ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2019 р. Справа№ 911/1519/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Ткаченка Б.О.

Суліма В.В.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 28.08.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

на ухвалу Господарського суду Київської області від 05.07.2019

у справі № 911/1519/19 (суддя - Саванчук С.О.)

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до Фізичної особи-підприємця Довжука Вадима Олександровича

про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст вимог заяви

У червні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Київської області з заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Довжука Вадима Олександровича 34531,47 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 31500,00 грн.; заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість - 406,00 грн.; заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії - 2268,00 грн.; пені - 357,47 грн.

В обгрунтування заяви банк посилався на невиконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором приєднання від 07.09.2018, укладеного шляхом погодження Анкети - заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ", у результаті чого виникла заборгованість у розмірі 34 531,47 грн.

Короткий зміст ухвали господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.07.2019 у задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про видачу судового наказу відмовлено повністю.

Ухвала мотивована тим, що долучені до заяви документи не доказують виникнення у заявника права грошової вимоги, що порушує пункт 4 частини 3 статті 150 Господарського процесуального кодексу України. Також суд прийшов до висновку, що матеріали заяви не містять доказів погодження сторонами зміни процентної ставки у випадку порушення строків погашення заборгованості, отже, здійснений заявником розрахунок заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість у розмірі 406,00 грн та заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії у розмірі 2268,00 грн., не підтверджений наявним у матеріалах заяви документом.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Київської області від 05.07.2019 у справі № 911/1519/19 скасувати та видати судовий наказ, яким стягнути з Фізичної особи-підприємця Довжука Вадима Олександровича заборгованість за кредитним договором №б/н від 07.09.2018 у розмірі 34 531,47 грн.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права.

Скаржник зазначає, що зміна процентної ставки не відбувалась та відсоткова ставка є постійною та незмінною, оскільки підвищена відсоткова ставка є штрафною санкцією за прострочений кредит.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2019 справу № 911/1519/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2019 у справі №911/1519/19 поновлено Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 05.07.2019 у справі № 911/1519/19, відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 28.08.2019.

Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/2998/19 від 19.08.2019 у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/1519/19.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 прийнято справу №911/1519/19 до провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Київської області від 05.07.2019 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Сулім В.В. та справу призначено до розгляду на 28.08.2019.

Явка учасників у судове засідання

У судове засідання представник відповідача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Позиції учасників справи

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 28.08.2019 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення про видачу судового наказу.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

У червні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Київської області з заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Довжука Вадима Олександровича 34531,47 грн., з яких: 31500,00 грн. заборгованість за кредитом; 406,00 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість; 2268,00 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії; 357,47 грн. пені.

В обгрунтування заяви банк посилався на невиконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором приєднання від 07.09.2018, укладеного шляхом погодження анкети - заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ", у результаті чого виникла заборгованість у розмірі 34 531,47 грн.

Відповідно до предмету анкети - заяви, Фізична особа - підприємець Довжук Вадим Олександрович , підписавши зазначений документ, приєднався до розділу 3.2.8 Умов та правил надання послуги "КУБ".

Згідно з пунктом 1.3 анкети строк кредиту становить 12 місяців з моменту видачі коштів.

Пунктом 1.4 анкети встановлено, що за користування кредитом сплачуються проценти (комісія) у розмірі 2% від початкового розміру кредиту.

Відповідно до пункту 1.6. анкети за порушення строків погашення заборгованості змінюється процентна ставка за користування кредитом, яка становить 4 % на місяць та сплачується неустойка, визначена у розділі 3.2.8 Умов та Правил надання банківських послуг.

На підтвердження грошової вимоги, заявником долучено: анкету - заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ", витяг з "Умов та правил надання банківських послуг", виписки з рахунків: № НОМЕР_1 за період з 07.09.2018 по 21.05.2019; № НОМЕР_2 за період з 07.09.2018 по 21.05.2019; № НОМЕР_3 за період з 07.09.2018 по 21.05.2019; № НОМЕР_4 за період з 07.09.2019 по 21.05.2019; № НОМЕР_5 за період з 07.09.2018 по 21.05.2019; № НОМЕР_6 за період з 07.09.2018 по 21.05.2019, якими підтверджується рух грошових коштів, що надані у користування боржнику.

Відмовляючи у видачі судового наказу, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що долучені до заяви документи не доказують виникнення у заявника права грошової вимоги, що порушує пункт 4 частини 3 статті 150 Господарського процесуального кодексу України. Також суд першої інстанції вказав, що матеріали заяви не містять доказів того, що сторонами погоджено зміну процентної ставки у випадку порушення строків погашення заборгованості, отже здійснений заявником розрахунок заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість у розмірі 406,00 грн. та заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії у розмірі 2268,00 грн., не підтверджений наявними у матеріалах заяви документами.

Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Порядок розгляду заяв у наказному провадженні врегульовано розділом ІІ Господарського процесуального кодексу України.

За приписами частин 1, 2 статті 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Відповідно до статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Пунктом 1 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додаються документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (частина 2 статті 152 Господарського процесуального кодексу України).

Суд першої інстанції, перевіривши долучений до заяви витяг "Умов та правил надання банківських послуг", правильно встановив невідповідність долученого витягу Умов, тим Умовам, що розміщені на офіційному сайті ПАТ КБ "Приватбанк", у редакції, станом на момент підписання боржником анкети-заяви про приєднання до Умов - 07.09.2018. Відповідно до анкети-заяви боржник бере на себе зобов`язання, що зазначені в Умовах та правилах надання послуги "КУБ", що розміщені на сайті ПриватБанку: pb.ua.

Отже, з огляду на вищевказане, колегія суддів погоджується, що, в порушення пункту 4 частини 3 статті 150 Господарського процесуального кодексу України, долученими до заяви документами не обґрунтовано виникло у заявника права грошової вимоги.

Також, місцевий господарський суд, дослідивши надані заявником розрахунки заборгованості за відсотками, що нараховані на прострочену заборгованість у розмірі 406,00 грн та заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії у розмірі 2268,00 грн., встановив, що розрахунок здійснено заявником за ставкою 48%.

Згідно з пунктами 1, 3 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до пункту 3.2.8.3.2 Умов та правил надання послуги "КУБ", станом на дату підписання анкети - заяви - 07.09.2018, що розміщені на офіційному сайті - https://privatbank.ua/ru/terms, за користування послугою клієнт платить щомісяця відсотки за користування кредитом в розмірі, що зазначені в заяві та тарифах.

Пунктом 1.6 анкети визначено, що за порушення строків погашення заборгованості змінюється процентна ставка за користування кредитом, яка становить 4 % на місяць.

Таким чином, суд першої інтанції правильно вказав, що, оскільки матеріали заяви не містять доказів того, що сторонами погоджено зміну процентної ставки у випадку порушення строків погашення заборгованості, то здійснений заявником розрахунок заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість у розмірі 406,00 грн та заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії у розмірі 2268,00 грн., не підтверджено наявними у матеріалах заяви документами.

Крім того, стосовно вимог заявника про стягнення пені у сумі 357,47 грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України, суд відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу, зокрема, щодо стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, сума якої перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, за яким праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Нормами статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У свою чергу, підпунктом 3.2.8.10.1 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов`язань щодо сплати процентів за користування кредитом та термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.8.3.2., 3.2.8.3.1., п.3.2.8.9., 3.2.8.3.1. цього договору, клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Отже, пеня не є заборгованістю за договором, а являється штрафною санкцією, вимоги про сплату пені у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов`язань, а відтак, вимоги про стягнення пені в сумі 357,47 грн не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.

Таким чином, з огляду на зазначене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про видачу судового наказу на підставі пунктів 1, 8 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України, оскільки долученими до заяви документами не обґрунтовано виникло у заявника права грошової вимоги та не підтверджено достатності підстав для здійсненого розрахунку боргу.

Водночас, колегія суддів звертає увагу заявника на положення частини 1 статті 153 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктів 1 та 8 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми чинного законодавства, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної у даній справі ухвали суду відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покладається на заявника (апелянта).

Керуючись статтями 147-148, 150, 152-154, 255, 269, 270, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Київської області від 05.07.2019 у справі № 911/1519/19 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 05.07.2019 у справі № 911/1519/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/1519/19 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 02.09.2019.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді Б.О. Ткаченко

В.В. Сулім