Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

м. Павлоград, вул. Дніпровська, 135, 51400, (05632) 6-28-66

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2010 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої - судді Токар Н.В.,

при секретарі - Романцові М.В., Хоменко Н.Ю.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

за участю адвоката - Давидова Д.О.,

за участю відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на частину житлового будинку, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2009 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, уточнивши позовні вимоги, просив ухвалити рішення, яким визнати за ним право власності на Уг частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав на те, що з відповідачкою ОСОБА_2 він почав проживати сумісно однією сім`єю як чоловік та жінка з 03 грудня 2003 року у квартирі АДРЕСА_2 , яка належала останній та її доньці ОСОБА_3 на праві власності, без реєстрації шлюбу. Під час їх сумісного проживання, вони вирішили продати належну позивачу на праві власності квартиру АДРЕСА_3 .Дніпропетровської АДРЕСА_4 за 6000 доларів США. Проживаючи у квартирі АДРЕСА_2 , яка належала відповідачці ОСОБА_2 та її доньці ОСОБА_3 , вони вирішили придбати у власність житловий будинок АДРЕСА_1 . Продавши квартиру відповідачки ОСОБА_2 та її доньки ОСОБА_3 за 14000 доларів США та добавивши кошти, які залишились від продажу його квартири, вони придбали зазначений житловий будинок за 10000 доларів США. Заселившись до зазначеного будинку, його готовність складала 95 %, і для того, щоб здати його в експлуатацію та оформити договір, вони почали добудовувати будинок за рахунок спільних коштів: поставили всі міжкімнатні двері, закрили вхід до другого поверху, поставили перила на сходах біля будинку, вставили металопластикові вікна, забетонували поріг та провели всі необхідні внутрішні роботи. Здавши будинок в експлуатацію, відповідачі ОСОБА_2 та її донька ОСОБА_3 , без відома позивача, оформили договір купівлі-продажу та зареєстрували будинок на своє ім`я, у зв`язку з чим, позіівач вимушений звернутися до суду із зазначеною позовною заявою.

В судовому засіданні позивач підтримав уточнені позовні вимоги, просив позов задовольнити, посилаючись на підстави, зазначені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, заперечувала проти їх задоволення, посилаючись на те, що дійсно у 2003 році вона познайомилась з ОСОБА_1 , він переїхав до них у квартиру АДРЕСА_2 , яка належала відповідачці та її доньці ОСОБА_3 на праві власності. Переїхав позивач самовільно, без їхньої на то згоди, перевіз всі свої особисті речі та пояснив, що буде мешкати з ними, оскільки йому подобалось жити з ними. Зазначила, що вона заперечувала на продаж квартири АДРЕСА_3 , яка належала позивачу на праві власності, пояснюючи, що квартира повинна залишитись дітям. Крім того, пояснила, що вона разом з донькою дуже хотіли мати житловий будинок, знайшли продавців, які в свою чергу хотіли продати житловий будинок та купити квартиру. Вирішивши продати ш свою квартиру АДРЕСА_2 за 14000 доларів США, вони купили в них житловий будинок за 10000 доларів США, а залишок - 4000 доларів США були витрачені нею та донькою на металопластикові вікна. Разом з позивачем вона лише купила та поставила всі міжкімнатні двері, закрили вхід до другого поверху, перила на сходах біля будинку встановлював позивач, провели необхідні внутрішні роботи, поріг біля будинку бетонував позивач разом з сусідом. Проте, зазначила, що вона не хотіла мешкати з позивачем, тому вимушена була у січні 2009 року поміняти всі замки на дверях, а особисті речі позивача відвезла його брату в село. 11 лютого 2009 року вона знову одружилась зі своїм бувшим чоловіком, з яким зараз і мешкає у будинку АДРЕСА_1 . Тому, просила відмовити в задоволенні позовної заяви.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 також не визнала позовні вимоги, заперечувала проти їх задоволення, посилаючись на підстави, зазначені відповідачкою ОСОБА_2 Просила в позові відмовити.

Вислухавши сторони, свідків, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

Згідно із нормою ст.57 СК України, при вирішенні питання про визнання майна подружжя їх спільною сумісною чи особистою приватною власністю з`ясуванню підлягають як підстави й час набуття такого майна, так і джерела його придбання.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 познайомились 25 жовтня 2003 року.

З 03 грудня 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали проживати сумісно однією сім`єю як чоловік та жінка у квартирі АДРЕСА_2 , без реєстрації шлюбу.

Станом на 03 грудня 2003 року, на момент сумісного проживання однією сім`єю, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожний окремо, були власниками житла.

Так, згідно свідоцтва про право власності, видане 13.03.2007 року за №25833 Павлоградським житвідділом та зареєстроване в КП «Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації» у реєстровій книзі №2 під реєстровим №60, власником квартири АДРЕСА_3 був ОСОБА_1 (арк.с.237).

Згідно свідоцтва про право приватної спільної часткової власності, видане 01.04.1998 року за №12703 Павлоградським житвідділом та зареєстроване в КП «Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації» у реєстровій книзі за №10/13 під реєстровим №311, власниками квартири АДРЕСА_2 були ОСОБА_2 та неповнолітня ОСОБА_3 (арк.с.217).

Згідно з п.З ч.І ст.57 СК України, майно, набуте одним з подружжя за час шлюбу, але за кошти, які належали йому (їй) особисто, є особистою приватною власністю чоловіка (дружини).

Відповідно до ч.7 ст.57 СК України, якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Під час сумісного проживання, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 , вирішили продати дві квартири, його та квартиру ОСОБА_2 , щоб купити житловий будинок.

Так, 05 квітня 2007 року ОСОБА_1 продав квартиру АДРЕСА_3 , яка належала останньому на праві власності за 6000 доларів США (арк.с.237).

Зазначені обставини підтвердили допитані в судовому засіданні свідки.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показав, що познайомився з ОСОБА_5 через батька. Коли ОСОБА_6 переїжджав з квартири АДРЕСА_3 , він допомагав йому виносити речі з квартири, повідомив йому, що переїжджає жити до жінки.

Свідок ОСОБА_7 , допитаний в судовому засіданні повідомив, що він є рідним братом позивачу, а з ОСОБА_8 його познайомив ОСОБА_9 . ОСОБА_10 була квартира по АДРЕСА_5 , яка належала йому, і коли він перейшов жити до ОСОБА_11 , вони вирішили продати зазначену квартиру. Знає, що у січні 2009 року вони посварились і ОСОБА_12 привезла на машині всі особисті речі брата в мішках йому в село.

З урахуванням наведеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Даних про їх заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об`єктивно підтверджуються зібраними у справі доказами.

Далі, ОСОБА_2 та її донька ОСОБА_3 , знайшовши у серпні 2008 року продавців житлового будинку АДРЕСА_1 , які, в свою чергу, хотіли продати зазначений житловий будинок та купити квартиру, остання їм сподобалась і вони вирішили, що ОСОБА_2 , її донька ОСОБА_3 та ОСОБА_1 купляють у них житловий будинок, а вони - квартиру ОСОБА_2

21 серпня 2008 року ОСОБА_2 та її донька ОСОБА_3 продали квартиру АДРЕСА_2 , яка належала останнім на праві приватної спільної часткової власності за 14000 доларів СІЛА (арк.с.217).

ОСОБА_2 та її донька ОСОБА_3 заселившись у серпні 2008 року разом з ОСОБА_1 у будинок АДРЕСА_1 , який був куплений ними за рахунок спільних коштів за 10000 доларів США, будинок не був готовий для сдачі його в експлуатацію, оскільки його готовність складала 95%, і для того, щоб здати його в експлуатацію, вони почали добудовувати будинок за рахунок спільних коштів: поставили всі міжкімнатні двері, закрили вхід до другого поверху, поставили перила на сходах біля будинку, вставили металопластикові вікна, забетонували поріг та провели всі необхідні внутрішні роботи. Добудовували будинок на гроші, отримані від продажу квартири ОСОБА_1 , приблизно 2000-3000 доларів СІЛА, а інші гроші були витрачені ними на сумісне проживання.

Зазначені обставини також підтвердили допитані в судовому засіданні свідки.

» Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що він є сусідом ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , і проживає за зазначеною адресою по сусідству з 2006 року, познайомився з ними, коли вони переїхали мешкати у будинок АДРЕСА_1 . Знає, що вони жили разом, розписані не були, разом ходили на роботу та з роботи, оскільки у ОСОБА_1 був службовий транспорт, на якому вони разом і їздили. При заселенні до будинку, ОСОБА_6 поставив дві вхідні двері, привозив дошки, у дворі - косив траву, саджав дерева, поріг біля дому він бетонував разом з ОСОБА_5 і з сусідом ОСОБА_16 .

Свідок ОСОБА_17 , допитаний в судовому засіданні показав, що він допомагав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 робити ремонт у будинку АДРЕСА_1 , допомагав їм встановлювати двері в ванній кімнаті, міняв замок на вхідних дверях. Повідомив, що вони жили як чоловік та дружина, оскільки ОСОБА_12 і готувала, і прибирала, і все прала як дружина.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 повідомив, що він працює приватним підприємцем і є агентом з нерухомості. У 2007 році він займався продажем будинку АДРЕСА_1 , власником якого був  ОСОБА_19 . Він дав об`яву в газету, йому зателефонувала ОСОБА_20 разом з донькою та з ОСОБА_1 , і повідомили, що вони бажають купити будинок. Вони зустрілися біля будинку АДРЕСА_1 , будинок їм сподобався, проте, він не був сданий в експлуатацію, і відповідно, не міг бути проданий. Оскільки у продавця ОСОБА_19 не було грошей для закінчення будівництва та сдачи його в експлуатацію, вони вирішили, що покупці ОСОБА_2 , її донька ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , за свої кошти готують будинок до сдачи в експлуатацію та готують до продажу. В зазначений будинок вони переїхали всі втрьох: ОСОБА_2 , її донька ОСОБА_3 та ОСОБА_1 14 травня 2008 року, він разом з ОСОБА_19 привозив комісію, і на сесії Павлоградської міської ради був затверджений акт закінчення будівництва та введення будинку в експлуатацію. Зазначений будинок ОСОБА_19 продав за 10000 доларів США, а ОСОБА_2 йому свою квартиру - за 14000 доларів США.

Свідок ОСОБА_21 , допитаний в судовому засіданні показав, що він є сусідом ОСОБА_22 та ОСОБА_23 і мешкає у будинку АДРЕСА_6 , вони переїхали у свій будинок у трьох. Пояснив, що він працює водієм на бетоновозі, привозив їм бетон, оскільки ОСОБА_6 просив, що йому потрібен бетон, щоб забетонувати крильце, також допомагав перевозити дошки з полу до їх будинку. Вони поставили пластикові вікна, поставили вхідні двері, привозили разом гіпсокартон для внутрішніх робіт. ОСОБА_6 приходив до нього та просив зайняти йому 3000 грн. на переоформлення будинку.

З урахуванням наведеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_21 Даних про їх заінтересованість в результаті розгляду справи ‘ відсутні, їх показання об`єктивно підтверджуються зібраними у справі доказами.

Що стосується допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , то вони змогли лише повідомити стосунки позивача та відповідачки ОСОБА_2 під час їх сумісного проживання.

Так, свідок ОСОБА_24 , допитана в судовому засіданні показала, що знайома з позивачем та відповідачкою, познайомились на роботі на «Укрпластпромі», їх представили як співробітників.

Свідок ОСОБА_25 , допитана в судовому засіданні показала, що вона була сусідкою ОСОБА_14 по сходовій клітині у будинку АДРЕСА_7 , знає ОСОБА_2 12 років, ОСОБА_29 знає приблизно 6-7 років, знає, що вони сумісно проживали погано.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_26 показав, що він познайомився з ОСОБА_30 у листопаді 2008 року, вони товаришували, коли приходив до них додому, ОСОБА_31 йому представили як співмешканця ОСОБА_32 . Повідомив, що один раз ; був свідком сварки, коли посварились ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , а він - захистив жінку.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_27 показав, що він у 2008 році працював на «Укрпластпромі», займався зборкою жалюзі, а бригадиром була ОСОБА_20 , у якої є донька ОСОБА_33 і яка йому дуже подобалась, він приходив до них у гості у будинок АДРЕСА_1 , коли купили будинок, ремонту не було. Разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_34 мешкав ОСОБА_6 , який постійно сварився з ОСОБА_8 .

Свідок ОСОБА_28 , допитаний в судовому засіданні показав, що він працював в «Укрпластпромі» заступником директора із загальних питань. Познайомився з ОСОБА_5 та ОСОБА_8 на заводі, ОСОБА_6 працював водієм і встановлював жалюзі, а ОСОБА_12 займалась зборкою жалюзі. Знає їх як дружню сімейну пару.

Тому, суд не приймає до уваги посилання відповідача ОСОБА_2 про те, що позивач ніде не працював і ніяких грошей не заробляв і до дому не приносив, оскільки допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_24 , ОСОБА_27 та ОСОБА_28 підтвердили, що ОСОБА_1 працював разом з ОСОБА_2 в «Укрпластпроме», де вони з ними і познайомились.

Крім того, на підтвердження зазначеного, позивачем надано в матеріали справи копію трудової книжки, з якої вбачається, що останній з 01.04.2004 року по 06.05.2005 року працював в ПП « ОСОБА_35 » (арк.с.68-70), довідку з ТОВ «Павлоградський меблевий комбінат», з якої вбачається, що ОСОБА_1 працював столяром з 01.09.2005 року но 11.06.2007 року і його сукупний прибуток складав 20654 грн. 76 коп. (арк.с.65).

Отже, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до ст.10 ЦПК України, повинні були довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст.57-59 ЦПК України, зазначені ними обставини того, що спірний будинок АДРЕСА_1 був придбаний ними на кошти від продажу їх квартири АДРЕСА_2 та добудований ними лише на їх кошти, таких доказів вони не надали суду, тоді як позивач та допитані в судовому засіданні свідки, підтвердили придбання спірного будинку та його добудування на спільні кошти під час сумісного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до вимог ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Майно, набуте дружиною, чоловіком до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них. Якщо у придбання майна подружжя крім спільних коштів вкладені і кошти, отримані від реалізації особистого майна одного з них, то при доведеності цього факту частка у спільному майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю (частини 1, 7 ст. 57 СК України).

Згідно договору купівлі-продажу від 21 серпня 2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 придбали житловий будинок АДРЕСА_1 , який був зареєстрований 19.09.2008 року в КП «Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації» за №184 в книзі №94, із зазначенням часток - по !4 частині у кожної (арк.с.43-45).

Твердження відповідачки ОСОБА_2 щодо спільного проживання з позивачем в загальній кількості двох з половиною років, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки суперечать іншим обставинам справи та поясненням свідків, допитаних в судовому засіданні.

Таким чином, будь-яких інших доказів, відповідач ОСОБА_2 не довела, чим не виконала вимоги ст.10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Отже, суд вважає, що інші посилання відповідача ОСОБА_2 правового значення для вирішення зазначеного матеріально-правового спору, з урахуванням його характеру та юридично значимих фактів, не мають, посилання відповідача є безпідставними і необгрунтованими.

Враховуючи, що житловий будинок АДРЕСА_1 був придбаний ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під час проживання однією сім`єю, без реєстрації шлюбу, останній належить їм на праві спільної сумісної власності, тому, за позивачем потрібно визнати право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.І ст.88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Тому, з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача суд присуджує понесені і документально підтверджені судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог: судовий збір у розмірі 192 грн. 75 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 07 грн. 50 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 57, 74 СК України, ст. ст. 3, 10, 11, 57- 61, 88,209,212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на Уг частину житлового будинку - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 права власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 192 (сто дев`яносто дві) гри. 75 (сімдесят п`ять) коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 07 (сім) грн. 50 (п`ятдесят) коп., а всього - 200 (двісті) грн. 25 (двадцять п`ять) коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя:                                                                        Н.В. Токар