Справа № 11-475, 2006 року                                  Головуючий в 1-й інстанції Мазур Н.В.

Категорія: спи 187 ч.1КК України                                        Доповідач Ващенко С.Є.

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

12 липня 2006 року     Колегія судців судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого - судді Кульбаби В.М.

суддів                          Ващенка С.Є., Лінника П.О.

з участю прокурора Крохмалюк Л.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Шепетівського міськрайонного суду від 23 травня 2006 року.

Цим вироком ОСОБА_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, одруженого, на утриманні якого є неповнолітня дитина, раніше судимого:

-    22.06.2005 року Шепетівським міськрайонним судом за ст.ст. 15 ч.2, 185 ч.З, 185 ч.З КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі із звільненням від покарання з іспитовим строком тривалістю 2 роки, засуджено за ст. 187 ч.1 КК України до 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків частково приєднано до призначеного строку невідбуту частину покарання за вироком Шепетівського міськрайонного суду від 22.06.2005 року та остаточно призначено покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо засудженого ОСОБА_1 залишено попередній -тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 постановлено обчислювати з 23 травня 2006 року, зарахувавши в строк відбуття покарання час тримання його під вартою з 04 квітня 2006 року по 22 травня 2006 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6129 грн. 55 коп. шкоди та на користь Шепетівської ЦРЛ 826 грн. 11 коп. витрат на лікування потерпілого.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він біля 1 - ї години 22 березня 2006 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, біля кафе-бару „ІНФОРМАЦІЯ_1", що по АДРЕСА_2, з метою заволодіння чужим майном напав на потерпілого ОСОБА_2, з яким до цього розпивав спиртні напої, та із застосуванням насильства, що є небезпечне для життя та здоров'я, умисно наніс останньому удар скляною пляшкою по голові, в результаті чого спричинив легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров'я, та заволодів його грішми в сумі 500 грн. і мобільним телефоном „Нокія 6610" з карткою стільникового зв'язку „Діджус",, вартістю 530 грн., а всього заволодів майном потерпілого на загальну суму 1030 грн.

Як видно із змісту апеляції, засуджений просить вирок в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_2 скасувати або змінити, зменшивши розмір стягнутої з нього на користь потерпілого суми до мінімуму, оскільки зазначена в позові сума занадто велика і він з нею не згідний.

Заслухавши суддю - доповідача, думку прокурора про необхідність скасування рішення суду в частині цивільного позову потерпілого з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину за вказаних у вироку обставин відповідає матеріалам справи, ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах і сторонами не оспорюються.

Не оспорюється засудженим і покарання, яке, на думку колегії суддів, призначене йому відповідно до вимог ст. 65 КК України.

Як видно з позовної заяви, потерпілий зазначив у ній, що завдані йому злочином матеріальні збитки складаються з 1030 гривень вартості викраденого майна та 500 гривень витрат на лікування, розмір моральної шкоди оцінив у 5000 гривень, що в сумі становить 6530 грн., але достатніх доказів на обгрунтування своїх вимог не надав.

Проте, задовольняючи цивільний позов, в порушення вимог п. 4 ст. 64 та ч. 5 ст. 334 КПК України, всупереч роз'яснень, що містяться у пунктах 5 і 6 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" від 31. 03.1989 року № 3, а також у пунктах 5 і 9 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4, місцевий суд не перевірив обґрунтованість заявлених вимог, не дослідив доказів, що підтверджують позов, не мотивував прийнятого рішення, не навів відповідних розрахунків сум, що підлягають стягненню і, зазначивши лише, що позов потерпілого підлягає задоволенню у повному обсязі, стягнув з нього 6129,55 грн. При цьому суд не розмежував розмірів сум, які підлягають стягненню у відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

За таких обставин та враховуючи, що у позовній заяві допущена арифметична помилка щодо загальної суми позову, а також, що для повного, об'єктивного і правильного вирішення справи в частині цивільного позову необхідно зібрати і дослідити документи та докази, надати потерпілому можливість обґрунтувати його вимоги про відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди, справа в цій частині підлягає скасуванню з направленням її на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляцію засудженого задовольнити частково.

Вирок Шепетівського міськрайонного суду від 23 травня 2006 року щодо ОСОБА_1 в частині вирішення цивільного позову скасувати, справу в цій частині направити у той же суд на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.