Справа № 442/7773/17                                Головуючий у 1 інстанції: Нагірна О.Б.

Провадження № 22-ц/811/2502/18                        Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.

Категорія:27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2019 року                                                                         м. Львів

Справа № 442/7773/17

Провадження № 22-ц/811/2502/18

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:

головуючого Струс Л.Б.,

суддів Левика Я.А., Шандри М.М.

секретар Бадівська О.О.

за участю представника ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 .

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»

на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 червня 2018 року у складі судді Нагірної О.Б.

у справі        

за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Учасникам справи надіслано копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів й запропоновано подати до суду відзив на апеляційну скаргу,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулося до Дрогобицького міськрайонного суду із позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якій просить з метою погашення заборгованості за кредитним договором №11043890000 від 21.09.2006 року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 .

Оскаржуваним рішенням в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржило ПАТ «УкрСиббанк», подавши апеляційну скаргу.

Вважає, що рішення суду ухвалене із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального та без дотримання норм процесуального права.

Зазначає, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовна давність щодо вимог АТ «УкрСиббанк» про повернення кредитного боргу та відповідно і звернення стягнення на предмет забезпечення сплила. При цьому суд вважав, що перебіг позовної давності починається, враховуючи дату останнього платежу по кредитному договору в 2010 році, а позовна давність спливла у 2013 році. З таким висновком суду не погоджується. АТ «УкрСиббанк» в межах строків позовної давності, в 2010 році звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості, зазначений позов до цього часу перебуває на розгляді суду.

Таким чином, процес відновлення порушеного права АТ «Укрсиббанк» не завершено, а тому відсутні підстави вважати, що наявний факт порушення права, можливість якого шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки кредитор втратив у зв`язку з спливом позовної давності.

Окрім того, зазначає, що ОСОБА_6 діючи недобросовісно, після реєстрації зняття обтяжень об`єктів нерухомого майна іпотекою та забороною відчуження, здійснила дії щодо відчуження предметів без згоди іпотекодержателя. На момент звернення АТ «Укрсиббанк" із позовом до власників предметів іпотеки про звернення стягнення на предмет іпотеки право власності на предмети іпотеки зареєстровано : на житловий будинок АДРЕСА_2 за ОСОБА_6 (2/3) та ОСОБА_4 (1/3); на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_5 .

Таким чином вважає, що судом при відмові в задоволенні позовних вимог на підставі того, що між новими власниками та кредитором не укладено цивільно-правових договорів та кредитор не надсилав їм письмову вимогу про усунення порушення щодо виконання умов кредитного договору було допущено неправильне застосування норм матеріального права.

Просить скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 червня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 , перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1, 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Колегія суддів вважає, що судове рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач звернувся до суду за захистом власних прав та інтересів з порушенням строку позовної давності, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Встановлено, що 21.09.2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» – з 21.12.2009 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» – та Ек ОСОБА_7 було укладено Договір про надання іпотечного кредиту №11043890000 на суму 73 900,00 швейцарських франків 00 сантимів, строком до 21.09.2021 року зі сплатою за користування кредитом відсотків з розрахунку 7,99% річних згідно з Графіком повернення кредиту та сплати відсотків.

Станом на 25.10.2017 року, згідно розрахунків заборгованості доданих до позовної заяви, заборгованість ОСОБА_8 . по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за кредитним договором №11043890000 складає 108 017,23 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 25.10.2017 року становить 2 917 528,75 гривень – заборгованість по кредиту та відсотках, та 525 912,23 гривень – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та за процентами за строк з 25.10.2016 року по 25.10.2017 року.

Останній платіж ОСОБА_8 . по вищевказаному договору №11043890000 від 21.09.2006 року здійснила в 2010 році.

У зв`язку з порушенням ОСОБА_6 виконання зобов`язання за кредитним договором банк відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України і п. 5.5 договору використав право достроково стягнути з позичальника заборгованість за кредитним договором, надіславши 06 серпня 2010 року на адресу відповідача повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту, відтак встановлено новий строк виконання ним зобов`язання за кредитним договором.

Відповідачем вищевказана вимога не була виконана, тому у відповідності з п.12.1 договору термін повернення кредиту потрібно було вважати таким, що настав на 32 календарний день зг дати одержання позичальником (відповідачем) цього повідомлення, або на 41 календарний день з дати відправлення позичальнику повідомлення у випадку зміни позичальником адреси без попереднього про це письмового повідомлення банку чи у разі неотримання позичальником вказаного повідомлення з інших підстав.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21.12.2015 р. по справі 442/5783/15-ц в позові ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором про надання іпотечного кредиту № 11043890000 від 21.09.2006 р. було відмовлено у зв`язку із спливом позовної давності.

Вказане рішення було залишене без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 30.06.2016 р.

У рішенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21.12.2015 р. по справі 442/5783/15-ц щодо стягнення з ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором суд встановив, що вимога банку про дострокове повернення кредиту направлена ОСОБА_9 ще 06 серпня 2010 року.

Окрім того, Постановою Верховного Суду №442/5783/15-ц від 29 травня 2019 року рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 30 червня 2016 року змінено в частині визначення правової підстави відмови у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», виключивши з їх мотивувальних частин посилання на сплив позовної давності стосовно вимог про стягнення відсотків та нарахованої на них неустойки, починаючи з 17 вересня 2010 року.У іншій частині рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 30 червня 2016 року залишити без змін.

Верховний Суд у вказаній постанові встановив, що оскільки судами не встановлено факту вручення позичальнику вимоги банку, встановивши, що строк кредитування змінено кредитором на 42-й день з дня відправлення вимоги про дострокове повернення кредиту від 06 серпня 2010 року, тобто новим строком стало 17 вересня 2010 року, а з позовом банк звернувся у серпні 2015 року, тому висновки судів щодо спливу позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості за сумою кредиту є правильними та обґрунтованими.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до п.12.1 договору про надання іпотечного кредиту №11043890000 укладеного між позивачем та ОСОБА_6 , відповідно до ст..ст. 525, 611 ЦК України Сторони погодили, що у випадку настання обставин визначених у п.п.2.3., 4.9., 5.3., 5.5., 5.6., 5.8., 5.10., 8.4., 10.2., 10.14. цього Договору та направлення Банком на адресу Позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення Позичальником порушень умов за цим Договором протягом 31 календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від Банку, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 32 календарний день з дати одержання Позичальником повідомлення про дострокове повернення кредиту від Банку, при цьому у випадку неотримання Позичальником вищевказаного повідомлення в результаті зміни Позичальником адреси, без попереднього про це письмового повідомлення Банку чи у разі неотримання Позичальником вищевказаного повідомлення Банку з інших підстав протягом 40 календарних днів з дати направлення повідомлення Банком, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 41 календарний день з дати відправлення Позичальнику повідомлення про дострокове повернення кредиту від Банку.

Оскільки банк звернувся до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки листопаді 2017 року, а про порушення свого права дізнався 17 вересня 2010 року, тобто на 42-й день з дня направлення повідомлення Банком, коли відповідач не виконав вимогу про дострокове погашення заборгованості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з пропуском позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем на стадії розгляду справи судом першої інстанції (а.с. 92-94).

Визначення правової природи письмової вимоги кредитора до боржника, та відповідно правових наслідків її надіслання залежить від змісту такої вимоги.

       Якщо вимога за своїм змістом є нагадуванням чи інформуванням про існування заборгованості, а також містить прохання про погашення поточної заборгованості, то така вимога є досудовою претензією.

Якщо письмове звернення кредитора до боржника містить вимогу про дострокове повернення усіє суми заборгованості як простроченої, так і поточної, то таке звернення є вимогою про дострокове повернення кредиту, наслідком надіслання якої є зміна строку виконання основного зобов`язання у відповідності до частини другої статті 1050 ЦК України.

       Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №61-13115св18.

Відтак, вірним є висновок суду першої інстанції, щодо пропуску позивачем строку позовної давності.

Так, Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Щодо вимог ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 судом першої інстанції встановлено, що дії іпотекодавця ОСОБА_6 з відступлення майнових прав на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_3 та право власності ОСОБА_10 та ОСОБА_5 на цю нерухомість ПАТ «УкрСиббанк» не оспорював, відомості про заборону на час відчуження та про обтяження іпотекою спірного майна були відсутні.

ПАТ «УкрСиббанк» не укладало жодних цивільно-правових договорів з ОСОБА_10 та ОСОБА_5 , та в супереч вимогам ч.1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» не надіслав їм, як іпотекодавцям, письмову вимогу про усунення порушення щодо виконання умов Договору про надання іпотечного кредиту №11043890000 від 21.09.2006 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає, що такі апелянтом не спростовано.

Так, як встановлено матеріалами справи, на момент відчуження майна ОСОБА_11 Н.Б. центром надання адміністративних послуг виконавчого комітету Дрогобицької міської ради на підставі заяви ОСОБА_6 було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо припинення іпотеки за договором іпотеки та зняття заборони на відчуження предметів іпотеки, квартири АДРЕСА_1 .

У відповідності до вимог ст..76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів на підставі вищенаведеного приходить до висновку, що апелянтом не спростовано висновків суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування немає.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до ст.. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - залишити без задоволення.               

       Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 червня 2018 року – залишити без змін.

       Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

       Повний текст постанови складено 29 серпня 2019 року.

Головуючий

Судді