Справа № 11-492 2006 року Головуючий в 1-й інстанції: Зеленська В.І.
Категорія: ст. 125 ч.2 КК України Доповідач: Шершун В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" липня 2006 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого-судді: Шершуна В.В.,
суддів: Бойко Л.В., Матущака М.С., з участю прокурора: Кондратюка П.В., та адвоката: ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_1 на вирок Славутського міськрайонного суду від "31" травня 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_2, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого
засуджено за ст. 125 ч.2 КК України до 240 годин громадських робіт.
Стягнуто з засудженого на користь ОСОБА_3 72 грн. 55 коп. витрат на лікування потерпілого ОСОБА_4, 150 грн. за надання правової допомоги адвоката та 3000 грн. моральної шкоди.
Міру запобіжного заходу залишено підписку про невиїзд.
Згідно вироку суду ОСОБА_2 засуджено за те, що він 26 червня 2005 року о 18 год. в ІНФОРМАЦІЯ_1 на грунті особистих неприязних відносин умисно наніс малолітньому ОСОБА_4 два удари кулаком в обличчя: в лоб та в губи, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, двох саден нижньої губи, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
У поданій на вирок апеляції захисник засудженого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_1 просить скасувати вирок, а справу - повернути прокурору на додаткове розслідування.
При цьому апелянт посилається на те, що вирок не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню з мотивів однобічності судового слідства, невідповідності висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи; істотному порушенні кримінально-процесуального закону; невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Як вважає адвокат ОСОБА_1 однобічність та неповнота судового слідства проявилась в тому, що судом залишились недослідженими такі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи, зокрема, судом не було призначено необхідних експертиз для встановлення усієї об'єктивної істини по справі; не витребувана карта виїзду швидкої медичної допомоги, яка виїжджала до потерпілого; в повній мірі не досліджено особу засудженого; також досудовим слідством не проведено відтворення обстановки та обставин події та інші необхідні по справі слідчі дії.
На думку апелянта невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи полягає в тому, що судом не взято до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, зокрема, судом безпідставно не прийнято до уваги покази ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6. Також, у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші, що суперечить ст. 369 КПК України.
Як вважає адвокат ОСОБА_1 істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону проявились в тому, що обвинувачення та висновки суду ґрунтуються на доказах, які одержані незаконним шляхом, що перешкодило суду об'єктивно, повно і всебічно розглянути справу, зокрема: кримінальна справа порушена не за фактом злочину а проти особи; порушено строки дізнання, яке проводила не уповноважена на те особа; ОСОБА_2 був незаконно допитаний в якості свідка і йому не було роз'яснено право на захист; допит неповнолітнього потерпілого проводився у відсутності його законного представника і педагога та в присутності по сторонніх осіб; під час розслідування кримінальної справи в якості законного представника визнана особа, яка за законом не може бути; ОСОБА_2 був позбавлений прав, передбачених ст. 197 КПК України, оскільки не був вчасно ознайомлений із висновком судово-медичної експертизи; слідчий здійснив фальсифікацію матеріалів кримінальної справи тощо.
На думку апелянта невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого полягає в тому, що призначена міра покарання є явно несправедливою, оскільки судом не враховано всіх відомостей, які позитивно характеризують ОСОБА_2, тому, апелянт вважає, що при призначенні покарання судом допущено упередженість до засудженого.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи адвоката ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2, які підтримали апеляційну скаргу та просили скасувати вирок і відправити справу на додаткове розслідування, міркування прокурора та пояснення представника потерпілого, які вважали вирок суду законним і обґрунтованим та просили залишити вирок без змін, а апеляцію без задоволення, перевіривши та дослідивши матеріали справи, вивчивши та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція адвоката ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Висновок суду першої інстанції про винність ОСОБА_2 у навмисному нанесенні малолітньому ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, при зазначених у вироку обставинах ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах.
Суд дав правильну оцінку показам ОСОБА_2 про його непричетність до інкримінованого злочину і розцінив ці покази як намагання уникнути відповідальність, оскільки вина ОСОБА_2 доведена сукупністю Інших об'єктивних доказів по справі.
Так, малолітній ОСОБА_4 пояснив, що 26.06.2005 року між ним і матір'ю засудженого - ОСОБА_7 у ІНФОРМАЦІЯ_1 стався конфлікт, оскільки він необережно вдарив м'ячем онука ОСОБА_8 - сина засудженого. Пізніше, о 18 год. 00 хв., ОСОБА_2 наздогнав його, схопив за комір і волосся, наніс удари кулаком в лоб і губи. Він сильно перелякався, обмочився. Сусіди забрали його у ОСОБА_2. Бабуся відвела його до лікаря, і він проходив амбулаторне лікування.
Суд першої інстанції дав правильну оцінку показам малолітнього потерпілого і поклав їх в основу вироку, оскільки вони внутрішньо узгоджені, послідовні і підтверджуються іншими матеріалами справи.
Так, матір потерпілого - ОСОБА_3 і його бабуся - ОСОБА_9 повністю підтвердили його покази.
Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які не зацікавлені в результатах справи, підтвердили, що в їх присутності 26.06.2005 року ОСОБА_2 догнав малолітнього ОСОБА_4, схопив його за волосся і двічі вдарив кулаком в обличчя, хлопчик став істерично кричати, обмочився, тому вони вступились за нього, попередивши ОСОБА_2, який вів себе дуже агресивно, що він не має право бити чужу дитину.
Свідок ОСОБА_12 - працівник Славутського РВВС, пояснив, що увечері 26.06.2005 року він прибув за викликом ОСОБА_9 на місце події. ОСОБА_4 мав почервоніле обличчя, плакав, говорив, що його побив ОСОБА_2
Про факт конфлікту між ОСОБА_4 і ОСОБА_7 підтвердила остання і ОСОБА_13 - мати неповнолітнього ОСОБА_2, які пояснили, що ОСОБА_4 вів себе грубо - вдарив їх онука і сина, посипав їх піском, на зауваження не реагував. В зв'язку з чим, ОСОБА_2 намагався привести його до них, щоб він вибачився.
Як видно з висновків судово-медичної експертизи, які підтвердили в суді експерт ОСОБА_14, у ОСОБА_4 мали місце легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді закритої черепно-мозкової травми - струсу головного мозку, двох саден нижньої губи, які виникли від дії тяжких твердих предметів.
Свідок ОСОБА_15 підтвердила факт амбулаторного лікування ОСОБА_4
Всім названим доказам суд першої інстанції дав правильну оцінку з точки зору їх достатності, допустимості, достовірності та відносності і обґрунтовано визнав ОСОБА_2 винним і вірно кваліфікував його дії за ст. 125 ч.2 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Колегія суддів не може прийняти до уваги твердження захисника про однобічність та неповноту судового слідства, яке на думку апелянта полягає у відмові призначення повторної експертизи, та відмові в перевірці виклику швидкої медичної допомоги, а також у не проведенні відтворення обставин і обстановки події скоєного, оскільки на думку колегії, по-перше: необхідності у таких діях не було, так проведена по справі експертиза, за умови допиту в суді експерта і лікуючого лікаря ні яких сумніві не викликає, що в свою чергу, - підтверджує правильність рішення суду про відсутність потреби у перевірці виклику швидкої допомоги; по-друге - сам ОСОБА_2 в ході досудового слідства відмовився приймати участь у відтворенні обставин та обстановки події, а тому проводити таку дію було неможливим.
Не заслуговує на увагу і твердження апелянта про те, що суд не дав належні оцінки показам ОСОБА_13, ОСОБА_5, ОСОБА_6, оскільки суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги покази цих осіб, в зв'язку з тим, що вони суперечливі, не послідовні та не узгоджуються з іншими доказами по справі, а ОСОБА_13, крім того, - є зацікавлена в результатах розгляду справи.
Не можуть бути підставою для скасування вироку і наведені апелянтом порушення вимог КПК України, оскільки вони не перешкоджають і не могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, а отже, - не є істотними порушеннями кримінально-процесуального закону.
Міра покарання призначена ОСОБА_2 у відповідності з вимогами ст. 65 КК України - з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, в тому числі і тих, на які посилається апелянт.
При цьому суд обґрунтовано визнав як обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_2 вчинення ним злочину щодо малолітнього (ст. 67 п.6 КК України), а тому твердження апелянта про упередженість суду до засудженого є голослівним.
Призначене ОСОБА_2 покарання на думку колегії суддів, є законним і справедливим.
Цивільний позов по справі вирішено з дотриманням вимог закону - ст.ст. 23, 1166, 1167 ЦК України. Розмір відшкодування збитків відповідає ступеню тяжкості злочину, моральним стражданням від негативних наслідків, яких зазнав потерпілий, даним про матеріальний стан засудженого, є законним і справедливим.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
Ухвалила:
Вирок Слаувутського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 травня 2006 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію захисника ОСОБА_1 - без задоволення.