, починаючи з травня 2014 року.

Разом з цим, у ході судового розгляду справи свідок (головний бухгалтер ТОВ «Пуратос Україна» ОСОБА_40 ) зазначала, що індексація заробітної плати працівників за вказаний період до 2016 року не здійснювалась, оскільки на підприємстві встановлено високий рівень заробітної плати, а тому була відсутня така необхідність. Індексація була здійснена лише у квітні 2016 року.

Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність порушення позивачем норм, передбачених ч. 5 ст. 95 КЗпП України.

Також Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Однак, як вбачається з табелів обліку робочого часу за грудень 2015 року та вірно встановлено судами попередніх інстанцій, з 07 по 12 грудня 2015 року ОСОБА_12 та ОСОБА_11 працювали 6 днів по 8 год., що перевищило 40 год. на тиждень.

При цьому, будь-яких обґрунтованих пояснень на спростування зазначеного позивачем не було надано ні в судах попередніх інстанцій, ні в касаційній скарзі, а тому висновки Одеського окружного адміністративного суду та Одеського апеляційного адміністративного суду про доведеність ГУ Держпраці в Одеській області факту допущення ТОВ «Пуратос Україна» порушення вимог ст. 50 КЗпП є вірними.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність винесення ГУ Держпраці в Одеській області припису № 15-01-015/0423-0374 та прийнятих на його підставі постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 1 та № 2 від 12 липня 2016 року, а тому відсутні підстави для їх скасування.

Що стосується доводів скаржника про нібито ідентичність тексту постанови Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року, як наслідок ненадання апеляційним судом оцінки усім аргументам позивача, колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки законне судове рішення суду апеляційної інстанції не може бути скасовано лише з тих підстав, що його текст співпадає з текстом постанови Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року.

Інших доводів та доказів, аніж ті, які були оцінені судами попередніх інстанцій, касаційна скарга не містить.

Крім того, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду звертає увагу, що за позицією Європейського суду з прав людини, сформованою в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява № 303-A, п. 29).

За таких обставин Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди попередніх інстанцій, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до ст.350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пуратос Україна» залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І. В. Саприкіна

Судді: А. А. Єзеров

С. Г. Стеценко