Справа № 415/3283/19

Провадження № 33/810/142/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2019 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Луганського апеляційного суду Рябчун О.В., за участю прокура Лисичанської місцевої прокуратури Зайченка І.А. та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу прокурора Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області Невечері Є.І., подану на

постанову судді Лисичанського міського суду Луганської області від 13 травня 2019 року щодо ОСОБА_1 за ст. 173 КпАП України,

встановила:

Постановою судді Лисичанського міського суду Луганської області від 13 травня 2019 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КпАП України, із призначенням йому адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на три доби, із визначенням початку строку арешту з моменту його затримання.

Судом встановлено, що 17 березня 2019 року, о 7 годині 30 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у громадському місці - поблизу магазину "Зодіак" по вул.Сосюри м.Лисичанська Луганської області, висловлювався грубою нецензурною лайкою, чим порушив громадський порядок та спокій громадян.

Постанова суду оскаржена прокурором, який просить поновити йому строк апеляційного оскарження судового рішення з підстав того, що допущені судом порушення були виявлені пізніше, під час перевірки 16.08.2019 року прокурором стану додержання вимог чинного законодавства працівниками Лисичанського ВП ГУНПУ при виконанні постанов суду, якими особам призначено адміністративне стягнення у вигляді арешту, та вивчення змісту цих постанов.

Прокурор просить скасувати постанову із підстав порушення судом вимог ч.2 ст. 268 КпАП України і проведення судового засідання без обов`язкової по даній категорії справ присутності ОСОБА_1 , та прийняття рішення лише на підставі письмових доказів, які долучені до справи та фактично надавались працівниками Лисичанського ВП ГУНП; у порушення строків розгляду такої категорії справ, передбачених ч.2 ст. 277 КпАП України.

Крім того, прокурор вважає, що суд безпідставно призначив ОСОБА_1 найбільш суворий вид адміністративного стягнення, передбачений у санкції ст. 173 КпАП України.

Вважає за необхідне за таких підстав постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою призначити ОСОБА_1 за ст. 173 КпАП України адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі семи неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Під час апеляційного розгляду прокурори Беднарський А.Є. та Зайцев І.А. підтримали подану апеляційну скаргу у повному обсязі.

Особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 також підтримав доводи апеляційної скарги прокурора, визнав свою провину у скоєному та просив призначити йому інший вид адміністративного стягнення.

Доповнив, що отримував виклики до суду, але, не мав можливості прийти, оскільки був на роботі.

Перевіривши витребувані із Лисичанського міського суду Луганської області матеріали провадження щодо ОСОБА_1 , проаналізувавши зміст судової постанови та співставивши викладені у ній обставини із наявними у матеріалах доказами, вважаю, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню за такими підставами.

Відповідно до ч.2 ст. 294 КпАП України постанова судді про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом 10 днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 та ч.1 ст. 287 КпАП України.

Згідно із ч.5 ст. 7 КпАП України прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов`язаних із обмеженням особистої свободи громадян.

Оскільки прокурором під час здійснення ним повноважень по перевірці додержання законів працівниками Лисичанського ВП ГУНП та виконання судових постанов, пов`язаних із обмеженням особистої свободи, зокрема, ОСОБА_1 ,були встановлені підстави для оскарження такого судово рішення, вважаю, що постанова Лисичанського міського суду від 13.05.2019 року може бути ним оскаржена, а строк апеляційного оскарження повинен бути поновлений як пропущений з поважних підстав.

Апеляційні доводи у цій частині підлягають задоволенню.

Згідно із приписами ч.2 ст. 268 КпАП України при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 44, статтями 61,146,160,1724-1729, 173, 1732, ч.3 ст. 178, статтями 185, 1851, 1857, 187 КпАП України присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду матеріалів щодо нього (а.п.15), але, у судове засідання не з`явився і судовий розгляд справи відбувся без нього.

Доводи апеляційної скарги прокурора про порушення судом вимог ч.2 ст. 268 КпАП України є слушними, але, під час апеляційного перегляду матеріалів про адміністративне правопорушення право на захист ОСОБА_1 було відновлено: йому роз`яснені передбачені у ч.1 ст. 268 КпАП процесуальні права та вислухані особисті пояснення.

Відповідно до вимог ст.ст.245,280 КпАП України суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинене правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а, також, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновки суду щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КпАП України, є обґрунтованими на підставі наявних у справі доказів і належним чином умотивовані у постанові.

Провину у скоєному не заперечував сам ОСОБА_1 , вона підтверджена поясненнями безпосереднього свідка подій ОСОБА_2 ( а.п.8), свідка ОСОБА_3 (а.п.5), ОСОБА_4 (а.п.6), змістом висновків за матеріалом ЖЕО № 44202 від 17.03.2019 (а.п.2).

При призначенні виду адміністративного стягнення суд визначив про врахування ним обставини та характер вчиненого правопорушення, характеристики особи ОСОБА_1 .

Зокрема, суд встановив, що ОСОБА_1 не має жодного джерела прибутку, постійного місця роботи, отже, не може виконати такий вид адміністративного стягнення, як сплата штрафу або виправні роботи із відрахуванням певного відсотка заробітку.

Разом з тим, застосований судом найсуворіший вид адміністративного стягнення у даному випадку - адміністративний арешт - явно не відповідає характеристиці особи ОСОБА_1 , який раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, визнав свою провину та розкаявся у вчиненому.

Крім того, він має офіційне місце роботи та зарплатню (ООО «Юміл», працівник компресорної станції у м. Лисичанську Луганської області).

Посилання суду на неявку ОСОБА_1 до зали судових засідань як підставу для висновку про відсутність усвідомлення ним своєї провини та для достатності адміністративного арешту як міри відповідальності у даному випадку є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги прокурора у цій частині також є слушними та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з цим, на підставі вимог п.4 ч.8 ст.294 КпАП України, не погіршуючи процесуального становища ОСОБА_1 , вважаю за необхідне постанову суду першої інстанції змінити у частині накладеного виду та розміру адміністративного стягнення за ст. 173 КпАП України, призначивши ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу, у розмірі семи неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 113 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч.9 ст. 294 КпАП України, суддя

                                постановила:

Апеляційну скаргу прокурора Невечері Є.І. задовольнити частково.

Поновити прокурору Невечері Є.І. строк апеляційного оскарження постанови

Лисичанського міського суду Луганської області від 13 травня 2019 року щодо ОСОБА_1 за ст. 173 КпАП України, як пропущений із поважних підстав.

Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 13 травня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнаний винним за ст.173 КпАП України, змінити у частині накладеного виду та розміру адміністративного стягнення.

Накласти за ст. 173 КпАП України на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу, у розмірі семи неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 113 грн.

Постанова апеляційної інстанції є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

       Суддя                                                        О.В.Рябчун