ПОСТАНОВА

Іменем України

29 серпня 2019 року

Київ

справа №802/4136/15-а

адміністративне провадження №К/9901/26772/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року (суддя Поліщук І.М.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року (колегія у складі суддів: Смілянця Е.С., Сушка О.О., Залімського І.Г.) у справі № 802/4136/15-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про скасування акту та рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі позивач, Підприємець) звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (надалі відповідач, податковий орган) про скасування акта про результати документальної планової виїзної перевірки; скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску; скасування податкового повідомлення-рішення; скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення; скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки); скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску; проведення повторної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки, просить скасувати акт перевірки та прийняті на його підставі рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 14 вересня 2015 року № 0056661701. Визнано протиправним та скасовано рішення податкового органу № 0068231701 про застосування штрафних фінансових санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21 жовтня 2015 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в ході судового розгляду справи позивачем частково доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, в той час, як відповідач повністю не довів правомірності прийнятих ним рішень.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, відсутність всебічного з`ясування обставин, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У запереченні на касаційну скаргу позивач підтримує рішення суду першої та апеляційної інстанції в повному обсязі, просить відмовити у відкритті касаційного провадження та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, в період з 10 серпня 2015 року по 21 серпня 2015 року податковим органом проведено планову документальну виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 1 липня 2012 року по 31 грудня 2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2012 року по 31 грудня 2014 року. За результатами перевірки складено акт від 28 серпня 2015 року № 2386/1701/2570817565.

Висновками акта перевірки встановлено порушення:

- пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано ПДФО в сумі 3 792,86 грн;

- підпункту 2 частини 1 статті 7, частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», внаслідок чого донараховано ЄСВ в сумі 9 075,87 грн.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що за неналежне ведення обліку доходів і витрат та включення до декларації про отримані доходи за 2013-104 року перекручених даних на підприємця буде складено протокол про адміністративне правопорушення.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийняті:

Рішення від 28 серпня 2015 року № 0053861701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску яким застосовано штрафні санкції у розмірі 673,60 грн за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 9 075,98 грн;

податкове повідомлення-рішення від 14 вересня 2015 року № 0056661701, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на 3 792,85 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 948,21 грн.

Крім того, за результатами перевірки податковим органом сформовано та винесено вимогу від 5 жовтня 2015 року № Ф-2948-23 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 9 739,99 грн.

Також за результатами перевірки прийнято постанову по справі про адміністративне правопорушення від 24 вересня 2015 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 510,00 грн.

В подальшому, за результатами розгляду первинної скарги позивача, начальником Головного управління ДФС у Вінницькій області прийнято рішення № 564/С/02-32-10-04 від 6 жовтня 2015 року, яким скаргу задоволено частково, скасовано рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28 серпня 2015 року та зобов`язано податковий орган сформувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, згідно вимог чинного законодавства на підставі акта перевірки.

21 жовтня 2015 року на підставі висновків акта перевірки та з урахуванням рішення начальника Головного управління ДФС у Вінницькій області податковим органом прийнято нове рішення № 0068231701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 673,60 грн за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 9 075,98 грн та вимогу про сплату боргу № Ф-0068221701 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 9 075,98 грн.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України , суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для винесення оскаржуваних рішень стали висновки, викладені в акті про результати документальної планової виїзної перевірки позивача, в яких зазначено про заниження чистого оподатковуваного доходу за 2013 рік на суму 10 929,00 грн та за 2014 рік на суму 14 356,70 грн, що виникло внаслідок порушення пункту 138.4 статті 138, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України: а саме, включення до витрат товару, що не пов`язаний з отриманням доходів, а також несвоєчасність сплати єдиного внеску в сумі 9 075,98 грн.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування фізичних осіб-підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

За змістом пункту 138.1. статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що чистим оподатковуваним доходом є різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Податковий орган доводить суду, що в даному випадку при визначенні чистого оподаткованого доходу необхідно застосовувати норми Податкового кодексу України, які регулюють правовідносини в цій частині. Разом з тим, доводи позовної заяви та висновки суду ґрунтуються виключно на приписах Податкового кодексу України, та відповідач не зазначає про порушення норм матеріального права в їх застосувані судами.

Таким чином, враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанцій, встановлені частиною 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд приходить до висновку, що податковим органом не наведено допущення судами попередніх інстанцій неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, які є підставою для скасування судових рішень відповідно до частини 1 статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області залишити без задоволення.

2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року у справі № 802/4136/15-а залишити в силі.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду